Ухвала

від 14.02.2025 по справі 636/9/25

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 636/9/25

Провадження № 2-з/638/51/25

УХВАЛА

про забезпечення позову

14 лютого 2025 року м. Харків

Дзержинський районнийсуд м.Харкова ускладі суддіЛатки І.П.,за участюсекретаря судовогозасідання МяснянкіноїГ.П.,розглянувши заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду, треті особи: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле»,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю з Чугуївського міського суду Харківської області надійшла позовна заява керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду, треті особи: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

13лютого 2025року керівникЧугуївської окружноїпрокуратури Харківськоїобласті вінтересах державив особіПеченізької селищноїради Чугуївськогорайону Харківськоїобласті,діючи напідставі ст.131-1Конституції України,ст.ст.4,56ЦПК України,ст.23Закону України«Про прокуратуру»,за допомогоюсистеми «Електроннийсуд» звернувсядо судуз заявоюпро забезпеченняпозову,в якійпросив суд вжити заходів щодо забезпечення цього позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341, загальною площею 13,1767 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області;

- заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341, загальною площею 13,1767 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341, загальною площею 13,1767 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Заява обґрунтована тим, що на території Печенізького району Харківської області розташований Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» (РЛП «Печенізьке поле»), оголошений рішенням Харківської обласної ради V сесії XXIII скликання від 23.02.1999 відповідно до ст. 35 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». РЛП «Печенізьке поле» є об`єктом природно-заповідного фонду та відповідно територія (земельна ділянка) під ним землями природно-заповідного фонду. На заповідній зоні забороняється: а) проведення будь-якої господарської діяльності, яка може завдати шкодити заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу; б) самочинна зміна меж, зміна охоронного режиму, забруднення території; в) знищення видового складу рослин, розорювання цілинних земель, будь-яке будівництво; г) геологорозвідування, меліоративні роботи, розведення вогнищ.

Незважаючи наце, ОСОБА_1 виданодержавний актна правоприватної власностіна землюсерія Р2№ 782847№ 660від 23.08.2001,а самена земельнуділянку зкадастровим номером6324680500:04:000:0000для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва.Згідно зроз`ясненням ГУДержгеокадастру уХарківській областікадастровий номерземельної ділянки6324680500:04:000:0000в державномуакті направо приватноївласності наземлю серіяP2№ 782847№ 660від 23.08.2001для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва виданогона ім`я ОСОБА_1 неспівпадає зкадастровим номеромземельної ділянки6324680500:04:006:0341згідно витягуз ДЗКпро земельнуділянку від25.05.2017HB-6304362462017.У зв`язкуіз помилкамикадастрових номерів,номер 6324680500:04:000:0000в подальшомуне використовуєтьсядля ідентифікаціїземельних ділянок.На теперішнійчас земельнійділянці,яка використовуєтьсязгідно здержавним актомна правоприватної власностіна землюсерія Р2№ 782847№ 660від 23.08.2001присвоєно новийкадастровий номер6324680500:04:006:0341. 11.04.2024 державним реєстратором виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Федорченко Д.М. прийнято рішення № 72538617 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 54522635.

ОСОБА_1 на підставі договору від 01.04.2024 передала земельну ділянку з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341 в оренду ОСОБА_2 строком на 7 років, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 72538617, номер запису про речове право 54522714.

Заявник зазначає, що оскільки зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, права її законного власника територіальної громади вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця ділянка повернеться до комунальної власності у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики. Тому виникла необхідність в забезпеченні поданого позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо даної земельної ділянки, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, а також заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник щодо права власності ОСОБА_1 та права користування ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341.

Судом встановлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Федорченко Д.М. 11.04.2024 прийнято рішення № 72538617 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 54522635, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 399061559 від 14.10.2024.

З цієї ж Інформації № 399061559 від 14.10.2024 встановлено, що на підставі договору оренди землі від 01.04.2024 ОСОБА_1 передала в оренду ОСОБА_2 строком на 7 років земельну ділянку з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341 загальною площею 13,1767 га, яка знаходиться на території Печенізького (Чугуївського) району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що 09.04.2024 державним реєстратором виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Федорченко Д.М. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 72538617, номер запису про речове право 54522714.

За інформацією Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації межі території РЛП «Печенізьке поле» в натурі (на місцевості) не встановлені.

З долучених до позовної заяви картографічних матеріалів проектів створення об`єктів природно-заповідного фонду та фільтру «заповідний фонд» на сайті відкритих даних земельного кадастру України за посиланням kadastr.live, відомостей офіційного веб-порталу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Держгеокадастру України, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341 повністю знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле».

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник посилається те, що відповідач, як формальний власник земельної ділянки, відчужити спірну земельну ділянку. Крім того, відповідачі можуть вчиняти певні дії щодо даної земельної ділянки, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові).

Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї ділянки, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірну земельну ділянку є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.

Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18.

Враховуючи предмет та підстави позову, вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а також заборона ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії щодо земельної ділянки, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, є співмірними з позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб, враховуючи відсутність встановлених законом перешкод для цього, а також вчинення відповідачами будь-яких дій, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за вищевказаним позовом.

Враховуючи предмет спору та обраний вид забезпечення позову (шляхом накладення арешту на майно та забороною вчинення певних дій щодо земельної ділянки), суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів заявника та про необхідність вжиття зазначених заходів забезпечення позову, оскільки у протилежному випадку це призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав, з огляду на таке.

Застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірну земельну ділянку, унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо їх відчуження, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій.

Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, зокрема щодо заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні, не є необхідним.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв`язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для відповідачів.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПКУкраїни, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 636/9/25 за позовом керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об`єкту природно-заповідного фонду, треті особи: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле», шляхом

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341, загальною площею 13,1767 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, до набрання законної сили рішенням суду у справі;

- заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6324680500:04:006:0341, загальною площею 13,1767 га, розташованої на території Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Латка