Рішення

від 14.02.2025 по справі 910/15162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2025Справа № 910/15162/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родорс»

до Приватного підприємства «Термопласт»

про стягнення 629 658, 12 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 629 658, 12 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач не поставив позивачу в повному обсязі оплачений товар, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду відповідач не отримав, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальність «РОДОРС» (далі -Позивач/Покупець) та Приватним підприємством «ТЕРМОПЛАСТ» (далі -Відповідач/Постачальник) було укладено Договір поставки №12/07/23-1 (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, передбачений даним Договором, а Покупець зобов`язується прийняти та вчасно оплатити вартість товару на умовах даного Договору.

У відповідності до п. 2.2., ціна на Товар зазначається у рахунку-фактурі на кожну поставку та складається з суми вартостей окремих одиниць товару, який передається у власність Покупця.

Покупець здійснює передплату за товар шляхом безготівкового переказу грошових коштів у сумі, рівній вартості товару, на поточний рахунок Постачальника. У платіжних дорученнях повинно бути посилання на номер відповідного рахунка-фактури. Оплата товару проводиться в гривнях (п. 2.3. договору).

Пунктом. 3.1. договору Сторони визначили, що терміни та умови постачання товару визначаються за домовленістю сторін.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару Покупцеві за умови оплати покупцем повної вартості товару та підписання Сторонами відповідних документів про прийом-передачі товару (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 9.1., даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і cкріплення підписів печатками Cторін та діє до 31 грудня 2024 р. У випадку, якщо на зазначену дату закінчення строку дії договору сторони мають невиконані зобов`язання відносно одна одної, Договір продовжує свою дію до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань відповідно до умов даного Договору.

Як зазначає Позивач, 12 липня 2023р. він зробив перше замовлення у Відповідача за договором на суму 4 752,00 грн. та відповідно до рахунку-фактури № 1453 від 12.07.2023р. оплатив його 13 липня 2023р.. Товар в повному обсязі був отриманий 2 серпня 2023р.

Друге замовлення було здійснено 18 вересня 2023р. Позивачем і оплачене на підставі рахунку №1933 від 18.09.2023р. на суму 115 680,96 грн., оплачене 21 вересня 2023р.. Однак, товар був отриманий 29 вересня 2023р. не в повному обсязі на суму 106 281,89 грн.

Відповідачем було повідомлено Позивача, що замовленого товару не виявилось на складі на момент поставки, і його поставка відбудеться з наступним замовлення.

Відтак, з даної поставки товару утворилась переплата за не поставлений товар в розмірі 9399,07 грн., який Відповідач поставив пізніше

16 жовтня 2023 р. Позивач замовив у Відповідача Товар і оплатив його згідно виставлених рахунків:

- №2140 від 16.10.2023р. на суму 288 903, 85 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот три гривні, вісімдесят п`ять копійок) за Товар, який 27 листопада був поставлений Позивачу в повному обсязі (платіжна інструкція №2740 від 17.10.2023р., видаткова накладна №1901 від 27.11.2023р);

- №2142 від 16.10.2023р. на суму 797 471,22 грн. (сімсот дев`яносто сім тисяч чотириста сімдесят одну гривню, двадцять дві копійки), платіжна інструкція №2741 від 17.10.2023р.;

- №2143 від 16.10.2023р. на суму 796 873,50 грн. (сімсот дев`яносто шість тисяч вісімсот сімдесят три гривні, п`ятдесят копійок), платіжна інструкція №2764 від 18.10.2023р.

Таким чином, на підставі рахунків №2142 від 16.10.2023р. та №2143 від 16.10.2023р. Позивач здійснив попередню оплату за замовлений Товар Відповідачу (Постачальнику) на загальну суму 1 594344,72 грн.

В подальшому Позивач зазначає про те, що в період з 10 січня 2024р. до 11 червня 2024р. ПП «ТЕРМОПЛАСТ» здійснило поставку товару для ТОВ «РОДОРС» частинами згідно вище зазначених рахунків, а саме:

- 10 січня 2024р. (видаткова накладна №20 від 10.01.2024р.) - поставка Товару на суму 103 608,62 грн. (сто три тисячі шістсот вісім гривень, шістдесят дві копійки;

- 12 січня 2024р. (видаткова накладна №35 від 12.01.2024р.) - поставка Товару на суму 108 772,80 грн. (сто вісім тисяч сімсот сімдесят дві гривні, вісімдесят копійок);

- 23 січня 2024р. (видаткова накладна №75 від 23.01.2024р.) - поставка Товару на суму 103 805,22 грн. (сто три тисячі вісімсот п`ять гривень, двадцять дві копійки);

- 19 лютого 2024р. (видаткова накладна №185 від 19.02.2024р.) - поставка Товару на суму 108 979,20 грн. (сто вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень, двадцять копійок);

- 21 лютого 2024р. (видаткова накладна №191 від 21.02.2024р.) - поставка Товару на суму 103 805,22 грн. (сто три тисячі вісімсот п`ять гривень, двадцять дві копійки);

- 21 лютого 2024р. (видаткова накладна №193 від 21.02.2024р.) - поставка Товару на суму 9 399,07 грн. (дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень, сім копійок);

- 29 лютого 2024р. (видаткова накладна №214 від 29.02.2024р.) - поставка Товару на суму 96 624,00 грн. (дев`яносто шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні, нуль копійок);

- 5 березня 2024р. (видаткова накладна №288 від 05.03.2024р.) - поставка на суму 66 703,50 грн. (шістдесят шість тисяч сімсот три гривні, п`ятдесят копійок);

- 8 березня 2024р. (видаткова накладна №246 від 08.03.2024р.) - поставка Товару на суму 86 458,36 грн. (вісімдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень, тридцять шість копійок);

- 19 березня 2024р. (видаткова накладна №281 від 19.03.2024р.)- поставка на суму 118 729,49 грн. (сто вісімнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень, сорок дев`ять копійок);

- 13 травня 2024р. (видаткова накладна №441 від 13.05.2024р.)- поставка на суму 25 200,07 грн. (двадцять п`ять тисяч двісті гривень, сім копійок)

- 11 червня 2024 р. (видаткова накладна №492 від 11.06.2024р.) - поставка на суму 42 000,12 грн. (сорок дві тисячі гривень, дванадцять копійок)

Позивач повідомляє, що Відповідачем було надіслано на адресу Позивача акт звірки взаємних розрахунків за період: 13.07.2023р.-16.08.2024 чим підтвердив наявність заборгованості перед Позивачем на суму 629 658,12 грн.

12 вересня 2024 р. Позивач надіслав Відповідачу Претензію №2 від 10.09.2024р. та Копію Акта звірки між сторонами за період з 13.07.2023 - 16.08.2024р., підписаного двома Сторонами, однак Претензія залишилася без відповіді, в зв`язку з чим Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Із приписів ч. 1 ст. 177 ЦК України випливає, що об`єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Господарським судом міста Києва встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було перераховано відповідачу оплату товару за виставленими рахунками, однак відповідач не поставив у повному обсязі відповідний товар, а в подальшому не повернув грошові кошти оплачені позивачем.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із змісту наведених норм, покупець має право на односторонню відмову від досягнутих домовленостей, зокрема, у випадку здійснення покупцем оплати та не передання продавцем (постачальником) товару після її отримання, у такому випадку покупець має право на повернення оплати, водночас, з моменту відмови покупця від поставки товару та вимоги повернути оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від отримання товару та припинення зобов`язань сторін, в тому числі припинення обов`язку постачальником поставити погоджений товар.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми оплати за непоставлений товар, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від поставки товару через невиконання постачальником обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, зобов`язання відповідача щодо поставки товару припиняються та виникає обов`язок щодо повернення позивачу грошових коштів за непоставлений товар.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не подано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати, вимога позивача про стягнення 629 658, 12 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЕРМОПЛАСТ» (Україна, 02660, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОТКАЦЬКА, будинок 42, офіс 311; ідентифікаційний код 31519581) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОДОРС» (Україна, 30000, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, місто Славута, вул. Сагайдачного Петра, будинок 3; ідентифікаційний код 39331911) заборгованість у розмірі 629 658 (сто двадцять три тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 12 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 444 (дев`ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 87 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва