Постанова

від 06.02.2025 по справі 544/598/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/598/22 Номер провадження 22-ц/814/138/25Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,

суддів: Карпушина Г.Л., Обідіної О.І.,

секретар: Сальна Н.О.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправуза апеляційноюскаргою заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський»

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 березня 2024 року

по справі за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області Соловей Людмила Василівна про повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року заступник Генерального прокурора звернувся до суду з вказаним позовом у порядку статті 56 ЦПК України у якому просив:

- визнати недійсним рішення 17 сесії 6 скликання Харківецької сільської ради від 12.11.2012 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам» у частині надання такого дозволу ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним рішення 22 сесії 7 скликання Харківецької сільської ради від 12.10.2017 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043 у власність ОСОБА_1 »

- скасувати рішення державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.05.2019 № 31661922 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043 та припинити право власності ОСОБА_1 на неї;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043 від 20.06.2019 № 261, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Удача»;

-скасувати рішення державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.В. від 16.07.2019 № 32460217 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і здійснену на його підставі реєстрацію права оренди земельної ділянки за Приватним підприємством «Удача» та припинити право оренди на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043;

-зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043;

-зобов`язати Приватне підприємство «Удача» повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043.

В обґрунтування вимог позову посилається на те, що Указом Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009 на території Пирятинського району Полтавської області створено НПП «Пирятинський», до складу якого погоджено включення 12028,42 га земель державної власності, з яких 5555,14 га передано у постійне користування, у тому числі 880 га земель Харківецької сільської ради Лубенського (раніше Пирятинського) району Полтавської області.

Харківецькою сільською радою, попри вимоги природоохоронного законодавства та з перевищенням повноважень, рішенням сільської ради від 12.10.2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому у власність ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі рішення державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.05.2019 № 31661922 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0043, для ведення особистого селянського господарства. Після чого, 20.06.2019 він передав вказану земельну ділянку в оренду ПП «Удача», про що між сторонами укладено договір.

Зазначає, що наразі, за даними Публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності і за цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення.

Водночас, як вбачається із відповіді Інституту географії НАН України від 15.11.2021 № 01-03/263 та доданих графічних матеріалів, спірна земельна ділянка, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 і перебуває в оренді у ПП «Удача», розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський». При цьому відповідна земельна ділянка розташована у межах масиву територій НПП «Пирятинський» запроектованих та наданих парку із вилученням у попередніх землекористувачів, про що свідчить інформація Інституту географії НАН України від 03.06.2022 № 01-03/33 та додані картографічні матеріали.

Відтак, набута у приватну власність ОСОБА_1 та передана ним в оренду ПП «Удача» земельна ділянка входить у межі НПП «Пирятинський» і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, що виключає можливість її використання для сільськогосподарських потреб. Із підстав викладеного, враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває під особливою державною охороною, просить захистити порушене право згідно заявлених позовних вимог.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 березня 2024 року у задоволенні позовної заяви Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області Соловей Людмила Василівна про повернення земельної ділянки відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що прокурором не доведено належними доказами, що спірна земельна ділянка знаходиться на території НПП «Пирятинський» та накладається на її межі, а також зміни її цільового призначення. Відтак, оскаржуване рішення сільської ради прийнято у межах повноважень та у відповідності до норм чинного на той час законодавства України, що виключає підстави для визнання його недійсним та подальшого скасування реєстрації речового права за ним та визнання недійсним договору оренди, укладеного повноважним власником.

При цьому, районним судом враховано, що і на сьогодні достеменно невідомо межі НПП «Пирятинський», так як проектна документація не розроблена, на публічній кадастровій мапі України дані земельні ділянки внесені до складу земель природно-заповідного фонду України лише із червня 2021 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила заступник Генерального прокурора Вікторія Літвінова, просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Президент України Указом від 11.12.2009 № 1046/2009 постановив створити на території Пирятинського району Полтавської області НПП «Пирятинський», що свідчить про проходження усіх етапів створення цього об`єкту, визначених статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», у тому числі й розроблення його проекту створення, що відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 910/3724/14 від 19.04.2018, завжди передує його створенню.

Зазначає, що законодавство не дає визначення поняття «проект створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду» і до 2018 року будь-яких вимог до форми та змісту проекту створення/оголошення об`єкта природно-заповідного фонду, у тому числі його оформлення за певними правилами діловодства чи формування як цілісного документа, законодавство не встановлювало.

Разом із цим, доказами на підтвердження «проекту створення» НПП «Пирятинський», наданих Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, а також безпосередньо парком, є: 1) наукове обґрунтування створення парку, розроблене Київським національним університетом імені Т.Г. Шевченка, що формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду; 2) картографічний матеріал з назвою «Проект НПП «Пирятинський» із відмітками про його погодження, у тому числі Харківецьким сільським головою, що формується на першому етапі; 3) клопотання про створення НПП «Пирятинський» від 11.03.2009, адресоване Пирятинською районною радою Полтавської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, що формується на першому етапі; 4) лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.04.2009 до Пирятинської районної ради Полтавської області про розгляд і схвалення клопотання, що формується на другому етапі; 5) рішення і листи власників та землекористувачів про погодження створення НПП «Пирятинський», зокрема, рішення Харківецької сільської ради від 17.03.2009, які формуються на другому етапі; 6) проект створення НПП «Пирятинський», розроблений співробітниками Канівського природного заповідника, що формується на третьому етапі; 7) Указ Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» на території Пирятинського району Полтавської області на землях площею 12 028,42 га, із них 5 555,14 га з вилученням, який формується на четвертому етапі.

Відхиляючи вказані докази, суд першої інстанції зазначив, що подані матеріали не сформовані як цілісний документ та не оформлені за правилами діловодства. Проте, судом не зазначено, яким саме нормативно-правовим актом встановлюються такі вимоги до проекту створення та яким правилам діловодства він повинен відповідати.

Також районним судом залишено поза увагою той факт, що усі документи створювалися на різних етапах різними суб`єктами, а тому не можуть бути оформлені як єдиний документ.

Вважає надмірним формалізмом висновки суду першої інстанції, що картографічні схеми територій парку - карта з назвою «Проект «НПП «Пирятинський» містять відмітку про "погодження", замість "створення" Харківецьким сільським головою.

Відтак, вважає доведеним факт накладення сформованої земельної ділянки на територію НПП «Пирятинський», що серед іншого, підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30.11.2022 № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та матеріалами, виготовленими Інститутом географії Національної академії наук України, зокрема: листами від 15.11.2021 № 01-03/263, від 03.06.2022 № 01-03/33.

Зазначає, що з поданих суду документів можна чітко та однозначно встановити, як площу, так і місцезнаходження переданих НПП «Пирятинський» земельних ділянок, а тому вважає помилковими висновки районного суду про зворотнє.

Наголошує, що Харківецька сільська рада була обізнана про місцезнаходження заповідних територій, про що свідчить підпис голови сільської ради на карті «Проект НПП «Пирятинський» та підписане ним 23.05.2012 Охоронне зобов`язання № 575 про прийняття під охорону 100 га земель, наданих без вилучення.

Зауважує, що картографічні зображення території парку з проекту створення, розробленого у 2012 році проекту організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних компонентів та об`єктів та згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України є ідентичними. Тоді як, відповідачами не доведено наявність розбіжностей чи суперечностей у цих матеріалах, які унеможливлюють з`ясування дійсного розташування природно-заповідних територій на землях сільської ради.

Вважає, що експерти Полтавського відділення при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» оцінювали подані прокурором докази відповідно до вимог, які самостійно встановили на підставі науково-освітньої літератури, а не нормативно-правових актів, а частину матеріалів взагалі не змогли опрацювати через відсутність технічної можливості. Проте, будь-яких доказів того, що охоронювані території знаходяться у іншому місці та не мають перетинів із територією спірної земельної ділянки суду відповідачами не було не надано.

Зазначає, що за змістом статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються згідно з проектами створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Тоді як, в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що на день постановлення Указу Президента України № 1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» (11.12.2009) стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не містила норми щодо визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду відповідно до проектів створення. Проте, ці висновки суду жодним чином не спростовують правову позицію прокурора, оскільки відповідні зміни до згаданої статті були внесені 16.02.2010, тобто указана норма існувала на день звернення ОСОБА_1 до Харківецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, на день прийняття рішення про надання відповідного дозволу та на день прийняття рішення про передачу земельної ділянки у її власність.

Зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку, що прокурором не надано жодних доказів зміни цільового призначення земельної ділянки і, що оскаржувані рішення сільської ради є законними, не врахував, що територія, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, після постановлення Указу Президента України № 1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» в силу імперативної вказівки закону із 11.12.2009 набула статусу земель природно-заповідного фонду, тому, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі під час відведення ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки для ведення сільського господарського фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки з порушенням вимог законодавства.

Отже, Харківецька сільська рада, як орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації, затверджуючи її і передаючи спірну ділянку у приватну власність, мав враховувати зазначені обставини та пересвідчитися у тому, що відповідна земля не є територією НПП «Пирятинський».

Прокурором також вказано на помилковість висновків суду першої інстанції щодо непропорційного втручання у право особи на мирне володіння майном, враховуючи спеціальний режим спірної земельної ділянки, яка не може перебувати ані в приватній власності, ані в оренді, та стверджував про відсутність непропорційного втручання у дане право з боку держави, оскільки питання захисту навколишнього природного середовища і забезпечення населенню доступу до об`єкта природно-заповідного фонду превалюють над індивідуальними правами окремих осіб.

Від Пирятинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника Кабінету Міністрів України до апеляційного суду надійшов відзив, в якому підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Від заступника Генерального прокурора до суду надійшла відповідь на відзив Пирятинської міської ради, в якій підтримано доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2008 року Президентом України постановлено Указ № 1129/2008 «Про розширення мережі та території національного природного парку та інших природно-заповідних об`єктів». На виконання даного Указу Пирятинська РДА Полтавської області просила Держуправління навколишнього природного середовища ініціювати клопотання перед Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про надання дозволу на проведення робіт щодо попереднього погодження місця розташування НПП «Пирятинський», що підтверджується листом від 18 лютого 2009 року вих. № 65 (т. 1, а.с. 126).

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області листом за вих. № 621/05-01 від 06 березня 2009 року «Про подання на розгляд клопотання про необхідність створення національного природного парку «Пирятинський» із додатком «Орієнтовна площа під створення НПП «Пирятинський», порушило клопотання перед Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про необхідність створення НПП «Пирятинський» (т. 1, а.с. 127).

11 березня 2009 року Пирятинська районна рада Полтавської області надіслала до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України клопотання «Про створення НПП «Пирятинський» (лист вих. № 86), де вказала про те, що територія запропонована для створення 11000 га, повністю знаходиться у адміністративних межах Пирятинського району Полтавської області, серед користувачів, у тому числі, є Харківецька сільська рада (т. 1, а.с. 128-131).

Рішенням 28 сесії 5 скликання Харківецької сільської ради від 17 березня 2009 року погоджено створення НПП «Пирятинський» на території сільської ради загальною площею 880 га за рахунок земель сільської ради (боліт 443,9 га, луки 416,1 га, лісових площ 20,0 га), у тому числі, з вилученням 780 га та надання їх у постійне користування НПП «Пирятинський» (боліт - 443,9 га, луків - 336,1 га) (т. 1, а.с. 134).

Рішеннями Березоворудської сільської ради від 25 березня 2009 року «Про попереднє погодження вибору земельних ділянок під створення Національного природного парку «Пирятинський», Березоворудського технікуму Полтавської державної аграрної академії, Великокручанської сільської ради, Грабарівської сільської ради, Давидівської сільської ради, Дейманівської сільської ради, Каплинцівської сільської ради, Олександрівської сільської ради, Сасинівської сільської ради, Пирятинської міської ради, ВАТ «Каплинцівське», ДП «Пирятинське лісове господарство», ДП СГП «Березівське» попередньо погоджено створення НПП «Пирятинський» на території із виказанням площ, у тому числі, з вилученням надавши їх у постійне користування (т. 1, а.с. 140).

09 квітня 2009 року листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України повідомлено Пирятинську районну раду про розгляд та схвалення клопотання щодо створення НПП «Пирятинський» (т. 1, а.с. 146).

Рішенням 27 сесії Пирятинської районної ради Полтавської області 5 скликання від 10 квітня 2009 року «Про попереднє погодження матеріалів вибору земельних ділянок під створення Національного природного парку «Пирятинський» із додатком, попередньо погоджено матеріали вибору земельних ділянок загальною площею 12474,18 га, у тому числі, із вилученням 7128,0 га під створення НПП «Пирятинський», та перелік земель, що входять до складу (т. 1, а.с. 147).

Розпорядженням голови Пирятинської районної державної адміністрації «Про надання згоди на створення на території району Національного природного парку «Пирятинський» від 16 червня 2009 року за № 205 із додатком, враховуючи рішення сесії міської і сільських рад та подані документи, надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» загальною площею 12028,42 га, у тому числі, з вилученням у відповідних місцевих радах 5555,14 га землі та надання її в постійне користування НПП "Пирятинський" (т. 1, а.с. 153).

Розпорядженням голови Пирятинської районної ради Полтавської області від 17 липня 2009 року № 53, ураховуючи дані Експлуатації земель, що погоджуються для відведення під створення НПП «Пирятинський», складеної районним відділом Держкомзему у Пирятинському районі, погоджено уточнені матеріали вибору земельних ділянок, загальною площею 12028,42 га, у тому числі, з вилученням - 5555,14 га під створення НПП «Пирятинський»; перелік додається (т. 1, а.с. 156).

Рішенням 22 сесії Полтавської обласної ради 5 скликання від 28 серпня 2009 року «Про оголошення, зміну меж територій та об`єктів природо-заповідного фонду Полтавської області» у пункті 3 вирішено: дати згоду на оголошення національного природного парку «Пирятинський»; серед іншого, вирішили звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про необхідність створення об`єктів (додаток 4) (т. 1, а.с 158).

Висновками Пирятинської районної санітарно-епідеміологічної станції вих. № 1530 від 29 вересня 2009 року, відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Пирятинської районної державної адміністрації вих. № 165 від 29 вересня 2009 року надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» (т. 1, а.с. 164-165).

Листами Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства за вих. № 06-02/1172 від 01 жовтня 2009 року, управління культури Полтавської обласної державної адміністрації вих. № 01-20/3164 від 07 жовтня 2009 року, відділу з питань туризму і курортів Полтавської обласної державної адміністрації вих. № 01-20/278 від 12 жовтня 2009 року надано згоду на створення НПП «Пирятинський» (т. 1, а.с. 166-168).

Указом Президента України від 11 грудня 2009 року № 1046/2009на території Пирятинського району Полтавської області з метою збереження, відтворення й ефективного використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів степової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність, створено Національний природний «Пирятинський» (т. 1, а.с. 174).

Відповідно до наданих ОХОРОННИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ № 575 від 23 травня 2012 року Харківецька сільська рада Пирятинського району в особі сільського голови Журби Юрія Олександровича дала зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження національного природного парку «Пирятинський» відповідно до Указу Президента України від 11 грудня 2009 року № 1046/2009 у межах Харківецької сільської ради Пирятинського району загальною площею 100 га; № 577 від 24 травня 2012 року Пирятинська міська рада в особі голови Рябоконя Олексія Петровича дала зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження національного природного парку «Пирятинський» відповідно до Указу Президента України від 11 грудня 2009 року № 1046/2009 у межах м. Пирятин на 800 га (т. 1, а.с. 192-193).

Згідно із Висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19 березня 2013 року, наданого Відділом Дердземагенства у Пирятинському районі Полтавської області, місце розташування земельної ділянки у межах с. Харківці, в адміністративних межах Харківецької сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Склад угідь - рілля; відділ Держземагенства вважає за можливе погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 44).

14 серпня 2014 року наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 263 затверджено Проект організації територій НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, розроблений Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий комплекс «Курс» (відповідно до інформації з Реєстру юридичних осіб, вид діяльності останніх: Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук); проект містить зміст, що складається із 7 розділів; Підпункт 1.1 розділу 1 інформує про місцезнаходження, склад земель, межі та загальну площу НПП у цифрах; розділ 7 містить додатки, один з яких під № 4 Карти і Картосхеми (т. 1, а.с. 221-250, т. 2, а.с. 1-60).

12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав на сесію Харківецької сільської ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться у с. Харківці у адміністративних межах Харківецької сільської ради (т. 1, а.с. 42).

Рішенням 22 сесії Харківецької сільської ради Пирятинського району 7 скликання від 12 жовтня 2017 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 жовтня 2017 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому у власність ділянку площею 1 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0043 для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а.с. 43)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що державним реєстратором Пирятинської районної державної адміністрації 20.05.2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46987043 від 22 травня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043 (т. 1, а.с. 49-50).

20 червня 2019 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Удача» укладено договір оренди, згідно якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1 га, із кадастровим номером 5323886201:01:005:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; договір укладено строком на 10 років (т. 1, а.с. 46-48).

Наразі спірна земельна ділянка на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/5201/22-К) перебуває під обтяженням (арештом) за клопотанням Офісу Генерального прокурора, у зв`язку із порушенням кримінального провадження за фактом невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків службовими особами Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та фактом незаконного заволодіння протягом 2019-2021 років частиною об`єкта природно-заповідного фонду України, шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, за ч. 2 ст. 367, ч. 4 ст. 190КК України (т. 1, а.с. 167-169).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2017 року (справа № 916/51/17), яке набрало законної сили, встановлено, що відповідно до Протоколу розбіжностей по проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку «Пирятинський» без вилучення та закріплення їх межовими знаками і проектом створення НПП «Пирятинський» від 20 січня 2015 року, сторони ТОВ «ТЕРРА КОМ» та національний природний парк «Пирятинський» дійшли згоди, продовження розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку «Пирятинський» без вилучення, та закріплення їх межовими знаками є неможливим. Із огляду на те, що фактичні площі проекту землеустрою не відповідають графічним матеріалам проекту створення. За результатами проведення геодезичних вишукувань фактичні площі земельних ділянок склали 4844,22 гектарів, у той час як за Указом Президента площа становить 6473,28 га. Розбіжність складає 1629,06 гектарів (т. 5, а.с. 107-108).

Про обізнаність НПП «Пирятинський» у тому, що площа земельних ділянок, які входять до складу територій останніх зменшилася та виявлені розбіжності між проектом створення та графічними матеріалами, свідчить надана відповідь Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України від 20 грудня 2021 року, де зазначено, що НПП «Пирятинський» у 2013 році направило листи до сільських рад про підтвердження рішень сільських рад про погодження передачі земельних ділянок для створення НПП «Пирятинський». Підтверджуючі матеріали які надійшли від Харківецької сільської ради не підтверджені графічними матеріалами про входження в територію.

Додатком до позову прокурором долучено відповідь Інституту географії HAH України від 15 листопада 2021 року №01-03/263 з картографічними матеріалами, надану на запит Спеціалізованої екологічної Офісу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року щодо перебування земельних ділянок, зокрема, спірної ділянки із кадастровим номером 5323886201:01:005:0043 у межах об`єкта природно-заповідного фонду Національного природного парку «Пирятинський». У останній зазначається про проведення просторового геоінформаційного співставлення меж вищеназваних земельних ділянок, у відповідності з даними публічної кадастрової карти України з межами НПП «Пирятинський», у відповідності зі схемою Проекту створення НПП. У результаті проведеного аналізу встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена в південній частині урочища «Великі Солонці» у межах території об`єкта ПЗФ - НПП «Пирятинський» (т.2, а.с. 93-97).

Згідно із висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МУЮ від 30 листопада 2022 року № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, складеним у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42021000000001567, земельні ділянки, зокрема, спірна, повністю сформована за рахунок територій об`єкту природно-заповідного фонду - НПП «Пирятинський». За результатами проведених досліджень установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га (код згідно КВЦПЗ-01.03) гр. ОСОБА_1 у межах населеного пункту на території Харківецької сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323886201:01:005:0043 не відповідають за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинним на дату державної реєстрації вказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. Безпосередньо на місце розташування земельних ділянок експерти не виїжджали, з матеріалів справи вбачається, що об`єктами дослідження стали матеріали кримінального провадження у 9-ти томах, шейп-файли та в електронному вигляді графічні матеріали (т. 4, а.с. 35-152).

06 липня 2023 року судовим експертом Полтавського відділення ННЦ ім. засл. проф. М.С. Бокаріса Ігошиною С.М. складено повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи № 2390 по цивільній справі №544/598/22; підстава: не виконання клопотання експерта від 09 травня 2023 року та не надано для дослідження:

-документацію із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043, яка належить ОСОБА_1 до складу якої, згідно вимог земельного законодавства, в обов`язковому порядку повинна входити відомість вирахування площі із каталогом координат поворотних точок меж земельної ділянки (вСК63) або паперову копію Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043, до складу якої, відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, в обов`язковому порядку повинні входити: кадастровий план та координати поворотних точок меж земельної ділянки;

-документації з землеустрою за якими встановлені межі земель (території) природно-заповідного фонду, що передані до складу Національного природного парку «Пирятинський», до складу яких, згідно вимог земельного законодавства, в обов`язковому порядку повинні входити відомості вирахування площ із каталогами координат поворотних точок меж земельної ділянки (вСК63) або розроблений в установленому законодавством порядку Проект створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду Національного природного парку «Пирятинський» із каталогами координат (вСК63) поворотних точок меж території, земельних ділянок, що увійшли до його складу при створенні відповідно до проекту (т. 5, а.с. 86-90).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наявний у справі проект організації територій НПП «Пирятинський» відображає лише його внутрішню організаційну структуру та не встановлює зовнішніх меж парку. Єдиним можливим документом, який би, в силу приписівстатті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»міг би слугувати підставою для встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду є проект створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який стороною позивача не надано.

Наданий стороною позивача систематизований пакет документів, який, як вказує позивач, і є в сукупності проектом створення НПП «Пирятинський», районний суд відхилив, пославшись на його невідповідність положенням статей7,52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», в редакції, чинній на момент видачі Указу Президента про створення НПП «Пирятинський», (із урахуванням положення щодо зворотної дії Закону в часі), зокрема, необхідності проведення робіт із землеустрою та його розроблення одночасно/послідовно спеціалізованими проектнимита науковими установами.

Надаючи оцінку законності передачі Харківецькою сільською радою спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , районний суд виходив із того, що станом на дату ухвалення відповідного рішення на Публічній кадастровій карті України були відсутніми відомості щодо НПП «Пирятинський»; тоді як спірна земельна ділянка перебувала у межах населеного пункту, що підтверджує повноваження сільської ради щодо розпорядження нею без погодження із відповідними органами.

Стосовно перебування спірної земельної ділянки в оренді ПП «Удача» районний суд зазначив, що станом на час укладення договору оренди не існувало жодних ні законодавчих, ні технічних перешкод для укладення останнього. Повноваження власника підтверджувалися внесеними даними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутність арештів та обтяжень, про що у своїх письмових поясненнях також вказував приватний нотаріус (як реєстратор), який діяв в повній відповідності до приписів законодавства. Даний об`єкт дозволяв проведення з ним цивільного обороту. На час укладення договору оренди земельної ділянки власник у повній мірі мав право розпоряджатися своїм майном, шляхом його передачі в оренду, а ПП «Удача» в рамках своєї господарської діяльності мав право на оренду спірної земельної ділянки та став добросовісним набувачем відповідного речового права оренди.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з даними висновками місцевого суду з наступних підстав.

Національний природний парк «Пирятинський» - є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що створений на території Пирятинського району Полтавської області, метою створення якого є збереження, відтворення й ефективне використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів лісостепової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів врегульованіЗаконом України «Про природно-заповідний фонд»(далі - Закон № 2456-ХІІ), який відносить національні природні парки до природно-заповідного фонду України (стаття 3 Закону № 2456-ХІІ).

За змістомстатті 4 Закону № 2456-ХІІтериторії природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Порядок створення й оголошення території національним природним парком (НПП) врегульовано статтями51-53розділуVІІ Закону № 2456-ХІІ, які передбачають певні етапи, серед яких, погодження клопотань щодо створення НПП, розробка спеціалізованими проектними та науковими установами проєкту створення НПП, який у подальшому передається уповноваженому приймати рішення про створення НПП, яким є Президент України. Кінцевим етапом створення НПП «Пирятинський» було прийняттяПрезидентом України Указу № 1046/2009 від 11 грудня 2009 року.

Тобто, розробка проєкту створення об`єкта природно-заповідного фонду завжди передує створенню такого об`єкта. Прийняття відповідного рішення про створення засвідчує, що проект створення був розроблений. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі № 910/3724/14 від 19 квітня 2018 року.

Суд першої інстанції правильно дослідивши історію створення НПП «Пирятинський» за певними послідовними етапами, обґрунтовано констатував, що розробка проєкту створення об`єкта природно-заповідного фонду має передувати самому створенню такого об`єкту, однак дійшов безпідставного висновку, що прокурором у справі подано набір паперових погоджень та інших документів, не оформлених як цілісний документ згідно з правилами діловодства, що свідчить про нерозроблення проєкту створення НПП «Пирятинський» в установленому законодавством порядку і відсутність у нього статусу офіційного. Такі висновки суду не узгоджуються із нормами законодавства з огляду на наступне.

Так, спеціальнийЗакон № 2456-ХІІне надає визначення поняттю «проєкт створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду» і не встановлює жодних правил діловодства для розробки такого проекту, як цілісного єдиного документу.

Уперше на державному рівні уніфіковано підхід до розроблення та затвердження проєктів створення природних територій і об`єктів природно-заповідного фонду України у 2018 році прийняттям Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, які затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 серпня 2018 року № 306. До 2018 року будь-яких вимог до форми та змісту проекту створення/оголошення об`єкта природно-заповідного фонду не передбачалось.

Враховуючи передбаченустаттями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»процедуру створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, слід дійти висновку, що проєкт створення - це сукупність документів (погоджувальних, проектних і проектно-планувальних), складення яких передувало прийняттю уповноваженим суб`єктом рішення про створення й оголошення відповідних територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Як убачається із матеріалів справи, прокурором до позову долучено отримані від центрального органу, що забезпечує формування державної політики у сфері організації охорони та використання природно-заповідного фонду - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а також від НПП «Пирятинський», наступні документи проєкту створення НПП «Пирятинський»:

-наукове обґрунтування створення Парку, розроблене доцентом кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидатом біологічних наук Подобайлом А.В. й асистентом цієї кафедри кандидатом біологічних наук ОСОБА_2 (документ, формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду відповідно до Закону);

-картографічний матеріал з назвою «Проект НПП «Пирятинський» із відмітками про його погодження, у тому числі, Харківецьким сільським головою, підпис якого міститься за № 11 у переліку погоджень (документ, який формується на першому створення/оголошення території природно-заповідного фонду);

- клопотання про створення НПП «Пирятинський» від 11 березня 2009 року, адресоване Пирятинською районною радою Полтавської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (документ, який формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду);

-лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09 квітня 2009 року до Пирятинської районної ради Полтавської області про розгляд і схвалення клопотання (документ, який формується на другому етапі створення території природно-заповідного фонду);

-рішення і листи власників та землекористувачів про погодження створення НПП «Пирятинський», зокрема рішення Харківецької сільської ради від 17 березня 2009 року, згідно з яким під створення НПП «Пирятинський» виділено 880 га за рахунок земель сільської ради (боліт - 443,9 га, луки - 416,1 га, лісові площі - 20,0 га), у тому чисті з вилученням 780 га та надання їх у постійне користування НПП «Пирятинський» (низка документів, які формуються на другому етапі створення території природно-заповідного фонду);

-проєкт створення НПП «Пирятинський», розроблений старшим науковим співробітником Канівського природного заповідника, кандидатом біологічних наук ОСОБА_3 , доцентом кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка, кандидатом біологічних наук Подобайлом А.В. і провідним інженером кафедри ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка ОСОБА_4 , який включає: вступ, опис місцезнаходження Парку, дані про фізико-географічні умови та природні ресурси; відомості про тваринний рослинний світ; соціально-економічну характеристику; оцінку історико-культурно спадщини; опис екскурсійних маршрутів; функціональне зонування; відомості про соціально-економічні та екологічні наслідки створення Парку (документ, який формується на третьому етапі створення території природно-заповідного фонду);

-Указ Президента України від 11 грудня 2009 року № 1046/2009про створення НПП «Пирятинський» на території Пирятинського району Полтавської області на землях площею 12 028,42 га, з них 5 555,14 га з вилученням (документ, який приймається на четвертому (завершальному) етапі створення території природно-заповідного фонду).

Суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та не надав належної оцінки таким документам, дійшовши необґрунтованого висновку, що наданий стороною позивача перелік (набір) погоджувальних та інших документів (один з яких має заголовком «Проект НПП «Пирятинський» (без слова «створення»), не може вважатися належною підставою для визначення меж природно-заповідного фонду, а отже не дає суду мотивів для висновку щодо їх порушення у спірних правовідносинах.

Відхиляючи доказове значення картографічної схеми територій НПП «Пирятинський» - карти з назвою «Проект «НПП «Пирятинський», на якій наявна відмітка про погодження, серед інших, головою Харківецької сільської ради, з підстави відсутності у назві слова «створення», районний суд не звернув уваги на зміст цього документу, який містить умовні позначення території Парку, у тому числі червоним кольором позначені землі, що запроєктовані до складу Парку з вилученням, а також перелік підписів землевласників та землекористувачів, якими вони погодили цю карту. Тоді як Проект створення НПП «Пирятинський» розроблений науковими співробітниками кафедр зоології та ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка і Канівського природного заповідника, що відповідно до своїх установчих документів можна віднести до спеціалізованих на розробку проектів створення територій і об`єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд»передбачала, що на підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення, серед іншого, національних природних парків.

Безпосередньо уЗаконі України «Про природно-заповідний фонд України»не вказано, які саме установи підпадають під ознаки зазначених у статті 52 цьогоЗакону. Проте відповідно до Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, затверджених Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 серпня 2018 року № 306, визначено, що спеціалізовані проектні та наукові установи - це установи, підприємства та організації, до видів діяльності яких згідно з установчими документами належать наукові дослідження та/або розробки.

Так,Указом ПрезидентаУкраїни від25листопада 1999року №1496/99«Про Київськийнаціональний університетімені ТарасаШевченка» встановлено, що він має непересічне значення як провідний вищий навчальний заклад України, є унікальним надбанням національної освіти, науки і культури з урахуванням сформованих у ньому авторитетних наукових шкіл.

Згідно зі Статутом Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка університет є багатогалузевим класичним закладом вищої освіти, що проводить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти, також фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових та науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність. Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності Університету є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробокта їх спрямування на створення й впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу.

Відповідно до Положення про Канівський природний заповідник він є неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою. До завдань заповідника належить проведення наукових дослідженьі спостережень за станом навколишнього природного середовища та розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, розробка наукових основзбереження, відновлення та відтворення рідкісних, зникаючих видів рослин, тварин, мікобіоти та природних комплексів, здійснення координації і проведення наукових досліджень на територіях природно-заповідного фонду в регіоні.

Проєкт створення НПП «Пирятинський» розроблений науковими співробітниками установ, до видів діяльності яких, згідно з установчими документами належать наукові дослідження та/або розробки, що повністю узгоджується зі змістомстатті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження. Відтак, висновок районного суду про те, що прокурором не надано розробленого у встановленому законодавством порядку проєкту створення НПП «Пирятинський» є помилковим і спростовується матеріалами справи.

Крім того, із матеріалів справи убачається, що рішенням Харківецької сільської ради від 17 березня 2009 року погоджено створення НПП «Пирятинський» на території ради загальною площею 880 га, у тому числі з вилученням 780 га та наданням їх у постійне користування Парку.

Надалі рішенням Пирятинської районної ради від 10 квітня 2009 року попередньо погоджено матеріали вибору земельних ділянок загальною площею 12 474,18 га, у тому числі з вилученням 7 128,0 га, під створення НПП «Пирятинський».

Додатками до цього рішення є відомість матеріалів вибору земельних ділянок та перелік земель, що входять до складу НПП «Пирятинський», у розрізі місцевих рад, зокрема й Харківецької сільської ради (1 053 га усього, з них 780 га з вилученням).

Розпорядженням Пирятинської районної державної адміністрації від 16 червня 2009 року, з урахуванням рішень рад, надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, у тому числі з вилученням у відповідних місцевих рад 5555,14 га землі та наданням її в постійне користування Парку згідно з додатком до вказаного розпорядження (з них 880 га за рахунок Харківецької сільської ради, у тому числі 780 га вилученням).

У подальшому розпорядженням голови Пирятинської районної ради від 17 липня 2009 року уточнено площі земельних ділянок під створення НПП «Пирятинський» згідно з експлікацією земель;загальна площа не змінилася і становить 12 028,42 га, у тому числі з вилученням - 5555,14 га, зокрема й за рахунок Харківецької сільської ради 880 га, із них 780 га з вилученням та переданням у постійне користування НПП «Пирятинський».

Після остаточного вибору й уточнення площ земельних ділянок НПП «Пирятинський», територія, що надавалася Парку із вилученням у Харківецької сільської ради, не змінилася і становила 780 га.

Рішенням Полтавської обласної ради від 28 серпня 2009 року надано згоду на оголошення НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, у тому числі за рахунок 880 га земель Харківецької сільської ради (додаток 4 до рішення), у тому числі 780 га з вилученням земель Харківецької сільської ради Пирятинського району.

Межі НПП «Пирятинський» у натурі (на місцевості) не встановлювались у передбаченомуЗемельним кодексом Українипорядку та виділення їх у натурі (на місцевості) не вимагалось спеціальнимЗаконом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема статтею 7, що не свідчить про відсутність погоджених меж Парку, які визначались погодженою картографічною схемою територій НПП «Пирятинський», як складової Проекту створення Парку.

У 2010 роцістаттю 7Закону України«Про природно-заповіднийфонд України» згідно ізЗаконом № 1826-VI від 21.01.2010доповнено четвертою частиною, яка встановила, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються у натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються згідно з проєктами створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У справі, що переглядається, районний суд послався на застосування правила зворотної дії закону у часі до вказаної норми, та оскільки на день постановленняУказу Президента України № 1046/2009про створення НПП «Пирятинський» (11 грудня 2009 року)стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»не містила указаної норми, отже визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду мало відбуватись за чинними раніше нормами Закону таЗемельного Кодексу України- з проведенням робіт із землеустрою, тощо.

Проте ці доводи жодним чином не спростовують викладену у позові правову позицію прокурора, оскільки відповідні зміни до згаданої статті внесені 16 лютого 2010 року, тобто указана норма існувала на день звернення ОСОБА_1 до Харківецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, на день прийняття рішення про надання відповідного дозволу і на день прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Крім того, Харківецька сільська рада була обізнана про місцезнаходження заповідних територій, як вилучених, так і тих, що увійшли до складу Парку без вилучення, про що свідчить підпис голови Харківецької сільської ради на карті «Проект НП «Пирятинський» (№ 11 в переліку погоджень) та підписане ним 23 травня 2012 року охоронне зобов`язання № 575 про прийняття під охорону 100 га земель, наданих без вилучення.

Верховний Суд у справах № 910/2323/18 від 07.10.2020, № 734/1560/20 від 15.02.2023 дійшов висновку, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Отже, розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу НПП «Пирятинський» було припинене у зв`язку із розбіжністю між проектною та фактичною площею територій через передачу частини земельних ділянок у власність фізичним особам.

Однак, не виділення земель НПП «Пирятинський» в натурі (на місцевості) відповідно до порядку, передбаченогоЗК Українине спростовує статусу земель природно-заповідного фонду, що обумовлює їх особливий режим використання.

Стосовно перебування спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський», колегія судді враховує настуне.

Так, у 2021 році ДП «Центр Державного земельного кадастру» внесено дані в інформаційно-довідковому шарі «Природно-заповідний фонд» до Публічної кадастрової карти України.

Картографічні зображення території НПП «Пирятинський» з проєкту створення, розробленого у 2013 році, проєкту організації території НП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (карти «Сучасне використання територій НП «Пирятинський», «Розташування територій та ділянок НПП») та згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України (інформаційний шар «Природно-заповідний фонд») є ідентичними.

Відповідачами не доведено наявність розбіжностей чи суперечностей у цих матеріалах, які унеможливлюють з`ясування дійсного розташування природно-заповідних територій на землях Харківецької сільської ради. Будь-яких доказів того, що охоронювані території знаходяться в іншому місці і не мають перетинів із територією спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Як убачається із матеріалів справи, прокурором подано картографічні матеріали, виконані провідною українською науково-дослідною установою - Інститутом географії Національної академії наук України (листи від 15.11.2021 № 01-03/263, від 03.06.2022 № 01-03/33), а також висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30.11.2022 № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42021000000001567, порушеного за фактом незаконного вибуття земель НПП «Пирятинський», згідно з якими за результатами просторового геоінформаційного співставлення в ідентичному масштабі земельної ділянки з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043 і території НПП «Пирятинський» встановлено їх повне накладення.

Районний суд належної оцінки таким доказам, наданим прокурором на підтвердження факту накладення спірної земельної ділянки на землі НПП «Пирятинський», не надав, та усупереч принципу змагальності у цивільному судочинстві не обґрунтував якими доказами спростовуються викладені обставини.

Разом із цим, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.ст. 12,81,89 ЦПК України).

Висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі № 461/3675/17 від 05.02.2020.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі№ 686/23256/16-цта від 25 березня 2021 року у справі№ 752/21411/17(ЄДРСРУ № 95848812) зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі,є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Відхиляючи висновок експерта № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, отриманий у межах розслідування у кримінальному провадженні по факту незаконного вибуття земель із складу НПП «Пирятинський», районний суд послався на камеральність проведення експертами даної експертизи, тобто без виїзду на місцевість, що на думку суду спростовує доказовість вказаного висновку.

Апеляційний суд із таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки доказовість значення доказу, зокрема його достовірність, не може бути спростована лише способом, який обрано експертом для проведення експертизи, однак може бути спростована іншими належними достовірними і достатніми доказами, наданими іншою стороною на рахунок своїх заперечень.

У межах цієї справи за клопотанням ПП «Удача» призначалася судова земельно-технічна експертиза та за результами дослідження експертом складено Повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи, вмотивоване тим, що на думку експерта, надані на дослідження копії документів та матеріалів не є розробленим в установленому законодавством порядку Проектом створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський» із каталогами координат (СК63) поворотних точок меж території, земельних ділянок, що увійшли до його складу при створенні відповідно до проекту.

Тобто, фактично експерт надав юридичну оцінку наданим для проведення експертизи документам (щодо проекту створення НПП «Пирятинський») із точки зору права, повноти, достатності та стилю оформлення, що є припущенням, яке не може бути покладено в основу доказування у справі.

Також, повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи було обумовлено тим, що прокурором для забезпечення проведення експертизи надано Shape-файли із даними про межі НПП «Пирятинський», отримані від ДП «Центр державного земельного кадастру», проте у Полтавському відділенні при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України немає ліцензійного програмного забезпечення, яке дає можливість опрацювати файли такого формату.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Повідомлення про неможливість надання висновку не є висновком експертизи у розумінні норм чинногоЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судову експертизу», а є технічним документом, яким закінчується експертиза у разі неможливості її проведення, що вбачається з пункту 1.13 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5. При цьому, експерт не несе відповідальності за правдивість викладених ним у повідомленні суджень і такі судження не можуть бути покладені в основу доказування у справі.

Твердження ПП «Удача», що співпадіння точки зору суду із точкою зору експерта, викладеною у повідомленні про неможливість проведення експертизи, колегія суддів відхиляє, як таке, що не спростовує факту, що стороною відповідача не надано належних, законних і достатніх доказів на рахунок своїх заперечень.

Технічна неможливість експерта (через відсутність необхідного ліцензійного програмного забезпечення) опрацювати надані на дослідження файли з координатами меж НПП «Пирятинський», отримані прокурором від ДП «Центр державного земельного кадастру» від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, не свідчить про об`єктивну неможливість отримати висновок експерта з приводу поставлених питань і не звільняє сторону, що ініціювала експертизу, від надання доказів на рахунок своїх заперечень.

Сторона відповідача, яка ініціювала її проведення, а також інші відповідачі у справі, не були позбавлені права ініціювати доручення експертизи іншій експертній установі, однак диспозитивно розпорядились своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Із урахуванням викладеного, повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи не є доказом у справі, яке б спростовувало доказове значення наданого прокурором висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 листопада 2022 року № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, а також інших доказів на підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський».

Окрім вказаного експертного висновку, прокурором на підтвердження факту формування спірної ділянки за рахунок земель НПП «Пирятинський» надано наступні докази: проєкт створення НПП «Пирятинський» (2009 рік), склад якого узгоджується з положеннямиЗакону України «Про природно-заповідний фонд України»і включає кольоровий картографічний матеріал, на якому зображено місцезнаходження природно-заповідних земель на території Харківецької сільської ради; проєкт організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (2013 рік), який також містить кольорові картографічні матеріали із зображенням місцезнаходження природно-заповідних земель на території Харківецької сільської ради, обриси яких є ідентичним проєкту створення; текстові та картографічні матеріали Інституту географії Національної академії наук України від 15 листопада 2021 року № 01-03/263, якими підтверджено накладення меж спірної земельної ділянки на територію Парку на землях Харківецької сільської ради; текстові та картографічні матеріали Інституту географії Національної академії наук України від 03 червня 2022 року № 01-03/33, якими підтверджено накладення меж спірної земельної ділянки на територію Парку на землях Харківецької сільської ради, які надавалися з вилученням.

Проте районний суд не надав належної оцінки таким доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, що є порушенням вимог статей12,76-80,89,110 ЦПК України, що призвело до помилкових висновків про недоведеність прокурором позовних вимог і відсутність порушеного права та інтересу держави у спірних правовідносинах.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що такі докази не містять протиріч і повністю узгоджуються між собою, водночас відповідачі, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, усупереч принципу змагальності, жодних документів на підтвердження того, що територія Парку знаходяться в іншому місці і спірна земельна ділянка розташована за її межами, не надали.

Стосовно правомірності передачі спірної земельної ділянку у приватну власність зі зміною цільового призначення та перебування її в оренді, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно зістаттею 7 Закону № 2456-ХІІ(тут і далі в редакції, що діяла станом на час виникнення передання у власність та в оренду спірної земельної ділянки) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до законунадано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно достатті 6 цього Законуоб`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону № 2456-ХІІвизначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Тоді як режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цьогоЗаконуз урахуванням їх класифікації та цільового призначення (стаття 14 Закону № 2456-ХІІ).

Статтею 44 ЗК Українивизначено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки- пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Частинами першою, другоюстатті 45 ЗК Українипередбачено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно зістаттею 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Відповідно до пункту «г» частини четвертої наведеної норми до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду,що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЗК Українине підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів.

Згідно із частиною першоюстатті 150 ЗК Україниземлі природно-заповідного фонду віднесені до особливо цінних земель.

Частиною другою наведеної норми також визначено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Згідно із вимогамистатті 19 Конституції Україниоргани місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про законність передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, не врахував, що вона належить до земель державної форми власності, що перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду та у постійному користуванні національного природного парку, а отже має особливий порядок використання за цільовим призначенням і не могла бути передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без передбаченогозакономпорядку узгодження зміни цільового призначення.

Як вбачається із матеріалів справи, територія, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, після постановленняУказу Президента України № 1046/2009про створення НПП «Пирятинський» в силу імперативної вказівки із 11 грудня 2009 року набула статусу земель природно-заповідного фонду.

Передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

За змістом частини восьмоїстатті 118 ЗК Українипроект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цьогоКодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним-підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. При цьому, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до позиції Верховного Суду, сформованої у справі № 371/470/17 від 19.05.2021, отримання у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства без відповідних згоди та погодження суперечить вимогам законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка належить до тієї частини земель Харківецької сільської ради, що надавалися у постійне користування НПП «Пирятинський» із вилученням, розташована у масиві земель поза межами села Харківці, є землею державної форми власності, розпорядником якої є відповідна обласна державна адміністрація в силу нормстатей 84-122 ЗК України. Тобто, титульним володільцем спірної земельної ділянки є Полтавська обласна державна адміністрація (наразі, згідно зУказом Президента України № 68/2022 від 24 лютого 2022 року- Полтавська обласна військова адміністрація).

Із матеріалів справи також вбачається, що Полтавською обласною державною адміністрацією не погоджувалась передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення використання землі, а Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів не отримувало проєктів рішень Уряду та відповідної документації щодо вилучення, надання, зміни цільового призначення земельних ділянок у межах НПП «Пирятинський».

Отже, орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації, затверджуючи її і передаючи спірну ділянку у приватну власність, мав враховувати зазначену обставину та пересвідчитися у тому, що відповідна земля не є територією національного природного парку, враховуючи те, що станом на час прийняття рішень існувало підписане головою сільської ради охоронне зобов`язання, існувала картографія із проєкту створення (2009 р.) та із проєкту організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (2013 р). Натомість, відсутність визначення меж національного парку в натурі (на місцевості) не звільняло місцеву раду від обов`язку діяти в межах повноважень, передбачених законом.

За встановлених обставин, затвердження розробленої на замовлення ОСОБА_1 землевпорядної документації та передання спірної земельної ділянки їй у приватну власність із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (тобто зміною цільового призначення) відбулося без відповідного погодження у передбаченомузакономпорядку. Тоді як незаконне передання спірної земельної ділянки у приватну власність із державної, що має особливий режим використання земель природно-заповідного фонду, нівелює законність її подальшого передання в оренду, у зв`язку із чим договір оренди є недійсним в силу частини першоїстатті 203 ЦК України, а речові права, на підставі якого вони виникли (право оренди), підлягають припиненню.

Стосовно втручання у право на вільне володіння своїм майном, колегія суддів ураховує наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Із усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбаченазаконом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Так, у рішенні від 27 листопада 2007 року у справі «Гамер проти Бельгії» щодо зобов`язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив: втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбаченезакономі переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося.

Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту навколишнього природного середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання (§ 79). Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс (§ 80).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави повернути земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення НПП «Пирятинський» спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки, яка належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і, зокрема, частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 сформовано висновок, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_1 , при її передачі, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною Національного природного парку. Немає жодних підстав вважати, що відповідач не міг співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості та власними діями щодо останнього.

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 27.09.2023 у справі № 621/394/20.

За таких обставин неможливо вказувати, що втручання у право ОСОБА_1 на об`єкт, який він за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як отримати земельну ділянку у відповідача були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цієї ділянки.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Із огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2019 у справі № 554/10377/16-ц.

Отже, у втручанні держави у право мирного володіння та користування ОСОБА_1 та ПП «Удача» спірною земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами, а вимога про повернення спірної земельної ділянки у відання держави в особі НПП «Пирятинський» не суперечить вимогам закону.

Стосовно обраного позивачем способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зістаттею 2 ЦПК України завданнямцивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту закономабо договором; чи передбаченийзакономабо договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбаченийзакономабо договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений закономабо договором, проте є ефективним та не суперечитьзакону, азаконабо договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Наведене відповідає сталій позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, сформованій у справі № 908/976/19 від 21.09.2022.

У справі, яка переглядається, предметом позову є вимоги: про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та передання земельної ділянки приватну власність ОСОБА_1 ; скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку та припинення праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПП «Удача»; скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та припинення права оренди ПП «Удача» на земельну ділянку; зобов`язання ОСОБА_1 та ПП «Удача» повернути у власність держави спірну земельну ділянку.

Мета позову спрямована на усунення перешкод власникові (у даному випадку - держава), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зістаттею 391ЦК України(негаторний позов); за правилами наведеної норми власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Тобто, власник може подати негаторний позов, якщо він не втратив володіння його майном, але є перешкоди у користуванні та розпорядженні останнім.

Власник, який зберігає володіння його майном, може заявити негаторний позов (про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні відповідним об`єктом), зокрема шляхом повернення майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.20 22 у справі № 483/448/20 сформовано висновок, що обов`язок орендаря повернути спірну земельну ділянку є наслідком визнання недійсним відповідного договору.

Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням закону потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому за таких умов негаторний позов є ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває у зв`язку із законністю рішень органів держави або місцевого самоврядування, на підставі яких відбулись, зокрема, зміни у реєстраційному підтвердженні державою такого права за позивачем. Оскільки незаконність таких рішень має бути встановлена компетентним органом, то оскарження до суду таких рішень з вимогою їх скасування хоч і не є обов`язковою умовою реалізації відповідного негаторного позову.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі № 545/1847/20 вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога про визнання наказу незаконним, його скасування є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності законуне тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Крім того, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов`язанням повернути земельну ділянку.

Відповідно до частини 3статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цьогоЗакону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цьогоЗаконута анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та зобов`язання повернути її у власність держави та у постійне користування національного природного парку матиме наслідком внесення державним реєстратором до реєстру відомостей про припинення права власності, що буде відповідати ефектиному способу захисту та призведе до належного виконання рішення у справі.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, із ОСОБА_1 та ПП «Удача» підлягає стягненню на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір пропорційно задоволеним вимогам позову по 15 506,00 грн. із кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 384, 389, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 березня 2024 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» - задовольнити частково.

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043, площею 1 га, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.05.2019 за №31661922.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (наразі - Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування Національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0043.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га кадастровий номер 5323886201:01:005:0043 від 20.06.2019, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Удача» (ЄДРПОУ 30941421).

Зобов`язати Приватне підприємство «Удача» (ЄДРПОУ 30941421) повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування Національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим 5323886201:01:005:0043.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Офісу Генерального прокурора (010011, м. Київ, вул.Різницька,13/15, ЄДРПОУ 000340581, р/р UA058201720343190001000000164, ДКСУ м. Київ) судовий збір у розмірі 15 506,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Удача» (ЄДРПОУ 30941421) на користь Офісу Генерального прокурора (010011, м. Київ, вул.Різницька,13/15, ЄДРПОУ 000340581, р/р UA058201720343190001000000164, ДКСУ м. Київ) судовий збір у розмірі 15 506,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2025 року.

Головуючий суддя О. Ю. Кузнєцова

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна