Рішення

від 04.02.2025 по справі 903/913/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2025 року Справа № 903/913/24

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради

до відповідача: Приватного підприємства "Роудіз"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 230329,79 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Товтин В. І., адвокат, ордер серія ВІ № 1263629 від 06.12.2024.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 29.10.2024 Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства "Роудіз" в якому просить:

- зобов`язати відповідача невідкладно усунути недоліки неякісної роботи допущені при виконанні договору про надання послуг з поточного ремонту № 71 від 21 квітня 2023 року на усій ділянці вулиці Тимошенка в місті Ковель Волинської області та привести дорожнє покриття в належний стан, згідно технічних вимог позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача штраф за порушення умов зобов`язання у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних послуг, що становить 230329,79 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з поточного ремонту № 71 від 21.04.2023, в частині виконання якісного поточного ремонту дорожнього покриття по вул.Тимошенка, м.Ковель, відповідно до технічних вимог. Крім того, у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України за порушення умов зобов`язання щодо якості послуг нараховують штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних послуг.

Ухвалою суду від 04.11.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме подати суду докази сплати судового збору у розмірі 1731,41 грн та зазначити повне найменування відповідача.

12.11.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява з додатком приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 17.12.2024; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу відповідь на відзив.

04.12.2024 відповідач через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити. При цьому вказує, що позивачем, як замовником, було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/298 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати до відповідного акту, в свою чергу будь-які недоробки і дефекти були відсутні. В подальшому позивачем було надіслано листи-вимоги та претензію про необхідність усунення виявлених недоліків, у відповідь на що відповідачем було здійснено ремонт, а саме ліквідація ямковості. Крім того, звертає увагу суду на той факт, що позивач звернувся до суду із позовом після спливу гарантійного терміну виконаних робіт, який становить 1 рік. Також зазначає, що відповідач виконував поточний ремонт вулиці Тимошенка лише на окремій його ділянці (від вулиці Сагайдачного до ж/д переїзду) в місті Ковель Волинської області і лише в обсягах передбачених договором, а не на усій ділянці вулиці Тимошенка в м.Ковель. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

09.12.2024 позивач через систему Електронний суд подав відповідь на відзив в якій зазначає, що реагуванням відповідача на листи-вимоги та претензії УКБ та ЖКГ виконкому Ковельської міської ради, було лише надіслання відповіді із запевненням, що після проведення огляду, виявлені недоліки будуть усунуті за сприятливих погодних умов та на умовах договору № 71 від 21.04.2023 про надання послуг з поточного ремонту. Також звертає увагу суду, що з жодними документами, які свідчили б про виконання ремонтних робіт за гарантійними зобов`язаннями, продовженням гарантійного строку позивач не ознайомлювався і як логічно прослідковується позовна вимога стосується ділянки дороги від вулиці Сагайдачного до ж/д переїзду в місті Ковель Волинської області, як вказано в договорі. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

16.12.2024 відповідач через систему Електронний суд подав заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що гарантійний термін на роботи за договором № 71 завершився 19.09.2024, а надані позивачем фотознімки не доводять, що вказана ямковість виникла в межах гарантійного терміну. Дані заперечення долучено до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання 17.12.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 18.11.2024) до його електронного кабінету 18.11.2024.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2024 заперечив позовні вимоги, просив закрити підготовче провадження та призначення справи до розгляду по суті, також заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 17.12.2024 суд, на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025.

Ухвалою суду від 17.12.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 14.01.2025.

Позивач в судове засідання 14.01.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 17.12.2024) до його електронного кабінету 19.12.2024.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.01.2025 заперечив позовні вимоги, просив в задоволені позову відмовити, також заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 14.01.2025 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 28.01.2025 в режимі відеоконференції з представником відповідача; явку в судове засідання 28.01.2025 уповноваженого представника Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради визнано обов`язковою.

У судовому засіданні 28.01.2025 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, представник відповідача позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 28.01.2025 оголошено перерву до 04.02.2025.

Позивач в судове засідання 04.02.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується розпискою від 28.01.2025.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2025 позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

21.04.2023 між управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради (замовник) та Приватним підприємством «Ространс», яке змінило найменування на Приватне підприємство «Роудіз» (підрядник) було укладено договір №71 (далі - договір)(а.с.16-17).

Як стверджується п.1.2 договору предметом є надання послуг, а саме: поточного ремонту вулиці Тимошенка (від вулиці Сагайдачного до ж/д переїзду) в місті Ковель Волинської області (ДК 021:2015:45233142-6- ремонт доріг).

Відповідно п. 2.2 договору гарантійний термін виконаних робіт становить 1 рік.

Згідно пункту 3.1 договору, ціна цього договору становить 1249038,46 грн в т.ч. ПДВ 208173,08 грн.

Пунктом п. 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2 в , КБ-3).

Згідно з п. 4.2 договору якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, замовник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків Підрядник повинен усунути виявлені недоліки і після цього замовник перераховує утримані суми.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе за даним договором зобов`язань.

Даний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками без будь яких зауважень.

29.12.2023 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони внесли зміни до п.3.1 договору, а саме визначили, що ціна цього договору становить 1151648,96 грн в т.ч. ПДВ 191941,49 грн (а.с.18).

19.09.2023 року сторонами договору було підписано акт приймання виконання будівельних робіт № 1/298 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати до відповідного акту без будь яких зауважень (а.с.11-15).

08.11.2023 та 17.02.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача листи-вимоги № 1.13/266 та № 1.13/49 з проханням усунути виявлені недоліки (ямковість) до 30.11.2023, у найкоротші строки, відповідно (а.с.23-23 зворотна сторона).

На зазначені листи-вимоги відповідач надав відповіді за вих.№15/11/2023-3 від 15.11.2023, вих. № Р-1 від 17.02.2024, вих.№ Р-1 від 12.03.2024 в яких запевнив, що після проведення огляду, виявлені недоліки будуть усунуті за сприятливих погодніх умов та на умовах договору № 71 від 21 квітня 2023 року (а.с.7-8 зворотна сторона).

У подальшому, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію щодо невиконання господарського зобов`язання належним чином відповідно до закону (вих. №66/25.05/2-24 від 05.04.2024) та повторну претензію з встановленим строком виконання (вих.№148/25.05/2-24 від 01.08.2024) (а.с.30-31).

На вказані претензії відповідач надав відповіді за вих. № Р-1 від 24.04.2024 та вих.№ Р-1 від 12.08.2024, в яких зазначив, що роботи по усуненню виявлених недоліків будуть виконані за сприятливих погодніх умов згідно договору № 71 від 21 квітня 2023 року (а.с.6 та а.с. 6 зворотна сторона).

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому відповідно до ст.204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст.629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Як встановлено судом у справі, що розглядається, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 ЦК. Зокрема, між сторонами виникли правовідносини з виконання підрядних робіт, за якими позивач як замовник зобов`язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість, а підрядник зобов`язався виконати роботи (надати послуги) з ремонту автомобільної дороги.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У статті 857 ЦК визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (частина 1); виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові (частина 2); результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру (частина 3).

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

Відповідно до приписів статей 853, 882 ЦК України відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт замовником та, відповідно, виникнення у останнього обов`язку щодо їх оплати.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з ст. 860 ЦК України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

Статтею 864 ЦК України передбачено, якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч.1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Матеріалами справи підтверджено, що роботи по договору було прийнято позивачем 19.09.2023, шляхом підписання акту № 1/298 від 19.09.2023, відповідно гарантійні строки передбачені п.2.2 договору, починають діяти з 20.09.2023 по 19.09.2024.

Листи-вимоги та претензії позивача були надіслані відповідачу в межах гарантійного строку, однак доказів (фото, актів), які саме недоліки були виявлені, матеріали справи не містять(позивачем взагалі не зафіксовано), а фото долучені позивачем до відповіді на відзив зроблені станом на 09.12.2024, тобто після закінчення гарантійного терміну визначеного договором та пред`явлення позову до суду.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача усунути недоліки на усій ділянці вулиці Тимошенка в м.Ковель, в той час, як умовами договору визначено, що роботи проводяться на вулиці Тимошенка (від вулиці Сагайдачного до ж/д переїзду) в місті Ковель Волинської області.

З огляду на викладене, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які дають можливість однозначно стверджувати, що недоліки виявлені позивачем та містяться на фото, утворені саме під час гарантійного терміну визначеного договором та знаходяться на вулиці Тимошенка (від вулиці Сагайдачного до ж/д переїзду) в місті Ковель Волинської області, а тому вимога в частині зобов`язання відповідача невідкладно усунути недоліки неякісної роботи допущені при виконанні договору про надання послуг з поточного ремонту № 71 від 21 квітня 2023 року на усій ділянці вулиці Тимошенка в місті Ковель Волинської області та привести дорожнє покриття в належний стан, згідно технічних вимог позивача не підлягає до задоволення через необґрунтованість.

Щодо вимоги про стягнення штрафу на підставі частини другої статті 231 ГК України в розмірі 230329,79 грн, суд зазначає таке.

У відповідності до п.4.4 договору джерело фінансування місцевий бюджет.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивачем розмір штрафу визначено шляхом обчислення 20 % від загальної ціни договору (1151648,96х20%=230329,79), а не від вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), оскільки вартість неякісно виконаних робіт ним визначено не було.

Крім того, позивачем для застосування санкції передбаченої приписами частини другої статті 231 ГК України у позові не заначено та не обґрунтовано, що порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансування даного договору було здійснено за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять обґрунтування вартості неякісно виконаних робіт, що порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансування даного договору було здійснено за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, вимога позивача про стягнення штрафу на підставі частини другої статті 231 ГК України не підлягає до задоволення через необґрунтованість та безпідставність.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку із їх необґрунтованість та безпідставність.

В силу положень ст.129 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору залишаються за ним.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

14.02.2025

СуддяА. С. Вороняк