Ухвала

від 14.02.2025 по справі 910/16067/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 910/16067/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,

розглянувши заяву (вх.2-191/25 від 13.02.2025) Заступника Генерального прокурора про забезпечення позову по справі № 910/16067/24

За позовом: Заступника Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; код ЄДРПОУ: 00034051) в інтересах держави в особі: Фонду Державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945), Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспландана, 8/10; код ЄДРПОУ 37567866)

до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65003, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15; код ЄДРПОУ: 43015722), Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ.ЮА (01021, м. Київ, вул.Кловський узвіз, буд. 7, офіс 10; код ЄДРПОУ: 42844008)

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2024 до Господарського суду міста Києва від заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства соціальної політики України надійшла позовна заява до відповідачів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ.ЮА про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на встановлені порушення під час здійснення приватизації ДОТ "Сонячний", а саме: під час видання наказу про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році, у частині включення до нього ДОТ "Сонячний", який є недійсним, однак вже реалізований шляхом укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу.

Також позивач звертає увагу, що процедура приватизації ДОТ "Сонячний" здійснена всупереч установленому постановою Верховної Ради України мораторію та ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та ст. 15 Закону України "Про оздоровлення і відпочинок", оскільки здійснена без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.12.2024 передав матеріали цієї позовної заяви, а також заяву про забезпечення позову до Господарського суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справу №910/16067/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Демченко Т.І.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 03.02.2025 залишив без руху позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі: Фонду Державного майна України, Міністерства соціальної політики України до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ.ЮА про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали.

25.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява заступника Генерального прокурора про забезпечення позову, в якій він просить суд:

- накласти арешт на цілісний майновий комплекс ДОТ Сонячний розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, що складається зі спального корпусу - літ. А; спального корпусу - літ. Б; їдальні - літ. В; кінотеатру -літ. Г; медичного пункту - літ. Д; приймального відділення - літ. Е; пропускного пункту - літ. Ж, мостіння, огорож № № 1, 2, стадіону, постаменту, загальна площа - 5318,0 кв. м.

- заборонити ТОВ ІНВЕСТ.ЮА та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, щодо цілісного майнового комплексу ДОТ Сонячний розташованого за адресою: пров. Тірас, 3, смт Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, що складається зі спального корпусу - літ. А; спального корпусу - літ. Б; їдальні - літ. В; кінотеатру -літ. Г; медичного пункту - літ. Д; приймального відділення - літ. Е; пропускного пункту - літ. Ж, мостіння, огорож № № 1, 2, стадіону, постаменту, загальна площа - 5318,0 кв. м., у тому числі укладати угоди та інші правочини стосовно цих об`єктів.

- стягнути з відповідачів на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір у сумі 1460,00 грн, сплачений за подання заяви про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що вжиття відповідних заходів може запобігти відчуженню чи обтяженню зобов`язаннями спірного майнового комплексу, що може істотно утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Окрім того, метою застосування таких заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів держави.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає, що реалізація права на судовий захист гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (подібний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Відповідно до ч. 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.

Також слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).

Так, предметом позовних вимог у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДОТ Сонячний від 10.02.2023 та зобов`язання повернути майно, а саме: цілісний майновий комплекс ДОТ Сонячний розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область.

З наведеного убачається, що прокурор просить накласти арешт та заборонити вчиняти буд-які дії, щодо цілісного майнового комплексу, який є предметом спору у цій справ.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії чи забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.04.2024 по справі № 754/5683/22 ключовим при застосуванні заходів забезпечення позову є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зауважує, що положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб.

Тобто, до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв`язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову.

У зв`язку з наведеним суд підтримує доводи заявника про те, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на спірний об`єкт нерухомості, а саме: цілісний майновий комплекс ДОТ Сонячний розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, що складається зі спального корпусу - літ. А; спального корпусу - літ. Б; їдальні - літ. В; кінотеатру -літ. Г; медичного пункту - літ. Д; приймального відділення - літ. Е; пропускного пункту - літ. Ж, мостіння, огорож № № 1, 2, стадіону, постаменту, загальна площа - 5318,0 кв. м., унеможливить вчинення дій щодо передачі прав на нього третім особам.

Вжиття такого заходу забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ ІНВЕСТ.ЮА та не порушить ведення господарської діяльності, оскільки нерухоме майно залишається у володінні та користуванні ТОВ ІНВЕСТ.ЮА, а можливість розпоряджатись спірним майном (у тому числі відчужувати) обмежується на певний час, отже, має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Щодо забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з переходом права власності на спірний об`єкт нерухомого майна господарський суд виходить із такого.

Забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, щодо спірного обєкту нерухомості, пов`язані із відчуженням об`єкту але не є тотожним за своєю природою та містить низку відмінностей у наслідках. Спільним є те, що вони зобов`язують, зокрема, державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об`єкта нерухомого майна.

Зазначені обставини доцільно враховувати не лише у разі необхідності державної реєстрації прав на нерухомість, але і під час заявлення клопотання про забезпечення позову відповідним засобом забезпечення, оскільки неврахування їх особливостей може призвести для заявника до негативних наслідків, для якого можуть виникнути у подальшому перешкоди виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).

Отже, судовий арешт, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об`єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього.

Заборона вчинення реєстраційних дій, на відміну від судового арешту, прямо не віднесена Законом до обтяжень та обмежує можливості державного реєстратора проводити певні реєстраційні дії.

Судовий арешт виникає на підставі судового рішення, яким передбачено накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що набрало законної сили.

Підставою для виникнення заборони вчинення реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Державна реєстрація судового арешту, як обтяження, проводиться в такому самому порядку, що і державна реєстрація прав.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження (судового арешту) приймається рішення про державну реєстрацію (за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації). На підставі прийнятого рішення судовий арешт реєструється у розділі Державного реєстру прав, відкритого на об`єкт нерухомого майна, на який накладено арешт, або у спеціальному розділі Державного реєстру прав, якщо відсутній відкритий розділ на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Заборона вчинення реєстраційних дій реєструється шляхом внесення до бази даних заяв Державного реєстру прав судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.

При цьому, за результатами розгляду зазначеної заяви жодні рішення не приймаються, а відомості про заборону вчинення реєстраційних дій не вносяться до розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 24 Закону, наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема, судового арешту, є підставою для відмови у державній реєстрації прав. У такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав (частина перша статті 25 Закону). Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.

Водночас, важливо враховувати, що частиною четвертою статті 24 Закону передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав:

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

- державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто, проведення державної реєстрації прав на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно за наявності арешту або звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності арешту, зареєстрованого після державної реєстрації іпотеки, не є порушенням закону з боку державного реєстратора.

У свою чергу, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.

З огляду на викладене, суд уважає доцільним вжити обидва заходи забезпечення позову: і арешт нерухомого майна, і заборону вчинення реєстраційних дій щодо нього.

Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету позову та за цією ознакою є такими, що відповідають критеріям адекватності.

По суті, такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, такими заходами забезпечення позову не вирішується спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю права власності на спірне нерухоме майно, під час розгляду якого відповідачем можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження його на користь третіх осіб.

Зазначені у заяві прокурора заходи забезпечення позову не несуть для відповідача ТОВ ІНВЕСТ.ЮА негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від можливого вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони вчиняти дії з майном, не призведуть до втручання у звичайну діяльність відповідача, а лише запровадять тимчасові обмеження щодо розпорядження нерухомим майном, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

Вказані заходи лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача, в інтересах якого прокурор звернувся із цим позовом, в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи суд уважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Водночас, суд зазначає, що відповідачі не позбавлені права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідачів на користь Офісу Генерального прокурора судового збору у сумі 1460,00 грн, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, господарський суд зазначає, що в силу вимог процесуального законодавства питання розподілу судових витрат буде вирішено та викладено в остаточному рішенні за результатами розгляду спору по суті.

Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст.234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника Генерального прокурора від 13.02.2025 по справі №910/16067/24 про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на цілісний майновий комплекс ДОТ Сонячний розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, що складається зі спального корпусу - літ. А; спального корпусу - літ. Б; їдальні - літ. В; кінотеатру -літ. Г; медичного пункту - літ. Д; приймального відділення - літ. Е; пропускного пункту - літ. Ж, мостіння, огорож № № 1, 2, стадіону, постаменту, загальна площа - 5318,0 кв. м.

3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ ІНВЕСТ.ЮА та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, щодо цілісного майнового комплексу ДОТ Сонячний розташованого за адресою: пров. Тірас, 3, смт Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, що складається зі спального корпусу - літ. А; спального корпусу - літ. Б; їдальні - літ. В; кінотеатру -літ. Г; медичного пункту - літ. Д; приймального відділення - літ. Е; пропускного пункту - літ. Ж, мостіння, огорож № № 1, 2, стадіону, постаменту, загальна площа - 5318,0 кв. м., у тому числі укладати угоди та інші правочини стосовно цих об`єктів.

Стягувачем за цією ухвалою є: Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул.Різницька, буд. 13/15; код ЄДРПОУ: 00034051);

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ.ЮА (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7, офіс 10; код ЄДРПОУ: 42844008).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили 14.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Демченко Тетяна Ігорівна