Ухвала

від 14.02.2025 по справі 910/1422/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпечені позову

м. Київ

14.02.2025Справа № 910/1422/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) про вжиття заходів забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову

особи щодо яких заявник просить вжити заходи забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг» (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, корпус 5), Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунай Логістік» (65044, Одеська обл., м. Одеса, провулок Каркашадзе, буд. 9), Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскет Карго» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Сліпого Й., буд. 7), Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскет Карго Сервіс» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Сліпого Й., буд. 7), Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскет Транс Шиппінг» (79017, Львівська обл., м. Львів, вул. Сліпого Й., буд. 7), Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Аскет Шиппінг» (68612, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Покровська, буд. 94), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; згідно довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_3), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Логістік» (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Карго» (далі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Карго Сервіс» (далі - відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскет Транс Шиппінг» (далі - відповідач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Аскет Шиппінг» (далі - відповідач-6), ОСОБА_1 (далі - відповідач-7) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-8) про стягнення 489037,49 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2020 між позивачем та відповідачем-1 був укладений кредитний договір №ZAP-K-8398, зобов`язання за яким забезпечені договором поруки №LVO-ГЛ-2003/П-11 від 23.05.2024 з відповідачем-2, договором поруки №П-ZAP-K-8398/1 від 29.04.2020 з відповідачем-3, договором поруки №П-ZAP-K-8398/2 від 29.04.2020 з відповідачем-4, договором поруки №П-ZAP-K-8398/3 від 29.04.2020 з відповідачем-5, договором поруки №П-ZAP-K-8398/4 від 29.04.2020 з відповідачем-6, договором поруки №П-ZAP-K-8398/5 від 29.04.2020 з відповідачем-7 та договором поруки №П-ZAP-K-8398/6 від 29.04.2020 з відповідачем-8, за яким відповідачем-1 отримані кредитні кошти у сумі 1200000,00 доларів США. Однак в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач-1 не в повному обсязі повернув отримані кредитні кошти у встановлений договором термін, у зв`язку з чим позивачем заявлено до солідарного стягнення заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 477109,75 доларів США та прострочену заборгованість за процентами у розмірі 11927,74 доларів США.

При цьому, одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам та знаходяться у банківських установах і обліковуються на банківських рахунках.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач-1 порушив строк повернення кредитних коштів у передбачений договором термін та проігнорував вимогу банку про дострокове повернення кредиту, а враховуючи, що у відповідачів сукупно наявне нерухоме майно, яке у повному обсязі не дасть змоги задовольнити вимоги кредитора, у позивача наявні обґрунтовані побоювання, що відповідачами, як підприємствами однієї групи, будуть вчинені дії на зменшення своїх активів, в тому числі шляхом виведення грошових коштів на інші пов`язані з ними підприємства, що призведе до неможливості виконання судового рішення.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про вжиття заходів забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пунктів 1 та 10 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі №904/9691/21, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21, від 21.04.2022 у справі №922/3109/21, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 14.06.2018 у справі №916/10/18.

При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постановах Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.

Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом визначеного заявником заходу не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, згідно зі статтями 73,74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме лише посилання заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскет Шиппінг» проігнорувало вимогу банку про повернення кредитних коштів, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача), обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника (позивача).

Позаяк, у даному випадку, заявник не надав доказів наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, а його посилання на невиконання відповідачем-1 вимог банку в добровільному порядку під час досудового врегулювання спору та ігнорування обов`язку з повернення кредитних коштів не є тими доказами, які б свідчили про вчинення відповідачами реальних дій з метою унеможливлення виконання рішення суду.

При цьому, судом враховано, що сама по собі недостатність нерухомого майна у боржника чи поручителів не є безумовною підставою для висновку про неможливість або істотне ускладнення виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача.

Крім того, суд зауважує на тому, що правова природа заходів забезпечення позову щодо юридичних та фізичних осіб має різний суспільний характер, що зумовлено відмінностями у правовому статусі суб`єктів та їхніх функціях. Застосування арешту коштів на рахунках юридичної особи прямо впливає на її господарську діяльність, що у свою чергу може спричиняти негативні економічні наслідки, водночас накладення арешту на рахунки фізичної особи в межах заявленої до стягнення суми, може порушити її конституційні права, зокрема право на достатній життєвий рівень, гарантоване статтею 48 Конституції України, а також унеможливити задоволення першочергових соціально-побутових потреб.

У рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави. Крім того, суд вказав на неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на те потреби.

Враховуючи принцип пропорційності, закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, суд при вирішенні питання щодо арешту коштів на рахунках повинен ретельно зважувати співмірність обраного заходу з метою, яку він покликаний досягти, а також уникати надмірного втручання в права учасників процесу, що не підтверджене належними та достатніми доказами.

Позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову обставин на підтвердження вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, в тому числі дій спрямованих на відчуження належного їм майна та/або переведення грошових коштів на інші пов`язані підприємства з метою неповернення залишку кредитних коштів.

Обставини наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову свідчать про наявність спору між сторонами, зокрема щодо неналежного виконання умов кредитного договору №ZAP-K-8398 від 29.04.2020, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність, на даний час, визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

У той же час, у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 14.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

СуддяТ.В. Васильченко