Ухвала

від 22.10.2024 по справі 367/9012/18

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/9012/18

Провадження №1-кп/367/96/2025

УХВАЛА

Іменем України

22 жовтня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені Київської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 191, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.ч. 3, 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12017100010000977 від 08.02.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 191, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.ч. 3, 4 ст. 191 КК України.

У цьому кримінальному провадженні прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Гостомельської селищної ради Київської області подано цивільний позов, в якому прокурор просив стягнути з обвинувачених 876692,50 грн. у рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_7 , заявив клопотання про повернення цивільного позову прокурору.

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 вважали клопотання про повернення цивільного позову обґрунтованим.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважав поданий прокурором цивільний позов таким, що відповідає встановленим до нього вимогам.

Суд, оглянувши цивільний позов, дійшов висновку, що його необхідно повернути прокурору, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

За змістом приписів ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд повинен перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

У ч. 1 ст. 128 КПК України зазначається, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У постановах ВП ВС від 07.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц було зроблено висновки, що в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

Тому захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У зв`язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Вказаний нормативний припис підкреслює висновки щодо субсидіарної ролі прокурора в аспекті захисту інтересів держави, що не стосується здійснення кримінального переслідування особи за фактом вчинення останньою кримінального правопорушення, а також свідчить про виключність участі прокурора у відносинах, що мають цивільно-правове забарвлення, зокрема, відносинах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначається, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, шо перешкоджали такому зверненню, тощо.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду (п. 54 Постанови).

У даному випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Гостомельської селищної ради Київської області суперечить зазначеним вище нормам.

Так, при подачі позову до суду прокурором не було наведено належне обґрунтування для звернення до суду в інтересах Гостомельської селищної ради Київської області, не надано доказів того, що про порушення прав держави раді було відомо і, не зважаючи на це, цей орган не звернувся з позовом до суду в розумний строк.

До того ж, суд вважає залучення до справи Гостомельської селищної ради Київської області в якості позивача є штучним, оскільки жодних позовних вимог в її інтересах у позові не заявлено, адже прокурор просить суд стягнути шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у дохід Державного бюджету України.

Отже, прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема, не довів, що компетентний орган, якого прокурор зазначив як позивача, не здійснював своїх повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурору.

Керуючись ст. ст. 128, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про залишення без розгляду цивільного позову задовольнити.

Цивільний позов, поданий прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Гостомельської селищної ради Київської області до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, повернути прокурору на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1