Ухвала

від 12.02.2025 по справі 160/27398/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/27398/21

адміністративне провадження № К/990/51229/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Чиркіна С.М., Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №160/27398/21 за позовом Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 , укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Костел Пресвятої Трійці, другої половини XVII століття, пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення, що знаходиться в смт Магерів, по вул. Л.Мартовича, 2 Львівського району Львівської області, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 19.12.2023 (залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024) задовольнив позов.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 18.11.2024 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (направлена поштовим зв`язком 15.11.2024), в якій скаржник просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом із касаційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтовував поданням касаційної скарги повторно.

Верховний Суд своєю ухвалою від 21.01.2025 визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу залишив без руху та встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення інших причин пропуску строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на підтвердження їх поважності.

На адресу Верховного Суду 03.02.2025 надійшла заява скаржника про поновлення строків на касаційне оскарження (направлена поштовим зв`язком 30.01.2025), доводи якої є подібними до тих, що викладені у первинному клопотанні.

Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, Верховний Суд вкотре зауважує, що зазначені скаржником у заяві підстави поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, позаяк такі є абстрактними, узагальненими та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.

Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач неодноразово оскаржував у касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій, однак Верховний Суд своїми ухвалами від 29.05.2024, від 22.07.2024, від 30.09.2024 та від 27.11.2024 повернув скаржнику його касаційні скарги у зв`язку з невикладенням у них підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

З огляду на наведене, Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Ба більше, в контексті наведеного слід наголосити на висновку, який Верховний Суд сформував у постанові від 29.02.2024 у справі №420/13307/21, де зокрема зазначив:

«…та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього…».

«…. право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення…».

Також, Верховний Суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Слід зауважити, що у розглядуваній справі відповідач звернувся до суду із касаційною скаргою із значним пропуском строку, що становить 7 місяців та є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку.

Суд звертає увагу, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків касаційного оскарження.

У підсумку можна виснувати про те, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованою, а підстави, вказані у ній - неповажними. Відтак з наведеного вбачається, що скаржник згаданий вище недолік до теперішнього часу не усунув та поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження на вказав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №160/27398/21.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №160/27398/21.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №160/27398/21 за позовом Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіВ.М. Шарапа С.М. Чиркін Я.О. Берназюк