Рішення

від 20.11.2024 по справі 905/1610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.11.2024 м. Харків Справа №905/1610/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Зайцевій А.А.,

розглянувши справу № 905/1610/23

за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд. 139)

до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житна, буд.14, будівля 1)

за участю третіх осіб 1-3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 8), Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, каб. 9), Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7)

про стягнення 1 908 381,88 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб 1-3: не з`явились

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» (ПАТ «КВБЗ») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (РФ в особі Мін`юсту РФ) вартості втраченого вантажу на суму 1 908 381,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та ведення бойових дій на території Донецької області, зокрема, у м. Маріуполі, вагон із належним позивачу вантажем (гарячекатаний лист) не відправився зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці та не прибув на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці, що встановлено судовими рішеннями у справі № 922/469/23. Оскільки вантаж залишився на окупованій території та можливість його отримання фактично втрачена, позивачу завдано збитки.

26.12.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.01.2024 (з урахуванням ухвали від 27.12.2023 про виправлення описки), встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи. Одночасно, запропоновано позивачу у т.ч. здійснити переклад ухвал від 26.12.2023, 27.12.2023 та позовної заяви з додатками на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача, та докази направлення разом з примірником направлених документів надати до суду.

22.01.2024 господарським судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 14.02.2024.

14.02.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ПАТ «КВБЗ» та залучено до участі у справі в якості третіх осіб 1-3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (ТОВ «Метінвест-СМЦ»), Приватне акціонерне товариство «ММК ім. Ілліча» (ПрАТ «ММК ім. Ілліча»), Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця»), продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 25.03.2024, відкладено підготовче засідання на 06.03.2024.

26.02.2024 за вх.№ 07-07/1698/24 господарський суд одержав письмові пояснення третьої особи 1, в яких остання посилається на укладення між ПАТ «КВБЗ» (покупець) та ТОВ «Метінвест-СМЦ» (постачальник) договору поставки № П-1050148/08/19 від 08.08.2019, згідно з яким постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити металопродукцію (товар/вантаж) на умовах, передбачених цим договором. При цьому, у договорі передбачено, що товар може бути поставлений на підставі договорів комісії, які укладаються постачальником з третіми особами та відповідно до яких постачальник виступає в якості комісіонера. Найменування комітента, номер та дата договору комісії можуть зазначатися у відповідних специфікаціях до договору.

Також, сторонами підписано специфікації №№ 193, 201 до цього договору, в яких визначено умови поставки: СРТ станція Крюків-на-Дніпрі, Південна залізниця «Інкотермс» та зазначено, що вантаж слідує по договору комісії від 11.12.2020 № 1370436/12/20-ДК, укладеному між ТОВ «Метінвест-СМЦ» (комісіонер) та ПрАТ «ММК ім. Ілліча» (комітент).

Вантажовідправник ПрАТ «ММК ім. Ілліча», у відповідності до умов договору та специфікацій, відвантажив товар/вантаж на підставі видаткових накладних №№ 94597965, 94582220 за залізничною накладною № 53456661 у вагоні № 61538732. Вагон з вантажем прийнятий до перевезення станцією відправлення без зауважень 23.02.2022, про що свідчить відмітка в гр. 56 залізничної накладної.

Третя особа 1 звертає увагу на те, що за умовами п. 3.7 договору поставки право власності на товар та ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходять до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару є дата його отримання до перевезення, а саме дата, зазначена залізничною станцією в залізничній накладній.

Одночасно, відповідно до умов поставки СРТ Інкотермс-2010 продавець зобов`язаний поставити товар шляхом передачі його перевізнику, з яким укладено договір. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту поставки товару, а покупець - з моменту його поставки.

Отже, з урахуванням наведених умов договору, специфікацій та правил Інкотермс-2010, третя особа 1 є такою, що виконала своє зобов`язання з поставки товару за видатковими накладними №№ 94597965, 94582220 в момент передачі товару для перевезення АТ «Укрзалізниця» на підставі залізничної накладної № 53456661 від 23.02.2022. Після передачі товару для перевезення АТ «Укрзалізниця» ризики втрати або пошкодження товару/вантажу перейшли до позивача.

26.02.2024 за вх.№ 07-07/1699/24 господарський суд одержав письмові пояснення третьої особи 2, в яких остання посилається на те, що ПрАТ «ММК ім. Ілліча» відправлено металопродукцію на адресу ПАТ «КВБЗ» за залізничною накладною № 53456661 у вагоні № 61538732, вагон з вантажем прийнятий до перевезення станцією відправлення без зауважень, про що свідчить відповідна відмітка в гр. 56 залізничної накладної. Металопродукція відправлена по договору комісії від 11.12.2020 № 1370436/12/20-ДК, укладеному між ТОВ «Метінвест-СМЦ» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча».

04.03.2024 за вх.№ 1872/24 господарський суд одержав письмові пояснення третьої особи 3, в яких остання посилається на те, що 23.02.2022 станцією Маріуполь-Сортувальний РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від вантажовідправника ПрАТ «ММК ім. Ілліча» прийнятий до перевезення вагон № 61538732 з вантажем - сталь листова, не пойменована в алфавіті за залізничною накладною (договором перевезення) №53456661 з призначенням на станцію Крюків-на-Дніпрі РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адресу вантажоодержувача ПАТ «КВБЗ». Електронний цифровий підпис, згідно інформації, вказаної у гр. 38 залізничної накладної №53456661, накладено працівником залізниці - комерційним агентом ОСОБА_1 наприкінці робочого дня 23.02.2022 о 18:51 (що засвідчує укладення договору перевезення вантажу відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зар. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082). Датою нормативного прибуття вантажу на станцію призначення, з урахуванням термінів доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зар. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5086, є 01.03.2022.

Разом з цим, у зв`язку з початком військовою агресією Російської Федерації проти України з 05:30 24.02.2022, запровадженням на території України воєнного стану (який в подальшому був продовжений) та веденням бойових дій, зазначений вагон зі станції Маріуполь-Сортувальний РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» не відправився та на станцію Крюків-на-Дніпрі РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» не прибув. Останнім відомим місцем перебування вагону є станція відправлення Маріуполь-Сортувальний РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка розташована на території Маріупольського району, який є тимчасово окупованим і входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зар. в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004). За інформацією з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці (АСК ВП УЗ-Є) про дислокацію та стан вагонів, остання технічна операція з вагоном №61538732 зафіксована на станції Маріуполь-Сортувальний РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» 25.02.2022 о 10:22. Факт неприбуття вагону № 61538732 на станцію призначення засвідчено актом загальної форми станції Крюків-на-Дніпрі від 23.08.2022 № 295 у відповідності до п. 37 Правил видачі вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зар. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5083).

Також третя особа 3 посилається на приписи ст.ст. 617, 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст.ст. 111, 113 Статуту залізниць України, за змістом яких обов`язковою і єдиною умовою для настання матеріальної відповідальності перевізника перед власником вантажу є наявність вини органу транспорту у втраті вантажу, прийнятого ним до перевезення. Одночасно, 29.03.2023 Харківською торгово-промисловою палатою видано сертифікат № 6300-23-1510 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які завадили виконанню обов`язків перевізника з доставки вантажу по договору перевезення, який укладено між АТ «Укрзалізниця» та ПрАТ ММК ім. Ілліча» на користь третьої сторони ПАТ «КВБЗ» та оформлено залізничною накладною №53456661 від 23.02.2022.

Третя особа 3 звертає увагу на те, що позивач попередньо вже звертався з позовом до залізниці з аналогічними вимогами про стягнення вартості втраченого вантажу, у задоволенні яких рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі № 922/469/23 відмовлено. Наведене рішення залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 922/469/23, в якій суд апеляційної інстанції, в аспекті виникнення обставин, що перешкоджали залізниці доставити вантаж та які вона не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, зазначив, що в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії Російської Федерації є актом немотивованої збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії Російської Федерації з метою реалізації такої агресії є протиправними та саме Російської Федерації несе повну відповідальність за спричинені такими діями наслідки, у т.ч. і за шкоду, заподіяну майну (зокрема, і втрату майна (вантажу відправленого у вагоні №61538732 за залізничною накладною № 53456661 від 23.02.2022).

06.03.2024 господарським судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 25.03.2024.

25.03.2024 господарським судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 17.04.2024.

17.04.2024 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та у подальшому призначено на 10.07.2024, про що учасників справи повідомлено ухвалою-повідомленням від 24.06.2024.

10.07.2024 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням у м. Харків повітряної тривоги та у подальшому призначено на 07.08.2024, про що учасників справи повідомлено ухвалою-повідомленням від 11.07.2024.

07.08.2024 господарським судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2024.

04.09.2024 господарським судом постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву у судовому засіданні до 25.09.2024.

25.09.2024 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та у подальшому призначено на 20.11.2024, про що учасників справи повідомлено ухвалою-повідомленням від 30.10.2024.

Позивач, треті особи 1,3 у судове засідання 20.11.2024 не з`явились, але надали до суду клопотання/заяву за вх.№07-07/10218/24 від 20.11.2024, за вх.№01-35/1653 від 20.11.2024, за вх.№01-35/1652 від 20.11.2024 про розгляд справи без участі їх представників.

Третя особа 2 у судове засідання 20.11.2024 не з`явилась. При цьому, про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа 2 повідомлена належним чином, зважаючи на те, що ухвала-повідомлення від 30.10.2024 (про призначення судового засідання на 20.11.2024), яка направлена як до її електронного кабінету, так і на її електронну адресу muhodinov@ukr.net (зазначена у письмових поясненнях за вх.№07-07/1699/24 від 26.02.2024), доставлена, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов не надав, будь-які пояснення по суті спору не представив, в підготовчі засідання 22.01.2024, 14.02.2024, 06.03.2024, 25.03.2024, 07.08.2024, як і в судові засідання 04.09.2024, 20.11.2024, не з`явився. При цьому, про проведення підготовчих/судових засідань відповідач повідомлений належним чином із врахуванням наступного.

Статтею 367 ГПК України передбачено, що у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги повинні відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч.ч.1,3 ст.368 ГПК України).

До початку збройної агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

З 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

12.01.2023 Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності», яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII (відомості Верховної Ради України, 1993, №9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.

Враховуючи припинення дипломатичних та поштових відносин України з Російською Федерацією внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та призначені підготовчі/судові засідання здійснювалось шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті Судової влади України за посиланнями:

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1535230/ (ухвали від 26.12.2023, 27.12.2023);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1552018/ (ухвала-повідомлення від 22.01.2024);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1570314/ (ухвала від 14.02.2024);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1571323/ (ухвала-повідомлення від 06.03.2024);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1584027/ (ухвала-повідомлення від 25.03.2024);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1631024/ (ухвала-повідомлення від 24.06.2024);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1640270/ (ухвала-повідомлення від 11.07.2024);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1650758/ (ухвала-повідомлення від 07.08.2024);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1664102/ (ухвала-повідомлення від 04.09.2024);

-https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/1695813/

(ухвала-повідомлення від 30.10.2024).

Одночасно, господарським судом здійснювалось повідомлення відповідача шляхом направлення ухвал-повідомлень від 07.08.2024, 04.09.2024, 30.10.2024 через його представницький орган - Посольство Російської Федерації в Польщі (трекінг відправлень UA, RL065426185UA, RL066775655UA). Проте адресат відмовився від їх отримання, процесуальні документи повернуті до суду.

Поряд з цим, на виконання ухвали від 26.12.2023 та від 27.12.2023 позивачем надіслано позовну заяву та додані до неї документи, ухвали від 26.12.2023 (про відкриття провадження у справі), від 27.12.2023 (про виправлення описки) у нотаріально засвідченому перекладі на російську мову на адресу Посольства Російської Федерації у Польщі, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.01.2024, фіскальним чеком від 16.01.2024. Проте адресат також відмовився від отримання цих документів, поштове відправлення повернуто позивачу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду цієї справи офіційно оприлюднені у ЄДРСР веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (www.reyestr.court.gov.ua), відомості якого є офіційними та знаходяться у вільному доступі. Доступ до реєстру безоплатний та цілодобовий згідно ЗУ «Про доступ до судових рішень».

Таким чином, приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів задля повідомлення учасників справи про розгляд справи та забезпечення реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на клопотання/заяву позивача та третіх осіб 1,3 про розгляд справи без участі їх представників, спір вирішено за їх відсутності та за наявними матеріалами у судовому засіданні 20.11.2024 з урахуванням приписів ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 20.11.2024 господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 3, суд встановив наступне.

08.08.2019 між ТОВ «Метінвест-СМЦ» (постачальник) та ПАТ «КВБЗ» (покупець) укладено договір поставки № П-1050148/08/19 (з протоколом розбіжностей від 08.08.2019), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити металопродукцію (товар), на умовах, передбачених договором. Товар за договором може поставлятись на підставі договорів комісії, які укладаються постачальником з третіми особами та відповідно до яких постачальник виступає в якості комісіонера. Найменування комітента, номер та дата договору комісії можуть зазначатися у відповідних специфікаціях до договору (п.п. 1.1, 1.2. договору поставки).

Цим договором також передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації. Умови поставки товару, із застосуванням Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року (якщо інше не зазначено в специфікаціях), зазначаються в специфікаціях до цього договору. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом, якщо інше не зазначено в специфікаціях до цього договору. Постачальник забезпечує укладення вантажовідправником договору перевезення товару залізничним транспортом. Договір перевезення товару укладається вантажовідправником відповідно до чинного законодавства України, а також з урахуванням вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, якщо інше не обумовлено в специфікаціях до цього договору. Реквізити вантажовідправника товару зазначаються у відповідних специфікаціях до цього договору. Відвантажувальні реквізити вантажоодержувача товару зазначаються у відповідних специфікаціях до цього договору. Строки поставки товару зазначаються в специфікаціях. Право власності на товар та ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходять до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається: при поставці на будь-яких умовах, за винятком EXW, з доставкою товару залізничним транспортом - дата про приймання товару до перевезення, проставлена залізничною станцією відправлення в залізничній накладній (п.п. 3.1-3.4, 3.6, 3.7 договору поставки).

Поставка товару здійснюється за цінами в національній валюті України, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки і маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою товару, якщо інше не передбачено умовами цього договору, специфікацій, додаткових угод та інших документів до цього договору. У випадку поставки товару виробництва Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з використанням упаковки постачальник має право виставити покупцеві рахунок на оплату вартості вказаної упаковки або має право включити вартість упаковки на фактично поставлений товар окремим рядком у рахунок-фактуру. Фактична загальна сума договору складається з сумарної вартості товару, поставка якого здійснюється за цим договором, вартості упаковки, зазначеної в п. 4.1.1 цього договору, а також вартості всіх витрат, передбачених цим договором і орієнтовно складає 1 000 000 000 грн з урахуванням ПДВ (пп. 4.1.1. п. 4.1, п. 4.4 договору поставки в редакції додаткової угоди № 3 від 29.11.2021).

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України. Оплата товару, вартості упаковки, зазначеної в п. 4.1.1 цього договору, та всіх витрат, передбачених цим договором, здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі. Покупець зобов`язується здійснити оплату 100% вартості товару і витрат постачальника з поставки товару, зазначених у специфікації, протягом 7 календарних днів з дати відповідної специфікації. Покупець зобов`язується сплатити вартість упаковки товару, зазначеної в п. 4.1.1 цього договору, протягом 10 календарних днів з дати поставки товару. Інші форми оплати можуть бути встановлені в специфікаціях, додаткових угодах за письмовою згодою сторін. За взаємною згодою сторін постачальник має право поставити товар без попередньої оплати, при цьому покупець гарантує здійснити оплату за поставлений товар протягом 10 календарних днів з дати поставки товару. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 5.1- 5.5 договору поставки).

Постачальник зобов`язаний надати покупцю: видаткову накладну на фактично поставлений товар та/або акт приймання-передачі товару (в 2-хоригінальних примірниках); рахунок-фактуру на фактично поставлений товар (на запит покупця); податкові накладні- на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у постачальника, відповідно до чинного законодавства України (п. 6.11 договору поставки).

Цей договір діє до 31.12.2022 (п. 12.6 договору поставки з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 1 від 01.10.2022, № 3 від 29.11.2021, №5 від 30.04.2022).

Додатковою угодою № 2 від 24.11.2021 внесені зміни до розд. 14 договору поставки «Юридичні і фактичні адреси та реквізити сторін».

13.12.2021 та 28.12.2021 сторонами підписано специфікації до договору поставки № 193 та № 201 відповідно, якими погоджено поставку товару у т.ч: гарячекатаний лист 4,5x1510x5550мм 345-сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПН НО в кількості 65т на суму 1 607 937,50 грн без ПДВ (п. 9 специфікації № 193 від 13.12.2021) та гарячекатаний лист 7x1500x6000мм 345-сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПН НО в кількості 65т на суму 1 617 958,55 грн без ПДВ (п. 5 специфікації № 201 від 28.12.2021).

Також у специфікаціях визначено умови поставки: СРТ станція Крюків-на-Дніпрі, Південна з.д. («Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року)»; термін поставки: до 05.02.2022 та 05.03.2022 відповідно; умови оплати: покупець зобов`язується здійснити попередній платіж у розмірі 50% вартості товару до 16.12.2021 та 30.12.2021 відповідно, решта платежу в розмірі 50% вартості товару, зазначеного у цих специфікаціях, проводиться покупцем протягом 2 банківських днів з дати повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження; відвантажувальні реквізити: вантажоодержувач ПАТ «КВБЗ», станція призначення Крюків-на-Дніпрі, вантажовідправник ПрАТ «ММК ім. Ілліча», станція відправлення Маріуполь-Сортувальний.

У специфікаціях зазначено, що вантаж слідує по договору комісії між ТОВ «Метінвест-СМЦ» (комісіонер) - ПрАТ «ММК ім. Ілліча» (комітент) № 1370436/12/20-ДК від 11.12.2020, договору поставки між ТОВ «Метінвест-СМЦ» - ПАТ «КВБЗ» № П-1050148/08/19 від 08.08.2019.

На підставі платіжних інструкцій № 25/16820 від 17.12.2021, № 25_1405 від 28.01.2022 ПАТ «КВБЗ» здійснено платежі на користь ТОВ «Метінвест-СМЦ» у загальному розмірі 56 850 460,02 грн за специфікацією № 193 від 13.12.2021, на підставі платіжної інструкції № 25/17543 від 30.12.2021 - 17 431 214,58 грн за специфікацією № 201 від 28.12.2021.

Поряд з цим, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № П-1050148/08/19 від 08.08.2019 та специфікацій № 193 від 13.12.2021 та № 201 від 28.12.2021 до нього ПрАТ «ММК ім. Ілліча» передано до перевезення товар (вантаж): гарячекатаний лист 4,5x1510x5550мм 345-сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПН НО в кількості 12,985 т на суму 385 459,73 грн з ПДВ та гарячекатаний лист 7x1500x6000мм 345-сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПН НО в кількості 50,985 т на суму 1 522 922,15 грн з ПДВ (загальна сума 1 908 381,88 грн з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № 94597965, № 94582220 відповідно.

Товар (вантаж) завантажено у вагон № 61538732 та прийнято до перевезення станцією відправлення Маріуполь-Сортувальний РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 485604) з призначенням на станцію Крюків-на-Дніпрі РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 425302) 23.02.2022, що підтверджується залізничною накладною №53456661 (в електронній формі). Електронний цифровий підпис накладено працівником залізниці - комерційним агентом ОСОБА_1 23.02.2022 о 18:51 (гр. 38 залізничної накладної).

Згідно з відомостями, які зазначені у залізничній накладній (гр. 1, 2, 15, 20), вантажовідправником є ПрАТ «ММК ім. Ілліча», вантажоодержувачем - ПАТ «КВБЗ», найменування вантажу - сталь листова, не пойменована в алфавіті, вантаж слідує по договору комісії між ТОВ «Метінвест-СМЦ» - ПрАТ «ММК ім. Ілліча» № 1370436/12/20-ДК від 11.12.2020, договору поставки між ТОВ «Метінвест-СМЦ» - ПАТ «КВБЗ» № П-1050148/08/19 від 08.08.2019.

Проте, вагон № 61538732 з вантажем зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 485604) не відправився та на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 425302) не прибув, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та бойовими діями на території України, у т.ч. на території Маріупольського району Донецької області, які розпочались 24.02.2022 о 05:30.

За інформацією з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці (АСК ВП УЗ-Є) про дислокацію та стан вагонів (довідки 8858е, 8859е), остання технічна операція з вагоном № 61538732 зафіксована на станції Маріуполь-Сортувальний РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 485604) 25.02.2022 о 10:22. На підставі цієї інформації залізницею складено довідку №М-05/2023-2 від 27.02.2023 про дислокацію вагону, в якій зазначено, що станом на 27.02.2023 вагон № 61538732 знаходиться на станції Маріуполь-Сортувальний РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 485604).

23.08.2022 станцією Крюків-на-Дніпрі РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 425302) складено акт загальної форми (ГУ-23) № 295, згідно з яким станом на 23.08.2022 вагон № 61538732 за накладною №53456661 від 23.02.2022 на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці (код станції 425302) не прибував, одержувачу ПАТ «КВБЗ» вантаж не видавався. Про складання цього акту зроблено відмітку в гр. 49 залізничної накладної №53456661.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі № 922/469/23, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КВБЗ» до АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про стягнення вартості втраченого вантажу в розмірі 1 908 381,88 грн.

Підставою позовних вимог у цій справі було не здійснення відповідачем доставки вантажу, прийнятого до перевезення згідно залізничної накладної №53456661 у вагоні №61538732, у встановлений строк, та наявність у нього, як перевізника, обов`язку компенсувати вартість втраченого вантажу в розмірі 1 908 381,88 грн.

Під час розгляду справи суди дійшли висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за недоставку вантажу, прийнятого до перевезення у вагоні №61538732 за залізничною накладною № 53456661 від 23.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та ведення бойових дій з 24.02.2022, що є обставинами непереборної сили (форс-мажор), які перешкодили перевізнику доставити вантаж та які він не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що про виникнення цих обставин повідомлено користувачів послуг залізничного транспорту на офіційному сайті залізниці 02.03.2022 та у подальшому їх засвідчено Харківською ТПП шляхом видачі сертифікату № 6300-23-1510 від 29.03.2023.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що внаслідок бойових дій на території Маріупольського району Донецької області вагон №61538732 з належним позивачу вантажем зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці не відправився, на станцію Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці не прибув та наразі знаходиться на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, розташованій на території Маріупольського району Донецької області, який є тимчасово окупованим з 05.03.2022 відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зар. в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004). Одночасно, суди зазначили, що згідно інформації, наведеної у відкритих джерелах, бойові дії навколо м. Маріуполь розпочалися з 24.02.2022. Факт облоги м. Маріуполь та ведення з 24.02.2022 навколо його адміністративних меж бойових дій засвідчується публікаціями у загальнодоступних джерелах в мережі Інтернет, є загальновідомими обставинами, що не потребують доказування.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що АТ «Укрзалізниця», як стратегічне підприємство, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку Російської Федерації. Тобто, діяльність АТ «Укрзалізниця» з перших днів повномасштабного вторгнення була спрямована на роботу в умовах правового режиму воєнного стану в Україні.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції встановив, що 24.02.2022 АТ «Укрзалізниця» введено обмеження на вантажні перевезення на Донецькій залізниці (про що повідомлено на офіційному веб-сайті залізниці). Введення таких обмежень відповідає умовам публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, згідно з п. 2.4.1. якого перевізник має право відмовити в наданні та /або призупинити надання послуг відповідно до узгодженого плану перевезень у випадку оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на/з станції, що зазначені в планах, і в такому випадку не несе відповідальності за ненадання послуг.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що здійснення АТ «Укрзалізниця» діяльності, спрямованої на роботу в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, виконання надважливих та першочергових завдань, зокрема, щодо здійснення безкоштовних евакуаційних рейсів для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, введення обмежень на вантажні перевезення на Донецькій залізниці також засвідчує неможливість здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом, у т.ч. перевезення вантажу у вагоні №61538732 за залізничною накладною № 53456661 від 23.02.2022 зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці (що знаходиться в м. Маріуполь Донецької області) на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії Російської Федерації є актом немотивованої збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії Російської Федерації з метою реалізації такої агресії є протиправними та саме Російська Федерація несе повну відповідальність за спричинені такими діями наслідки, у т.ч. і за шкоду, заподіяну майну (зокрема, і втрату майна (вантажу, відправленого у вагоні №61538732 за залізничною накладною № 53456661 від 23.02.2022).

Посилаючись на обставини військової агресії Російської Федерації проти України та ведення бойових дій на території Донецької області, зокрема, у м. Маріуполі, внаслідок яких майно позивача (товар/вантаж (гарячекатаний лист/сталь листова, не пойменована в алфавіті)), залишилось на окупованій території та є фактично втраченим, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості втраченого вантажу - 1 908 381,88 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідачем у цій справі є РФ в особі Мін`юсту РФ.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Частина 1 ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст. 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Згідно із ст. 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

За ч. 4 ст. 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож застосування судового імунітету Російської Федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки «вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що «такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача».

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Російської федерації проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, у т. ч. атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час розгляду цієї справи Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема, Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Враховуючи те, що предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, судовий імунітет Російської Федерації у цьому випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто не заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21, від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог позивача про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України («Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди») особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Щодо протиправної поведінки відповідача.

Загальновідомим та таким, що не потребує доказування, є те, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала широкомасштабний наступ на територію України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затв. ЗУ від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

З початку військової агресії Російська Федерація не припиняє знищення інфраструктури України, енергетичних об`єктів, житла, промислових та комерційних об`єктів на всій її території.

Протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України, в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою Україна на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Щодо збитків позивача та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складають права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ст.ст. 316, 317, 321, 386 ЦК України).

Конституційний Суд України констатував, що зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (абз 1 п. 3 мотивувальної частини рішення від 09.11.2011 №14-рп/2011).

Як вище встановлено судом, на підставі договору поставки № П-1050148/08/19 від 08.08.2019 та специфікацій № 193 від 13.12.2021, № 201 від 28.12.2021 до нього, які укладені між ТОВ «Метінвест-СМЦ» (постачальник) та ПАТ «КВБЗ» (покупець), узгоджено поставку товару - гарячекатаний лист 4,5x1510x5550мм 345-сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПН НО в кількості 12,985 т на суму 385 459,73 грн з ПДВ та гарячекатаний лист 7x1500x6000мм 345-сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПН НО в кількості 50,985 т на суму 1 522 922,15 грн з ПДВ (загальна сума 1 908 381,88 грн з ПДВ).

При цьому, за умовами п. 3.7 цього договору, право власності на товар, у випадку його поставки на будь-яких умовах, за винятком EXW, з доставкою залізничним транспортом, переходить до покупця з дати поставки товару, якою вважається дата приймання товару до перевезення, проставлена залізничною станцією відправлення в залізничній накладній.

Одночасно, у договорі поставки № П-1050148/08/19 від 08.08.2019 та специфікаціях № 193 від 13.12.2021, № 201 від 28.12.2021 до нього обумовлено здійснення поставки товару на підставі договору комісії №1370436/12/20-ДК від 11.12.2020, який укладений між ПрАТ «ММК ім. Ілліча» (комітент) та ТОВ «Метінвест-СМЦ» (комісіонер), залізничним транспортом на умовах СРТ станція Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці (Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року)).

Також судом встановлено, що 23.02.2022 станцією Маріуполь-Сортувальний Донецької області від ПрАТ «ММК ім. Ілліча» (вантажовідправник) прийнято до перевезення вантаж - сталь листова, не пойменована в алфавіті, у вагоні № 61538732 за залізничною накладною №53456661 з призначенням на станцію Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці на адресу ПАТ «КВБЗ» (вантажоодержувач). Електронний цифровий підпис накладено працівником залізниці - комерційним агентом ОСОБА_1 23.02.2022 о 18:51 (гр. 38 залізничної накладної), тобто наприкінці робочого дня. Згідно з відміткою в гр. 15 залізничної накладної вантаж слідує по договору комісії між ТОВ «Метінвест-СМЦ» - ПрАТ «ММК ім. Ілліча» № 1370436/12/20-ДК від 11.12.2020, договору поставки між ТОВ «Метінвест-СМЦ» - ПАТ «КВБЗ» № П-1050148/08/19 від 08.08.2019.

Обставини справи свідчать, що вагон № 61538732 зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці не відправився та на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці не прибув. Останнім відомим місцем знаходження вагону № 61538732 є станція відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, що розташована на території Маріупольського району Донецької області. Такі обставини підтверджуються інформацією з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці (АСК ВП УЗ-Є) про дислокацію та стан вагонів (довідки 8858е, 8859е), актом загальної форми (ГУ-23) станції Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці № 295 від 23.08.2022, довідкою СП «Служба комерційної роботи та маркетингу» РФ «Південна залізниця» №М-05/2023-2 від 27.02.2023 про дислокацію вагону та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 922/469/23.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

З Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зар. в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004), вбачається, що на всій території Маріупольського району Донецької області (за винятком с. Заїченко, с. Пікузи) з 24.02.2022 по 04.03.2022 велися активні бойові дії, а з 05.03.2022 по теперішній час ця територія є тимчасово окупованою.

Факт облоги м. Маріуполь та ведення починаючи з 24.02.2022 навколо його адміністративних меж активних бойових дій засвідчується публікаціями у загальнодоступних джерелах в мережі Інтернет. Ці обставини є загальновідомими і в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

Одночасно, під час апеляційного перегляду рішення у справі № 922/469/23 суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від відповідальності за недоставку вантажу, прийнятого до перевезення у вагоні №61538732 за залізничною накладною № 53456661 від 23.02.2022, зазначив про те, що військова агресія Російської Федерації проти України та ведення бойових дій з 24.02.2022 є обставинами непереборної сили (форс-мажор), які перешкодили перевізнику доставити вантаж та які він не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало. Про виникнення цих обставин повідомлено користувачів послуг залізничного транспорту на офіційному сайті залізниці 02.03.2022 та у подальшому їх засвідчено Харківською ТПП шляхом видачі сертифікату № 6300-23-1510 від 29.03.2023.

При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що з перших днів повномасштабного вторгнення АТ «Укрзалізниця», як підприємство стратегічного значення, здійснювало діяльність, спрямовану на роботу в умовах правового режиму воєнного стану в Україні та виконання надважливих та першочергових завдань, зокрема, щодо здійснення безкоштовних евакуаційних рейсів для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, а також ввело обмеження на вантажні перевезення на Донецькій залізниці (про що повідомлено на офіційному сайті залізниці 24.02.2022), що засвідчує неможливість здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом, у т.ч. перевезення вантажу у вагоні №61538732 за залізничною накладною № 53456661 від 23.02.2022 зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці (що знаходиться в м. Маріуполь Донецької області) на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії Російської Федерації є актом немотивованої збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії Російської Федерації з метою реалізації такої агресії є протиправними та саме Російська Федерація несе повну відповідальність за спричинені такими діями наслідки, у т.ч. і за шкоду, заподіяну майну (зокрема, і втрату майна (вантажу, відправленого у вагоні №61538732 за залізничною накладною № 53456661 від 23.02.2022).

Отже, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та бойовими діями на території України, у т.ч. на всій території Маріупольського району Донецької області, які розпочались 24.02.2022, подальшою окупацією території Маріупольського району Донецької області з 05.03.2022, яка триває по теперішній час, належний позивачу товар/вантаж (гарячекатаний лист/сталь листова, не пойменована в алфавіті), який містився у вагоні №61538732 та залишився на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, розташованій на території Маріупольського району Донецької області, фактично є втраченим, можливість його отримання відсутня.

Суд вважає, що позивачем доведено наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправну поведінку відповідача, завдання позивачу збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Щодо вини, як складового елемента правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості втраченого вантажу - 1 908 381,88 грн, а отже і про їх задоволення.

Щодо судових витрат.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п.22 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2 684 грн.

Отже, з огляду на висновок суду про задоволення позову, стягненню з відповідача до Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 28 625,73 грн, що дорівнює 1,5% від 1 908 381,88 грн (без урахування понижуючого коефіцієнту 0,8, оскільки позов подано в паперовій формі).

Щодо строків розгляду справи та складання повного рішення.

Справа розглянута та повне рішення складено з перевищенням строків, встановлених процесуальним законодавством, з об`єктивних причин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків, який є прифронтовим містом, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» задовольнити.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житна, буд. 14, будівля 1) на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд. 139; ідент. код 05763814; IBAN НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) збитки в розмірі вартості втраченого вантажу - 1 908 331 (один мільйон дев`ятсот вісім тисяч триста тридцять одна) грн 88 коп.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житна, 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 28 625 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 73 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 14.02.2025.

Суддя Л.В. Ніколаєва