Постанова

від 13.02.2025 по справі 738/281/25

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/281/25

№ провадження 3/738/138/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року місто Мена

Менський pайонний суд Чеpнiгiвської областi в складі:

судді - Волошиної Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Іванько А.С.,

особи, стосовно якої вирішується питання

про притягнення до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

pозглянувшиматеpiалипpопpитягненнядо адмiнiстpативноївiдповiдальностi: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1

за частинами першою та другою статті 173-2 Кодексу Укpаїни пpо адмiнiстpативнi пpавопоpушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №048247 від 26 січня 2025 року, 26 січня 2025 року о 19.30 год ОСОБА_1 , знаходячись по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме виражався в її бік нецензурною лайкою, образливо чіплявся, штовхнув зі стільця, в результаті чого вона впала, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №048248 від 26 січня 2025 року, 26 січня 2025 року о 19.30 год ОСОБА_1 , знаходячись по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме виражався в бік співмешканки нецензурною лайкою, образливо чіплявся, штовхнув зі стільця, внаслідок чого ОСОБА_2 впала, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілій ОСОБА_3 , за що передбачена відповідальність частиною другою статті 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що проживає по АДРЕСА_1 разом із співмешканкою ОСОБА_2 та малолітньою донькою ОСОБА_4 . Останнім часом його співмешканка зловживає алкогольними напоями, внаслідок чого в сім`ї виникають сварки. 26 січня 2025 року між ним та його співмешканкою також виникла сварка з приводу вирішення побутових питань, оскільки його співмешканка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, сварка мала обопільний характер. Заперечував факт вчинення будь-яких дій насильницького характеру по відношенню своєї співмешканки. Не заперечував, що під час сварки в будинку знаходилася їх донька ОСОБА_5 .

Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Як убачається з протоколів про адміністративне правопорушення, діяння вчинені ОСОБА_1 26 січня 2025 року кваліфіковані за частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП.

19 грудня 2024 рокунабув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» № 3733-IX (Далі-Закон № 3733-IX), відповідно до якого статтю 173-2 КУпАП викладено у новій редакції.

Зокрема,частиною 1статті 173-2КУпАП,в редакції в Закону №3733-IX від 22.05.2024, (чинній на час складання протоколу), передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Положеннями частини другої статті 173-2 КУпАП в редакції Закону №3733-IX від 22.05.2024, передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення наявності складів адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже,лише нецензурні,образливі висловлюваннята погрозина адресуособи неформують собоюдомашнє насильство.Склад адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.173-2КУпАП вредакції в Закону №3733-IX від 22.05.2024, (чинній на час складання протоколу), є наявним лише у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.

Також важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Отже, у справах про психологічне домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.

Норми частини першої та другої статті 173-2 КУпАП у новій редакції, встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто обсяг діянь, який охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, звужено, а відтак Закон №3733-IX від 22.05.2024 скасував адміністративну відповідальність за діяння, які тільки можуть завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, залишивши і посиливши відповідальність тільки за ті діяння, які завдають шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, окрім цього не встановлено, що дії ОСОБА_1 викликали будь-які інші наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Водночас з тим, суд розглядає справу у межах протоколу про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 вчинив дії, внаслідок яких лише могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що з урахуванням наведених вище висновків на час розгляду справи не містить об`єктивної сторони правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Згідно з частинами першою та другою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи викладене та беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в статті 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні склади адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП, оскільки відсутні докази вчинення ним будь-яких насильницьких дій стосовно його співмешканки ОСОБА_2 , в тому числі і у присутності малолітньої дитини, та завдання шкоди їх психічному здоров`ю.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою та другою статті 173-2 КУпАП необхідно закрити, згідно з положеннями пункту першого статті 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складів адміністративних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 23, 251, 247, 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку відсутністю складів адміністративних правопорушень.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Н.В. Волошина