Рішення

від 14.02.2025 по справі 369/2780/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2780/24

Провадження № 2/369/1696/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/2780/24 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської Державної податкової інспекції Головного Управління Державної податкової служби в Київській області, третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хорошун Оксана Володимирівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Києво-Святошинської Державної податкової інспекції Головного Управління Державної податкової служби в Київській області, третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 являється власником 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 та є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , який був теж власником 11/20 частин вказаної квартири. ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 який є боржником у ВП №5490698 за виконавчим листом №1кп-50/17 виданим 29 вересня 2017 року Голосіївським районним судом міста Київ про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Соледар Донецької області. На квартиру АДРЕСА_1 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постановою про опис та арешт майна боржника №46758439 виданої 13 вересня 2019 року описано та накладено арешт на 11/20 частин квартири АДРЕСА_1 . Виконавче провадження завершено, про що у реєстрі виконавчих проваджень є відмітка.

Проте, як зазначає представник позивача, під час прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження не було знято арешт з майна ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, представник позивача просить суд звільнити з під арешту 11/20 частин квартири АДРЕСА_1 , яка оформлена на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2024 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача надала суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. Проти винесення заочного рішення у справі не заперечувала.

Представник відповідача Києво-Святошинської Державної податкової інспекції Головного Управління Державної податкової служби в Київській області у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Будь-яких пояснень, заяв, клопотань станом на момент розгляду справи до суду не надійшло.

Представник третьої особи Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв, клопотань станом на момент розгляду справи до суду не надійшло.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно довідки №57 виданої ОСОБА_1 20 січня 2007 року Комунальним підприємством «Борщагівка», в АДРЕСА_2 проживають та прописані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 (9/20 частин) та ОСОБА_2 (11/20 частин), що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 06 квітня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В та зареєстрованого в реєстрі за №2039, копією Витягу з Державного реєстру правочинів №2254244 від 06 квітня 2006 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10457819 від 20 квітня 2006 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №364178155 від 01 лютого 2024 року.

Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 вересня 2019 року, винесеною державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області Примак Катериною Віталіївною в межах виконавчого провадження №54906960 на підставі виконавчого листа №1кп-50/17 виданого 29 вересня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, описано та на накладено арешт на 11/20 частин квартири АДРЕСА_3 . Стягувач держава.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 06 грудня 2022 року Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 28 років, про що 31 жовтня 2022 року складено відповідний актовий запис №195.

24 жовтня 2023 року адвокат Хорошун Оксана Володимирівна звернулася до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника.

Відповідно до результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 01 лютого 2024 року обліковується виконавче провадження №54906960, боржник ОСОБА_2 , стягувач Голосіївський районний суд м. Києва, дата відкриття 15 жовтня 2017 року, стан ВП завершено.

Виконавче провадження перебувало в провадженні Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №364178155 від 01 лютого 2024 року вбачається, що квартира АДРЕСА_3 знаходиться під арештом, а саме: номер запису про обтяження 33220693; підстава обтяження постанова про арешт майна серія та номер 54906960 від 13 вересня 2019 року, Києво-Святошинський ВДВС ГТУЮ у Київській області; вид обтяження арешт нерухомого майна; суб`єкт обтяження орган державної влади; обтяжувач Києво-Святошинський ВДВС ГТУЮ у Київській області; особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 ; предмет обтяження 11/20 частини квартири загальною площею 29,0 кв. м.., житловою площею 16,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що арешт на майно ОСОБА_2 накладений внаслідок виконання покарання, призначеного останньому вироком Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/3405/14-к від 29 серпня 2017 року. Отже, після смерті ОСОБА_2 та закриття виконавчого провадження неможливо знову порушувати питання щодо конфіскації майна останнього.

Стаття 61 Конституції України визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 65 Кримінального кодексу України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Виходячи з вищевикладеного, дане кримінальне покарання має індивідуальний характер і покладається тільки на особу в діянні якої є склад злочину.

Тобто виконання призначеного кримінального покарання у вигляді конфіскації майна ОСОБА_2 - не може обмежувати прав інших осіб.

Гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована ст. 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження №14-479цс19) виклала висновок про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження №11-680апп19).

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем правильно обрано спосіб захисту своїх прав та заявлено позовні вимоги до належного відповідача.

Враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника (засудженої особи, яка померла), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, взявши до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування за заповітом, вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Крім того, щодо належності відповідача суд зазначає, що у випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №554/5912/19-ц (провадження №61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20 (провадження №61-7109св22).

З огляду на викладене, накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 - в даному випадку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якої є позивач, - свідчить про необґрунтоване обмеження прав останнього.

Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, зареєстроване 13 вересня 2019 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження під №33220693 у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі Постанови державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області Примак Катерини Віталіївни від 13 вересня 2019 року згідно виконавчого листа №1кп-50/17 виданого 29 вересня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, перешкоджає позивачу в реалізації її законних прав, як співвласника цього майна, так і в оформленні спадщини після померлого сина.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна після померлого ОСОБА_2 та позбавлена можливості оформити свої спадкові права, у зв`язку із перебуванням спадкового майна під арештом, накладеним з метою виконання рішення суду, виконавче провадження за яким завершено, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та звільнення спірного майна з-під арешту.

Керуючись ст. 7,10,12, 13, 76, 81, 247, 263-265, 273, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Києво-Святошинської Державної податкової інспекції Головного Управління Державної податкової служби в Київській області, третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з 11/20 частини квартири загальною площею 29,0 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 вересня 2019 року, винесеною державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області Примак Катериною Віталіївною в межах виконавчого провадження №54906960 на підставі виконавчого листа №1кп-50/17 виданого 29 вересня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності; вид обтяження арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження 33220693.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА