Постанова

від 13.02.2025 по справі 910/5965/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. Справа№ 910/5965/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024

у справі №910/5965/24 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОБУДМАШИНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 219 486,88 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОБУДМАШИНА" (далі - позивач, ПрАТ "ДНІПРОБУДМАШИНА") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" (далі - відповідач, ТОВ "МБГ ІНЖИНІРИНГ", скаржник) про стягнення 219 486,88 грн.

Короткий зміст рішень місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/5965/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на користь Приватного акціонерного товариства "ДІПРОБУДМАШИНА" основний боргу в розмірі 219 486,88 грн (двісті дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн 88 коп.), судовий збір у розмірі 3 292,30 грн (три тисячі двісті дев`яносто дві грн 30 коп.).

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що у матеріалах даної справи відсутні докази виконання відповідачем робіт на суму 219 486,88 грн, у той час, як матеріалами справи підтверджується авансування позивачем робіт у вказаній сумі, а тому суд першої інстанції вважав вимогу позивача про стягнення з відповідача 219 486,88 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/5965/24 заяву Приватного акціонерного товариства "ДІПРОБУДМАШИНА" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5965/24 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на користь Приватного акціонерного товариства "ДІПРОБУДМАШИНА" 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується надання позивачу правничої допомоги на суму 26 000,00 грн., проте, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять великої кількості складних для аналізу документів, дослідження яких може бути тривалим, оскільки позовну заяву викладено на 4 аркушах, тому її підготовка не може потребувати витрат значного часу, у зв`язку з чим, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір гонорару до 13 000,00 грн

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/5965/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОБУДМАШИНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" відмовити в повному обсязі. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОБУДМАШИНА"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" судовий збір у розмірі 3950, 76 грн. за подання апеляційної скарги. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОБУДМАШИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" витрати на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрме скаржник зазначає таке:

- що позивачем не доведено факту передачі відповідачу фронту робіт за актом, як того вимагають умови укладеного договору, а відтак кінцевий строк виконання робіт не настав;

- відповідач стверджує, що повідомляв представника позивача про призупинення виконання робіт у зв`язку з втручанням у процес виконання робіт невідомих осіб, які вимагали припинити виконання робіт під загрозою фізичного насильства;

- передані позивачем відповідачу матеріали за актами у подальшому були передані іншій підрядній організації без відома та узгодження з відповідачем;

- у зв`язку з тим, що позивачем не передано відповідачу фронт робіт, у останнього була відсутня можливість оформити належним чином підготовлену виконавчу документацію та надати таку документації для підписання актів виконаних робіт;

- роботи виконані відповідачем на більшу суму, ніж здійснений позивачем аванс.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/5965/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги на додаткове рішення зводяться до того, що позивачем не було доведено факту здійснення ним оплати витрат на професійну правничу допомогу, а сам їх розмір не відповідає критеріям реальності та розумності.

На думку скаржника, з урахуванням зазначених критеріїв та факту порушення позивачем вимог Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, що підлягає розподілу між сторонами, не може перевищувати 8 000 грн (вісім тисяч гривень).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5965/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

17.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5965/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/5965/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/5965/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/5965/24. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/5965/24 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.04.2021 між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - підрядник) укладено Договір підряду № 2804/21 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався виконати роботи з влаштування системи водопостачання, каналізації та опалення в приміщенні будівлі позивача, що знаходиться у Шевченківському районі міста Києва по вул. Прорізній, 8, та провести всі необхідні випробування та роботи із пусконалагодження, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник виконує роботу на поверхах, переданих замовником підряднику згідно з актами приймання-передачі фронту робіт.

Згідно з п. 2.1 договору строк виконання підрядником повного обсягу робіт за даним договором становить 130 календарних днів з дати підписання сторонами акту передачі фронту робіт, підрядник зобов`язаний виконати роботи, усунути можливі недоліки та передати виконані роботи замовнику.

Належним підтвердженням передачі замовником підряднику фронту робіт є підписання акта приймання-передачі фронту робіт (п. 2.3 договору).

Як погоджено сторонами у п. 3.1 договору, загальна договірна ціна за додатком № 1 до Договору підряду № 2804/21 (влаштування системи опалення) становить 914 824,38 грн, а загальна ціна робіт за додатком № 2 до Договору підряду № 2804/21 (влаштування системи водопостачання, каналізації) становить 548 421,46 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником у наступному порядку:

- авансування робіт може здійснюватись замовником на підставі погодженого замовником від підрядника письмових листів-звернень на оплату витратних матеріалів та/або якісно виконаних робіт протягом 7 банківських днів після тримання таких листів-звернень;

- остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 7 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт з вирахуванням попередньо сплачених авансів;

- оплата матеріалів здійснюється замовником на рахунок підрядника в розмірі 100% + 4% (логістичні послуги) та після погодження цін на матеріали та обладнання.

Згідно з п. 6.1. Договору підряду передача Підрядником виконаних Робіт і приймання їх Замовником здійснюється після закінчення Робіт в повному обсязі по Акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт. Приховані Роботи приймаються з оформленням Актів огляду прихованих робіт.

Відповідно до п. 6.2. Договору складання (оформлення) документації щодо виконання Робіт (Акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт, Акт огляду прихованих робіт, підсумкові відомості ресурсів або звіт про використання матеріалів та іншу виконавчу документацію) та передача її Замовнику покладається на Підрядника.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що після завершення виконання Робіт в повному обсязі Підрядник надає Замовнику в двох примірниках підписаний ним Акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів або звіт про використання матеріалів та іншу виконавчу документацію.

За приписами пункту 6.5. Договору в разі ненадання Підрядником Замовнику повного комплекту виконавчої документації, у т.ч. ПВР, Замовник набуває право не приймати Роботи та не підписувати Акт приймання-передачі виконаних робіт.

Договір набуває чинності в день його підписання та діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Крім того, між сторонами узгоджено та підписано додатки № 1-2.

Як вказується позивачем у позові, до нього надійшов лист-заявка відповідача про здійснення авансування робіт на суму 219 486,88 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1169 від 21.05.2021 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 219 486,88 грн.

Крім того, як зазначається позивачем у позові та не заперечується відповідачем, на підставі актів приймання-передачі замовником (позивачем) за період з 03.06.2021 по 30.06.2021 передано відповідачу матеріали на загальну суму 570 823,71 грн,

Вказане підтверджується долученими до позову актами: № 5000078028 від 03.06.2021 приймання-передачі матеріалів на суму 13 829,29 грн; № 5000077599 від 07.06.2021 на суму 15 856,47 грн; № 5000077601 від 08.06.2021 на суму 325 059,12 грн; № 5000079041 від 10.06.2021 на суму 63 894,98 грн; № 5000079137 від 10.06.2021 на суму 53 922,40 грн; № 5000079136 від 11.06.2021 на суму 50 444,50 грн; 5000079370 від 15.06.2021 на суму 4 823,14 грн; № 5000079371 від 15.06.2021 на суму 22 812,38 грн; № 5000079365 від 15.06.2021 на суму 9 696,71 грн; № 5000079363 від 15.06.2021 на суму 9 173,40 грн; № 5000079283 від 24.06.2021 на суму 500,00 грн; № 5000079134 від 30.06.2021 на суму 824,32 грн.

Водночас, позивач вказує, що станом на 24.04.2023 відповідачем не було виконано зобов`язань за договором № 2804/21 від 28.04.2021, у зв`язку з чим позивачем на підставі ст. 847 Цивільного кодексу України та п. 12.4 договору прийнято рішення про одностороннє розірвання договору, про що відповідача було проінформовано повідомленням № 59 від 24.04.2023, в якому сторона вимагала повернути сплачений авансовий платіж у розмірі 219 486,88 грн, а також повернути передані будівельні матеріали на суму 570 836,71 грн.

Надіслання вказаного повідомлення підтверджується описом вкладання від 24.04.2023.

Також позивач зазначає, що після надіслання позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору, ним отримано від відповідача лист № 20 від 22.05.2024 з актами виконаних робіт на загальну суму 279 429,40 грн.

Листом від 05.06.2023 № 64 позивач надав зауваження на отримані акти у зв`язку з ненаданням виконавчої документації на виконані відповідачем роботи, у зв`язку з чим надані відповідачем акти не підписані позивачем та повернуті відповідачу для доопрацювання.

У зв`язку з тим, що відповідачем сума авансового платежу не повернута, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 219 486,88 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, укладений між сторонами договір № 2804/21 від 28.04.2021 за своєю правовою суттю є договором підряду, незважаючи на те, що названий договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як визначено ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що невиконання відповідачем робіт за договором стало наслідком бездіяльності позивача з передавання фронту робіт за актом, а також діяльності третіх осіб, які зумовили зупинку та відтермінування робіт, з огляду на наступне.

Так, 21.05.2021 позивачем сплачено відповідачу авансовий платіж у розмірі 219 486,88 грн за письмовим зверненням відповідача про авансування робіт.

У червні 2021 року позивачем передано відповідачу матеріали для виконання договору підряду, водночас станом на 24.04.2023 між сторонами відсутні підписані та належним чином складані акти виконаних робіт, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з повідомленням про одностороннє розірвання укладеного між сторонами договору.

При цьому судом першої інстанції вірно не взяті до уваги як докази заяви свідка ОСОБА_1 (директора відповідача), додані до відзиву на позов, а також заперечень на відповідь на відзив, оскільки викладені в таких заявах покази не підтверджені документально.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Таким чином, факти виконання відповідачем робіт, прийняття відповідачем рішення про призупинення виконання робіт, перешкоджання виконанню робіт третіми особами, передачу матеріалів іншій підрядній організації тощо мають підтверджуватися відповідними листами, повідомленнями і актами, підписаними уповноваженими представниками і належним чином направлені іншій стороні, а не заявою свідка.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач після підписання договору, отримання авансового платежу, а також отримання матеріалів для виконання робіт повідомляв позивача про те, що: роботи не можуть бути розпочаті у зв`язку з непередачею фронту робіт підряднику; про дії третіх осіб, які унеможливлюють виконання договором у погоджений сторонами строк; про прийняте відповідачем рішення щодо призупинення виконання робіт; про виконання робіт іншою підрядною організацією.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що п. 5.4.12 Договору підряду встановлено обов`язок Підрядника своєчасно та у встановленому порядку інформувати Замовника про хід виконання зобов`язань за Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

Крім того, акти виконаних робіт надіслані відповідачем позивачу вже після одностороннього розірвання укладеного між сторонами договору та були повернуті позивачем з посиланням на п. 6.5 договору у зв`язку з ненаданням відповідачем виконавчої документації на роботи, перелічені у актах.

Відповідно до п. 6.5 договору у разі ненадання Підрядником Замовнику повного комплекту виконавчої документації, в т.ч. ПВР, Замовник набуває право не приймати Роботи та не підписувати Акт приймання-передачі виконаних робіт.

Водночас, доказів усунення вказаних позивачем зауважень відповідачем під час розгляду даної справи не надано

Також колегією суддів критично оцінюються доводи скаржника про неможливість розпочати роботи до підписання між сторонами акту приймання-передачі фронту робіт, оскільки самим скаржником не надано доказів звернення до позивача з відповідною вимогою (передати за актом фронт робіт), крім того, відповідач стверджує, що ним у період з травня 2021 року по квітень 2023 року виконані роботи на більшу суму, ніж сплачено позивачем в якості авансу, при цьому зазначено, що фронт робіт не переданий й станом на момент звернення до суду, проте не пояснюючи, яким чином відповідач у такому разі зміг приступити до виконання робіт без передання позивачем фронту робіт.

Окрім того, наданими до матеріалів справи доказами не підтверджується виконання робіт, обумовлених договором № 2804/21 від 28.04.2021, іншою підрядною організацією та передача матеріалів замовника, прийнятих попередньо відповідачем, такій іншій підрядній організації.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, а також зважаючи на те, що в матеріалах даної справи відсутні докази виконання відповідачем робіт на суму 219 486,88 грн, у той час, як матеріалами справи підтверджується авансування позивачем робіт у вказаній сумі, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обгрнутованості та правомірності вимоги позивача про стягнення з відповідача 219 486,88 грн.

У подальшому, 16.09.2024 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 26 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

18.09.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу з проханням відмовити у задоволенні заяви, а в разі ухвалення судом рішення про задоволення заяви позивача - зменшити розмір витрат на правничу до 8 000,00 грн

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вказано вище, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У позовній заяві позивачем у попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат вказано про понесення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн, докази чого (витрат на правничу) будуть надані по закінченню розгляду справи.

До позовної заяви позивачем додані:

- договір № 23/09 від 23.09.2021, укладений між адвокатом Ратушинською І.О. та позивачем;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 000997 від 07.11.2018, видане Ратушинській І.О.

У заяві по суті (відзиві на позов) відповідач заперечував проти покладення на нього витрат на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн з огляду на невідповідність критеріям реальності та розумності понесення таких витрат.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем додано до заяви про ухвалення додаткового рішення:

- ордер серії АМ № 1087374;

- акт від 16.09.2024 на суму 26 000,00 грн;

- звіт про надану професійну правничу допомогу від 16.09.2024, підписаний між позивачем та Ратушинською І.О.

Відповідно до акту та звіту, до наданих позивачу послуг увійшли:

1) проведення правового аналізу справи, збір доказів та розробка концепції захисту - 6 000 грн;

2) складання позовної заяви - 15 000 грн;

3) складання відповіді на відзив на позовну заяву - 5 000 грн.

При цьому, як зазначає відповідач, розмір витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у даній справі в загальному розмірі 26 000 грн є суттєво завищеним. У клопотанні про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідачем вказується, що:

1) спір, який виник між сторонами у справі № 910/5965/24, відноситься до категорії спорів незначної складності, оскільки стосується лише стягнення коштів, які було перераховано відповідачу як аванс, і в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України така справа взагалі є малозначною;

2) спір, який виник між сторонами у справі № 910/5965/24, є нескладним, адже у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають;

3) позовна заява містить лише одну позовну вимогу, а її зміст не містить складних юридичних конструкції;

4) матеріали справи не містять великої кількості складних для аналізу документів, дослідження яких може потребувати витрат значного часу;

5) зміст позовної заяви викладено на 4 (чотирьох) аркушах, тому її підготовка не може потребувати витрат значного часу;

6) справа № 910/5965/24 стосується лише позивача та відповідача та не викликає публічного інтересу, а результат її вирішення не може вплинути на репутацію позивача.

Колегією суддів встановлено, що згідно з п. 1.2 договору № 23/09 від 23.09.2021 адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу за окремими письмовими та/або усними дорученнями останнього в усіх правовідносинах між клієнтом та будь-якими юридичними та фізичними особами, установами, органами, міністерствами, будь-якими судами будь-якої інстанції.

Відповідно до п. 3.1 договору останній набирає чинність з моменту його підписання сторонами і є дійсним до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Розділом 4 вказаного договору сторонами погоджено, що розмір гонорару адвоката сторони вирішили погодити у попередніх розрахунках витрат на професійну правничу допомогу, що складається адвокатом щодо кожного доручення клієнта.

На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

Сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо ухвалене рішення буде на користь клієнта, розмір гонорару адвоката збільшується на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми.

Оплата гонорару адвоката здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг у строк не пізніше 2 місяців з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих правових послуг адвокатом та клієнтом (п. 4.4 договору).

На підставі акту від 16.09.2024 позивачем та адвокатом Ратушинською І.О. погоджено надання правничої допомоги у даній справі на суму 26 000,00 грн, з яких 6 000,00 грн - проведення правового аналізу справи, збір доказів та розробка концепції захисту; 15 000,00 грн - складання позовної заяви, формування додатків; 5 000,00 грн - складання відповіді на відзив.

Також вказані суми послуг з надання правничої допомоги наведені в підписаному між позивачем та адвокатом звіті від 16.09.2024.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 встановлено, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи"

У вказаній постанові колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Так, як вказано вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у даній справі позовні вимоги обґрунтовано та правомірно задоволено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких, зокрема, відносяться витрати на правничу допомогу), покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачу правничої допомоги на суму 26 000,00 грн.

Поряд з цим, як зазначено вище, відповідно до практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас колегією суддів не беруться до уваги посилання скаржника, що позивачем не доведено реальності понесення таких витрат з огляду на те, що в акті сторонами погоджено гонорар адвоката в розмірі 26 000,00 грн.

Також судом враховано, що фактично в межах даної справи позивачу були надані адвокатом послуги на правничу допомогу в написанні та подані позовної заяви та підготовці та поданні відповіді на відзив, що не потребувало витрат значної кількості часу, при цьому відносини між позивачем та відповідачем склались у зв`язку з неналежним виконання господарського договору та необхідністю повернення суми перерахованого авансу, що для досвідченого адвоката не становить великої складності.

Колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі відноситься до категорії спорів незначної складності, оскільки стосується лише стягнення коштів, які було перераховано відповідачу як аванс, а судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Крім того, як доречно вказано судом першої інстанції, що матеріали справи не містять великої кількості складних для аналізу документів, дослідження яких може бути тривалим, оскільки позовну заяву викладено на 4 аркушах, тому її підготовка не може потребувати витрат значного часу, у зв`язку з чим, судом першої інстанції цілком обґрунтовано та правомірно зменшеено розмір гонорару до 13 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не було доведено факту здійснення ним оплати витрат на професійну правничу допомогу колегією суддів оцінюються критично, з огляду на сталу судову практику з приводу наявності/відсутності доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, оскаржувані рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/5965/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/5965/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/5965/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ".

4. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/5965/24 - залишити без задоволення

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/5965/24 - залишити без змін.

6. Матеріали справи №910/5965/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім