Рішення

від 05.02.2025 по справі 515/20/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/20/24

Провадження № 2/513/56/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на квартиру,

У С Т А Н О В И В:

у січні 2024 року представник позивача адвокат Давиденко К.В. звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 . На момент смерті батька батьки позивача не були одружені.

Рішенням виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №101 від 25 червня 2009 року позивачу ОСОБА_1 , його батькові ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_3 була передана у приватну власність квартира АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності Татарбунарської міської ради. Зазначеним рішення зобов`язано БТІ підготувати свідоцтво про право приватної власності.

Через три місяці після винесення зазначеного рішення батько позивача помер, та БТІ не встигло видати свідоцтво про право власності. Мати теж не робила нічого для визнання за нею права власності.

Після смерті батьків він звернувся до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків, але нотаріус відмовив мені у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру та відповідної реєстрації права власності.

В зазначені квартирі позивач зареєстрований з 1996 року та інших спадкоємців окрім нього немає.

На даний час БТІ вже не проводить державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а рішенням яким в тому числі і позивачу була передана частина квартири зобов`язано саме БТІ підготувати свідоцтво.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області Дем`янової О.А. від 09 січня 2024 року цивільну справу передано на розгляд до Саратського районного суду Одеської області у зв`язку з неможливістю проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та утворення нового складу суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Саратського районного суду Одеської області Бучацьку А.І..

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 19 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с. 42).

Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, підготовче засідання відкладено (а.с.51).

Ухвалою суду від 04 липня 2024 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 108).

Позивач та його представник адвокат Давиденко К.В., належним чином повідомлені про розгляд справи до суду не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити (а.с.141).

Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову (а.с.144).

Дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до наступного.

Як видно з паспорту НОМЕР_1 , виданого 16 березня 2005 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, прізвище, ім`я та по батькові позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5-6).

З витягу з реєстру Татарбунарської територіальної громади сформованого 21.06.2023 року, ОСОБА_1 з 13.05.1996 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 31 серпня 1975 року Відділом ЗАГС м. Татарбунари Одеської області, батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 8).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу№ 00040293602, ОСОБА_4 05 вересня 1995 року уклала шлюб, актовий запис № 51, та її прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 (а.с.9).

Відповідно до типового договору № 596 від 21 січня 1989 року, укладеного між ВУЖКГ м. Татарбунари (наймодавець) та ОСОБА_2 (наймач), наймодавець надав родині наймача в безстрокове користування житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Житлове приміщення це ізольована квартира, кількість осіб, що проживають три (а.с. 21-24).

15.08.2002 року між ЖКУ м. Татарбунари та ОСОБА_6 було укладено договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 25. Пунктом 1 договору визначено, що наймодавець передає наймачу і членам його сім`ї у користування житло за адресою АДРЕСА_2 ., житлове приміщення загальною площею 45,1 кв.м., складається з двох кімнат. Відповідно до п. 2.2.5 Наймач має право приватизувати наймане житло відповідно до законодавства (а.с.25).

20 грудня 2007 року ОСОБА_3 звернулась до міського голови м. Татарбунари з заявою, в якій просила передати у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .. В заяві зазначено, що чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 надають згоду на приватизацію квартири (а.с.20).

Рішенням виконавчого комітету Татарбунарської міської ради № 101 від 25.06.2009 року "Про передачу в приватну власність, відповідно до закону України "Про приватизацію" квартири АДРЕСА_1 ", вирішено:

1. Передати у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності Татарбунарської міської ради ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати БТІ підготувати свідоцтво про право приватної власності. (а.а.19).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 11 вересня 2015 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.11).

11 травня 2023 року на замовлення позивача ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.14-18). Загальна площа квартири 44,6 кв. м, житлова площа 30,6 кв. м.

Згідно звіту про незалежну експертну ринкову вартість двокімнатної квартири загальною площею 44,6 кв. м., житловою площею 30,6 кв. м. станом на 08.12.2023 року, загальна вартість об`єкта оцінки складає 2982,34 у долл. США (а.с. 26-27).

01 серпня 2023 року за заявою позивача ОСОБА_1 державним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Колісником Д.Ю. заведена спадкова справа до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 93-106).

Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. від 17 листопада 2023 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартини АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючих документів на майно на ім`я спадкодавця (а.с. 12).

01 серпня 2023 року за заявою позивача ОСОБА_1 державним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Колісником Д.Ю. заведена спадкова справа до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 75-92).

Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. від 17 листопада 2023 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартини АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючих документів на майно на ім`я спадкодавця (а.с. 13).

21 січня 2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінський С.О. відмовив позивачу у проведенні реєстраційних дій, а саме реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 через невідповідність вимогам закону поданих документів: а саме відсутність свідоцтва про право власності (а.с.142, 143).

За частиною 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частин 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

У відповідності до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Пункт 9 частини 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною четвертою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

За змістом статей 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до ч. 4, 5 статті 8 Закону підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), кімнат у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), кімнат у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

21 січня 2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області Летінський С.О. відмовив позивачу у проведенні реєстраційних дій, а саме реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 через невідповідність вимогам закону поданих документів: а саме відсутність свідоцтва про право власності (а.с.142, 143).

Частина 11 ст. 8 Закону встановлює, що спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та кімнат (гуртожитків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

Оскільки рішенням виконавчого комітету Татарбунарської міської ради № 101 від 25.06.2009 року "Про передачу в приватну власність, відповідно до закону України "Про приватизацію" квартири АДРЕСА_1 " квартиру передано у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , то позивачу належить право власності на 1/3 частку спірної квартиру.

Крім того, позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири та матері ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири, а тому є власником належної їм спадщини з часу відкриття та може захищати свої порушені права володіння та користування успадкованим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

За частиною 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За встановлених обставин позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15,16, 1216, 1217, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 2-13, 81, 89, 258 - 259, 263 - 265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14 лютого 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 16 березня 2005 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002979, видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 58 від 19 квітня 2017 року, вул. Центральна, 37а, м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області, 68100.

Відповідач: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, адреса: 68100, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18, Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 37197846.

Представник відповідача: адвокат Логінов Олексій Геннадійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002884 від 19 жовтня 2016 року, видане Радою адвокатів Одеської області, 68100, м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, вул. Центральна, буд.34.

Суддя А. І. Бучацька