Постанова від 12.02.2025 по справі 500/2854/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2854/24 пров. № А/857/24383/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року, ухвалене суддею Баб`юком П.М. у м. Тернополі у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 500/2854/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, про зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, у якому просила зобов`язати визнати за нею статус члена сім`ї загиблого - дружини померлого ОСОБА_2 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби; зобов`язати оформити і видати посвідчення "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації оформити і видати ОСОБА_1 посвідчення "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Судом здійснено розподіл судовиз витрат, понесених позивачем на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки від 02.08.2022 №6105-7001393134 позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання/перебування якої: АДРЕСА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ).

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого пред`явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 24.08.2022 Заліщицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 71 рік, про що складено відповідний актовий запис № 254.

На підставі експертного висновку від 26.10.2022 № 13 Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороби та інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії Чорнобильської АЕС встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язано з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також, згідно довідки виданої старостою Угринківського старостинського округу Заліщицької міської ради від 26.12.2022 19-20/13-№ 417 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебувала і не перебуває.

Позивач звернулася до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації із заявою від 02.12.2022, в якій просила видати їй посвідчення та встановити статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, однак отримала відмову.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №500/311/23 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії щодо відмови Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 та вирішити питання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 500/311/23 повернуто скаржнику.

За результатами повторного розгляду заяви, листом Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації №01 04/1990 від 07.06.2023 позивачу рекомендовано для отримання "Посвідчення члена сім`ї загиблого", як особі, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з переліком вище перелічених документів звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення територіальної громад за місцем постановки на облік як внутрішньо переміщена особа.

Позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації із заявою від 26.06.2023 №623 щодо надання статусу згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (члена сім`ї загиблого").

Листом Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації №09-02/1146 від 31.07.2023 позивача повідомлено про те, що відповідно до рішення суду від 27.02.2023 щодо розгляду справи №500/311/23 зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 та вирішити питання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням правової оцінки, наданої судом" Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації. Тому, Управлінням соціального захисту населення для вирішення даного питання рекомендовано звернутися до зазначеного у рішенні суду відповідача.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №500/6401/23, яке набрало законної сили 11.03.2024, позов задоволено частково.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації повторно розглянути заяву позивача від 26.06.2023 та вирішити питання щодо визнання за ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого - дружини померлого ОСОБА_2 - учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала в зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону № 3551-ХII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За результатами повторного розгляду заяви позивачки від 26.06.2023, відповідач листом від 21.03.2024 №578 вказав заявнику на відсутність правових підстав для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дружинам осіб, в тому числі військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, покликаючись на ненадання до заяви № 623 від 26.06.2023 документів про встановлення причинного зв`язку захворювання її чоловіка із ушкодженням здоров`я, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів.

Згідно змісту згаданого листа, відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 10 Закону його чинність поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Встановлення відповідного статусу згідно з абзацом другим пункту 2 статті 10 Закону можливе за умови підтвердження факту нагородження загиблого (померлого) ветерана війни відповідної категорії, якому за життя було встановлено інвалідність, орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю або бездоганну військову службу.

Зважаючи на те, що ні на розгляд суду, ні до Управління нею не було подано документів про нагородження її чоловіка ОСОБА_2 орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю або бездоганну військову службу, розглядалося питання про надання статусу згідно з пунктом 1 статті 10 Закону.

ОСОБА_1 , вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХII. Отже, вважав, що відмова позивачці у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з підстав, зазначених в листі від 21.03.2024 №578 є протиправною. Також, врахував протиправний характер наданої відповідачем відмови та задля ефективного захисту порушених прав позивача суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача встановити позивачу відповідний статус із оформленням та видачею відповідного посвідчення.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, нормативний акт, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі-Закон №3551-XII).

Статтею 10 вказаного Закону визначено конкретне коло осіб, на яких поширюється його дія. При цьому, закон не містить додаткових вимог про встановлення статусу особам, на яких він поширюється.

Згідно з п.2 ч.1 ст.10 Закону №3551-XII, його дія поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

За правилом встановленим ст.18 Закону №3551-XII, особам, на яких поширюється дія цього Закону, видається посвідчення.

Правила та порядок видачі вказаним особам посвідчень визначено Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 (далі - Положення №302).

Згідно з визначення, наведеним в п.2 Положення №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пунктів 4,7 Положення, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", при цьому, такі посвідчення видаються органами праці і соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що набуття особою статусу члена сім`ї загиблого відбувається відповідно Закону, тобто, сам факт отримання особою Посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого" і є підтвердженням набуття такою особою відповідного статусу, на підставі якого надаються певні пільги і компенсації.

Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Такими чином, обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).

Так, відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Згідно з п. 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова):

а) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (п. 21.9 розділу ІІ Положення № 402).

Таким чином, громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Окрім того, у матеріалах справи мають міститися документи, які підтверджують, що захворювання, що спричинило смерть ОСОБА_2 , пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказана обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 у справі № 377/797/17 та від 31.01.2019 у справі №368/1131/17.

У силу приписів п. 1 ст. 10 Закону № 3551-ХII чинність цього Закону поширюється на сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХII дає змогу зробити висновок, що чинність цього Закону поширюється на членів сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

При цьому, в розумінні пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Так, згідно експертного висновку від 26.10.2022 № 13 Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороби та інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії Чорнобильської АЕС встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язано з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, уповноваженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивача внаслідок захворювань, набутих у зв`язку з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, рішенням суду від 27.02.2023 у справі №500/311/23 та рішенням суду від 07.02.2024 у справі №500/6401/23, які набрали законної сили, встановлено, що на чоловіка позивача за життя поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни; до смерті чоловіка позивача призвело захворювання, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).

Як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач, будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХII.

Ба більше, поширення чинності Закону № 3551-ХII на позивача є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає дії відповідача щодо систематичного порушення прав позивача шляхом відмови у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з підстав, зазначених в листі відповідача, протиправними.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості дій відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у наданні відповідного статусу, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що правильно обраним способом захисту порушеного права позивача є встановлення Управлінню соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації зобов`язання кореспондуючі праву позивача дії, а саме зобов`язати встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни та зобов`язати оформити і видати ОСОБА_1 посвідчення "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява №61406/00); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява №20390/07).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. Обраний судом першої інстанції спосіб задоволення позовних вимог позивача не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі № 500/2854/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний