Ухвала

від 13.02.2025 по справі 380/6673/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа №380/6673/24

адміністративне провадження № К/990/228/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року

у справі №380/6673/24

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання дії та бездіяльності протиправними

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати відповідача нарахувати га виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, і грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького склад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 (далі також - Порядок № 44);

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації та компенсації за невикористані відпустки;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає, його необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 380/6673/24 - скасовано в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації, та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні зазначеної позовної вимоги. У решті рішення залишено без змін.

До Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №380/6673/24.

Верховний Суду ухвалою від 22 січня 2025 року відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог та надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Скаржник повторно звертається до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Суд звертає уваги, що скаржником не надано жодних доказів, які б могли містити відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.

Слід зазначити, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що доводам, викладеним у зазначеному клопотанні, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 22 січня 2025 року у цій справі, якою відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 45 КАС України).

З огляду на викладене Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Разом з тим, уточнена касаційна скарга, подана на усунення недоліків, є ідентичною первинно поданій касаційні скарги отже, скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційного оскарження, що є самостійною підставою для повернення касаційної скарги відповідно до частини другої статті 332 КАС України

Тобто, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.

За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.

Ураховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.

Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання військовій частині НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №380/6673/24 - повернути особі, яка її подала.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

4. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко