Ухвала

від 12.02.2025 по справі 916/1421/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

12.02.2025Справа № 916/1421/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс-Груп" пров. Олеся Гончара, 29, м.Коростень, Коростенський р-н, Житомирська обл.,11501

до Державної митної служби України вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119 в особі Одеської митниці вул. Івана і Юрія Лип, 21А, м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65078

про стягнення 126 193,25 грн.

представники сторін: без участі

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індекс-Груп" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеської митниці Державної митної служби України про стягнення 126 193,25 грн., а саме процентів річних у розмірі 22 406,42 грн. та збитків від інфляції у розмірі 103 786,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне невчинення відповідачем дій щодо повернення з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів в сумі 249 187,81 грн., право повернення яких виникло у позивача за наслідками ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішення від 25.05.2021 у справі № 420/4279/21, а також визнання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі № 420/17990/23 протиправною бездіяльності відповідача щодо оформлення та направлення до Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів у розмірі 249 187,81 грн., у зв`язку з чим позивачем нараховані на підставі ст. 625 ЦК України проценти річних та втрати від інфляції у вказаних сумах.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 у справі № 916/1421/24 на підставі ч. 5 ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України дану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 916/1421/24 передано на розгляд судді Селівону А. М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 09.05.2024 через канцелярію суду 27.05.2024 від позивача надійшло клопотання б/н від 23.05.2024 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яке суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 916/1421/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, ціну позову, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач про відкриття провадження у справі № 916/1421/24 та про його право подати відзив на позовну заяву відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 05.06.2024 про відкриття провадження у справі № 916/1421/24, факт отримання якої 06.06.2024 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету сторони.

Як встановлено судом, через систему «Електронний суд» 20.06.2024 представником відповідача подано клопотання б/н від 20.06.2024 про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з доказами надсилання на адресу позивача, 21.06.2024 - відзив на позовну заяву б/н від 20.06.2024, з доказами надсилання на адресу позивача, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а також 21.06.2024 - клопотання б/н від 21.06.2024 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін.

Крім цього, через систему «Електронний суд» 17.07.2024 представником відповідача подані додаткові пояснення б/н від 17.07.2024, з доказами надсилання на адресу позивача, в яких відповідач зазначає про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права та просить відмовити в задоволенні позову.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін до суду не надходило.

Наразі, позивач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не надано на адресу суду відповіді на відзив на позовну заяву та/або заперечень щодо заяви відповідача про закриття провадження у справі.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі судом встановлено, що в її обґрунтування відповідач зазначає, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки підлягає розгляду за правилами тієї юрисдикції, що і спір за основним зобов`язанням, на підставі якого було нараховано заявлені до стягнення проценти річних та втрати від інфляції, а саме за правилами адміністративного судочинства.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 420/4279/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДЕКС-ГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 21.09.2020 року № UA500020/2020/000120/2 та від 15.10.2020 року № UA500110/2020/000029/2, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2020 року № UA500020/2020/00445 та від 15.10.2020 року № UA500110/2020/00093 - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.09.2020 року № UA500020/2020/000120/2 та від 15.10.2020 року № UA500110/2020/000029/2. Визнано протиправними та скасовано картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2020 року № UA500020/2020/00445 та від 15.10.2020 року № UA500110/2020/00093.

В свою чергу, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі № 420/17990/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДЕКС-ГРУП» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби щодо не підготування висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Індекс-Груп» надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів в сумі 249 187,81 грн. та ненадіслання його головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області. Зобов`язано Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДР ВП 44005631) підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Індекс-Груп» (код ЄДР 37233920) надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів в сумі 249 187,81 грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

При цьому як вбачається за змістом позовної заяви в обґрунтування позовних вимог у даній справі № 916/1421/24 позивач посилається на безпідставне невчинення відповідачем дій щодо повернення з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів в сумі 249 187,81 грн., право повернення яких виникло у позивача за наслідками ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішення від 25.05.2021 року у справі № 420/4279/21, а також визнання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року у справі № 420/17990/23 протиправною бездіяльності відповідача щодо оформлення та направлення до Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів у розмірі 249 187,81 грн., у зв`язку з чим позивачем нараховані на підставі ст. 625 ЦК України проценти річних та втрати від інфляції у вказаних сумах.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 366/203/21 визначено, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, а також Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц).

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.02.2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зробила висновок, про те, що, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц та від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21).

Таким чином, за висновками суду, спір з приводу зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням.

Враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Зазначена правова позиція узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), від 04.03.2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) та постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 638/1620/20 (провадження № 61-3182св21).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що предметом позов у даній справі є виключно стягнення нарахованих позивачем згідност. 625 ЦК України на суму надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів в сумі 249 187,81 грн. процентів річних та втрат від інфляції, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі за спором, що не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим подане відповідачем клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в частині 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо недопущення у випадках закриття провадження у справі повторного звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як визначено ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вказане, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотання про повернення суми сплаченого судового збору.

У зв`язку з закриттям провадження у справі на підставі п. 1 сч. 1 ст. 231 ГПК України подане відповідачем клопотання б/н від 21.06.2024 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін судом залишене без розгляду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 916/1421/24 задовольнити.

2. Провадження у справі № 916/1421/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс-Груп" до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про стягнення 126 193,25 грн. закрити.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Індекс-Груп", що позовні вимоги про стягнення 126 193,25 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, у даному спорі підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині закриття провадження у справі шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. М. Селівон