Постанова від 12.02.2025 по справі 460/28405/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 460/28405/23 пров. № А/857/27556/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненського обласного центру зайнятості на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м. Рівне) у справі № 460/28405/23 за адміністративним позовом Рівненського обласного центру зайнятості до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22.12.2023 позивач (Рівненський обласний центр зайнятості) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 7376/17002406 від 07.09.2023, № 7379/17002406 від 07.09.2023.

Позов обґрунтовує тим, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Сарненського районного центру зайнятості з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 02.09.2023 за результатами якої складено акт перевірки № 7339/Ж5/17-00-07-04/22554851 від 16.08.2023 та в подальшому винесено спірні податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується, оскільки, граничні терміни сплати (місяць) податкових зобов`язань не порушено, при цьому на протязі 2017 та по 02.08.2023 роки кредиторське сальдо по заробітній платі в Сарненському районному центрі зайнятості відсутнє та на момент виявлення порушення податок сплачено в повному обсязі. Звертає увагу, що податковий агент звільняється від відповідальності відповідно до цього пункту, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу. Позивач вважає, що відповідач не має фактичних та правових підстав для притягнення його до відповідальності та застосування штрафних санкцій за неперерахування податків в частині сум податку, які було сплачено, але з порушенням строку їх сплати, через відсутність дій, відповідальність за які передбачена пунктом 125-1.1 статті 125 ПК України.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт наголошує, що нарахування позивачу пені з 17.01.2017 за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, свідчить про те, що таке нарахування пені фактично розпочато контролюючим органом ще до виникнення самого грошового зобов`язання у Сарненського районного центру зайнятості. За таких обставин, апелянт вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є незаконними. Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, 22.01.2025 Рівненським обласним центром зайнятості подано заяву про заміну позивача відповідно до вимог ст.52 КАС України.

Колегія суддів вважає заяву такою, що підлягає до задоволення. Вважає за можливе провести заміну Сарненського районного центру зайнятості на правонаступника - Рівненський обласний центр зайнятості.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

У період з 03.08.2023 по 09.08.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу № 1250-п від 02.08.2023 та направлень від 02.08.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Сарненського районного центру зайнятості (податковий номер 22554851) за період діяльності з 01.01.2017 по 02.08.2023 з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 02.08.2023, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 16.08.2023 № 7339/Ж5/17-00-07-04/22554851 (акт перевірки).

В ході проведення перевірки, відповідачем встановлено порушення Сарненським районним центром зайнятості вимог податкового законодавства, а саме: пп.14.1.180, пп. 14.1.156, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п.31.1 ст. 31, п.54.2 ст. 54, абз 2 п. 57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87, пп. 162.1.2.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 168.1.1, пп 168.1.2., пп.168.1.4. п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. «а» п. 176.2 ст. 176 та пп.1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп.1.4, пп. 1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень ПK України.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2017 по paх. 63211 «Податок на доходи фізичних осіб» рахується сальдо в сумі 134,22 грн (К-т pax. 63211 «Податок на доходи фізичних осіб»). Податок на доходи фізичних осіб, утриманий iз заробітної плати за період, що перевірявся склав 4536672,49 грн (К-т pax. 63211 «Податок на доходи фізичних осіб»). Сплачено податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати за період, що перевірявся в сумі 4536806,71 грн (Д-т pax. 63211 «Податок на доходи фізичних осіб»). Станом на 02.08.2023 по pax. 63211 «Податок на доходи фізичних осіб» рахується сальдо в сумі 0 гривень.

Актом перевірки констатовано, що під час вибіркової перевірки повноти сплати та дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників, Сарненським районним центром зайнятості несплачено (неперераховано) податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету передбачених п.168.1.ст. 168 Податкового кодексу України; неподання платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, а саме 17.01.2017 в сумі 843,48 грн, 24.01.2017 в сумі 259,54 грн, 31.01.2017 в сумі 60,58 грн, 15.02.2017 в сумі 2332,04 грн, 15.03.2017 в сумі 543,6 грн, 12.04.2017 в сумі 1523,83 грн, 21.04. 2017 в сумі 62,75 грн, 15.05.2017 в сумі 2253, 59 грн, 24.05.2017 в сумі 2218,71 грн, 08.06.2017 в сумі 1753,33 грн, 12.06.2017 в сумі 471,94 грн, 15.06.2017 в сумі 8490,97 грн, 15.08.2017 в сумі 5991,31 грн, 28.08.2017 в сумі 1565,2 грн, 14.09.2017 в сумі 1613,28 грн, 19.09.2017 в сумі 1360,40 грн, 25.09.2017 в сумі 191,88 грн, l6.11.2017 в сумі 2920,76 грн, 14.12.2017 в сумі 3629,04 грн, l6.01.2018 в сумі 2247,80 грн, 15.02. 2018 в сумі 2174,31 грн, 28.02.2018 в сумі 1594,58 грн, 15.03.2018 в сумі 3748,99 грн, 17.04.2018 в сумі 4004, 83 грн, 30.05.2018 в сумі 3319, 69 грн, l5.06.2018 в сумі 2096, 99 грн, 23.06.2018 в сумі 233,64 rpн, 25. 06.2018 в сумі 365, 08 грн, 26.06.2018 в сумі 334,12 грн, 18.07.2018 в сумі 4549,42 грн, 26.07.2015 в сумі 5630,17 грн, 07.08.2018 в сумі 10327,30 грн, 16.08.2018 в сумі 9940,79 грн, 28.08.2018 в сумі 1852, 39 грн, 29.08.2018 в сумі 678,93 грн, 06.09.2018 в сумі 2043,05 грн, 13.09.2018 в сумі 482,56 грн, 17.09.2018 в сумі 6958,73 грн, 17.10.2018 в сумі 10594,48 грн, 24.10.2018 в сумі 198,55 грн, 25.10.2018 в сумі 10506,08 грн, 31.10.2018 в сумі 910,38 грн, 07.11.2018 в сумі 107,42 грн, 07.11.2018 в сумі 649,61 грн, 15.02.2019 в сумі 1138,61 грн, 17.04.2019 в сумі 2006,42 грн, 16.05.2019 в сумі 3265,87 грн, 22.05.2019 в сумі 3240 грн, 31.05.2019 в сумі 1006,19 грн, 14.06.2019 в сумі 7486,57 грн, 19.06.2019 в сумі 7402,1 грн, 24.06.2019 в сумі 5544,80 грн.

Також, перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2017 по рах. 63212 «Військовий збір» рахується сальдо в сумі 11,19 грн (К-т рах. 63212 «Військовий збір»). Військовий збір, утриманий із заробітної плати за період, що перевірявся склав 379244,23 грн (К-т рах. 63212 «Військовий збір»). Сплачено військового збору, утриманого із заробітної плати за період, що перевірявся в сумі 379255,42 грн (Д-т рах. 63212 «Військовий збір»). Станом на 02.08.2023 по рах. 63212 «Військовий збір» рахується сальдо в сумі 0 гривень.

Вибірковою перевіркою встановлено несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом Сарненським районним центром зайнятості належного до сплати військового збору після настання граничних термінів сплати збору до бюджету, передбачених п.168.1. ст. 168 Податкового кодексу України; неподання платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, а саме: 17.01.2017 в сумі 106,96 грн, 24.01.2017 в сумі 21,63 грн, 31.01.2017 в сумі 5,05 грн, 15.02.2017 в сумі 112,5 грн, 12.04.2017 в сумі 106,82 грн, 21.04.2017 в сумі 5,23 грн, 15.05.2017, в сумі 18,81 грн, 08.06.2017 в сумі 43,79 грн, 12.06.2017 в сумі 39,32 грн, 15.06.2017 в сумі 481,93 грн, 14.07.2017 в сумі 66,97 грн, 17.07.2017 в сумі 32,88 грн, 26.07.2017 в сумі 13,73 грн, 15.08.2017 в сумі 140,61 грн, 28.08.2017 в сумі 130,43 грн, 29.08.2017 в сумі 140,61 грн, 14.09.2017 в сумі 134,44 грн, 19.09.2017 в сумі 116,76 грн, 25.09.2017 в сумі 15,99 грн, 16.11.2017 сумі 34,38 грн, 14.12.2017 в сумі 48,29 грн, 16.01.2018 в сумі 25,72 грн, 15.02.2018 в сумі 27,10 грн, 15.03.2018 в сумі 122,8 грн, 17.04.2018 в сумі 47,25 грн, 16.05.2018 в сумі 47,89 грн, 15.06.2018 в сумі 312,98 грн, 23.06.2018 в сумі 19,47 грн, 25.06.2018 в сумі 30,42 грн, 26.06.2018 в сумі 27,84 грн, 18.07.2018 в сумі 52,52 грн, 26.07.2018 в сумі 52,52 грн, 07.08.2018 в сумі 139,02 грн, 16.08.2018 в сумі 139,02 грн, 06.09.2018 в сумі 113,67 грн, 13.09.2018 в сумі 50,31 грн, 17.09.2018 в сумі 138,94 грн, 17.10.2018 в сумі 151,41 грн, 24.10.2018 в сумі 16,55 грн, 25.10.2018 в сумі 144,04 грн, 15.02.2019 в сумі 34,59 грн, 16.05.2019 в сумі 55,10 грн, 22.05.2019 в сумі 55,10 грн.

07.09.2023 на підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області, було винесено податкове повідомлення-рішення № 7376/17002406, яким відповідно до ст. 125-1, ст. 129 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 37928,55 грн, в тому числі за штрафними санкціями 37275,26 грн, пенею 653,29 грн та податкове повідомлення-рішення № 7379/17002406, яким відповідно до ст. 125-1, ст. 129 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 835,90 грн, в тому числі за штрафними санкціями 815,84 грн, пенею 20,06 грн.

Податкові повідомлення-рішення № 7376/17002406 від 07.09.2023 та № 7379/17002406 від 07.09.2023 позивач оскаржував в адміністративному порядку та рішенням про результати розгляду скарги від 20.11.2023 № 34562/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а винесені відповідачем податкові повідомлення рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень-рішень № 7376/17002406 від 07.09.2023, № 7379/17002406 від 07.09.2023 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 цього ж пункту визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до абзацу «а» п. 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

При цьому, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 статті 163 ПК України), а базою оподаткування - є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 статті 164 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної грн.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Приписами пункту 167.1. статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпунктів 1.1 - 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Отже, позивач є податковим агентом при виплаті доходу у вигляді заробітної плати своїм працівникам і на нього покладається обов`язок з нарахування, утримання й сплати в установленому порядку, розмірі та строку відповідного грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. Порушення ж такого зобов`язання може мати своїм наслідком притягнення позивача до належного виду відповідальності.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що в охоплений перевіркою період позивачем проводились виплати заробітної плати працівникам позивача. В акті відповідачем зафіксовано несплату (неперерахування) до бюджету позивачем належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору після настання граничних термінів сплати збору до бюджету, передбачених п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України та неподання платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за граничними термінами сплати податку, збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, відповідно до наведених в акті перевірки таблиць, в якій відображено означені суми несвоєчасного перерахованого та неперерахованого ПДФО та військового збору в розрізі місяців.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України акт перевірки це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ вказаного Порядку описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається так: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Апеляційний суд зазначає, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.

Досліджуючи зміст акта перевірки щодо суті вчинених позивачем порушень, колегія суддів вказує, що відповідачем зазначено, що в порушення пп.168.1 ст. 168 ПК України, позивачем несплачено (неперерахувано) до бюджету належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та встановлено неподання платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб а саме: а саме 17.01.2017 в сумі 843,48 грн., 24.01.2017 в сумі 259,54 грн, 31.01.2017 в сумі 60,58 грн, 15.02.2017 в сумі 2332,04 грн, 15.03.2017 в сумі 543,6 грн, 12.04.2017 в сумі 1523,83 грн, 21.04. 2017 в сумі 62,75 грн, 15.05.2017 в сумі 2253, 59 грн, 24.05.2017 в сумі 2218,71 грн, 08.06.2017 в сумі 1753,33 грн, 12.06.2017 в сумі 471, 94 грн, 15.06.2017 в сумі 8490, 97 грн, 15.08.2017 в сумі 5991,31 грн, 28.08.2017 в сумі 1565,2 грн, 14.09.2017 в сумі 1613,28 грн, 19.09.2017 в сумі 1360,40 грн, 25.09.2017 в сумі 191,88 грн, l6. 11.2017 в сумі 2920,76 грн, 14.12.2017 в сумі 3629,04 грн, l6.01.2018 в сумі 2247,80 грн, 15.02. 2018 в сумі 2174,31 грн, 28.02.2018 в сумі 1594,58 грн, 15.03.2018 в сумі 3748,99 грн, 17.04.2018 в сумі 4004, 83 грн, 30.05.2018 в сумі 3319, 69 грн, l5.06.2018 в сумі 2096, 99 грн, 23.06.2018 в сумі 233,64 rpн, 25. 06.2018 в сумі 365, 08 грн, 26.06.2018 в сумі 334,12 грн, 18.07.2018 в сумі 4549,42 грн, 26.07.2015 в сумі 5630,17 грн, 07.08.2018 в сумі 10327,30 грн, 16.08.2018 в сумі 9940,79 грн, 28.08.2018 в сумі 1852, 39 грн, 29.08.2018 в сумі 678,93 грн, 06.09.2018 в сумі 2043,05 грн, 13.09.2018 в сумі 482,56 грн, 17.09.2018 в сумі 6958,73 грн, 17.10.2018 в сумі 10594,48 грн, 24.10.2018 в сумі 198,55 грн, 25.10.2018 в сумі 10506,08 грн, 31.10.2018 в сумі 910,38 грн, 07.11.2018 в сумі 107,42 грн, 07.11.2018 в сумі 649,61 грн, 15.02.2019 в сумі 1138,61 грн, 17.04.2019 в сумі 2006,42 грн, 16.05.2019 в сумі 3265,87 грн, 22.05.2019 в сумі 3240 грн, 31.05.2019 в сумі 1006,19 грн, 14.06.2019 в сумі 7486,57 грн, 19.06.2019 в сумі 7402,1 грн, 24.06.2019 в сумі 5544,80 грн.

Також, в акті перевірки заначено, що в порушення пп.168.1 ст.168 ПК України, позивачем несплачено (неперераховано) до бюджету належного до сплати військового збору та неподано платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору, а саме: 17.01.2017 в сумі 106,96 грн, 24.01.2017 в сумі 21,63 грн, 31.01.2017 в сумі 5,05 грн, 15.02.2017 в сумі 112,5 грн, 12.04.2017 в сумі 106,82 грн, 21.04.2017 в сумі 5,23 грн, 15.05.2017, в сумі 18,81грн, 08.06.2017 в сумі 43,79 грн, 12.06.2017 в сумі 39,32 грн, 15.06.2017 в сумі 481,93 грн, 14.07.2017 в сумі 66,97 грн, 17.07.2017 в сумі 32,88 грн, 26.07.2017 в сумі 13,73 грн, 15.08.2017 в сумі 140,61 грн, 28.08.2017 в сумі 130,43 грн, 29.08.2017 в сумі 140,61 грн, 14.09.2017 в сумі 134,44 грн, 19.09.2017 в сумі 116,76 грн, 25.09.2017 в сумі 15,99 грн, 16.11.2017 сумі 34,38 грн, 14.12.2017 в сумі 48,29 грн, 16.01.2018 в сумі 25,72 грн, 15.02.2018 в сумі 27,10 грн, 15.03.2018 в сумі 122,8 грн, 17.04.2018 в сумі 47,25 грн, 16.05.2018 в сумі 47,89 грн, 15.06.2018 в сумі 312,98 грн, 23.06.2018 в сумі 19,47 грн, 25.06.2018 в сумі 30,42 грн, 26.06.2018 в сумі 27,84 грн, 18.07.2018 в сумі 52,52 грн, 26.07.2018 в сумі 52,52 грн, 07.08.2018 в сумі 139,02 грн, 16.08.2018 в сумі 139,02 грн, 06.09.2018 в сумі 113,67 грн, 13.09.2018 в сумі 50,31 грн, 17.09.2018 в сумі 138,94 грн, 17.10.2018 в сумі 151,41 грн, 24.10.2018 в сумі 16,55 грн, 25.10.2018 в сумі 144,04 грн, 15.02.2019 в сумі 34,59 грн, 16.05.2019 в сумі 55,10 грн, 22.05.2019 в сумі 55,10 грн.

Аналізуючи акт перевірки, колегія суддів вбачає послідовність встановлення обставин, посилання на норми закону та детальний розрахунок несвоєчасного перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Результати перевірки своєчасності та повноти перерахування ПДФО і військового збору під час виплати доходів наведені у табличному вигляді в акті перевірки, зокрема: 1 - рік та місяць виплат; 2 - заробітна плата (дохід) до виплати; 3 - виплати заробітної плати; 4 - дата виплати заробітної плати; 5 - виплачено заробітної плати; 6 - сальдо по заробітній платі; 7 - нараховано по КТ 63112; 8 - сума яка мала б бути перерахована, 9 - перераховано Дт 63112 (строк, факт, сума); 10 - сальдо (Дт-, Кт +); 11 - сума несвоєчасного перерахування; 12 - дата виплати доходу.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що акт перевірки є не деталізованим і не конкретизованим, оскільки у сукупності всіх даних судом встановлено відповідність акту перевірки нормам закону щодо складання такого документу. В ході проведення перевірки своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати контролюючим органом правомірно встановлено, що Сарненським районним центром зайнятості здійснювалась недоплата (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу. Таким чином, фінансова відповідальність за порушення порядку нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору, встановленого статтею 168 ПК України, передбачена спеціальною статтею 125-1 «Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати» ПК України, а тому у ГУ ДПС у Рівненській області відсутня необхідність у застосуванні відповідальності за статтею 124 «Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання» ПК України, у зв`язку із чим відповідне твердження апелянта колегією суддів до уваги не береться.

Як зазначено у акті перевірки «згідно банківських виписок, наданих до перевірки, на кожну дату, коли здійснювалась виплата заробітної плати, було достатньо коштів для сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманих із заробітної плати працівників та військового збору а саме: сума коштів вхідного залишку разом з оборотом за день були достатні для виплати доходу у вигляді заробітної плати та для сплати до бюджету утриманих із заробітної плати працівників податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, податковий агент мав можливість сплати податку на доходи фізичних осіб у повному обсязі. Враховуючи вищенаведене, встановлено, що в посадових осіб Сарненського районного центру зайнятості відсутні були поважні причини щодо недоплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору до бюджету по всіх порушеннях описаними в акті перевірки».

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що контролюючим органом доведено умисел платника податків на вчинення податкового правопорушення, оскільки платник мав фінансову можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчинив дій щодо дотримання норм податкового зобов`язання. Зазначені у ході проведення перевірки обставини позивачем жодними доказами не спростовані. Відсутні і докази, які б свідчили про вжиття позивачем будь-яких достатніх заходів, направлених на недопущення порушення щодо несвоєчасності сплати ПДФО та військового збору до бюджету.

Окрім того, судом апеляційної інстанції враховується і те, що Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022 р., внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, встановлено особливості для справляння податків і зборів.

Відповідно до підпунктом 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХПК України встановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо, зокрема, дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

29.07.2022 р. наказом Міністерства фінансів України № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Порядок № 225).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку № 225, у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 225 передбачено, що контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (Рішення) за формою, що додається.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує на те, що платник податків звільняється від відповідальності щодо порушення строків, в тому числі зі сплати, зокрема, і ПДФО і військового збору, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що з метою вжиття заходів щодо дотримання норм і правил податкового законодавства в частині неможливості сплати ПДФО та військового збору у встановлені законодавством строки, позивач із відповідною заявою до контролюючих органів не звертався, рішення органами ДПС не приймалося, таких доказів суду позивачем не надано.

Надаючи оцінку аргументам апелянта щодо застосування контролюючим органом штрафних санкцій за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України, колегії суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

Згідно з пунктом 522 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабміном, зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ. Відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених пп. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Отже, апеляційним судом встановлено відсутність порушення строку для застосування штрафних санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 7376/17002406 від 07.09.2023, № 7379/17002406 від 07.09.2023 є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак скасуванню в судовому порядку не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Рівненського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 460/28405/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний