Ухвала від 13.02.2025 по справі 922/2052/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

13 лютого 2025 року м. ХарківСправа № 922/2052/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

без виклику представників сторін

розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтекс" (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 40, код ЄДРПОУ 44103636) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фізичної особи підприємця Лаврова Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтекс" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д звернулось до суду з заявою (вх.№2705) про забезпечення позову до його подачі, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти , що містяться на розрахункових рахунках, рухоме та нерухоме майно, яке належить Лаврову Володимиру Юрійовичу (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), в межах суми позову в розмірі 2 925 500,00 грн.

В обґрунтування вищезазначеної заяви заявник посилається на те, що останнім в межах своїх повноважень було отримано банківську виписку АТ «УКРСИББАНК» за особовим рахунком НОМЕР_3 , що належить ТОВ «КОМПАНІЯ АЛЬТЕКС» (Код ЄДРПОУ: 44103636), за період з (вкл.) 23.12.2020 по (вкл.) 10.04.2023 рік. З аналізу вищевказаної банківської виписки ліквідатором встановлено, що зі сторони ТОВ «КОМПАНІЯ АЛЬТЕКС» на користь ФОП Лаврова Володимира Юрійовича (код НОМЕР_2 ) в період з 02.03.2021р. по 17.02.2022р. включно була здійснена оплата коштів на загальну суму 2 925 500,00 грн. Відповідно до вищезазначеного, ФОП Лавров В.Ю. (код НОМЕР_2 ) прийняв на себе зобов`язання щодо поставки на адресу ТОВ "КОМПАНІЯ АЛЬТЕКС" товарів на загальну суму 2 925 500,00 грн., але, як вбачається з наявної бухгалтерської документації, підтвердження відповідних поставок зі сторони ФОП Лаврова В.Ю. (код НОМЕР_2 ) на користь Заявника ВІДСУТНЄ.

Як зазначає заявник, необхідність у забезпеченні позову, викликана тим, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках, рухоме та нерухоме майно, яке належить Лаврову В.Ю в межах суми заборгованості може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду у справі за позовом, який буде подано заявником до Господарського суду Харківської області, а саме, про стягнення 2 925 500,00 грн. з ФОП Лаврова Володимира Юрійовича.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. звернулося до Господарського суду Харківської області з доповненнями до заяви про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 4034 від 13.02.2025) в якій зазначає що в даному випадку відсутні підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Дослідивши заяву ТОВ "Компанія Альтекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д (вх.№3705) про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Господарський суд повинен урахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Частинами 1, 3 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, аби забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У рішенні Конституційного Суду України у справі №1-6/2011 від 16.06.2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору рішення у справі «Кюблер проти Німеччини» від 13.01.2011 заява № 32715/06), Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Верховний Суд у постанові у справі №910/13208/19 від 16.09.2020 зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен урахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 також зазначено, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Отже, можливість накладення арешту на грошові кошти в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Як вбачається з матеріалів заяви, предметом майбутнього спору є повернення грошових коштів, сплачених заявником на рахунок ФОП Лаврова В.Ю за договором №5 від 27.01.2021 у сумі 2 925 500,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти , що містяться на розрахункових рахунках, рухоме та нерухоме майно, яке належить Лаврову Володимиру Юрійовичу (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), в межах суми майбутнього позову в розмірі 2 925 500,00 грн. посилаючись на те, що ліквідатором в межах своїх повноважень було отримано банківську виписку АТ «УКРСИББАНК» за особовим рахунком НОМЕР_3 , що належить ТОВ «КОМПАНІЯ АЛЬТЕКС» (Код ЄДРПОУ: 44103636), за період з (вкл.) 23.12.2020 по (вкл.) 10.04.2023 рік. З аналізу вищевказаної банківської виписки ліквідатором встановлено, що зі сторони ТОВ «КОМПАНІЯ АЛЬТЕКС» на користь ФОП Лаврова Володимира Юрійовича (код НОМЕР_2 ) в період з 02.03.2021р. по 17.02.2022р. включно була здійснена оплата коштів на загальну суму 2 925 500,00 грн. Відповідно до вищезазначеного, ФОП Лавров В.Ю. (код НОМЕР_2 ) прийняв на себе зобов`язання щодо поставки на адресу ТОВ "КОМПАНІЯ АЛЬТЕКС" товарів на загальну суму 2 925 500,00 грн., але, як вбачається з наявної бухгалтерської документації, підтвердження відповідних поставок зі сторони ФОП Лаврова В.Ю. (код НОМЕР_2 ) на користь Заявника ВІДСУТНЄ.

Як зазначає заявник, Лавров В.Ю (який має статус ФОП) тривалий час уникає виконання свого зобов`язання, тобто діє недобросовісно, при цьому сума позову є досить значною, тому є підстави вважати, що при невжитті заходів забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено, а тому заявник вбачає необхідність вжиття заходів забезпечення до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках та належать Лаврову Володимиру Юрійовичу.

Суд звертає увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що дає підстави вважати, що в майбутньому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) може свідчити про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Відповідний правовий висновок сформульованій, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо діяльності та фінансового стану відповідача, у розумінні статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, тобто інформацією з обмеженим доступом, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права. Саме відповідач повинен спростувати обставини імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у справі про задоволення позову в разі невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.

З урахуванням викладених обставин та визначених заявником заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, враховуючи майбутній предмет спору, у разі задоволення позовних вимог вжиття означених заходів сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі. Тоді як невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття визначених заявником заходів забезпечення може призвести до того, що позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Здійснивши оцінку адекватності обраного заявником способу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках ОСОБА_1 , беручи до уваги додані до заяви докази, суд доходить висновку, що він не призводить до невиправданого обмеження майнових прав боржника, оскільки грошові кошти фактично залишаться у володінні боржника (власника), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ними на час розгляду справи в суді, при цьому заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність боржника.

Приймаючи до уваги вищевикладене, встановивши, що обраний заявником захід у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках ОСОБА_1 , спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках ОСОБА_1 у сумі 2 925 500,00грн., у зв`язку з чим вона підлягає задоволенню в цій частині.

Що стосується вимог заявника в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та не рухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки вважає їх неспівмірними та необґрунтованими з огляду на наступне.

На момент розгляду судом відповідної заяви про забезпечення позову у суду відсутня достовірна інформація, яка б давала можливість встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать ОСОБА_1 і знаходяться на всіх його банківських рахунках, для задоволення вимог про стягнення суми майбутнього позову, в той час як заявник просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 .

Також суд вважає, що накладення арешту на грошові кошти, разом із одночасною забороною відчуження всього належного ОСОБА_1 рухомого та нерухомого майна, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи викладене, а також те, що предметом майбутнього спору є стягнення грошових коштів у сумі 2 925 500,00 грн, вимогу про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 суд вважає неспівмірною та необґрунтованою, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову в цій частині задоволенню не підлягає.

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків ОСОБА_1 та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись ст.ст.42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтекс" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д (вх.№3705) про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках, які належать ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), в межах суми позову в розмірі 2 925 500,00 грн.

Відмовити в задоволенні заяви (вх.№3705) про забезпечення позову, в частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтекс" (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 40, код ЄДРПОУ 44103636) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення, тобто до 14.02.2028.

Ухвала набирає законної сили 13.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити заявника, що відповідно до ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

У разі не пред`явлення позову заходи забезпечення позову будуть скасовані.

Ухвала підписана 13.02.2025.

СуддяВ.О. Усатий