Рішення

від 07.01.2025 по справі 925/831/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/831/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі прокурора - начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Чустрака Д.В., представників сторін: позивача адвоката Хорошун О.В., відповідача не з`явилися, третьої особи не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Першого заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» про усунення перешкод у користування і розпорядження земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області (далі позивач) звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі відповідач), в якому просив суд усунути перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням усіх речових прав на неї та відшкодувати судові витрати.

Позов прокурором мотивовано тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 загальною площею 1,25 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням - для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Проте, рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2023 року у справі № 697/1245/22, яке набрало законної сили 21.12.2023 року, встановлено, що ця земельна ділянка розташована в межах об`єкту природно-заповідного фонду - Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», створеного рішенням Київської обласної ради від 17.02.2000 року № 168- 10-ХХІІ та рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 року № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», має статус особливо цінних земель природно-заповідного фонду і її державна реєстрація виключає можливість її використання за дійсним цільовим призначенням.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 05.07.2024, 30.07.2024, 13.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/831/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 03.09.2024 року, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів».

Представник позивача подав, через систему «Електронний суд»:

16.07.2024 року відзив на позовну заяву з позицією позивача, в якому позов прокурора не підтримав і заперечував проти вимог прокурора з мотивів безпідставності і недоказаності позовних вимог. Заперечення позивач мотивував тим, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» як об`єкт природно-заповідного фонду не створений, його межі в натурі не винесені, зонування відсутнє, розташування спірної земельної ділянки в межах вказаного ландшафтного парку жодними належними, допустимими доказами не підтверджено. Крім того, звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави в особі позивача є безпідставним, що також виключає можливість його задоволення судом (вх. № 11354/24, а.с. 80-90);

28.08.2024 року клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення пов`язаної з нею іншої справи за № 320/16231/24 за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Столичного округу, Черкаської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Акціонерного товариства закритого типу "Аграрно - екологічне об`єднання "Трахтемирів", Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправною діяльності та зобов`язання вчинити дії, що перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду (вх. № 13352/24, а.с.140).

Відповідач в особі представника подав, через систему «Електронний суд», 22.07.2024 року відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову і просив суд відмовити у його задоволенні з мотивів необґрунтованості позовних вимог. Свої заперечення відповідач обґрунтував тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,2500 га розташована на території Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області, згідно офіційних даних Державного земельного кадастру її цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, тому наказ № 23-1868/14-19 від 18.06.2019 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким передано спірну земельну ділянку із державної власності у комунальну власність позивача є правомірним. 09.05.2024 року зареєстроване право власності Бобрицької сільської ради на цю земельну ділянку, що не виключає її віднесення до земель природно-заповідного фонду (вх. № 11653/24, а.с. 95-96).

Прокурор подав, через систему «Електронний суд», 05.08.2024 року відповіді на відзиви, в яких спростовував доводи позивача і відповідача, викладені у їх заявах по суті справи, наполягав на задоволенні позову повністю з викладених у ньому підстав (вх. № 12278/24, 12280/24, а.с. 104-107, 114-118).

Ухвалою суду від 03.09.2024 року (ухвала суду в протоколі судового засідання) суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі (вх. № 13352/24 від 28.08.2024 року), закрив підготовче провадження у справі № 925/831/24 та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 29.10.2024 року.

Представник позивача подав, через систему «Електронний суд», 28.10.2024 року клопотання (вх. № 1643524, а.с. 163-164), в якому повторно просив зупинити провадження у даній справі до вирішення справи № 320/16231/24, що перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалами суду від 29.10.2024 (ухвала суду від 29.10.2024 року в протоколі судового засідання), 21.11.2024, 10.12.2024 року залишено без розгляду клопотання позивача про зупинення провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України (вх. № 16435/24 від 28.10.2024 року), оголошено перерву в розгляді справи по суті до 10.12.2024 року, в якому за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи по суті на 07.01.2025 року.

У судове засідання 07.01.2025 року позивач, відповідач та третя особа явку своїх представників не забезпечили, повідомленні належним чином про дату, час та місце судового засідання, відповідно до довідок суду про доставку електронних листів з ухвалою суду від 10.12.2024 року до їх електронних кабінетів, причини неявки не повідомили.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Прокурор в судовому засіданні 07.01.2025 року позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 07.01.2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення і доводи прокурора, дослідивши заяви учасників по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу на території Черкаської області, відповідно до ст.ст. 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пункту 24 частини першої ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи подання Державного управління екологічної безпеки в області, рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 року № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення» у Канівському районі на території Григорівської сільської ради утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» на площі 5562,5 га без вилучення земель у власників (користувачів) та визначено його засновником Акціонерне товариство Закритого типу «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів».

Згідно Охоронного зобов`язання від 07.09.2000, АТЗТ «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» організованого рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 року № 14-14 в межах території Григорівської сільської ради Канівського району загальною площею 5562,5 га.

Наказом відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 року № 23-1868/14-19-СГ, передано позивачу - Бобрицькій сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1553,9728 га, які розташовані в адміністративних межах Бобрицької, Григорівської, Грищенецької, Пшеничницької, Тростянецької, Чернишівської сільських рад Канівського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі (а.с.17).

Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 року, відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 № 23-1868/14-19-СГ передав із державної власності, а позивач - Бобрицька сільська рада Канівського району Черкаської області прийняв у комунальну власність Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області земельні ділянки згідно з додатком (а.с.18-19), зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1694 площею 5 га, цільове призначення: Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій).

Рішенням Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 01.11.2019 року № 10-11 надано дозвіл виконавчому комітету Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки площею 5,0000 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1694, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Григорівський старостинський округ, за межами населеного пункту на чотири земельні ділянки по 1,2500 га кожна.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок загальною площею 5,0000 га 17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій) за адресою: Черкаська область, Канівський район, Бобрицька сільська рада, виконавчому комітету Бобрицької сільської ради (а.с.47-54).

Рішенням Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 21.12.2019 року № 13-25, зокрема, погоджено виконавчому комітету Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій) площею 5,0000 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1694, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Григорівський старостинський округ, за межами населеного пункту на чотири земельні ділянки по 1,2500 га кожна.

Згідно інформації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,2500 га: місце розташування Черкаська обл., Канівський район, Бобрицька сільська рада; цільове призначення - 17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій); інформація про документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 16.12.2019 року, ФОП ОСОБА_1 ; орган який зареєстрував земельну ділянку - Міськрайонне управління у Канівському районі та м. Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області; дата державної реєстрації земельної ділянки 22.01.2020 року (а.с. 22).

Рішенням Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 24.01.2020 № 14-22 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок» затверджено, зокрема, технічну документацію щодо земельної ділянки 17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій) загальною площею 5,0000 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1694, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Григорівський старостинський округ) на чотири земельні ділянки, а саме:

- земельну ділянку площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1718;

- земельну ділянку площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1719;

- земельну ділянку площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1720;

- земельну ділянку площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1721 (п. 2 рішення) ( а.с.20-21);

14.05.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Бобрицької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 1,25 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Григорівського старостинського округу.

Рішенням Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 10.06.2020 року № 19-13 надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення на 01.03 Для ведення особистого селянського господарства) площею 1,2500 га кадастровий номер 7122081900:01:001:1720, яка розташована за адресою: Черкаська область, Канівський район, Бобрицька сільська рада (за межами населеного пункту), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій).

На підставі зазначеного рішення, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,2500 га 01.03 Для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: Черкаська область, Канівський район, Бобрицька сільська рада, за межами населеного пункту гр. ОСОБА_2 .

Як вбачається з пояснювальної записки до розробленого проекту землеустрою, дана земельна ділянка сформована у відповідності статті 79-1 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 5,0000 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1694, що не перебуває в користуванні, із цільовим призначенням К.17.00 землі резервного фонду, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку. Відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 7122081900:01:001:1720.

Рішенням Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 12.08.2020 року № 21-8 затверджено гр. ОСОБА_2 проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у приватну власність площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1720 із земель комунальної власності за адресою: Черкаська область, Канівський район, Бобрицька сільська рада (за межами населеного пункту с. Григорівка); передано гр. ОСОБА_2 безоплатно в приватну власність вказану земельну ділянку (а.с.23-24).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2022 № 307412911, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га перебувала у приватній власності ОСОБА_2 ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54664991 від 20.10.2020.

20.02.2022 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире», як Орендарем укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради. Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 1,25 га. Строк дії договору становить 10 років (а.с.26-28).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.10.2022 № 312786027, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире». Підставою внесення запису є рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Гормаш С.І.

28.08.2021 року в.о. керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до Кабінету Міністрів України з запитом № 52/2-2968вих-21 в якому просив повідомити, чи приймалися Кабінетом Міністрів України рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок площею 1,25 га, кожному ОСОБА_3 , кадастровий номер 7122081900:01:001:1721; ОСОБА_2 , кадастровий номер 7122081900:01:001:1720; ОСОБА_4 , кадастровий номер 7122081900:01:001:1719; ОСОБА_5 , кадастровий номер 7122081900:01:001:1718 із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення.

Згідно наданої відповіді секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.09.2021 № 29296/0/2-21 на запит прокурора від 28.08.2021 № 52/2-2968вих-21, Кабінетом Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду із зазначеними кадастровими номерами, розташованих на території Бобрицької сільської ради Черкаської області, не приймалося.

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом в інтересах держави до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради, за участі третьої особи: Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2023 року у справі № 697/1245/22, яке набрало законної сили 21.12.2023 року, позов Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури задоволено частково; зобов`язано ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире» усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнено з ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире» на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 383692502 від 20.06.2024 року, даних державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2020219871220, наявний запис в актуальній інформації про речове право 54983161 про її належність на праві власності Бобрицькій сільській раді Канівського району Черкаської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 73095634 від 13.05.2024 року вчинений 09.05.2024 року державним реєстратором виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Гормаш С.І. згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №с23-1868/14-19-СГ від 18.06.2019 року; акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 року; відомостей з ДЗК №17155132 від 29.01.2020 року; рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2023 року у справі № 697/1245/22 та належність об`єкта іншого речового права до категорії земель сільськогосподарського призначення загальною площею 1,2500 га з цільовим призначенням використання - 01.03 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 14-16, 61-62).

Прокурор вказав, що з огляду на безпідставне зазначення в реєстрі земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а також особливу цінність природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів", до складу якого фактично належить спірна земельна ділянка та є об`єктом природно-заповідного фонду, подано даний позов про ефективне поновлення порушеного права у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про усунення перешкоди власнику Бобрицькій сільській раді Черкаського району Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7122081900:01:001:1720, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням усіх речових прав на земельну ділянку.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, перебувають у сфері дії Цивільного, Земельного кодексів України, Законів України «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про природно-заповідний фонд України», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про Державний земельний кадастр» які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

У статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

Відповідно до статтей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Земельним кодексом України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, встановлено:

до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; й) вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ч.ч. 1, 2 ст. 12);

право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч.ч. 1, 2 ст. 78);

земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79);

суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80).

землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83);

власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність (п. «а» ч. 1 ст. 90);

право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.ч. 1, 8, 9 ст. 90);

сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122);

надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч. 1 ст. 123);

передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 124);

право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125);

право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення. які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено що:

місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 2);

сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11);

відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч. 1 ст. 18);

виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (виключна компетенція) вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26);

до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом (підпункти 9, 10 пункту «б» ч. 1 ст. 33);

рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59);

рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.ч. 1, 10 ст. 59);

територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 60).

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-ХІІ (далі Закон № 2456-ХІІ) з наступними змінами визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Цим Законом встановлено що:

відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України (ст. 2);

до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища (абз. 2 ч. 1 ст. 3);

регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язання (ч.ч. 2, 4 ст. 4);

завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (абз. 3 ч. 1 ст. 5);

території та об`єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об`єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам`яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури (ст. 6);

землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором. Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 7);

спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі. Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами. Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або до суду (ч.ч. 1, 2, 5, 6, 7, 8, 12 ст. 91);

громадяни України з питань охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду мають право на участь у здійсненні громадського контролю за охороною заповідних територій та об`єктів, внесення пропозицій про притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду (абз. 6 ч. 1 ст. 10).

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що:

завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною (ст. 1);

особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України (ч. 2 ст. 5).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 року № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення» у Канівському районі на території Григорівської сільської ради утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» на площі 5562,5 га без вилучення земель у власників (користувачів) та визначено його засновником Акціонерне товариство Закритого типу «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» у складі якого перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1694 площею 5 га, цільове призначення: Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій).

Наказом відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 року № 23-1868/14-19-СГ, передано позивачу - Бобрицькій сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1553,9728 га, які розташовані в адміністративних межах Бобрицької, Григорівської, Грищенецької, Пшеничницької, Тростянецької, Чернишівської сільських рад Канівського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі, рішеннями якого поділено вказану земельну ділянку, в результаті поділу утворено спірну земельну ділянку кадастровий номер 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га, із зміною цільового призначення землі сільськогосподарського призначення - для особистого селянського господарства та передано у власність фізичної особи.

Натомість Моніторингом Публічної кадастрової карти України, даними Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2023 року у справі № 697/1245/22, яке набрало законної сили 21.12.2023 року, встановлено, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України. Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області та знаходиться на території РЛП «Трахтемирів», а тому належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду і є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання. Тому зобов`язано ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире» усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради.

Враховуючи чинність вищевказаного рішення суду, повернення земельної ділянки у власність позивача, доведеність належності земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» безпідставний запис у державному земельному реєстрі про віднесення земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для особистого селянського господарства, що свідчить про обґрунтованість вимог прокурора.

Спірна земельна ділянка дійсно відноситься до земель природно заповідного фонду, проте за даними Державного земельного кадастру продовжує мати цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що в свою чергу становить реальні перешкоди власнику реалізувати усі його правомочності щодо вказаної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав (постанова Верховного Суду у справі № 363/4852/17 (провадження № 61-19831св19) від 03.06.2020 року).

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей на земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 загальною площею 1,25 га, про належність її до категорії земель сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Враховуючи викладене, подані прокурором докази на підтвердження обставин, на які він послався як на підставу своїх вимог, суд визнає більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем та відповідачем на їх спростування, наявність зазначених прокурором обставин суд визнає доведеними, тому з цих підстав позов визнає обґрунтованим і задовольняє повністю.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року, у справі № 909/703/19.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо належності звернення Першого заступника керівника Смілянської окружної прокуратури до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 то захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду у і від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц ).

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка передана в користування без належних правових підстав, такому суспільному інтересу не відповідає (постанова судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15).

Оскільки Бобрицькою сільськорю радою Черкаської області як власником спірної ділянки та органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заперечено обгрунтованість вимог прокурора, як до звернення до суду так і в судовому провадженні, у прокурора наявні повноваження самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор самостійно представляє інтереси держави та звернувся до суду фактично як позивач, тому суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику Бобрицькій сільській раді Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи 35797342, місцезнаходження: 219014, Черкаська область, Черкаський район, с. Бобриця, вул. Дружби, буд. 4 у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7122081900:01:001:1720, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням усіх речових прав на земельну ділянку.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ідентифікаційний код юридичної особи 39765890, місцезнаходження: 18008, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 131 на користь Черкаської обласної прокуратури, ідентифікаційний код юридичної особи 02911119, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286 3028 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.02.2025 року.

Суддя В.М. Грачов