Постанова

від 12.02.2025 по справі 260/6591/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6591/24 пров. № А/857/30040/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Титикала Романа Сергійовича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Скраль Т.В. у м. Ужгороді Закарпатської області у справі № 260/6591/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, залишеної без руху.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, представник позивача - адвокат Титикало Роман Сергійович оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу - направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга містить доводи, що спірним рішенням порушено передбачене Конституцією України право позивача на працю. У свою чергу п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить жодних застережень щодо кола питань, які дають підстави для звільнення від сплати судового збору учасникій бойових дій. Щодо неналежного зазначення коду ЄДРПОУ відповідача, представник покликається на те, що у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України КДКА Закарпатської області зазначено під двома кодами ЄДРПОУ: 22112642 та 27784267, однак відсутність на офіційному сайті НААУ чи Ради адвокатів Закарпатської області наведеної інформації (зазначено лише адресу та номер телефону) позбавило позивача розуміння, який код ЄДРПОУ є належним.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1 ч.4 ст.169 КАС України).

Судом першої інстанції, констатувавши, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч.3, ч.5 ст. 161 КАС України, а саме у позовній заяві не зазначено правильного ідентифікаційного коду відповідача у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій, до позовної заяви позивачем не додано документ про сплату судового збору, позовну заяву залишено без руху та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали позивачу на її виконання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що поверненню позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України обов`язково повинна передувати перевірка усунення позивачем протягом встановленого строку недоліків позовної заяви, визначених ст. ст.160, 161 КАС України.

Оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, апеляційний суд виходить з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаєЗакон України «Про судовий збір»(далі - Закон №3674-VI).

В розумінні частини першоїстатті Закону № 3674-VIсудовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За визначенням, наведеним у частині першійстатті 2 Закону № 3674-VIплатники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону №3674-VIвід сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Проте, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановленіЗаконом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі - Закон № 3551-XII).

За змістомстатті 22 Закону №3551-XIIособи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені устатті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону № 3674-VI, суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей12,22 Закону № 3551-XII.

За пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22, від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 та багатьох інших.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що хоча вказана норма (п. 13 ч.1 ст. 5 Закону №3674-VI) не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Враховуючи викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення позову без руху із встановленням способу та строку усунення такого недоліку, виявивши, що такий подано без долучення документу про сплату судового збору.

В ухвалі судді першої інстанції про залишення позовної заяви без руху містяться посилання на положення Закону України «Про судовий збір», виходячи з яких обчислено суму судового збору, що підлягає сплаті при поданні заяви в цій справі. Невиконання вимог ухвали про залишення заяви без руху у визначений такою ухвалою строк є безумовною підставою для постановлення суддею ухвали про повернення такої заяви.

Отож, оскільки позивач не усунув недоліків позовної заяви, зокрема в частині, що стосується сплати судового збору, про які його представник був обізнаний з ухвали про залишення позовної заяви без руху від 21 жовтня 2024 року (довідка про надходження ухвали до електронного кабінету 21.10.2024 о 21:41 - а.с. 17), суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу, як це передбачено пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Слід зазначити, що оскаржуване судове рішення жодним чином не перешкоджає ОСОБА_1 в доступі до правосуддя, оскільки відповідно до приписів статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє особу права повторного звернення до суду за захистом порушеного права в порядку, визначеному процесуальним законом, на що також акцентував увагу суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 06 листопада 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Керуючись ст. 242, 308, 309, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Титикала Романа Сергійовича залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року про повернення позовної заяви, постановлену у справі № 260/6591/24, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний