Постанова

від 04.02.2025 по справі 925/1316/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1316/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (головуючий суддя Хрипун О. О., судді Гончаров С. А., Скрипка І. М.)

у справі № 925/1316/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" і 2) Черкаської міської ради

про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Шимановський А. В., Молотков В. О., відповідача - 1 - Карнаух-Голодняк О. В.)

СУТЬ СПОРУ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сигнум" (далі - позивач, ТОВ "Сигнум") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" (далі - відповідач-1, ТОВ "Магазин "Будівельник і К") і Черкаської міської ради (далі - відповідач-2, Рада), посилаючись на те, що воно є власником під`їзної залізничної колії, придбаної за нотаріально посвідченим договором у правопопередника відповідача-1, чого останній не визнає, а також чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачеві під його майном.

2. Суди вирішили спір по-різному. Так, суд першої інстанції позов задовольнив, вважаючи доведеними позовні вимоги. Крім того, взяв до уваги як преюдиційні обставини, встановлені в іншій справі між тими ж сторонами, в якій ТОВ "Магазин "Будівельник і К" доводило своє право на частину підїзної залізничної колії, яка, за його доводами, залишилася у його власності після укладення нотаріально посвідченого договору.

3. Суд апеляційної інстанції, навпаки, вважав відсутніми підстави застосовувати преюдицію, в позові відмовив.

4. За результатом розгляду касаційної скарги позивача, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на викладене у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

5. ТОВ "Сигнум" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до ТОВ "Магазин "Будівельник і К" та Ради про:

- визнання за позивачем права власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м, яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" і знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74;

- усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 шляхом виключення з державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки; скасування запису у Поземельній книзі щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032.

6. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що 19.04.2005 Торгово-виробничим підприємством магазин "Строитель" (правонаступником якого є ТОВ "Магазин "Будівельник і К", продавець) і ТОВ "Сигнум" (покупець) уклали нотаріально-посвідчений Договір купівлі-продажу за згодою третьої сторони цього договору - АКПІБ "Промінвестбанк" (іпотекодержатель) (далі - нотаріальний Договір), за умовами якого позивач набув у власть нерухоме майно, в т.ч. залізничну колію № 21 (яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"), що знаходиться по вул. Героїв Холодного Яру, 74 у м. Черкаси.

7. Відповідач-1 не визнає, що за нотаріальним Договором ТОВ "Сигнум" продано у складі об`єкта всю приналежну продавцю залізничну колію № 21, у зв`язку з чим між позивачем і відповідачем-1 з цього привиду виник спір.

8. Позивач також наголошує на тому, що нерухоме майно, набуте ним у власність за нотаріальним Договором від 19.04.2005, знаходиться на сформованій відповідачем-1 земельній ділянці, з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032, площею 0,6654 га, що створює перешкоду у правоволодінні та унеможливлює здійснення права користування та розпорядження в повному обсязі, в тому числі і щодо реалізації права на оформлення в оренду земельної ділянки під набутими у власність майном.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

9. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.07.2024 позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на під`їзну залізничну колію № 21, довжиною 916,0 м, яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" і знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032. У решті вимог у позові відмовлено.

10. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, зокрема, виходив з таких обставин:

- згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.03.2004 № 2957318 Колективне торгово-виробниче підприємство "Магазин "Строитель" (далі - КТВП "Магазин "Строитель") є власником об`єкта, в тому числі колії ІІ. Довжина колії, її ідентифікаційні ознаки - не вказані;

- умовами нотаріального Договору сторонами погоджено перехід у власність покупця об`єкта купівлі-продажу, в складі якого є залізнична під`їзна колія, без обмеження метражем чи виокремлення за іншими ознаками;

- в нотаріальному Договорі дійсно не вказано номер залізничного полотна, однак позивач доводить, що предметом спору є під`їзна залізнична колія № 21, яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ";

- відповідач-1 не довів: що за результатами відчуження об`єкта, у власності ТОВ "Магазин "Будівельник і К" залишилася хоч якась частина залізниці, яка проходить через обидві частини земельної ділянки, на яких знаходиться нерухоме майно обох сторін спору; що позивачеві за нотаріальним Договором було продано не залізничну колію № 21;

- відповідач-1 звернувся з окремим позовом до суду про визнання права власності за ним на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 444 м, яка є продовженням залізничної колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та яка не була відчужена на підставі нотаріального Договору;

- рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 у справі № 925/222/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "Магазин "Будівельник і К" до ТОВ "Сигнум" (за участю третьої особи Черкаської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") про визнання права власності на 444 м під`їзної залізничної колії №21 по ст. Змагайлівка; суд, зокрема, виходив з того, що нотаріальний Договір від 19.04.2005 не було визнано недійсним; при його укладенні мало місце вільне волевиявлення продавця на передачу і набуття покупцем майнового комплексу у власність, а також цілісність під`їзної колії № 21 по ст. Змагайлівка; право власності на під`їзну колію № 21 продавець передав за відплатним договором за згоди іпотекодержателя ще в 2005 році; суд встановив відсутність порушеного у ТОВ "Магазин "Будівельник і К" права власності на залізничну колію № 21, яку він повністю продав у складі цілісного майнового комплексу за нотаріальним Договором від 19.04.2005;

- на підставі оцінки наявних у справі доказів порізно та в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що залізнична колія № 21 та залізнична колія ІІ (по інвентаризаційних документах) це не один і той же об`єкт; суд дійшов висновку, що при посиланні сторонами на ці назви мова йде про одну і ту саму спірну залізничну колію, що повністю входить до складових частин об`єкта продажу за нотаріальним Договором;

- позивач на своє ім`я отримав Технічний паспорт на під`їзну залізничну колію № 21, виготовлений Службою капітальних вкладень Одеської залізниці, затверджену Інструкцію щодо її використання, та акт розмежування балансової належності.

11. За наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач за умовами нотаріального Договору від 19.04.2005 набув право власності на всю залізничну колію № 21 (під`їзна залізнична колія ІІ), фактичний метраж якої при оформленні технічного паспорта склав 916 м.

12. Оскільки на підставі наявних у справі доказів, право власності на під`їзну залізничну колію № 21 за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74 всією її протяжністю 916,0 м належить виключно позивачу ТОВ "Сигнум", а частина цієї колії проходить по земельній ділянці з кадастровим № 7110136400:03:001:0032, на якій розташовані будівлі та споруди ТОВ "Магазин "Будівельник і К", то обидва товариства мають право розробити окрему технічну документацію на відведення їм частин цієї ділянки для обслуговування приналежного їм майна.

13. Тому розроблення технічної документації на вказану земельну ділянку лише на користь ТОВ "Магазин "Будівельник і К" з урахуванням знаходження на ній належного ТОВ "Сигнум" на праві власності нерухомого майна, відбулося з порушенням чинного законодавства.

14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2024 скасоване. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

15. Апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що предметом нотаріального Договору, укладеного 19.04.2005 між КТВП "Магазин "Строитель" (продавець) і ТОВ "Сигнум" (покупець), за згодою АКПІБ "Промінвестбанк" (іпотекодержатель), сторони визначили частину комплексу будівель, за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 74, а саме: склад літ. Б1, площею 536,6 кв.м, склади паливо-мастильних матеріалів літ. В, Г, Д, Ж, З, Е, И, К, Л, М, Н, О, С, Т та частина огорожі № 1-3, далі при спільному згадуванні в договорі - "Об`єкт" (п. 1 договору).

16. Оскільки в предмет договору під`їзна колія, як свідчить п. 1 нотаріального Договору, не входила і у власність покупця переходила лише перелічена частина майнового комплексу, то у суду відсутні підстави вважати, що за цим договором у ТОВ "Сигнум" виникло право власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м, яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

17. Апеляційний суд вказав на те, що аналіз положень пунктів 1, 3, 4, 16 нотаріального Договору в сукупності з іншими доказами, зокрема, предметом іпотеки та його вартістю за іпотечним договором від 06.04.2004 № 02-53/04, листом-згодою іпотекодержателя від 19.04.2005, витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.03.2004 та від 12.04.2005 та витягом з реєстрації правочинів від 19.04.2005, дає підстави для висновку, що КТВП "Магазин "Строитель" продало ТОВ "Сигнум" за цим договором як елемент інфраструктури об`єкта лише частину залізничної колії.

18. Колегія суддів апеляційної інстанції також вказала на те, що на момент укладення договору за КТВП "Магазин "Строитель" обліковувалася під`їзна колія, довжиною 595,5 м, що примикає до під`їзної колії № 21 заводу ПО "Темп" станції Змагаловка, а не під`їзна залізнична колія № 21 довжиною 916,0 м, яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка.

19. За наведеного, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що висновок суду у справі № 925/222/23 не має преюдиційного значення для визначення правового статусу залізничної колії № 21 довжиною 916,0 м та її власника.

20. Звідси, дійшов висновку про те, що позивач не довів права власності на під`їзну залізничну колію та будь-якийсь правовий зв`язок із земельною ділянкою, площею 0,6654 га, з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032.

Касаційна скарга

21. Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Вважає, що позиція Північного апеляційного господарського суду, викладена у постанові від 08.10.2024, стосовно неможливості врахування тих обставин і фактів, які встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області та постановою Північного апеляційного господарського суду в справі № 925/222/23, є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.

23. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Касаційного господарського суду викладену в постановах від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 31.05.2022 у справі № 910/18584/20; Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, Касаційного цивільного суду, викладену в постановах від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21), від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц щодо застосування преюдиційних обставин.

24. Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки: Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), щодо застосування ст. 204 Цивільного кодексу України яка закріплює презумпцію правомірності правочину; об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, щодо принципу обов`язковості договору; Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові у справі № 904/10956/16 щодо ефективності способів захисту; Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 25.11.2020 у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), від 11.11.2020 у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19), від 21.12.2023 у справі № 686/23143/20 (провадження № 61-13878св23)) щодо повноважень суду апеляційної інстанції.

Відзив

25. ТОВ "Магазин "Будівельник і К" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Стверджує про те, що наведені позивачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не є подібними до правовідносин цієї справи, що розглядається, а тому вказує про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача. Відповідач-1 окремо наголошує на тому, що встановлені у справі № 925/222/23 обставини не мають преюдиційного значення для визначення правового статусу залізничної колії № 21 довжиною 916,0 м та її власника. В цій частині повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Інші заяви і клопотання

26. Від позивача надійшла заява з процесуальних питань, в якій він просить врахувати постанову Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №925/222/23, якою залишено без змін рішення і постанову у вказаній справі. Суд вважає за можливе врахувати вказану постанову в порядку частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

27. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

29. Як уже зазначалося вище, в якості підстав подання цього позову та порушення своїх прав позивач вказував на те, що на підставі нотаріального Договору від 19.04.2005 він набув у власність об`єкт (частину майнового комплексу), до складу якого увійшла залізнична під`їзна колія № 21, право власності на яку, зокрема, не визнає відповідач-1 та чинить перешкоди у володінні позивачем своїм майном.

30. Розглядаючи даний позов, суд першої інстанції, з урахуванням визначеної процесуальним законом компетенції, надавши оцінку долученим до матеріалів справи доказам і аргументам учасників справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, вказавши на доведення позивачем тієї обставини, що йому у власність на підставі нотаріального Договору перейшла вся залізнична під`їзна колія № 21. Вказаних висновків місцевий господарський суд також дійшов з урахуванням установлених у справі № 925/222/23 обставин, визнавши їх преюдиційними для розгляду цієї справи № 925/1316/22.

31. Апеляційний господарський суд навпаки вказав на те, що позивач не довів права власності ТОВ "Сигнум" на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м, яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка, а відтак і наявності свого порушеного права. При цьому, апеляційний суд наголосив на тому, що встановлені у справі № 925/222/23 обставини не є преюдиційними для розгляду цієї справи № 925/1316/22.

32. Однак, Верховний Суд не погоджується із наведеним висновком суду апеляційної інстанції, вважає його такими, що зроблений з порушенням приписів статті 75 ГПК України з огляду на таке.

33. Так, приписами частини 4 статті 75 ГПК України, зокрема, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

34. Як підставно відмічає скаржник з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду (пункт 23 цієї постанови), преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

35. Місцевий господарський суд у цій справі встановив, що Господарським судом Черкаської області розглядалася справа № 925/222/23 за позовами ТОВ "Магазин "Будівельник і К" до ТОВ "Сигнум" про визнання права власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 444 метри, яка є продовженням колії №16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

36. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 у справі № 925/222/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.

37. В межах розгляду справи № 925/222/23 (суд першої інстанції у цій справі, що розглядається, використовують ці обставини в якості преюдиційних) ТОВ "Магазин "Будівельник і К" доводило, що воно є правонаступником КВТП "Магазин "Строитель", яке, в свою чергу, ввело в експлуатацію залізничну колію № 21 відповідно до акта від 15.12.1993. Суди встановили, що: нотаріальний Договір від 19.04.2005 не було визнано недійсним; при його укладенні мало місце вільне волевиявлення продавця на передачу і набуття покупцем майнового комплексу у власність, а також цілісність під`їзної колії №21 по ст. Змагайлівка; право власності на під`їзну колію № 21 продавець передав за відплатним договором за згоди іпотекодержателя ще в 2005 році; відсутнє порушене у ТОВ "Магазин "Будівельник і К" право власності на залізничну колію № 21, яку він повністю продав у складі цілісного майнового комплексу за нотаріальним Договором від 19.04.2005.

38. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 925/222/23, Верховний Суд у постанові від 27.11.2024 зазначив, що доводи касаційної скарги ТОВ "Магазин "Будівельник і К" зводяться до того, що відповідно до нотаріального Договору від 19.04.2005 ТОВ "Сигнум" не могло набути у власність спірну залізничну колію, оскільки вона не була ідентифікована в договорі, а також у повному обсязі перебувала в іпотеці у АКПІБ "Промінвестбанк", який надав згоду на продаж разом з нерухомим майном лише її частини. Крім того, Верховний Суд у своїй постанові зазначив таке:

"32. У даній справі суди встановили, що до 2005 року позивач (його попередник) був власником цілісного майнового комплексу будівель та споруд, розташованого на вул. Першотравневій (Героїв Холодного Яру), 74 у м. Черкаси, з усіма його складовими частинами.

33. На підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2005, укладеного між ТОВ "Магазин "Будівельник і К" та ТОВ "Сигнум", у власність останнього була, зокрема, передана залізнична під`їзна колія та інші елементи інфраструктури (зовнішні інженерні мережі).

34. На момент укладення зазначеного договору залізнична колія перебувала в іпотеці, однак суди встановили, що банк, який був іпотекодержателем, надав письмову згоду від 19.04.2005 на таке відчуження.

35. При цьому суди нижчих інстанцій підтвердили, що у вищезгаданих договорі купівлі-продажу та згоді банку на відчуження переданого в іпотеку майна йдеться про одну й ту саму залізничну колію, яка є предметом спору в цій справі".

39. Разом з тим, у цій справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суд першої інстанції, вказав на те, що спірна під`їзна залізнична колія № 21 не була предметом нотаріального Договору від 19.04.2005; за цим Договором ТОВ "Сигнум" набуло у власність як елемент інфраструктури об`єкта "лише частину залізничної колії", яка є відмінною від тієї з приводу якої виник спір між сторонами справи.

40. У наведеній скаржником постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20 (провадження № 61- 6501св21) вказано, що правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення "колізії" судових рішень.

41. З рішення суду першої інстанції вбачається, що місцевий господарський суд, керуючись вказаними вище приписами частини 4 статті 75 ГПК України, взяв до уваги те, що звертаючись до суду з позовом в іншій справі № 925/222/23, ТОВ "Магазин "Будівельник і К" вказувало, що його правопопередник КВТП "Магазин "Строитель" на підставі акта від 15.12.1993 ввів в експлуатацію саме залізничну під`їзну колію № 21 та згодом продав її частину ТОВ "Сигнум" в складі частини цілісного майнового комплексу на підставі нотаріального Договору від 19.04.2005.

42. Звідси, суд першої інстанції виходив із того, що рішення у справі № 925/222/23 ухвалене в тих самих правовідносинах, за участі тих самих осіб, стосовно під`їзної колії, яка була відчужена в складі частини майнового комплексу за нотаріальним Договором.

43. При цьому, місцевий господарський суд також врахував і ту обставину, що причиною для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Магазин "Будівельник і К" у справі № 925/222/23 слугувало те, що останній не довів, що у його власності після відчуження частини майнового комплексу за нотаріальним Договором залишилася якась частина під`їзної залізничної колії № 21.

44. Суд апеляційної інстанції вказаних висновків суду першої інстанції не спростовував. Водночас, дійшов висновку про те, що встановлені у справі № 925/222/23 обставини не мають преюдиційного значення, оскільки стосуються іншої під`їзної колії, проігнорувавши, при цьому, не тільки встановлені у вказаній справі фактичні обставини, в якій брали участь ті самі особи, а також і підстави та мотиви, якими ТОВ "Магазин "Будівельник і К" обґрунтовувало свої позовні вимоги в справі № 925/222/23, чим порушив правила преюдиції.

45. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшла свої підтвердження під час касаційного розгляду справи.

46. Колегія суддів зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

47. У розумінні положень частини 4 статті 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

48. Суд апеляційної інстанції не мотивував можливість відступу від наведеної норми процесуального закону, а відтак необґрунтовано відхилив установлені в іншій справі між тими ж сторонами, в тих же правовідносинах обставини. В той же час, апеляційний суд не встановлював і нових обставин, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції.

49. Наведене вище у сукупності свідчить про те, що переглядаючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення у справі, судом апеляційної інстанції не спростовані висновки місцевого господарського суду, покладені в основу рішення стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог у справі.

50. Очевидним є те, що скасувавши рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, ухвалене в тому числі з урахуванням преюдиційних обставин, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, ніж ті, що їх наведено судом першої інстанції, а також мотивувати відсутність необхідності застосування до тих самих учасників правил частини 4 статті 75 ГПК України, чого у даному випадку не було зроблено, про що свідчить аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови.

51. З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає помилковим скасування апеляційним судом законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

52. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі наведеним вимогам не відповідає, що підтверджує аргументи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що призвело до скасування законного рішення місцевого господарського суду в цій справі.

54. Інші доводи касаційної скарги (пункт 24 цієї постанови) вирішального значення для правильного розгляду цієї справи (з урахуванням висновків судів попередніх інстанцій, а також доводів, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення у цій справі (зокрема, в суді касаційної інстанції з урахуванням вимог статті 300 ГПК України)) не мають, а тому судом касаційної інстанції не розглядаються.

55. Колегія суддів наголошує, що наведені скаржником висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 75 ГПК України є універсальними по відношенню до застосування правил преюдиції до тих самих учасників, а тому підлягають врахуванню під час вирішення спору в цій справі. Звідси, посилання ТОВ "Магазин "Будівельник і К" на неподібність правовідносин у наведених скаржником постановах та в цій справі, яка розглядається, є безпідставними та відхиляються.

56. Посилання відповідача-1 на висновки Вищого господарського суду також не приймаються до уваги, оскільки вони не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України.

57. Інші доводи відзиву ТОВ "Магазин "Будівельник і К" спростовуються викладеним вище в цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

59. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

60. Зважаючи на викладене в цій постанові, встановлені судом першої інстанції обставини справи, що стали підставою для задоволення позовних вимог і які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню. Відповідно, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

61. Внаслідок задоволення касаційної скарги судові витрати підлягають розподілу за правилами статей 129, 315 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 скасувати, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2024 у справі № 925/1316/22 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" (код ЄДРПОУ 30476867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" (код ЄДРПОУ 32493114) 67 408 (шістдесят сім тисяч чотириста вісім) грн 80 коп. відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил