Постанова

від 10.02.2025 по справі 924/700/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Справа № 924/700/24 (924/1012/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий Жайвір" на додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 (повний текст - 23.12.2024) у справі №924/700/24 (924/1012/23) (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с.Крупець Славутського району Хмельницької області

до Фермерського господарства "Золотий жайвір", м.Волочиськ Хмельницької області

про стягнення 18180382,95грн

в межах справи №924/700/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с.Крупець Славутського району Хмельницької області

про банкрутство Фермерського господарства "Золотий жайвір", м.Волочиськ Хмельницької області

за участі представників:

ФГ "Золотий жайвір" (апелянт) Покотило Ю.В. (поза межами приміщення суду);

ТОВ "Суффле Агро Україна" - Стельмах Ю.М. (поза межами приміщення суду);

ВСТАНОВИВ:

Додатковою ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 у справі №924/700/24 (924/1012/23) відмовлено у задоволенні заяви представника Фермерського господарства "Золотий жайвір" адвоката Покотило Ю.В. (вх.№05-06/1566/24 від 09.12.2024) про стягнення судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 409058,61грн, зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги у сумі 545411,48грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 100000,00грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Фермерське господарство "Золотий Жайвір" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що до прийняття судом ухвали про залишення позову без розгляду відповідачем було подано докази, які підтверджують його судові витрати, які складаються із судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги в загальній сумі 954470,09 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100000,00 грн.

Вважає, що витрати відповідача, пов`язані зі сплатою судового збору у визначеному Законом розмірі у даній справі були необхідними та обґрунтованими, оскільки касаційна скарга ФГ «Золотий жайвір» була задоволена, а розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, а тому також є обґрунтованим та відповідає критеріям розумності, співмірності із ціною позову.

Звернення позивача до суду із позовом та відкриття провадження у справі вимагає від іншого учасника справи відповідача вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності відкриття провадження у справі: вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовки відзиву на позов, інших заяв по суті справи чи заяв з процесуальних питань, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Крім того, учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України. Тому і у випадку залишення позовної заяви без розгляду мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням позивача із позовом та відкриттям провадження у судовій справі.

Стверджує, що у такому випадку немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність дій позивача при поданні позову, оскільки така особа реалізує своє право на судовий захист, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про залишення позову без розгляду, усвідомлюючи наслідки такої поведінки.

Зазначає, що у випадку залишення позову без розгляду за заявою позивача (дія спричинена його поведінкою) відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За доводами відповідача, по своїй суті залишення позову без розгляду є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду породив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак в послідуючому фактична необхідність цього була нівельована знову ж таки за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо залишення позову без розгляду, на що за будь-яких обставин відповідач не міг вплинути.

Також зазначає, що в частині залишення без розгляду заявлених позовних вимог про нарахування на суму основного боргу, а саме стягнення пені у сумі 29645,13 грн, інфляційних збитків у сумі 1445,85 грн, відсотків річних у сумі 1574440,96 грн, суд абсолютно необґрунтовано зіслався на те, що реалізація визначеного процесуальним законом права, в сукупності з іншими обставинами розгляду даної справи, а саме відкриття провадження у справі про банкрутство №924/700/24, пред`явлення позивачем грошових вимог до боржника після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, у строк визначений Кодексом України з процедур банкрутства, не може свідчити про наявність мети щодо ущемлення прав та інтересів відповідача, тобто свідчити про необґрунтованість або недобросовісність дій позивача.

Тому апелянт стверджує про необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в цій частині, а також про її невідповідність як обставинам справи, так і висновкам та рішенням самого суду, які містяться в ухвалі від 04.12.2024, якою позовні вимоги ТОВ «Суффле Агро Україна» у даній справі були залишені без розгляду у повному обсязі.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 у справі №924/700/24 (924/1012/24), прийняти нове судове рішення, яким вирішити питання розподілу судових втрат, які поніс відповідач ФГ «Золотий жайвір» у зв`язку із розглядом даної справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, та стягнути з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь ФГ «Золотий жайвір» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 409058,61 грн, сплатою судового збору за подання касаційної скарги в сумі 545411,48 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100000,00 грн.

Листом від 09.01.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

14.01.2025 матеріали справи №924/700/24(924/1012/23) надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Золотий Жайвір" на додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 у справі №924/700/24 (924/1012/23) та призначено розгляд апеляційної скарги на 10.02.2025 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 31.01.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

21.01.2025 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві представник позивача звертає увагу, що спір виник з вини відповідача, який з 2020 року має непогашений борг перед позивачем в сумі 4457155,76 грн. Також спір щодо штрафних санкцій, інфляційних збитків та відсотків річних виник з вини відповідача, який тривалий час не погашає основний борг.

Зазначає, що суд першої інстанції мав би незалежно від волі позивача залишити позов без розгляду безвідносно до наявності чи відсутності клопотання з цього приводу. Отже, в цій частині відсутні не те щоб необґрунтовані дії, але й загалом позивач був зобов`язаний вчинити так, як вчинив: подати заяву із кредиторськими вимогами та повідомити суд про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині.

Звертає увагу, що сума основного боргу у заяві кредитора та позовній заяві у даній справі є ідентичною, однак суми неустойки та фінансових санкцій дещо відрізняються періодом нарахування та, відповідно, - сумами, оскільки позов у даній справі подавався у 2023 році, а заява із кредиторськими вимогами у 2024 році.

Через наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів розгляд решти позовних вимог був би неефективним та суперечив би принципу добросовісності та процесуальної економії, оскільки позивач був би позбавлений на фактичне примусове виконання рішення суду, а тому в цій частині судовий захист був би неефективним.

Зазначає, що саме із цих мотивів та міркувань, які також були заявлені позивачем суду раніше, була подана заява про залишення позову без розгляду на підставі ч.1 п.5 ст.226 ГПК України в частині вимог щодо стягнення пені в сумі 29645,13 грн, інфляційних збитків в сумі 1445,85 грн, відсотків річних в сумі 1574440,96 грн, нарахованих за період з 01.12.2019 до 18.05.2020, та нарахування 48% річних до моменту виконання судового рішення.

Звертає увагу, що вимога про нарахування 48% річних до моменту виконання судового рішення не є об`єктом справляння судового збору та не впливає на розподіл судових витрат.

Частина основного боргу вже була визнана судом при відкритті провадження у справі 2555000,00 грн, тобто, наявність боргу відповідача та вина у його несплаті є юридично доведеним фактом. Тобто, спір виник саме з вини відповідача, а не позивача.

На підставі викладеного представник позивача просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий Жайвір", а додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 у справі 924/700/24 (924/1012/23) залишити без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.02.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 у справі №924/700/24 (924/1012/24), прийняти нове судове рішення, яким вирішити питання розподілу судових втрат, які поніс відповідач ФГ «Золотий жайвір» у зв`язку із розглядом даної справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Представник позивача заперечив проти доводів та вимог, які викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення по справі. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Золотий жайвір», а додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 у справі №924/700/24 (924/1012/24) залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 у справі №924/1012/23, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" та стягнуто з відповідача на користь позивача 18180382,95грн, з яких: 4457155,76грн основного боргу; 4376317,61грн пені, 668573,36грн штрафу, 1353768,95грн інфляційних втрат, 7324567,27грн 48% річних. Крім цього, в резолютивній частині рішення зобов`язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування 48% річних за порушення строків оплати за поставлений товар за договором поставки від 22.04.2019 №1300028292, починаючи з 12.09.2023 і до моменту виконання цього рішення, за формулою: сума боргу помножити на 48% річних поділити на 100 поділити на 365 помножити на кількість днів прострочення дорівнює сума відсотків.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 касаційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" задоволено частково, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 у даній справі скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024 відкрито провадження у справі №924/700/24 (суддею В.О. Кочергіною) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про банкрутство юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області №924/700/24 від 07.10.2024 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" з додатковими грошовими вимогами до боржника загалом у сумі 16273105,49 грн, з якої 72000,00грн авансування винагороди арбітражному керуючому, 6056,00грн судового збору; а також 1902155,76грн основного боргу за договором поставки №130008292, 1510715,63 грн інфляційних втрат та 6458627,42 грн 48% річних, 5654977,32 грн пені та 668573,36грн штрафу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2024, справу №924/700/24 (924/1012/23) передано для розгляду судді Кочергіній В.О. (підстави передачі: п.6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду).

Ухвалою від 25.10.2024 справу №924/700/24 (924/1012/23) прийнято до провадження в межах розгляду справи про банкрутство №924/700/24.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2024 у справі №924/700/24 (924/1012/23) позовну заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" до ФГ "Золотий жайвір":

- в частині стягнення пені у сумі 29645,13грн, інфляційних збитків у сумі 1445,85грн, відсотків річних у сумі 1574440,96грн залишено без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, за заявою позивача;

- в частині позовних вимог щодо зазначення відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму боргу, яка буде існувати в період з 12.09.2023 до моменту виконання судового рішення з урахуванням приписів законодавства України, а також зобов`язання органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду здійснювати нарахування 48% річних за порушення строків оплати за договором поставки №1300028292 від 22.04.2019 за поставлений товар, з визначенням граничного строку нарахування відсотків до моменту виконання судового рішення в частині стягнення простроченої заборгованості, яка буде існувати в цей період з урахуванням приписів законодавства України, починаючи з 12.09.2023 року за формулою: сума боргу помножити на 48% річних поділити на 100 поділити на 365 помножити на кількість днів прострочення дорівнює сума відсотків залишено без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.226 ГПК України;

- в частині стягнення 4457155,76 грн основного боргу, 668573,36 грн штрафу, 4346672,48 грн пені, 1352323,10 грн інфляційних збитків, 5750126,31 грн відсотків річних залишено без розгляду на підставі ч.4 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

У поданій до суду першої інстанції заяві від 09.12.2024 про компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, зазначено, що при поданні апеляційної скарги у даній справі ФГ "Золотий жайвір" сплатило судовий збір у розмірі 409058,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №101 від 22.03.2024, яка долучена до апеляційної скарги. При поданні касаційної скарги у даній справі ФГ "Золотий жайвір" сплатило судовий збір у розмірі 545411,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №230 від 06.06.2024, яка була долучена до касаційної скарги. Також відповідач вказує, що до суду апеляційної інстанції ним було подано докази, які підтверджують надання адвокатом Покотило Ю.В. відповідачу юридичних послуг під час розгляду даного спору у сумі 100000,00 грн, зокрема, Договір про надання професійної правничої допомоги, документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного вище, представник відповідача просив суд першої інстанції стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на користь Фермерського господарства "Золотий жайвір" понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 409058,61грн, зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги у сумі 545411,48грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 100000,00грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.5 ч.1 ст.226 ГПК України позов залишається без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як встановлено ч.4 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі, якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

У своїй постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Як встановлено ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина п`ята статті 244 ГПК України).

Згідно пунктів 1-3 частини 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

Як вірно відзначив суд першої інстанції, у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.

Водночас порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті спору) та частиною шостою статті 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України закріплений розподіл судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною п`ятою статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно сталої правової позиція Верховного Суду, викладеної зокрема у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додаткових ухвалах від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, від 12.07.2021 у справі №903/254/20, правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема закриття провадження у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Отже, при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Відтак відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20.

Як правильно відмітив суд першої інстанції, Господарський процесуальний України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі №922/2017/17 зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що основною підставою для залишення позову №924/700/24 (924/1012/23) без розгляду стали приписи ч.4 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, якою врегульовано питання щодо пред`явлення кредитором грошових вимог до боржника в межах справи про банкрутство та подальші дії суду щодо позовних вимог означеного кредитора про стягнення з боржника грошових коштів в межах справи про банкрутство.

Тобто, підставою для залишення позову без розгляду в частині основного боргу в сумі 4457155,76грн, 668573,36грн штрафу, 4346672,48грн пені, 1352323,10грн інфляційних збитків, 5750126,31грн відсотків річних була не стільки ініціатива позивача, як пряма вказівка Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, заявлені позовні вимоги в частині зазначення відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму боргу, яка буде існувати в період з 12.09.2023 до моменту виконання судового рішення - стосуються вирішення спору щодо стягнення основного боргу по суті та випадку задоволення позову в цій частині.

Як правильно зазначає суд першої інстанції, враховуючи, що спір в частині стягнення основного боргу судом по суті не вирішувався у зв`язку з приписами ч.4 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, похідні вимоги щодо основного боргу, які визначено відповідно ч.10 ст.238 ГПК України не є необґрунтованими, оскільки вимоги позивача визначені означеною нормою процесуального законодавства (ч.10 ст.238 ГПК України) не є такими, що мають протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача.

Стосовно заявлених позовних вимог про нарахування на суму основного боргу пені у сумі 29645,13грн, інфляційних збитків у сумі 1445,85грн, відсотків річних у сумі 1574440,96грн, позивач, зважаючи на залишення позову без розгляду в частині основного боргу на підставі ч.4 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючись, п.5 ст.226 ГПК України, подав заяву про залишення без розгляду похідних від основного боргу вимог.

Як правильно зазначає суд першої інстанції, реалізація визначеного процесуальним законом права, в сукупності з іншими обставинами розгляду даної справи, а саме відкриття провадження у справі про банкрутство №924/700/24, пред`явлення позивачем грошових вимог до боржника після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, у строк визначений КУзПБ, не може свідчити про наявність мети щодо ущемлення прав та інтересів відповідача, тобто свідчити про необґрунтованість або недобросовісність дій позивача.

Колегія суддів відмічає, що рішення про відмову у позові не приймалося, тоді як позовні вимоги позивача у даній справі були в подальшому визнані в процедурі банкрутства, а Верховний Суд направив справу на новий розгляд з підстав, що не спростовують вини відповідача.

В силу ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, оскільки не було встановлено необґрунтованості або недобросовісності дій позивача, Господарський суд Хмельницької області дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України до спірних правовідносин, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви представника Фермерського господарства "Золотий жайвір" адвоката Покотило Ю.В. (вх.№05-06/1566/24 від 09.12.2024) про стягнення судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 409058,61грн, зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги у сумі 545411,48грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 100000,00грн.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 у справі №924/700/24(924/1012/23) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий Жайвір" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий Жайвір" на додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2024 у справі №924/700/24(924/1012/23) залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13.02.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Коломис В.В.