Рішення

від 11.02.2025 по справі 689/22/25

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/22/25

2/689/147/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2025 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі -

головуючого-судді Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань Фурман Н.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Органу опіки та піклування Розсошанської сільської ради Хмельницького району, Хмельницької області Буран Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні селища Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що у стосунках з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 . Більше 10 років назад ОСОБА_3 зникла з їхнього життя. З того часу син проживає разом з ним. Мати не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться його навчанням, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги не надає.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснив, що матір дитиною не займалася. Коли дитині було два місяці, він забрав дитину і пішов проживати до своєї мами. Від матері дитини допомоги не було. Останній раз він та дитина спілкувалися з нею влітку 2024 року, коли вона приїжджала з-за кордону з Чехії, куди виїхала в 2022 році.

Також позивач зазначив, що відповідачка дзвонить синові приблизно раз в три-чотири місяці і пише смс - повідомлення.

Представник позивачапозовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник третьоїособи органу опіки та піклування Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в судовому засіданні підтримала висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що матір відсутня у житті дитини більше 12-ти років. Вона не заперечує щодо позову, має іншу сім`ю, забезпеченням дитини займається батько. Служба в справах дітей здійснювала виїзд за місцем проживання дитини. Встановлено, що тітка забезпечує належні умови проживання дитини.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про визнання позову та просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.10.2016 року (а.с.10).

Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Згідно з довідкою Розсошанської сільської ради №266 від 27.12.2024, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою не проживає з лютого 2022 року (а.с.9).

Згідно з довідкою Михайлівського ліцею Розсошанської сільської ради №75 від 30.07.2024 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,навчається в 7-му класі ліцею. За період з 2017 року по 2024 рік, мати ОСОБА_3 , жодного разу не з`являлась в навчальному закладі і не виявляла зацікавленості у навчанні та вихованні дитини. Усі питання, що стосуються навчального процесу, вирішувалися виключно за участі батька (а.с.11).

Згідно здовідкою Розсошанськоїсільської ради№289, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та спільно проживає з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вказаною адресою (а.с.8).

Згідно з висновком органу опіки і піклування Розсошанської сільської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від №1 від 07.02.2025, вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40-42).

Вирішуючи позов, суд виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно зпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.12Закону України«Про охоронудитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частинами 1,2,4 ст.155СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 164СКУкраїни мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у свої рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст.81ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання нею батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.

Однак, позивач не надав доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Навпаки, позивач зазначив, що відповідачка періодично спілкується з сином по телефону. Також вказав, що вони з дитиною спілкувалися з відповідачкою влітку 2024 року, коли вона приїжджала з Чехії.

Крім того, суд враховує пояснення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що коли мама приїжджала приблизно 10 місяців тому з-за кордону, то брала його до себе на тиждень, проводила з ним час, катала його на машині. Також дитина зазначила, що періодично спілкується з мамою по телефону, останні рази це було тиждень два назад.

Малолітній ОСОБА_6 в судовому засіданні зачитав останні переписки з матір`ю, що містяться у його телефоні, з яких вбачається, що вони є об`ємними; спілкування між ними відбувається на різні теми. В ході даних переписок мама цікавиться життям дитини, її навчанням та іншими питаннями. Також у зазначеній переписці має місце повідомлення, в якому відповідачка вказує, що хоче, щоб син був біля неї.

З пояснень малолітнього ОСОБА_4 та переписки з матір`ю по телефону, суд приходить до висновку, що між ними має місце регулярне доброзичливе спілкування засобами телефонного зв`язку, а також особисте спілкування і спільне проведення часу тоді, коли відповідачка приїжджає з-за кордону до України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка спілкується з дитиною, цікавиться життям, навчанням та іншими питаннями, пов`язаними з дитиною, а відтак бере участь у вихованні дитини.

Судом також встановлено, що мати бажає подальшого спілкування з дитиною, а дитина потребує такого спілкування.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що позивач не довів того факту, що відповідачка більше 10-ти років по даний час ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, стороною позивача не надано доказів того, що відповідачка страждає на алкогольну та/або наркотичну залежність.

Також не надано доказів того, що відповідачка притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство щодо до неї тощо.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

При цьому, посилання позивача на те, що відповідачка не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, саме по собі за даних конкретних обставин, суд не вважає підставою для позбавлення її батьківських прав.

Крім того, суд вважає, що коли відповідачка забирає дитину до себе, саме вона здійснює утримання дитини в цей період. Доказів протилежного не надано.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, на який посилається позивач, суд враховує таке.

У частинах п`ятій, шостій статті 19СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21).

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Розсошанської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які свідчили б про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, її здоров`ю та психічному розвитку. Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав.

Суд враховує те, що батько дитини (позивач) мобілізований, тому, службою у справах дітей видано наказ від 28.01.2025 року № 19-ТВ «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини, яка залишилася без батьківського піклування». На даний час ОСОБА_6 проживає з рідною тіткою ОСОБА_7 та її малолітньою донькою ОСОБА_8 , які добре ставляться до нього, люблять та поважають його (а.с.41).

При цьому, суд вважає, що мобілізація батька дитини до ЗСУ не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав матері, щодо якої судом не встановлено підстав для позбавлення батьківських прав.

Більше того, суд вважає, що у випадку мобілізації батька до лав ЗСУ, у зв`язку з чим він не може виконувати батьківські обов`язки, позбавлення батьківських прав ще і матері суперечитиме інтересам дитини, оскільки у такому випадку дитина залишиться без батьківського піклування обох батьків.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки, як вбачається із встановлених у судовому засіданні обставин, він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

Щодо визнання відповідачкою позову, суд виходить з наступного.

Відповідачка подала до суду відзив на позов, а також заяву про визнання позовних вимог, в якій зазначила, що позов визнає повністю, наслідки визнання позову їй відомі та зрозумілі, просила розгляд справи проводити за її відсутності.

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінніприписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

З огляду на викладені норми права, відзив на позов від 29.01.2025 та заява відповідачки від 30.01.2025, в яких вона визнала позов про позбавлення її батьківських прав,не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Враховуючи наведене, а також встановлені судом обставини, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачкою позову, оскільки у цій категорії справ визнання позовусуперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини.

Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Зазначене узгоджується позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 10 листопада 2023 року в справі № 401/1944/22.

Крім того, у суду є обґрунтовані сумніви щодо ознайомлення відповідачки зі змістом позовної заяви та додатків до неї, з огляду на таке.

Ухвалою суду від 09.01.2025 у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.01.2025.

09.01.2025 зазначена ухвала разом з позовною заявою та додатками до неї направлена відповідачці за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

06.02.2025 усі зазначені документи повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.39).

На жодні інші адреси відповідачки суд не направляв ухвалу суду та позовну заяву з додатками.

При цьому, позивач у судовому засіданні зазначив, що не спілкується з відповідачкою з літа 2024 року, її номеру телефону та адреси не знає.

Представник органу опіки та піклування Розсошанської сільської ради зазначила, що відповідачка не запрошувалася на засідання комісії щодо вирішення питання про позбавлення її батьківських прав, оскільки її номер телефону не відомий.

Таким чином, у судовому засіданні не встановлено, що відповідачка дійсно отримувала та була ознайомлена зі змістом позовної заяви, додатками до неї і їй відомі та зрозумілі наслідки визнанняпозову.

Вирішуючи даний позов, суд також враховує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.Натомість, необґрунтоване та передчасне (за відсутності підстав застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не встановлено.

Оскільки позбавлення відповідачки батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

В силуст.141ЦПК Україниу разівідмови упозові,судовий збірз відповідачана користьпозивача нестягується.

На підставі ст.164 СК України, керуючись ст.ст.12,76-81,141,259,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав, відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2025 року.

Суддя Шевчик О.М.