Рішення

від 13.02.2025 по справі 922/2945/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2945/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, 49, ідент. код 22927045)

в особі відокремленого підрозділу Зміївська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт Слобожанське, вул. Балаклійське шосе, 2; ідент. код 05471247)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Зміївелітсервіс" (61030, м. Харків, вул. Греківська, 79; ідент. код 37460649)

про стягнення 14758,97 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 21.08.2024 звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївелітсервіс" (відповідача) про стягнення 14758,97 грн, з яких: 12225,05 грн сума основного боргу, 457,71 грн - 3% річних, 2074,68 грн інфляційних втрат. На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 15/151 від 15.06.2021 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги про постачання теплової енергії (без обслуговування внутрішньо будинкових систем) в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за період: грудень 2021, з 01.01.2022 по 01.11.2022, з 01.01.2023 по 30.09.2023.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2024 позовна заява ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго" була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2945/24. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2024 на підставі ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та зобов`язано позивача надати до суду: докази направлення копії позовної заяви відповідачу (опис вкладення у цінний лист від 16.08.2024); копію довіреності №114/22 від 01.07.2024; належні докази в обґрунтування позовних вимог, зазначені в додатках до поданої позовної заяви.

На адресу суду 14.11.2024 від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 11.11.2024 (вх. № 28754/24), з якої вбачається, що позивачем усунено недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2024 розгляд справи № 922/2945/24 продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою подальший розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання. Відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, 5 календарних днів з дня отримання відповіді позивача на відзив на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив, позивачу встановлено строк 5 календарних днів для подання відповіді на відзив.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалами Господарського суду Харківської області від 26.08.2024 та від 19.11.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, зокрема не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов до 16.12.2024 не надав.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у цій справі, зокрема ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.08.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61030, м. Харків, вул. Греківська, 79.

Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2945/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. При цьому, відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк визначений судом, а саме: встановлений ухвалою суду від 26.08.2024 - до 30.09.2024 р. та встановлений ухвалою суду від 19.11.2024 р. - до 16.12.2024 р.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому судом враховано, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя. Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, а також приймаючи до уваги перебування судді Шатернікова М.І. у відрядженні та відпустці з 17.12.2024 до 17.01.2025 року, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївська теплова електрична станція ПАТ "Центренерго" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зміївелітсервіс" (споживач, відповідач) був укладений договір № 15/151 про надання послуги з постачання теплової енергії (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) від 15.06.2021 (далі Договір №15/151). Згідно з його умовами виконавець зобов`язався надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 3, 5 договору, місце поставки: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське, вул. Ярослава Мудрого, 14, прим. 4. Об`єм опалювальної площі будівлі - 62,80 кв.м. Будівля обладнана вузлом комерційного обліку теплової енергії: № 6251 Ергомера 125АА.

Колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим період, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 21 Договору №15/43).

Ціна та порядок оплати послуг узгоджені сторонами у відповідному розділі договору, зокрема п. 22 договору сторонами унормовано, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладання цього договору тариф на послугу становить: 534,81 грн за 1 Гкал без ПДВ або 641,772 грн за 1 Гкал з ПДВ. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Згідно з п. 23 договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 1 по 30 число місяця, але не може перевищувати місяць.

Відповідно до п. 25 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що споживачем було отримано за період з 01.12.2021 по 30.09.2023 послуги з постачання теплової енергії та послуги з абонентського обслуговування за постачання теплової енергії на суму 12225,05 грн, що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами здачі-прийому послуг (а.с. 71-92), та актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 70).

На адресу споживача позивачем 30.07.2024 року було скеровано претензію № 25/1165-3645 від 25.07.2024 з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 12225,05 грн, яку Споживачем було проігноровано.

Оскільки відповідач не сплатив кошти за отримані від позивача послуги за договором № 15/151 від 1506.2021 року, останній звернувся до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи. Так, у цій справі позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача вимоги у розмірі 14758,97 грн, з яких: 12225,05 грн сума основного боргу; 2074,68 грн інфляційні втрати; 457,71 грн 3% річних; 1,53 грн пеня.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Між сторонами спору у законний спосіб виникли договірні зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконані взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії, натомість відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за період з 01.12.2021 по 30.09.2023 за Договором про надання послуг з постачання теплової енергії №15/151 від 15.06.2021 не виконав.

Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, відповідно до п.25 договору, відповідач зобов`язався здійснювати оплату за договором щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Тоді, як згідно з п.п.3 п. 30 договору зазначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надану послуги за ціною/тарифом, що визначений встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також, відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, викладені позивачем обставини з боку відповідача не спростовано, доказів належної та своєчасної оплати заборгованості за Договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 15/151 від 15.06.2021 у розмірі 12225,05 грн не надано.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 15/151 від 15.06.2021 у розмірі 12225,05 грн, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Також, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за вищевказаним договором, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1,53 грн.

З огляду те, що відповідач у встановлений Договором № 15/151 від 15.06.2021 строк свого обов`язку зі своєчасної та повної сплати наданих послуг з постачання теплової енергії не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у періоди, які вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Положеннями пункту 34 договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 15/151 від 15.06.2021 передбачена відповідальність споживача за порушення свого обов`язку зі своєчасної та повної сплати наданих послуг, а саме, споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, зокрема за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за Договором № 15/151 від 15.06.2021, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1,53 грн пені є обґрунтованими, тому належать до задоволення.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 457,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2074,68 грн.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 457,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 2074,68 грн є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївелітсервіс" (61030, м. Харків, вул. Греківська, 79; ідент. код 37460649) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, 49, ідент. код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт Слобожанське, вул. Балаклійське шосе, 2; ідент. код 05471247) 12225,05 грн заборгованості за надані послуги; 1,53 грн пені; 457,71 грн - 3% річних; 2074,68 грн інфляційних втрат та витрати по оплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "13" лютого 2025 р.

СуддяМ.І. Шатерніков