Постанова

від 30.01.2025 по справі 990sсgс/17/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/17/24

Провадження № 11-172сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,

Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В.,

Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О.,

Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

представниці ОСОБА_1 - Клян А. Ф.;

представниці Вищої ради правосуддя - Нарольська Т. С.,

розглянула в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 29 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24 (далі - оскаржуване рішення), яке ВРП ухвалила за результатами розгляду скарги судді на рішення її Другої Дисциплінарної палати (далі - Друга ДП ВРП) від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 «Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - рішення Другої ДП ВРП).

2. Заявник обґрунтовує подану ним скаргу тим, що оскаржуване рішення Ради є протиправним і необґрунтованим.

3. Друга ДП ВРП ухвалювала власне рішення на підставі матеріалів та проєктів рішень, підготовлених членом цієї палати ОСОБА_2 , щодо неупередженості якого існували обґрунтовані сумніви, які не усунуті Дисциплінарною палатою у процесі розгляду дисциплінарної справи. ВРП своєю чергою необґрунтовано залишила такі доводи заявника поза увагою, що підтверджує протиправність оскаржуваного рішення.

4. ВРП в оскаржуваному рішенні помилково зазначила, що склад дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»

(далі - Закон № 1402-VIII) є формальним та не передбачає настання істотних негативних наслідків як обов`язкової кваліфікаційної умови, оскільки підставою для дисциплінарної відповідальності судді за зазначеним приписом є не будь-які порушення закону, а винятково ті, що призвели до істотних негативних наслідків. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 11-260сап20, від 11 лютого 2021 року у справі № 11-269сап20, від 17 лютого 2022 року

у справі № 11-97сап21. Водночас ВРП не обґрунтувала в чому саме полягала істотність негативних наслідків, які настали внаслідок проведення обшуку.

5. ВРП в оскаржуваному рішенні не врахувала, що обшук і порядок надання дозволу на його проведення регламентовано статтями 234-236 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК України). Нормами КПК України не передбачено обов`язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження та зазначати в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку всі відомі та встановлені відомості. Ухвали, постановлені слідчим суддею ОСОБА_1, повністю відповідають вимогам КПК України, в тому числі в мотивувальній частині. Зокрема, обидві ухвали по формі, змісту та складу відповідають вимогам статей 235, 372 КПК України, їх вмотивованість наведена в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а доступність та належність такого мотивування до компетенції ВРП та її дисциплінарних палат не входить.

6. ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що слідчий суддя вчинив дисциплінарний проступок унаслідок грубої недбалості, проте жодним чином не обґрунтувала, чому констатована нею недбалість є саме грубою. Навіть якщо мало місце порушення процесуального порядку, то таке порушення було спричинене незалежними від судді обставинами, а саме надмірною завантаженістю заявника як слідчого судді у значній кількості невідкладних судових розглядів. Таким чином, у діях заявника відсутня вина як суб`єктивна сторона проступку, а тому немає підстав вважати, що суддя допустив грубу недбалість.

7. Також ВРП перевищила свої повноваження, фактично вдалася до оцінки законності і обґрунтованості судового рішення.

8. З урахуванням наведеного заявник просить визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24 «Про скасування частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення».

Позиція ВРП

9. ВРП подала відзив на скаргу судді, в якому просить відмовити у її задоволенні.

10. Зазначає, що оспорюване рішення ВРП ухвалила на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, безсторонньо, своєчасно, добросовісно, розсудливо, пропорційно, з дотриманням принципу рівності перед законом, з огляду на право особи на участь у процесі ухвалення рішення; зважила всі обставини, які мають значення для ухвалення рішення.

11. У статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) визначені виключні підстави для оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.

12. Оскаржуване рішення ухвалив повноважний склад ВРП, його підписали всі члени ВРП, які брали участь у його прийнятті. Суддю та його представника повідомили про дату, час і місце засідання ВРП в установленому законом порядку, представник судді брав участь у засіданні Ради, а в рішенні містяться посилання на підстави та мотиви, за яких суддю притягнули до дисциплінарної відповідальності.

13. Доводи скарги щодо неупередженості є непереконливими, адже суддя скористався своїм правом про заявлення відводу. Розгляд такої заяви (про відвід члена Другої ДП ВРП ОСОБА_2 ) відбувся у межах та у спосіб, визначені статтею 33 Закону № 1798-VIII. До того ж відповідно до частини восьмої статті 51 цього Закону під час розгляду скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оспорюване рішення. Отже, на виконання цього припису закону член ВРП ОСОБА_2 не брав участі в розгляді скарги судді ОСОБА_1 на рішення Другої ДП ВРП.

14. Доводи скарги про те, що поняття «істотні негативні наслідки» є обов`язковою умовою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за формальним та матеріальним складом дисциплінарного проступку, визначеним пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є помилковими, оскільки стосуються альтернативної ознаки об`єктивної сторони поставленого судді за провину дисциплінарного поступку - іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

15. Безпідставними є доводи скарги про те, що ВРП перевищила свої повноваження і вдалася до оцінки судових рішень, оскільки лише виокремила і кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 під час постановлення ухвал як слідчим суддею від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к та № 757/52447/21-к.

Рух скарги у суді

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 серпня 2024 року відкрила провадження у справі, а ухвалою від 19 вересня 2024 року призначила розгляд справи.

17. В судовому засіданні представниця заявника судді ОСОБА_1 - Клян А. Ф. підтримала аргументи та доводи поданої скарги та просила скасувати оскаржуване рішення ВРП.

Представниця ВРП - Нарольська Т. С. просила скаргу судді ОСОБА_1 залишити без задоволення з підстав викладених у своїх запереченнях.

Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, представницю заявника, представницю відповідача, перевірила матеріали справи та наведені у скарзі доводи і дійшла висновку про задоволення скарги судді з таких міркувань.

Обставини, встановлені судом

18. 14 квітня 2006 року Президент України видав Указ № 308/2006 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва строком на п`ять років, а 03 лютого 2011 року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 2990-IV про обрання ОСОБА_1 суддею цього суду безстроково.

19. 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 як слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва за результатами розгляду клопотань слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві) (справи № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к) постановив ухвали про задоволення клопотань щодо надання дозволу слідчим

СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні № 12021100060001349 від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у такому кримінальному провадженні на проведення обшуку:

- автомобіля Land Rover моделі Range Rover, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , з метою його вилучення, а також виявлення і вилучення ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення, одягу, сумки, що могли використовуватися під час скоєння злочину та зберегли на собі сліди його вчинення, блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, сім карток, електронних носіїв інформації (№ 757/52447/21-к);

- автомобіля Land Rover моделі Range Rover, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , з метою його вилучення, а також виявлення і вилучення ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для скоєння кримінального правопорушення, одягу, сумки, що могли використовуватися під час скоєння злочину та зберегли на собі сліди його вчинення, блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, сім карток, електронних носіїв інформації (справа № 757/52446/21-к).

20. Ці судові рішення оскаржувалися до апеляційної інстанції, а

у справі № 757/52446/21-к і до касаційної інстанції, за результатами розгляду яких були ухвалені рішення про відмову у відкритті апеляційного та касаційного проваджень, оскільки норми статті 309 КПК України не передбачають можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал про надання дозволу на обшук, постановлених під час досудового розслідування, а згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 цього Кодексу суд касаційної інстанції ухвалою відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів встановлено, що підстав для задоволення скарги немає.

21. 09 грудня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до ВРП з дисциплінарною скаргою на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час здійснення судочинства у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к. Її автор повідомив, що суддя ОСОБА_1 постановив дві незаконні та невмотивовані ухвали про надання дозволу на проведення обшуку та вилучення автомобілів, що належать йому праві власності. Слідчий необхідність судового «санкціонування» проведення обшуку виклав одним абзацом, який слідчий суддя відтворив в обох ухвалах. Виклад цього мотивування містить абстрактні, шаблонні формулювання, які не охоплюють специфіку й обставини кримінального провадження.

22. Скаржився ОСОБА_3 й на те, що ухвали не містять посилань на конкретні матеріали кримінального провадження, дослідження яких давали слідчому судді підстави для надання дозволів на проведення обшуків. В ухвалах немає мотивів, з огляду на які слідчий суддя вважав доведеними обставини про наче вчинення кримінального правопорушення; що відшукувані речі, документи знаходяться саме в автомобілях, які належать йому на праві власності. Слідчий суддя не перевірив, чи є проведення обшуку автомобілів співмірним процесуальним заходом щодо фактичного стану розслідування кримінального провадження, чи є воно доцільним та чи буде досягнута мета та виконане завдання такої слідчої дії. Слідчий суддя не зазначив, якими саме доказами обґрунтовується та підтверджується неможливість отримання слідчим доступу до речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 КПК України або за допомогою інших слідчих дій, визначених цим Кодексом. В ухвалах не наведено мотивів, якими керувався слідчий суддя, коли встановлював максимальний строк дії ухвал про надання дозволу на проведення обшуків.

23. ОСОБА_3 зазначив, що наслідком такої суддівської недбалості стало вилучення автомобілів, що належать йому на праві власності. З огляду на ці обставини просив притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

24. 18 серпня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г. О. у справі № 757/19899/22-к виніс ухвалу про часткове задоволення скарги та зобов`язав уповноважених осіб Печерського УП ГУНП у місті Києві у кримінальному провадженні №12021100060001349 від 21 серпня 2021 року повернути ОСОБА_3 майно, яке належить йому на праві приватної власності та вилучене під час проведення обшуків згідно з ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к та № 757/52447/21-к. У задоволенні інших вимог скарги - відмовив.

25. На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 13 листопада 2023 року скаргу передано члену Другої ДП ВРП ОСОБА_2 для попередньої перевірки.

26. 14 лютого 2024 року Друга ДП ВРП постановила ухвалу № 439/2дп/15-24 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

27. 22 лютого 2024 року заявник ОСОБА_3 подав до Другої ДП ВРП клопотання про закриття дисциплінарного провадження відносно судді ОСОБА_1 , відкритого за його скаргою, в якій зазначив, що після аналізу норм законодавства та судової практики він дійшов висновку, про правомірність дій судді та відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

28. Друга ДП ВРП, вважаючи відсутніми підстави для закриття дисциплінарного провадження, продовжила його розгляд.

29. Процесуальним рішенням (ухвала від 27 березня 2024 року № 912/2дп/15-24) дисциплінарний орган розглянув клопотання судді про відвід члена Другої ДП ВРП ОСОБА_2 від розгляду дисциплінарної справи стосовно судді і відмовив у його задоволенні.

30. 27 березня 2024 року Друга ДП ВРП ухвалила рішення № 913/2дп/15-24, яким установила, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), вирішила притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності та застосовати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

31. Рішення Другої ДП ВРП мотивовано тим, що суддя належно не обґрунтував судових рішень, якими він надав дозвіл на обшук та вилучення майна і по суті позбавив на 10 місяців права власності фізичну особу на майно (автомобілі).

32. Друга ДП ВРП у своєму рішенні також зазначила, що зі змісту ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 29 вересня 2021 року не встановлено, чим керувався суд, коли задовольняв клопотання про надання дозволу на проведення обшуку в автомобілях, які належать ОСОБА_3 , і чому ці автомобілі можуть бути речовими доказами у справі. В ухвалах містяться загальні фрази про те, що обставини, викладені в клопотанні, знайшли своє підтвердження в наданих матеріалах, відшукання речей матиме доказове значення для розслідування кримінального провадження, а відшукуванні речі надалі будуть доказами під час судового розгляду кримінального провадження.

33. Слідчий суддя вирішив, що є обґрунтовані підстави вважати, що відшукуванні речі знаходяться у названому в клопотанні слідчого приміщенні і є підстави для рішення про надання дозволу на проведення обшуку з метою їх вилучення. Проте, як виснувала Друга ДП ВРП, норми КПК України не передбачають можливості слідчого судді в своєму судовому рішенні про дозвіл на обшук житла або іншого володіння особи вирішувати питання про вилучення майна.

34. Друга ДП ВРП у своєму рішенні також проаналізувала клопотання слідчого про проведення обшуку в згаданих автомобілях з метою їх вилучення. За фабулою кримінального провадження це провадження було зареєстроване за фактом знищення (пошкодження) чотирьох автомобілів невстановленими особами шляхом підпалу, а також за фактом зникнення ще двох автомобілів, що належать ТОВ «Аграрно-вантажна компанія». Зникнення цих автомобілів сталося після початку процесу розлучення між подружжям, яке є бенефіціарами цієї компанії. Автомобілі, які підлягали обшуку та вилученню, належали родичу одного з подружжя.

35. Друга ДП ВРП вважала, що в ухвалах про обшук та у клопотаннях слідчого немає жодних пояснень, як автомобілі ОСОБА_3 пов`язані з подією злочинів, жодних аргументів, з якою метою необхідно вилучити ці автомобілі і чому є підстави вважати, що в них знаходяться речі, які можуть бути доказами у справі, або ці речі самі можуть бути речовими доказами. Відповідно, посилання на ці клопотання не роблять ухвали слідчого судді мотивованими, оскільки в них таких мотивів не наведено.

36. Також Друга ДП ВРП вважала, що ті мотиви, які фактично відображені в ухвалах слідчого судді, навіть темпорально не були і не могли бути озвучені під час розгляду клопотання слідчого на судовому засіданні, оскільки відповідно до журналів судових засідань слідчий давав пояснення щодо клопотання протягом лише 2 секунд. За такий час неможливо належно обґрунтувати клопотання і навести додаткові аргументи, що є ще одним наглядним свідченням того, що ухвали слідчого судді не є належно обґрунтованими.

37. Незазначення належного співвідношення із приписами процесуального закону мотивів, якими керувався суддя, коли задовольняв клопотання про надання дозволу на проведення обшуку з метою вилучення об`єктів, чого не передбачає чинний кримінальний процесуальний закон, як підсумував дисциплінарний орган, призвело до порушення основоположного права на справедливий суд та порушення права власності.

38. Суддя оскаржив рішення Другої ДП ВРП до ВРП, яка за наслідками розгляду скарги 25 червня 2024 року ухвалила рішення № 1949/0/15-24. Цим рішенням ВРП скасувала частково рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року

№ 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалила нове рішення, яким виклала мотивувальну частину в редакції свого рішення, а в іншій частині рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 залишила без змін.

39. Рада не погодилася з висновками своєї Другої ДП про те, що дії судді ОСОБА_1 під час ухвалення судових рішень свідчать про наявність складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої

статті 106 Закону № 1402-VIII, - інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, яке він скоїв через грубу недбалість у його діях. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року (провадження № 11-260сап20), ВРП зазначила, що наявність істотних негативних наслідків є одним з обов`язкових елементів об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині такої кваліфікуючої ознаки об`єктивної сторони проступку, як інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

40. Рада визнала помилковим висновок дисциплінарного органу та заначила, що попри вилучення двох автомобілів на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к права власника майна було поновлено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 18 серпня 2022 року у справі № 757/19899/22-к. Цим судовим рішенням вилучене майно повернули його власнику, а, отже, наведені наслідки за своєю суттю не є ні істотними, ні негативними.

41. ВРП у своєму рішенні зазначила, що твердження адвоката Антоніва Р. В. стосовно вмотивованості суддею ОСОБА_1 ухвал від 29?вересня2021 рокуу справах №757/52446/21-к, №757/52447/21-к вмежах, які нерозкриваютьтаємницідосудовогорозслідування, та в межахнаданих йому дискреційнихповноваженьєправильнимитатакими, що потребуютьурахуванняшляхомскасуваннявчастині мотивування рішення Другої ДП ВРП із викладенням нових мотивів у цій частині.

42. Втім, ВРП погодилася з висновками рішення її Другої ДП від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої

статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд).

43. ВРП, попри згоду із частиною висновків рішення її Другої ДП, застерегла, що не оцінювала законність та обґрунтованість судових рішень, а сфокусувала увагу тільки на характері, змісті дій судді ОСОБА_1 під час постановлення ухвал

від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к.

44. ВРП виснувала, що у цих судових рішеннях та у клопотаннях слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві не було жодних пояснень, як автомобілі, які були вилучені, пов`язані з подією злочинів, не було жодних аргументів, з якою метою необхідно вилучити ці автомобілі, а також чому були підстави вважати, що в них можуть знаходитись речі, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, або вони самі можуть бути речовими доказами.

45. ВРП не визнала доводи судді та його представника настільки вагомими, щоб сприймати їх достатніми для втручання в оскаржуване рішення, натомість зробила висновок, що ухвали про «обшук з метою вилучення» фактично позбавили власника майна права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності рухомим майном (автомобілями) протягом 10 місяців. До того ж виокремила, що слідчий не звертався до суду із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно і арешт на два автомобілі не накладав, тобто їх фактично було вилучено на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к про проведення обшуку.

46. ВРП виснувала, що суд під головуванням судді ОСОБА_1 не діяв як «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), чим порушив право сторін на справедливий суд, гарантоване цією статтею. Таке розуміння положень

статті 6 Конвенції та, відповідно, змісту права на справедливий суд підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд, ЄСПЛ), зокрема, у рішеннях від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко та Стригун проти України», від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» та від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України». Крім того, ВРП зробила висновок, що вирішення питання про «надання дозволу на проведення обшуку в автомобілях з метою їх вилучення» призвело до порушення основоположних прав людини - права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції.

47. Рада підсумувала, що доводи судді ОСОБА_1 та його представника не спростовують правильності викладених у рішенні Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 висновків про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої

статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд).

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин

48. В Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (стаття 131 Конституції України).

49. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

50. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

51. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів

ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП (частина друга

статті 26 Закону № 1798-VIII).

52. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

53. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).

54. Згідно із частинами першою, третьою та десятою

статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана винятково до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

55. Право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення (частина друга статті 52 Закону № 1798-VIII).

56. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду (частина сьома статті 266 КАС України).

57. Наведені вище приписи Закону № 1798-VIII та частини сьомої

статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, зокрема, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

58. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої

статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

59. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному вище органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00).

60. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого

2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

61. Велика Палата Верховного Суду під час вирішення справ, пов`язаних з притягненням суддів до дисциплінарної відповідальності, враховує підходи і принципи, сформульовані у Висновку КРЄС від 06 грудня 2024 року № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів.

62. Так, за змістом пунктів 28-30 розділу V «Підстави для дисциплінарної відповідальності» Висновку КРЄС № 27 (2024) рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинне призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов`язків або серйозних проступків.

63. У пунктах 32, 33, 37 розділу VI «Процесуальні гарантії у дисциплінарному провадженні щодо суддів» Висновку КРЄС № 27 (2024) зазначено, що важливо уникати будь-яких зловживань дисциплінарним провадженням. Тому ініціювання дисциплінарного провадження повинне ґрунтуватися на вагомих правових підставах. Підстави повинні відповідати критеріям законності, тобто бути чітко визначеними, точними і передбачуваними в застосуванні, щоб суддя міг з розумною мірою передбачити дисциплінарні наслідки, до яких може призвести та чи інша дія. Безпідставні скарги або скарги, які стосуються винятково рішення або поведінки судді під час розгляду справи (тобто щодо помилок у судовому рішенні, процесуальному, матеріальному праві), повинні відхилятися як неприйнятні та розглядатися в найкоротші строки.

64. До того ж, у розділі VIII «Рекомендації» Висновку № 27 (2024) КРЄС зазначила, що орган, відповідальний за ініціювання дисциплінарної процедури та проведення розслідування, не повинен бути тим самим органом, який вирішує дисциплінарну справу. Держави-члени повинні мати спеціальний слідчий орган або особу, відповідальну за отримання скарг, заслуховування пояснень судді та розгляд питання про наявність достатніх підстав для порушення дисциплінарного провадження стосовно судді (пункт 6). Законне здійснення суддею своїх законних прав не повинне бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності (пункт 10).

65. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для цілей дисциплінарного провадження підлягають врахуванню також висновки, сформовані у Декларації щодо принципів незалежності судової влади, яка прийнята 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), а саме, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Оцінка висновків ВРП та аргументів заявника

Щодо визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП

66. За матеріалами справи суд установив, що на засіданні ВРП 25 червня 2024 року під час розгляду скарги судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 були присутні 11 членів Ради.

67. Тож це рішення прийнято повноважним складом ВРП, до того ж представник заявника у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

68. Також встановлено, що суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та його представник - адвокат Антонів Р. В. були належно повідомлені про дату, час і місце розгляду його скарги, що підтверджується листом від 14 червня 2024 року № 19802/0/9-24.

69. Представник судді ОСОБА_1 - адвокат Антонів Р. В. 25 червня 2024 року в режимі відеоконференції брав участь у засіданні ВРП з розгляду скарги судді на рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24.

70. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про невстановлення визначених пунктами 1-3 частини першої

статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Щодо висновків ВРП про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

71. В оцінці рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, на підставі яких ВРП зробила відповідні висновки, Велика Палата Верховного Суду базується на тому, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення ВРП є встановлення дисциплінарним органом обставин, що підтверджують наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

72. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої ДП від 27 березня

2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

73. ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII підставою дисциплінарної відповідальності судді є два склади дисциплінарних проступків:

1) формальний склад - допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

2) матеріальний склад - інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2022 року

у справі № 11-40сап21).

В ухвалах слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к про проведення обшуку та у клопотаннях слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві немає жодних пояснень, як автомобілі, що належать ОСОБА_3 , пов`язанні з подією злочинів, немає також аргументів, з якою метою необхідно вилучати ці автомобілі, а також чому є підстави вважати, що у них можуть знаходиться речі, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, або вони самі можуть бути речовими доказами.

ВРП встановила, що слідчий не звертався до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, арешт на автомобілі не було накладено, тобто їх фактично було вилучено на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к про проведення обшуку.

ВРП, переглядаючи рішення дисциплінарного органу, встановила, що Друга ДП ВРП в рішенні від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 , зокрема, за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, а також дійшла правильного та обґрунтованого висновку про порушення основоположного права - права на справедливий суд,

ВРП зробила висновок про те, що вирішення питання про «надання дозволу на проведення обшуку в автомобілях з метою їх вилучення» призвело до порушення основоположних прав людини - захисту права власності в розумінні

статті 1 Першого протоколу до Конвенції та права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції.

74. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновками дисциплінарного органу щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої

статті 106 Закону № 1402-VIII, з таких міркувань.

75. За пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв`язку з умисним або внаслідок грубої недбалості допущенням суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

76. Диспозиція цієї правової норми по суті містить ознаки двох самостійних складів дисциплінарних проступків:

- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

- грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

77. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2022 року

у справі № 11-40сап21 вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення правил людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

78. З об`єктивної сторони, допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов`язане з порушенням статей Конвенції, зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії),

статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об`єднань), статті 1 Першого протоколу (захист права власності).

79. Як прецедентна практика ЄСПЛ, так і практика національних судів чітко розмежовують порушення кожного з наведених прав, гарантованих Конвенцією.

80. З суб`єктивної сторони, цей дисциплінарний проступок може вчинятись як умисно, так і через грубу недбалість. За умисної форми вини суддя усвідомлює, що порушує норми процесуального права і що це порушення пов`язане з порушення прав людини та основоположних свобод, проте ігнорує цю обставину. За грубої недбалості суддя не усвідомлює, що порушує норми процесуального права, пов`язані з порушенням прав людини та основоположних свобод, втім відповідно до характеру допущеного порушення міг і повинен був це усвідомлювати.

81. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2022 року

у справі № 11-97сап21 також окреслювала, що порушення прав людини і основоположних свобод мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею приписів закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні внаслідок цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров`ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі.

82. В оскаржуваному рішенні від 25 червня 2024 року ВРП зазначила: «Вища рада правосуддя не оцінює судові рішення, а тільки дії судді ОСОБА_1 під час постановлення ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к. В ухвалах про проведення обшуку та у клопотаннях слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві немає жодних пояснень, як ці автомобілі пов`язані з подією злочинів, немає також жодних аргументів, з якою метою необхідно вилучити ці автомобілі, а також чому є підстави вважати, що в них можуть знаходитись речі, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, або вони самі можуть бути речовими доказами».

83. Велика Палата Верховного Суду в оцінці висновку ВРП виходить з таких міркувань.

84. У цій справі встановлено, що СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою

статті 194, частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України.

Фабула кримінального провадження зводиться до того, що невстановленими особами здійснено підпал чотирьох автомобілів. Також розслідується факт знищення ще двох автомобілів, що належать ТОВ «Аграрно-вантажна компанія». Таке зникнення відбулося після початку процесу розлучення між подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є бенефіціарами цього товариства. Автомобілі, які підлягали обшуку та вилученню, належали родичу одного з подружжя ОСОБА_7 - її брату ОСОБА_3 .

85. 29 вересні 2021 року до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві Топузяна А. Р. про надання дозволу на проведення обшуку автомобілів ОСОБА_3 .

86. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 29 вересня 2021 року (справа № 757/52446/21-к) задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві Топузяна А. Р. та надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у вказаному кримінальному провадженні на проведення обшуку автомобіля Land Rover моделі Range Rover, 2010 р. в., який належить ОСОБА_3 , з метою його

вилучення, а також виявлення і вилучення ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення, одягу, сумки, що могли використовуватися під час вчинення злочину та зберегли на собі сліди його вчинення, блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, семи карток, електронних носіїв інформації.

87. У цій ухвалі від 29 вересня 2021 року слідчий суддя ОСОБА_1 зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що в транспортних засобах, а саме: Land Rover моделі Range Rover, можуть зберігатися речі, які містять на

собі сліди злочинів, а також ключі від машин, які були протиправно вилучені із законного володіння потерпілих. А також автомобілів Toyota Land Cruiser 200, 2018 р. в., який належить ТОВ «Аграрно-вантажна компанія» (код

ЄДРПОУ 40965384), Mercedes Benz S 400 CDI 2020 р. в., який належить ТОВ «Аграрно-вантажна компанія» (код ЄДРПОУ 40965384), Wiesmann GT MF 4, 2007 р. в.,

який належить ОСОБА_8 .

88. Слідчий суддя ОСОБА_1 задовольнив клопотання слідчого про обшук з огляду на те, що обставини, викладені в клопотанні, знайшли своє підтвердження в наданих матеріалах, відшукання речей буде мати доказове значення для розслідування кримінального провадження, а в подальшому вони будуть доказами під час судового розгляду кримінального провадження, а також є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі розташовані у приміщенні, на яке вказано у клопотанні.

89. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 29 вересня 2021 року (справа № 757/52447/21-к) задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві Топузяна А. Р. та надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам

групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у вказаному кримінальному провадженні на проведення обшуку автомобіля Land Rover Range Rover, 2007 p. в., який належить ОСОБА_3 , з метою його вилучення, а

також виявлення і вилучення: ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення; одягу, сумки, що могли використовуватися під час вчинення злочину та зберегли на собі сліди його вчинення; блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, SIM-карток, електронних носіїв інформації. Визначено строк дії ухвали - один місяць з дня її постановлення.

90. У цій ухвалі від 29 вересня 2021 року слідчий суддя ОСОБА_1 зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що є підстави вважати, що за адресами: АДРЕСА1; АДРЕСА2; АДРЕСАЗ; АДРЕСА4; АДРЕСА5, в транспортних засобах,

а саме: Land Rover, модель Range Rover, Land Rover, модель Range Rover,

можуть зберігатися речі, які містять на собі сліди злочинів, а також ключі від автомобілів, які були протиправно вилучені із законного володіння потерпілих. Автомобілів Toyota Land Cruiser 200, 2018 р. в., який належить ТОВ «Аграрно-вантажна компанія», Mercedes Benz S 400 CDI 2020 р. в., який належить

ТОВ «Аграрно-вантажна компанія», Wiesmann GT MF 4, 2007 р. в., який належить ОСОБА_8 .

91. Слідчий суддя ОСОБА_1 задовольнив клопотання слідчого про обшук з огляду на те, що обставини, викладені в клопотанні, знайшли своє підтвердження в наданих матеріалах, відшукання речей матиме доказове значення для розслідування кримінального провадження, а також є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі знаходяться у приміщенні, яке вказано у клопотанні.

92. Відповідно до частин першої, другої статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

93. Згідно із частиною другою статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; 3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; 4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; 5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; 6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

94. У пункті 80 рішення Європейського суду від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України» зазначено, що наведення більш детальної інформації в постанові про проведення обшуку щодо оперативно-розшукових заходів та їх результатів могло правильно вважатися невиправданим з огляду на дуже ранню стадію розслідування та, зокрема, той факт, що деякі суттєві докази ще мали бути виявлені.

95. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2018 року

у справі № 11-386сап18 також вже формулювала висновок, що застосування до ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення суду першої інстанції у кримінальному провадженні, можливо лише з урахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.

Правилами КПК України не передбачено обов`язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження і викладати в ухвалі про надання дозволу на обшук усі відомі і встановлені відомості.

Вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, зокрема в ній повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю задовольнити чи відхилити таке клопотання.

96. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року

у справі № 11-132сап21 зазначила, що з урахуванням змісту частини п`ятої статті 234 КПК України під час вирішення питання про санкціонування обшуку житла стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами, як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті) і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження). Зокрема, для надання відповідного судового дозволу закон не вимагає існування обґрунтованої підозри власника чи іншого володільця житла у вчиненні кримінального правопорушення.

97. Зі змісту ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к встановлено, що слідчий суддя зазначив про дослідження ним обставин кримінального провадження, виклав доводи клопотання слідчого про надання дозволу на обшук, а також відобразив відомості про: строк дії ухвал, слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляються ухвали; володіння особи (автомобілі), які мають бути піддано обшуку; особу, якій належать такі автомобілі; речі та документи, для виявлення яких проводиться обшук.

98. В ухвалах зазначено мотиви, мета обшуків, визначені за родовими ознаками предмети, що підлягають відшуканню, та місце проведення обшуків. Оцінка допустимості та належності такого мотивування, а також підставності задоволення клопотання слідчого до компетенції ВРП та її дисциплінарних органів не належить.

99. Отже, під час постановлення ухвал про обшук від 29 вересня 2021 року слідчий суддя ОСОБА_1 виконав вимоги статті 235 КПК України, діяв в межах дискреційних повноважень суду, в межах територіальної та інстанційної юрисдикції суду. Зміст і порядок постановлення ухвал від 29 вересня 2021 року не свідчать про допущення слідчим суддею порушень норм кримінального процесуального права.

100. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду критично оцінює висновки ВРП, наведені в оскаржуваному рішення в частині висновку, що «у клопотаннях слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві немає жодних пояснень, як ці автомобілі пов`язані з подією злочинів, немає також жодних аргументів, з якою метою необхідно вилучити ці автомобілі, а також чому є підстави вважати, що в них можуть знаходитись речі, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, або вони самі можуть бути речовими доказами», оскільки оцінка обґрунтованості процесуальних звернень слідчих органів досудового розслідування належить до виключної компетенції суду як органу, який здійснює правосуддя; такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу під час здійснення дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою дисциплінарного органу процесуального клопотання слідчого.

101. Велика Палата Верховного Суду також критично оцінює можливість покладення в основу рішення, прийнятого за результатами перегляду рішення дисциплінарного органу про притягнення слідчого судді до дисциплінарної відповідальності, таких мотивів, які наведені в оскаржуваної рішенні: «… слідча дія може бути санкціонована слідчим суддею винятково за наявності достатніх відомостей про те, що шляхом її реалізації буде досягнуто мети слідчої дії», оскільки такі мотиви, та мотиви, процитовані у попередньому пункті цієї постанови, по своїй суті є позапроцесуальною оцінкою законності судового рішення. Оскільки ВРП під час здійснення дисциплінарної функції не може на себе перебирати повноваження суду, тому такі висновки за своїм змістом та характером є втручанням дисциплінарного органу в суть судового рішення, що є неприпустимим.

102. Також в оскаржуваному рішенні від 25 червня 2024 року ВРП зазначила таке: «Ухвали про «обшук з метою вилучення» фактично позбавили власника майна права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності рухомим майном (автомобілями) протягом 10 місяців.

Вища рада правосуддя встановила: слідчий не звертався до суду із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно; арешт на два автомобілі не було накладено, тобто їх фактично було вилучено на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року

у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к про проведення обшуку.

Вища рада правосуддя вважає, що суд під головуванням судді ОСОБА_1 не діяв як «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, чим порушив право сторін на справедливий суд, гарантоване цією статтею».

103. Стосовно висновку ВРП про те, що суд під головуванням судді ОСОБА_1 не діяв як «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, чим порушив право сторін на справедливий суд, гарантоване цією статтею, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеним висновком з огляду на таке.

104. У статті 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Згідно з частиною першою названої статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

105. На підставі аналізу конструкції частини першої статті 6 Конвенції можливо зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.

106. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що процесуальні рішення слідчого судді про надання дозволу на обшук з метою вилучення речей (майна) постановлені спеціально створеним згідно із законом юрисдикційним органом - судом, який уповноважений на підставі приписів кримінального законодавства вирішувати ці питання.

107. ВРП в оскаржуваному рішенні помилково послалася на рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року, оскільки висновки цього рішення не є релевантними до процесуальної ситуації, яка була предметом оцінки дисциплінарного органу, як-от дій слідчого судді. Так, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ встановив, що Верховний Суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду України, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість суд залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені Господарським процесуальним кодексом України. З огляду на викладене ЄСПЛ констатував, що Верховний Суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції щодо оскаржуваного провадження. Зазначені обставини очевидно є нерелевантними до тих, які виникли між сторонами у цій справі, та стосуються постановлення слідчим суддею ухвали про обшук з метою вилучення майна.

108. Оскільки у своєму рішенні від 25 червня 2024 року ВРП не обґрунтовує порушення судом компетенції, юрисдикції (предметної, територіальної чи інстанційної), а наводить власне тлумачення положень статей 234, 235 КПК України, а також зазначає про брак передбачених законом підстав для ухвалення судом відповідного рішення (ухвали про «обшук з метою вилучення»), тому такі мотиви оскаржуваного рішення ВРП не можна вважати належним обґрунтованими висновку: «Суд під головуванням судді ОСОБА_1 не діяв як «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».

109. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у кримінальному провадженні процесуальні аспекти ухвалення судом відповідного судового рішення визначаються правилами КПК України.

110. Так, приписи статті 236 КПК Україниврегульовують порядок проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді.

Частиною сьомою цієї статті передбачено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

111. Велика Палата Верховного Суду враховує, що подальші дії із тимчасово вилученим майном передбачені нормами Глави 16 КПК України, за змістом яких у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено(частина п`ята статті 171 КПК України).

112. Слідчому судді, яким задоволено клопотання слідчого та надав дозвіл на обшук, не може бути поставлено в провину той факт, що слідчий, прокурор не звертався до суду із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно та арешт цього майна.

113. Отже, посилання ВРП в оскаржуваному рішенні на зазначені обставини, як-от: «слідчий не звертався до суду із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно; арешт на два автомобілі не було накладено, тобто їх фактично було вилучено на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к про проведення обшуку», як на підставу для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими.

114. Оцінюючи висновок ВРП в частині міркувань про «позбавлення власника майна права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності рухомим майном (автомобілями) протягом 10 місяців» в контексті порушення основоположного права - права мирно володіти своїм майно

(стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), Велика Палата Верховного Суду констатує, що висновок ВРП в цій частині не узгоджується з висновком, викладеним в тому самому розділі її рішення про те, що мало місце «допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд».

115. Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є захист права на мирне володіння майном, тоді як статті 6 Конвенції - право на справедливий суд, тобто різними статтями Конвенції гарантовані відмінні права. З огляду на наведене висновок в оскаржуваному рішенні, що «переглядаючи рішення Другої Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя дійшла висновку про те, що вирішення питання про «надання дозволу на проведення обшуку в автомобілях з метою їх вилучення» призвело до порушення основоположних прав людини - права на справедливий суд в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції та права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції», не узгоджується з висновками ЄСПЛ в частині того, що розуміється під порушенням «права на справедливий суд», та того, що розуміється під порушенням «права на мирне володіння майном».

116. В оскаржуваному рішенні ВРП не надано логічного обґрунтування, як постановлення в порядку КПК України слідчим суддею ОСОБА_1 ухвал про надання дозволу на обшук та вилучення майна, на підставі яких слідчим тимчасово вилучене спірне майно із володіння ОСОБА_3 , призвело до порушення права останнього на мирне володіння майном (основоположного права) в розумінні критеріїв, визначених ЄСПЛ, з урахуванням вимог до вмотивованості ухвал слідчого судді (див.: п. п. 95, 96 цієї постанови).

117. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на ту обставину, що 22 лютого 2024 року ОСОБА_3 подав до ВРП клопотання про закриття провадження у дисциплінарній справі, в якій зазначив, що після аналізу законодавства та судової практики він зробив висновок про правомірність дій судді та відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності; будь-яких претензій до судді він не мав та просив закрити дисциплінарне провадження.

118. Зазначені обставини підтверджують те, що сам заявник ОСОБА_3 не вважав, що його права чи свободи порушені слідчим суддею ОСОБА_1 Продовживши розгляд дисциплінарного провадження з власної ініціативи, Друга ДП ВРП встановила порушення прав та інтересів особи, про які така особа не стверджувала. Такі дії Другої ДП ВРП суперечать меті діяльності ВРП, визначеної у статті 1 Закону № 1798-VIII, як-от: забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

До того ж за обставинами цієї справи під час постановлення оскаржуваного рішення ВРП відбулося порушення розділу VIII «Рекомендації» Висновку № 27 (2024) КРЄС, оскільки орган, відповідальний за ініціювання дисциплінарної процедури, та проведення розслідування, частково виявився тим самим органом, який вирішує дисциплінарну справу.

119. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 234 КПК України клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

120. Дисциплінарна палата, з якою погодила ВРП, констатуючи надміру швидкий час проведення судового засідання з розгляду клопотання слідчого, не врахували статистичні данні роботи заявника, зокрема той факт, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень заявник як слідчий суддя 29 вересня 2021 року постановив 91 процесуальну ухвалу в порядку досудового розслідування, що унаочнює його надмірне суддівське навантаження.

121. Як зазначено вище, під час постановлення ухвал про обшук від 29 вересня 2021 року слідчий суддя ОСОБА_1 діяв в межах повноважень, визначених КПК України. Зміст і порядок постановлення ухвал від 29 вересня 2021 року не свідчать про допущення названим слідчим суддею істотних порушень приписів кримінального процесуального права.

122. За змістом ухвал від 29 вересня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 дозволив втручання у право власності людини (два автомобілі), що здійснювалося з метою забезпечення розслідування кримінальних правопорушень.

123. Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матвійчук Г. О. від 18 серпня 2022 року у справі № 757/19899/22-к зобов`язано уповноважених осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві № 12021100060001349 від 21 серпня 2021 року повернути ОСОБА_3 майно, яке належить йому на праві приватної власності та вилучене під час проведення обшуків згідно з ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва

від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к та № 757/52447/21-к, а саме:

- автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. НОМЕР_2 (VIN НОМЕР_3 );

- автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_4 );

- свідоцтва про реєстрацію та ключі до зазначених транспортних засобів.

124. У зазначеному судовому рішенні не встановлено будь-яких порушень зі сторони заявника під час постановлення ухвал про надання дозволу на проведення обшуку від 29 вересня 2021 року. Натомість слідчий суддя констатував порушення зі сторони органу досудового розслідування, яке полягало в неповерненні вилученого майна після проведення обшуку.

125. Аналізуючи дії слідчого судді ОСОБА_1 під час постановлення ухвал від 29 вересня 2021 року, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для констатації допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), а так само й права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції) як юридичних ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ.

126. З огляду на необґрунтованість та суперечливість мотивів оскаржуваного рішення ВРП щодо оцінки дій слідчого судді ОСОБА_1 як порушення прав людини і основоположних свобод, що становить об`єктивну сторону поставленого у провину заявнику проступку, невмотивованими є й висновки ВРП щодо встановлення грубої недбалості як форми вини.

127. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП дійшла необґрунтованого висновку про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки характер дій судді під час постановлення ухвал про надання дозволу на проведення обшуку не свідчить про порушення суддею норм процесуального права, які б могли кваліфікуватись як порушення прав людини та основоположних свобод.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

129. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У разі скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

Висновки щодо розподілу судових витрат

130. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

131. Згідно із частиною першою цієї статті у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до приписів цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

132. Оскільки Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання скарги до суду в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 266, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24«Про скасування частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» задовольнити.

Рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24«Про скасування частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення»скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Постанова у справі № 990SCGC/17/24 набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач М. І. ГрицівСудді:О. О. БанаськоМ. В. Мазур О. Л. БулейкоС. Ю. Мартєв Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний О. А. ГубськаО. В. Ступак Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король О. В. КривендаЄ. А. Усенко Н. В. ШевцоваПовний текст постанови на підставі частини третьої статті 355 КАС України оформила суддя Ступак О. В.