Рішення

від 27.01.2025 по справі 234/799/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/799/22

Провадження № 2/202/175/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Доценко С.І.

за участю секретаря Тарасової К.О.,

розглянувши без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Товарна біржа « Євгенія Сервіс» про визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась досуду ізпозовом довідповідачівпро визнання дійсним договору купівлі-продажу , посилаючись на те, що 18 березня 2002 року вона уклала з відповідачами правочин по купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу був зареєстрований за №2949 на Товарній біржі «Євгенія Сервіс». Право власності на будинок зареєстровано в КП БТІ за №39739-П . Протягом 20 років позивач зареєстрована та проживає в квартирі. В 2021 році вона вирішила внести відомості про квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але отримла відмову від реєстратора тому що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам діючого законодавства. На момент укладення правочину (а минуло вже більше 20 років) вони з відповідачами досягли всіх істотних умов договору, що підтверджується змістом договору, цей договір був повністю ними виконаний вона передала відповідач гроші за квартиру а відповідачі передали їй квартиру, якобю вона користується та володіює вже більше 20 років. На момент укладення договору купівлі-продажу їй на товарній біржі пояснили, що договір не підлягає нотаріальному посвідченню, а лише державній реєстрації, що вона зробила. А тому вважає, що є всі підстави, передбачені ст.ст.219, 220 ЦК України для визнання його дійсним.

В подальшому позивач змінила предмет позову та просила з тих же підстав визнати за нею право власності на спірну квартиру посилаючись на положення ст.ст.328, 392 ЦК України, враховуючи, що її право власності не визнається.

Справа надійшла до Індустріального районного суду у зв`язку із зміною підсудності.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2023 року була прийнята до провадження судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська та призначена до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

14 березня 2024 року було закрите підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті.

13 .09. 2024 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, внаслідок повторного авто розподілу справа була прийнята в провадження та справа призначена до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд у відсутність представника на підставі наявних доказів.

Відповідачі до суду не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду, заяви по суті справи, про відкладення судового розгляду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.03.2002 року між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири 43,20 кв.м . в тому числі житлова площа 27,20 кв.м. Договір купівлі-продажу, зареєстрований на Товарній біржі «Євгенія Сервіс» 18.03.2002 року під реєстровим номером 2949. Зі змісту договору сторони домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі продажу. Зазначена ціна продажу 2500 грн, яку відповідачі отримали до підписання договору і зобов`язались звільнити квартиру протягом 10 днів з дня з дати підписання. За Пунктом 10 цього договору сторони дійшли згоди що правочин вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі. В пункті 11 зазначено, що відповідно до ст.15 Закону України « Про товарну біржу» правочин здійснений на товарній біржі не потребує нотаріального посвідчення, але відповідно до п.12 , підлягає державуній реєстрації в міському БТІ ( копія дублікату договору купівлі- продажу № 2949)

Відповідно до листа КП « Бюро технічної інвентаризації « Краматорської міської ради встановлено, що відповідно до данних реєстр рації за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за № 39739-П на підставі договору купівлі-продажу на товарній біржі 18.03.2002 року ( реєстр №2949) на Крамаорській товарній біржі « Євгенія Сервіс» .

Відповдно до інформації про місце проживання позивача в паспорті , зазначено що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в квартирі АДРЕСА_1 з 29.05.2007 року.

Рішенням №62156830 від 09.12.2021 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області позивачу ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно АДРЕСА_1 тому що Законом України « Про товарну біржу» не передбачене право укладати правочинів купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (що діяв і на час укладання договору купівлі-продажу будинку), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання сплати державного мита при відчуженні об`єктів нерухомого майна» №1030 від 13.08.1996 року, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 08.08.2000 року, будь-які угоди про відчуження об`єктів нерухомого майна, які укладаються на біржах, в агентствах нерухомості тощо, прирівнюються до нотаріального посвідчення цих договорів.

Положеннями ст.328 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.), який набрав чинності з 01.01.2004 року, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ч.3, 4 ст.334 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.) передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме на майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України, у випадках встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, а згідно з ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до положень ст.ст.11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених, оспорюваних прав та вплив на правопорушника.

Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону,виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом ч. 4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Згідно ст.219ЦК Україниу разінедодержання вимогизакону пронотаріальне посвідченняодностороннього правочинутакий правочинє нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Із аналізу правових норм та наданих доказів судом встановлено, що між сторонами договору виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу спірної квартири. Зазначений правочин зареєстрований на товарній біржі і право власності позивачки на цю квартиру пройшло державну реєстрацію в КП «БТІ» , у встановленому на час реєстрації порядку.

Таким чином, сторони договору домовились щодо всіх істотних умов договору та виконали його. Так, за умовами договору позивач сплатила обумовлену сторонами вартість квартири , а покупці звільнили квартиру та передали її позивачу. Проте сторони не посвідчили його нотаріально, керуючись Законом України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (що діяв і на момент укладення договору купівлі-продажу) та іншими актами законодавства, що діяли на той час.

Із досліджений доказів суд переконався в тому що цей правочин відповідач справжній волі сторін договору.

Відповідно дост.220ЦК Україниу разінедодержання сторонамивимоги законупро нотаріальнепосвідчення договорутакий договірє нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відмова державного реєстратора внести відомості про право власності в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень свідчить про те, що право позивача на квартиру не визнається.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, тому що іншим способом позивач позбавлений можливості реалізувати своє право.

При цьому суд виходить із принципу правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовоюпринципу верховенства права.

Так суд вважає, що позивач і інші сторони договору купівлі-продажу, при його укладенні діяли у відповідності із нормами діючого законодавства , а саме Закону України « Про товарну біржу» та діючих на той час підзаконних актів .

Право власності на будинок пройшло державну реєстрацію у встановленому законом порядку, позивачка з моменту реєстрації права власності проживає в цій квартирі.

Таким чином, до ситуації , що склалась призвела колізія правових норм, усунення яких є обов`язком держави, і це не може негативно впливати на права пересічного громадянина.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користуванняземельними ділянкамивказав, що із конституційнихпринципів рівностіі справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить досваволі (абзацдругий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.7,12, .ст. 12, 13, 81, 263-265,268, 354, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Товарна біржа « Євгенія Сервіс» про визнання права власності на квартиру задовольнити

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30( тридцяти) днів з дня його проголошення ( ухвалення ).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 27.01.2025 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі Електронний суд".

Суддя С. І. Доценко