Ухвала

від 14.02.2025 по справі 910/640/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.02.2025Справа № 910/640/25

Суддя Маринченко Я.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі №910/640/25 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КОРНЕР ПЛЮС» та ОСОБА_1 про стягнення 3950168,21 грн, без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КОРНЕР ПЛЮС» та ОСОБА_1 про стягнення 3950168,21 грн

Також, 13.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у даній справі приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбульовим А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4, а також постанову про арешт майна ОСОБА_1 від 10.02.2025. При цьому, в рамках виконавчого провадження стало відомо про здійснення ОСОБА_1 04.02.2025 перереєстрації транспортних засобів визначених ухвалою суду від 04.02.2025 на нового власника. Після відчуження транспортних засобів жодних коштів в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, відповідачем 2 не здійснювалось. Позивач зазначає, що відповідачі вчиняють правочини спрямовані виключно на невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду. Крім того, позивач зазначив, що відповідач 2 (поручитель) перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 09.10.2010. Так, 21.11.2020 в період браку та за спільні кошти подружжя було придбано транспортний засіб - легковий автомобіль MAZDA 3, 1496, (2014 року випуску), № куз. НОМЕР_1 , який був зареєстрований в Територіальному сервісному центрі №3246 за ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно побудовано житловий будинок загальною площею 232,9 кв.м, житловою площею 135,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був введений в експлуатацію та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2018 році. Позивач посилаючись на норми Сімейного кодексу України вказує, що ОСОБА_1 належить 1/2 частка спільного майна подружжя, яке зареєстроване за його дружиною ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку спільного майна подружжя, яка належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), а саме: - Автомобіля MAZDA 3, 1496, (2014 року випуску), № куз. НОМЕР_1 , що зареєстрований за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ); - Житлового будинку загальною площею 232,9 кв.м, житловою площею 135,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 1543145232109, що зареєстрований за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності сторін, а застосований судом вид вжитих заходів забезпечення не може вирішувати питання про права інших осіб, крім відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У даній справі відповідачами, за заявленими позовними вимогами Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про солідарне стягнення заборгованості - є ТОВ «ТД КОРНЕР ПЛЮС» та ОСОБА_1 .

В свою чергу, ОСОБА_2 не є стороною спірних договірних відносин з АТ «Райффайзен Банк», так само, як і не є учасником даної справи та позивачем, не заявлено жодних позовних вимог до зазначеної особи.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Належних та допустимих доказів перебування зазначеного заявником майна у спільній сумісній власності матеріали справи не містять.

Крім того, суд позбавлений можливості ідентифікувати ОСОБА_2 , саме як дружину ОСОБА_1 , оскільки, матеріали справи не містять ані копії паспорта ОСОБА_2 , ані довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, ані свідоцтва про шлюб, а відмітка в паспорті ОСОБА_1 про реєстрацію шлюбу від 09.10.2010 не є достатнім доказом для ідентифікації вищевказаної особи як його дружини.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених у заяві обставин та необхідності вжиття заходів забезпечення позову матеріли справи не містять.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.

Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк».

Керуючись ст.ст.136, 137, 138-140 та ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству «Райффайзен Банк» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Дата підписання: 14.02.2025.

Суддя Я.В. Маринченко