Постанова

від 10.02.2025 по справі 296/4485/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/4485/24 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В. М.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Григорусь Н.Й., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/4485/24 за заявоюТОВ «Дівочки-Сад» про скасування заходів забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад», Фермерського господарства «Берри Гарден», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та договорів застави рухомого майна

за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад»

на ухвалуКорольовського районного суду м. Житомира від 05 серпня 2024 року,яка постановлена під головуванням судді Шкирі В.М.

встановив:

У травні 2024 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили:

- визнати недійсними правочини із відчуження ТОВ «Дівочки-Сад» на користь ФГ «Берри Гарден» кущів (саджанців) лохини та чорниці;

- визнати недійсним договір застави рухомого майна від 28.03.2024 року, укладений між ФГ «Берри Гарден» та ОСОБА_3 , серія та номер: 1894, зареєстрований приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною I.С., предметом якого є кущі лохини (24 100 шт.) вартістю 326 000,00 грн., та кущі лохини (14 500 шт.) вартістю 196 000,00 грн.;

- визнати недійсним договір застави рухомого майна від 28.03.2024 року, укладений між ФГ «Берри Гарден» та ОСОБА_4 , серія та номер: 1896, зареєстрований приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною I.С., предметом якого є саджанці чорниці (36 000 шт.).

УхвалоюКорольовського районного суду м. Житомира від 04 червня 2024 року у порядку забезпечення позову накладено арешт та заборонено відчуження належних Фермерському господарству «Берри Гарден» кущів (саджанців) лохини в кількості 24 100 штук, вартістю 326000,00 грн.; кущів (саджанців) лохини в кількості 14 500 штук, вартістю 19 600 000 грн.; кущів (саджанців) чорниці в кількості 36 000 штук, вартістю 1 686 284,29 грн., які знаходяться на земельній ділянці загальною площею 49,3908 га, кадастровий номер 1825683200:05:000:0139, яка знаходиться на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

У липні 2024 року представник відповідача ТОВ «Дівочки-Сад» звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 червня 2024 року у вигляді накладення арешту та заборони відчуження належних Фермерському господарству «Берри Гарден» кущів (саджанців) лохини, чорниці.

На обґрунтування поданої заяви вказував, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року по справі №754/5683/22, від 18.05.2021 року по справі №914/1570/20, наголошено, що ключовим є встановлення судом дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Однак поза увагою суду залишились істотні обставини, які беззаперечно свідчать про недобросовісність та зловмисність дій позивачів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та заяву про забезпечення позову, позивачі стверджують про нібито вчинення відповідачем ТОВ «Дівочки-Сад» правочину з відчуження на користь Фермерського господарства «Берри Гарден» кущів (саджанців) лохини та чорниці (без зазначення їх кількості, виду, сорту, віку, вартості тощо) та про існування невиконаних грошових зобов`язань ТОВ «Дівочки-Сад» за договорами поворотної фінансової допомоги на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Вигадавши припущення про неіснуючий правочин абстрактного змісту позивачі стверджують про зв`язок предмету договорів застави, укладених 28.03.2024 року між ФГ «Берри Гарден» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з нібито їх первісним власником ТОВ «Дівочки-Сад» та ймовірним застосуванням реституції шляхом подальшого повернення кущів у власність ТОВ «Дівочки-Сад» для їх примусової реалізації на користь кредиторських вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Однак така бездоказова версія позивачів спростовується фактичними обставинами та суперечить процесуальній вимозі обґрунтованого застосування заходів забезпечення позову.

Жодного правочину з відчуження на користь ФГ «Берри Гарден» кущів (саджанців) лохини та чорниці відповідач ТОВ «Дівочки-Сад» не вчиняло, не підписувало, не укладало та не затверджувало. А отже, відсутній будь-який правовий зв`язок належних ФГ «Берри Гарден» кущів, які є предметом договорів застави від 28.03.2024 року, з позовними вимогами позивачів та майном ТОВ «Дівочки-Сад». Доводи позивачів про існування такого правочину є нічим не підтвердженим завідомо недостовірним припущенням, яке розкриває справжню мету позову та недобросовісність його заявників.

Зазначав, що недійсність договорів позики, якими позивачі обґрунтовують свої кредиторські інтереси є предметом розгляду у справах №296/6547/23, №278/3549/23 за первісним позовом ТОВ «Дівочки-Сад» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Дівочки-Сад» до про стягнення боргу за договорами позики. Розгляд вказаних справ не завершено, остаточні рішення не ухвалені, виконавчі листи (зокрема на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) не видані, а отже у позивачів не виник статус кредитора, вимоги якого підлягають примусовому виконанню, а у ТОВ «Дівочки-Сад» не виникло статусу боржника по відношенню до позивачів. Тому позовні вимоги у справі №296/4485/24 є очевидно необґрунтованими і штучними, що виключає можливість вжиття заходів на їх забезпечення.

Звертав увагу суду, що арештовані судом кущі (саджанці) лохини та чорниці не є індивідуально визначеним майном і його неможливо вирізнити з-поміж інших однорідних речей такого ж виду, а тому ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 04.06.2024 року фактично не можливо ні виконати, ні порушити, ні перевірити. З доданих до позову та заяви про його забезпечення матеріалів взагалі не вбачається жодних доказів того, що кущі, які є предметом договорів застави від 28.03.2024 року дійсно знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером №1825683200:05:000:0139, розташовані там в певних кількості та стані тощо.

Також вважав, що заявниками не підтверджено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог у разі невжиття заходів забезпечення позову, а запропонований вид забезпечення позову не є співмірним позовним вимогам з огляду на те, що може призвести до втручання у господарську діяльність невизначеного кола осіб та впливає на правовідносини, які перебувають за межами позовних вимог. Накладення 04.06.2024 року арешту на рухоме майно, що належить третім особам, які не є боржниками у будь-яких зобов`язаннях на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суперечить меті забезпечення позову та ототожнюється із задоволенням позовних вимог останнього, що не допустимо в силу ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 05 серпня 2024 року клопотання представника ТОВ «Дівочки-Сад» про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі №296/4485/24 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ТОВ «Дівочки-Сад» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи,порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції ухилився від аналізу та оцінки істотних обставин, які мають очевидне та неспростовне значення як для визначення обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову (що має бути досліджено судом на стадії розгляду заяви про їх скасування), так і самих позовних вимог (що має буди досліджено під час розгляду справи по суті). Заявлені ТОВ «Дівочки-Сад» аргументи мають одночасне значення для належної оцінки дій позивачів на всіх етапах судового провадження. За логікою, наведеною в оскаржуваній ухвалі, можна забезпечувати позов у будь-який запропонований позивачем спосіб без необхідності перевіряти аргументи сторін саме щодо обґрунтованості вжитих судом заходів аж до стадії розгляду справи по суті. Проте така позиція суду першої інстанції не лише не відповідає нормам процесуального права та засадам цивільного судочинства, а й сприяє досягненню протиправної мети недобросовісних позивачів.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову. Проте накладення арешт на вказане позивачами майно у цій справі не має будь-якого документально підтвердженого та логічного зв`язку з предметом спору у ній.

Звертає увагу суду, що жодного правочину з відчуження на користь ФГ «Берри Гарден» кущів (саджанців) лохини та чорниці відповідач ТОВ «Дівочки-Сад» не вчиняло, а тому відсутній будь-який правовий зв`язок належних ФГ «Берри Гарден» кущів, які є предметом договорів застави від 28.03.2024 року, з позовними вимогами позивачів та майном ТОВ «Дівочки-Сад». Доводи позивачів про існування такого правочину є нічим не підтвердженим завідомо недостовірним припущенням, яке розкриває справжню мету позову та недобросовісність його заявників.

Додає, що розуміючи, що оскаржуваного правочину в дійсності не було, позивачі свідомо вигадали штучну позовну вимогу про його оскарження, оскільки їх реальним наміром є не розгляд справи по суті, а лише досягнення забезпечення позову у вигляді накладення арешту на виробничі активи відповідачів та втручання у їх законну господарську діяльність з метою примушення до виконання фіктивних грошових зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги.

Стверджуючи про недостатність майна відповідача ТОВ «Дівочки-Сад» для майбутнього погашення ймовірних грошових вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивачі умисно не повідомили суду про власні дії щодо протиправного нанесення матеріальної шкоди та суттєвого погіршення майнового стану ТОВ «Дівочки-Сад». Всупереч прямим нормам Статуту (пункти 9.10., 9.9.16) за відсутності рішення загальних зборів учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зловживаючи своїми посадовими повноваженнями уклали як договори відчуження основних засобів ТОВ «Дівочки-Сад», чим погіршили його майнове становище, так і спірні договори позики, якими штучно створили заборгованість на свою користь. З огляду на те, що позивачі є власниками та посадовими особами юридичної особи (ПП «ДЮК і К») з аналогічним видом діяльності на тій же території, що й відповідачі, вони є прямими бізнес-конкурентами інших учасників справи. Тому суд зобов`язаний з особливою обережністю та за умови виконання позивачами підвищеного стандарту доказування розглядати їх вимоги про накладення арешту на виробничі активи третіх осіб.

Зазначає, що арештовані судом кущі (саджанці) лохини та чорниці не є індивідуально визначеним майном і його неможливо вирізнити з-поміж інших однорідних речей такого ж виду, а тому ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 04.06.2024 року фактично не можливо ні виконати, ні порушити, ні перевірити. З доданих до позову та заяви про його забезпечення матеріалів взагалі вбачається жодних доказів того, що кущі, які є предметом договорів застави 28.03.2024 року, дійсно знаходяться земельній №1825683200:05:000:0139, розташовані там в певних кількості та стані тощо. Зазначена в ухвалі 04.06.2024 року вартість арештованого майна (кущів лохини в кількості 24 100 шт. вартістю 326 000 грн.; кущів лохини в кількості 14 500 шт. вартістю 19600000 грн: кущів чорниці в кількості 36 000 штук вартістю 1686284,29 грн.) - нічим не підтверджена. Кількість та опис арештованого судом майна не співпадають (є суттєво більшою та іншим), ніж зазначено у наданих позивачем копіях документів про ймовірне придбання такого майна відповідачем. Достовірність наданих копій відповідачем заперечується.

Подання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову у справі №296/4485/24 відповідає встановленим ст. 44 ЦПК України критеріям зловживання процесуальними правами, оскільки вони вже кілька разів зверталися до суду з ідентичними вимогами у справах №293/483/23, №293/461/23, №278/3549/23, №296/6547/23, де просили забезпечити їх кредиторські вимоги за спірними договорами позики шляхом накладення арешту на майно (кущі лохини) ТОВ «Дівочки-Сад» і після відмови у задоволенні таких вимог за власною ініціативою просили залишити позовні заяви без розгляду (№293/483/23, №293/461/23). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вправі захищати свої майнові інтереси та вимоги до юридичної особи, яку вважають своїм боржником, шляхом безпосередньої реалізації власних корпоративних прав як учасників (засновників) ТОВ «Дівочки-Сад» та здійснення контролю за його діяльністю, в т.ч. відчуженням майна.

Представник позивачів подав до суду письмові пояснення (заперечення) на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що та обставина, що ФГ «Берри Гарден» було передано в заставу за оспорюваними договорами застави кущі (саджанці), які одержані від ТОВ «Дівочки-Сад», підтверджується фактом укладання договорів застави рухомого майна від 28.03.2024 року між ФГ «Берри Гарден і ОСОБА_3 , та від 28.03.2024 року між ФГ «Берри Гарден» та ОСОБА_4 , оскільки предмети цих договорів співпадають із первинними документами, наданими позивачами до позовної заяви (договорами про придбання, митними деклараціями, даними бухгалтерського обліку), які в сукупності підтверджують, що передане ФГ «Берри Гарден» у заставу майно, це саме те майно, яке належало ТОВ «Дівочки-Сад». Тому твердження апелянта про те, що ТОВ «Дівочки-Сад» не здійснював відчуження кущів рослин є неправдивим. Існують конкретні факти передачі ФГ «Берри Гарден» в заставу фізичним особам, які є засновниками ТОВ «Дівочки-Сад» даного майна (кущів рослин), проте відповідач не надав до суду жодних доказів того, яким чином ФГ «Берри Гарден» було набуте дане майно.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що в даній судовій справі виник реальний спір, інтерес позивачів як кредиторів ТОВ «Дівочки-Сад» полягає в перебуванні саме у власності ТОВ «Дівочки-Сад» майна, за рахунок якого вони (позивачі) зможуть задовольнити свої вимоги як кредитори по відношенні до даної юридичної особу. Тому вжиті заходи забезпечення позову мають абсолютно чіткий зв`язок із предметом спору. В будь-якому випадку, обставини на які посилався заявник в клопотанні про скасування заходів забезпечення позову, а саме ті, що, нібито, майно, яке є предметом спірних у справі правочинів, не відчужувалось ТОВ «Дівочки-Сад», - це спірні обставини, які підлягають доведенню (або спростуванню) сторонами при вирішенні справи по суті, та входять до предмету доказування у справі. Засіб забезпечення позову - це лише запобіжний засіб, і на даній стадії розгляду суд не має повноважень встановлювати ті обставини, які входять до предмету доказування.

Разом з тим, в клопотанні представника ТОВ «Дівочки-Сад» про скасування заходів забезпечення позову не наведені жодні обставини, які можна вважати вмотивованими і які доводили б невірність вжиття судом заходів забезпечення позову.

Посилання заявника в клопотанні на ту обставину, що наразі між позивачами та ТОВ «Дівочки-Сад» на розгляді перебувають судові спори щодо стягнення заборгованості та визнання правочинів недійсними, не спростовує позицію позивачів про наявність у них кредиторських вимог до ТОВ «Дівочки-Сад», які випливають із договорів фінансової допомоги, про що позивачі подали до суду усі належні первинні документи. Обмеження позивачів у праві звернутись до суду із фраудаторним позовом лише на тій підставі, що з приводу договорів, на підставі яких виникла заборгованість у ТОВ «Дівочки-Сад» перед позивачами наразі тривають судові спори, не допустиме, і таке обмеження порушувало б гарантоване ст. 6 Конвенції право позивачів на судовий захист.

Додає, що арешт за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не його конституційним правам на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.

Представник ТОВ «Дівочки-Сад» адвокат Опанасюк С.П. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивачів адвокат Гуртовенко Р.М. у судове засідання не з`явився, повторнонадіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Однак, колегія суддів дійшла висновку про визнання причини повторної неявки представника відповідача в судове засідання неповажною, враховуючи, що із зазначеної підстави суд вже відклав розгляд справи, та про можливість розглянути справи без його участі.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися у судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.

Відмовляючи у скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду про забезпечення позову у цій справі не оскаржувалося та набрало законної сили, скасування заходів забезпечення позову до виконання рішення можливо лише коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала (позовні вимоги задоволено добровільно до ухвалення рішення судом чи позивач відмовився від позову, чи відсутній предмет спору тощо) або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, чи забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Жодних із вище вказаних обставин судом не встановлено, отже клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд вважав не вмотивованим, таким чином щоб воно давало підстави для скасування заходів забезпечення позову у цій справі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першою інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З аналізу вищевикладеного випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.

Вжиті судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування.

За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатом розгляду справи і вирішенням спору по суті, чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.

Таким чином заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Доводи представника заявника, наведені ним у заяві про скасування заходів забезпечення позову та апеляційній скарзі, зводяться до оспорювання ним правомірності ухвали про вжиття судом заходів забезпечення позову, яка в апеляційному порядку ним не оскаржувалася.

Натомість, вимагаючи скасування раніше вжитих судом заходів забезпечення позову, відповідач мав довести суду, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Доводи заяви про скасування заходів забезпечення позову та апеляційної скарги не дають суду обґрунтованих підстав вважати, що змінилися обставини, які спричинили застосування заходів забезпечення позову, або потреба в цьому відпала.

Судом встановлено, що на час розгляду заяви представника ТОВ «Дівочки-Сад» про скасування заходів забезпечення позову цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад», Фермерського господарства «Берри Гарден», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та договорів застави рухомого майна по суті не вирішена, рішення у цій справі судом не прийнято.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність позову не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки це не є підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що якщо власник майна не має наміру його відчужувати до ухвалення рішення суду, то фактично саме по собі накладення арешту на таке майно будь - яким чином не порушує його прав та інтересів, оскільки він не обмежений у праві володіння та користування цим майном.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи заяви про скасування заходів забезпечення позову не знайшли своє підтвердження, а заявником не надано доказів того, що потреба в забезпеченні позову відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад»залишити без задоволення, аухвалуКорольовського районного суду м. Житомира від 05 серпня 2024 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2025 року.

Головуючий Судді