Постанова

від 12.02.2025 по справі 640/29226/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/29226/21 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Василенка Я.М., Собківа Я.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просило:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 20.09.2021 № 100100/2021/000010/2;

- скасувати повністю рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 20.09.2021 № 100100/2021/000010/2.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що на виконання вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості Позивачем були надані всі необхідні документи. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товарів за першим методом не існувало, а тому визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

30.08.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/29226/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року прийнято адміністративну справу № 640/29226/21до провадження та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів № 100100/2021/000010/2 від 20.09.2021.

Скасовано повністю рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № 100100/2021/000010/2 від 20.09.2021.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Київська митниця посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення про коригування митної вартості товарів є правомірними, оскільки в документах, які надані Позивачем до Київської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Київської митниці, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 квітня 2019 року між Позивачем (Покупець) та компанією ВІОСНІМІСА Spa (Італія) укладено контракт № 3 (а.с. 7-10) відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію, виробленою компанією ВІОСНІМІСА Spa (далі - Товар), в казаний в рахунку-фактурі.

На виконання умов контракту Позивачем імпортовано на митну територію України: мийні засоби розфасовані для роздрібної торгівлі (не в аерозольній упаковці, не містять озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази)арт. 1PFBIBC4020S8 Soft Light duty liquid detergent «Wool and Delicate» 1000 ml (рідкий засіб для прання) всього 600 шт. арт. 1PFBIAG3493S3 Soft Balm softener «Sensual Agran» 50 washes 3000 ml CLP (пом`якшувач для прання) всього 300 шт. арт. 1PFBIAB3306S2 Soft Cone. Fabric softener «Olio di Agran» 750 ml (пом`якшувач для прання) Всього 600 шт. арт. 1SFBIUT096902 Soft White and Color stain remover 600gr. CLP (пральний порошок) всього 406 шт. арт. 1SFBIUT096803 Soft Bleaching Additive Gr. 600 (пральний порошок) всього 406 шт. арт. 1PFBIBW2041S2 BIOFORM PLUS Heavy duty liquid detergent Bergomotto 1,625 л (рідкий засіб для прання) всього 240 шт. арт. 1PFBIBF2028S0 Soft Liquigel detergen «Sanitizing» 2500 ml CLP (рідкий засіб для прання) всього 240 шт. арт. 1PFBIBF2027S1 Soft Liquigel detergen «Total Black» 2500 ml (рідкий засіб для прання) всього 840 шт. арт. 1PFBIBC4016S4 Soft Heavy duty liquid detergen «Mix Color» 1000 ml CLP (рідкий засіб для прання) всього 360 шт. арт. 1PFBIBC4010S5 Soft Light duty liquid detergen «Marseille» 1000 ml CLP (рідкий засіб для прання) всього 960 шт. арт. 1PFBIBF2020S7 Soft Liquigel detergen «Lavanda In tensa» 2500 ml CLP (Рідкий засіб для прання) всього 240 шт. арт. 1PFBIBF2021S3 Soft Liquigel detergen «Full Color» 2500 ml CLP (рідкий засіб для прання) всього 768 шт. арт. 1PFBIBF2005S8 Soft Liquigel detergen «Blue Oxygen» 2500 ml (рідкий засіб для прання) всього 240 шт. арт. 1PFBIBC4005S7 Soft Heavy duty liquid detergen «Black» 1000 ml (рідкий засіб для прання) всього 360 шт. арт. 1PFBIBF2010S7 Soft Liquigel detergen «Muschio Delicato» 2500 ml CLP (рідкий засіб для прання) всього 240 шт. арт. 1PFBIBF2022S3 Soft Liquigel detergen «Linfa di Aloe» 2500 ml (рідкий засіб для прання) всього 240 шт. арт. 1PFBIMB604900 BIOFORM PLUS Sanitizing Trigger «Universal Degreaser» 750 ml (універсальний знезаражувач) всього 1440 шт. арт, 1PFBIMB604800 BIOFORM PLUS Sanitizing Trigger «Marseille Degreaser» 750 ml (очищувач для жиру всіх кухонних поверхонь) всього 1260 шт. арт. 1PFBIBD6185S0 BIOFORM PLUS Toilet and Drain Gel Sanitizer «Descaler» 750 ml (рідкий миючий засіб для туалетів) всього 1560 шт. арт. 1PFBIBD6180S0 BIOFORM PLUS Toilet and Drain Gel Sanitizer with «Bleach» 750 ml (рідкий миючий засіб для туалетів) всього 1560 шт. арт. 1PFBIBF2026S1 Soft Liquigel detergen «Sensual Argan» 2500 ml CLP (рідкий засіб для прання) всього 384 шт. Торговельна марка SOFT, Bioform plus. Виробник «BIOCHIMICA» S.p.A. Країна виробництва EU.

Позивачем для митного оформлення Товару до Київської митниці подано митну декларацію від 20 вересня 2021 року № UA100100/2021/602608 відповідно до якої митна вартість товарів заявлена за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією Позивачем для оформлення товару надано: Контракт від 06.04.2019 № 3; інвойс від 15.09.2021 № Е 243; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 16.09.2021 № 0127223; сертифікат походження товарів від 16.09.2021 № S685451; банківський платіжний документ, що стосується товару від 14.09.2021 № 74; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.09.2021 № 380; документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 17.09.2021 № 09/17; договір про надання послуг митного брокера від 11.01.2016 № 1/2016.

Наявність зазначених документів на момент оформлення митної вартості товару за митною декларацією від 20 вересня 2021 року № UA100100/2021/602608 підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2021/00441.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.09.2021 № UA100100/2021/000010/2, яким Відповідач скоригував митну вартість товарів на 8 352,60 доларів США.

Вважаючи протиправним рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору Відповідачем не наведено та не надано, а інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Із зазначеним погоджується і колегія суддів.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 вказано, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товару була визначена за резервним методом.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, зокрема Відповідач послався на те, що для підтвердження транспортних витрат надана довідка від 17.09.2021 № 09/17 TOB «Даора», який не є перевізником відповідно до транспортної накладної CMR від 16.09.2021 № 0127223.

Колегія суддів звертає увагу, що 29.10.2019 між Позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даора» (Виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 291019, за умовами якого Виконавець зобов`язується за замовленням Замовника здійснити транспортно-експедиторське обслуговування і організацію перевезень вантажу Замовника в міжміському та міжнародному сполученні, а також доставку довіреного йому експортного, імпортного та транзитного вантажу автомобільним вантажним транспортом в пункт призначення, а Замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця.

Пунктом 2.2 цього договору визначено, що на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (в подальшому заявка), яка є невід`ємною частиною даного договору і має юридичну силу, навіть якщо вона отримана або передана за допомогою факсимільного зв`язку, або електронною поштою.

Згідно з пунктом 1.2 договору Виконавець має право залучати для виконання своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб (перевізників), залишаючись при цьому відповідальним за дії цих осіб як за свої власні.

14.09.2021 між Позивачем та ТОВ «Даора» підписана заявка № 18 до договору від 29.10.2019 № 291019, відповідно до якої визначено наступний маршрут перевезення: 40069 Zola Predosa, Італія - м. Київ, вул. Корольова, 1; найменування вантажа: Biochimica - Побутова хімія - засоби для прання; ставка (ціна) фрахта: 79423,00 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 17.09.2021 № 09/17, витрати за перевезення вантажу автомобілем № НОМЕР_2 / НОМЕР_1 по маршруту від 40069 Zola Predosa, Італія до м. Київ Україна склали 79423,00 грн, в тому числі транспортно-експедиційні витрати до кордону України п/п Чоп з місця завантаження в Zola Predosa 53300,00 грн (в тому числі разом з транспортними витратами, розвантажувально-навантажувальними роботами та експедиторськими послугами в розмірі 500 грн), витрати від п/п Чоп до місця розвантаження та вивантаження м. Київ, відстань 830 км склали 26123,00 грн, та транспортно-експедиційні послуги (винагорода експедитора) 3152,00 грн (в тому числі ПДВ (20%) - 525,33 грн).

Наведена вартість транспортування також відповідає сумі вказаній в рахунку на оплату № 380 від 17.09.2021.

Крім того, інформація про маршрут руху вантажу, транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення оцінюваного товару, зазначені у довідці про транспортні витрати, узгоджується з інформацією, що зазначена у міжнародній товарно-транспортній накладній, а маршрут руху, умови перевезення, відповідають умовам поставки, що були передбачені контрактом.

Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що Позивачем належним чином та в повному обсязі підтверджено витрати на транспортно-експедиційні послуги, а доводи Відповідача, що Товариством не надано документів від безпосереднього перевізника, який зазначений у міжнародній товарно-транспортній накладній, спростовується наведеним вище.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Разом з тим, не зважаючи на вищевказані обставини, Відповідачем здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Водночас, в ході апеляційного провадження Черкаською митницею не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»),

У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішеннях про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18.

Колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що документами, наданими Позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

При цьому, колегія суддів зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16, від 03 квітня 2018 року у справі № 826/8797/16, від 14 березня 2024 року у справі № 823/1696/17, від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.09.2021 № 100100/2021/000010/2 слід скасувати.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивач в адміністративному позові просив, зокрема скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.09.2021 № 100100/2021/000010/2.

Також, суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов у вказаній частині шляхом скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.09.2021 № 100100/2021/000010/2.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку змінити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: «Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 20 вересня 2021 року № 100100/2021/000010/2.».

Крім того, щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Київської митниці по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 20.09.2021 № 100100/2021/000010/2, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з наведених процесуальних норм вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Проте, оскаржувані дії Київської митниці не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав Позивача, а тому не є діями суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно не порушує права свободи та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії Київської митниці по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 20 вересня 2021 року № 100100/2021/000010/2 не створюють для Позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав чи обов`язків, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Київської митниці, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні в резолютивній частині, та скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Київської митниці по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 20 вересня 2021 року № 100100/2021/000010/2, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги, в решті рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Київської митниці по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 20 вересня 2021 року № 100100/2021/000010/2 скасувати, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» в зазначеній частині відмовити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року - змінити виклавши другий абзац резолютивної частині в такій редакції:

«Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 20 вересня 2021 року № 100100/2021/000010/2.».

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Я.М. Василенко

Я.М. Собків