Постанова

від 06.02.2025 по справі 442/4751/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4751/24 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О. Б.

Провадження № 22-ц/811/2533/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Марко О. Р.,

з участю представника органу ДВС Кушнір С. Т., скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір Світлани Тадеївни, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

в червні 2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С.Т. :

- через неповідомлення її про здійснення розрахунку заборгованості від 29.05.2024 у ВП 25780960 та не надсилання такого у відповідності до статті 28 Закону «Про виконавче провадження»,

- при складанні розрахунку заборгованості по аліментах від 29.05.2024 у виконавчому провадженні № 25780960.

Скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 29.05.2024 у виконавчому провадженні реєстраційний № 25780960.

Зобов`язати державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С.Т.:

- у відповідності до статті 28 Закону «Про виконавче провадження» надсилати їй документи виконавчого провадження № 25780960 на її електронну адресу,

- здійснити новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні реєстраційний № 25780960 у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги вказує на те, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП № 65188076, яке включає 23 виконавчі провадження, частина з яких стосується платежів до бюджету, а 10 проваджень стосуються утримання спільного з боржником сина, в тому числі, і виконавче провадження 2570960.

11 квітня 2011 року була винесена постанова про відкриття ВП 25780960 з примусового виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 16 липня 2009 року, залишеного без змін рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на неповнолітнього сина, 2000 року народження, у розмірі 1/3 частини від усіх його доходів.

29 травня 2024 року державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості, який внесений до АСВП 25780960. Вважає, що такий здійснений з порушенням норм чинного законодавства та правових висновків ВС. При цьому зазначає, що Закон визначає саме орган ДВС як стягувача, а датою платежу вважається дата зарахування аліментних коштів на рахунок Дрогобицького відділу ДВС, тому саме на цю дату повинен бути визначений перерахунок суми в гривнях в іноземну валюту.

Натомість виконавець і далі безпідставно, не посилаючись на жодну норму Закону, датою виконання судового рішення вважає ту дату, коли аліменти отримані ОСОБА_1 , при цьому не зважає на той факт, що формою розрахунку заборгованості, яка встановлена додатком 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, не передбачено розділу, де б зазначалося «отримано стягувачем», так як ця дата не має ніякого значення для розрахунку заборгованості по сплаті аліментів згідно чинного законодавства.

Тому вважає неправомірним дії виконавця щодо визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів у розрахунку заборгованості від 29 травня 2024 року у сумі 15 753,73 євро станом на 29 травня 2024 року без врахування стягнених з боржника аліментів за січень-травень 2024 року, так як такі згідно з довідкою Дрогобицького відділу ДВС від 05 червня 2024 року надійшли:

17 січня 2024 року - у розмірі 1 046,50 грн.

16 лютого 2024 року -у розмірі 1 046,50 грн.

12 березня 2024 року - у розмірі 1 180,50 грн.

12 квітня 2024 року - у розмірі 1 180,50 грн.

14 травня 2024 року - у розмірі 1 180,50 грн.

та мали бути конвертовані у євро на день поступлення і враховані виконавцем під час здійснення розрахунку заборгованості від 29 травня 2024 року.

Разом з тим вказує, що ні на її поштову адресу, ні на електронну адресу станом на день написання скарги не було направлено розрахунку заборгованості від 29 травня 2024 року, що свідчить про чергове свідоме порушення її прав, як сторони виконавчого провадження, державним виконавцем Кушнір С. Т. щодо обізнаності про хід виконавчого провадження № 25780960, та на вчасне оскарження розрахунку заборгованості по сплаті аліментів.

Зазначає, що до цього усі розрахунки заборгованості надсилалися на її електронну адресу та вносилися підписані в АСВП (дод. 9, дод. 10) Також, їй невідомо, які обставини непереборної сили заставили виконавця здійснити розрахунок заборгованості за 2 дні до закінчення календарного місяця.

Матеріали АСВП 25780960 містять велику кількість знеособлених скан-копій різних документів, з яких неможливо дізнатися, що саме за документ внесений виконавцем до АСВП, яка є інформаційною системою (дод. 10). Постійні перебої з електропостачанням в даний час взагалі унеможливлюють вчасне ознайомлення з цими знеособленими документами.

Таким чином, вважає дії державного виконавця Кушнір С. Т. щодо неповідомлення її про здійснення розрахунку заборгованості від 29 травня 2024 року та не направлення його копії неправомірними.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від 25липня 2024рокускаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С. Т., при складанні розрахунку заборгованості по аліментах від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні № 25780960 та під час надсилання копій документів та зобов`язано останню усунути порушення.

Скасовано розрахунок заборгованості по аліментах від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні реєстраційний № 25780960.

Зобов`язано державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С. Т. здійснити новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 25780960, у якому визначити розмір заборгованості по аліментах станом на дату здійснення розрахунку заборгованості та конвертувати суму заборгованості у євро на день поступлення коштів до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Зобов`язано державноговиконавця вособі заступниканачальника Дрогобицькоговідділу державноївиконавчої службиу Дрогобицькомурайоні Львівськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїКушнір С.Т.документи виконавчогопровадження надсилатистягувачу заїї адресою,зазначеною увиконавчому документіабо відповідній заяві.

Не погоджуючись з ухвалою, Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції оскаржило таку в апеляційному порядку, подавши в серпні 2024 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2024 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заявник в обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 , дійшов необґрунтованого висновку щодо органу ДВС як стягувача у виконавчому провадженні та конвертування суми заборгованості у євро на день поступлення коштів на рахунок відділу ДВС.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 29 травня 2024 року кошти, які поступили у січні, лютому, березні, квітні, травні 2024 на банківський рахунок відділу ДВС, станом на 29 травня 2024 року на рахунок стягувача не перераховано і з залишку заборгованості не вилучено, а тому конвертування суми заборгованості у євро не здійснено.

Підстава: 22 червня 2018 року закінчився встановлений строк для стягнення аліментів згідно виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду №2-123/09 від 23 жовтня 2009 року у зв`язку з досягненням дитиною повноліття. Проте, станом на 22 червня 2018 року наявна заборгованість по аліментах і відповідно до п.п. 9, 10 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Стягнення заборгованості по аліментах здійснюється Головним управлінням ПФУ у Львівській області з пенсії боржника ОСОБА_2 у національній валюті українській гривні.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 09 січня 2024 року у справі № 442/9340/23 визнано неправомірними дії державного виконавця та зобов`язано перераховувати стягувачу ОСОБА_1 суму аліментних платежів у валюті Євро. На виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 09 січня 2024 року у справі № 442/9340/23, Дрогобицьким ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скеровано 01 березня 2024 року до Філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Львові копії документів, з метою підтвердження можливості здійснення банківською установою купівлі іноземної валюти Євро та перерахування на валютний рахунок стягувача ОСОБА_1

15 березня 2024 року за вх. № 2726 до Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поступила відповідь з Філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Львові, згідно якої банк роз`яснив, що стягувач та боржник згідно ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 січня 2024 року по справі № 442/9340/23 є резидентами України, Філія АТ «Укрексімбанк» не має законних підстав для виконання операції із купівлі та переказу іноземної валюти на території України.

У зв`язку з наявними обставинами, які роблять неможливим виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 09 січня 2024 року у справі №442/9340/23, в порядку статті 435 ЦПК України та статей 18, 33 Закону України «Про виконавче провадження», Дрогобицьким ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скеровано до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву про встановлення способу і порядку виконання. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2024 року у справі №442/9340/23 у задоволенні заяви відмовлено.

19 квітня 2024 року Дрогобицький ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся за роз`ясненням до Національного Банку України.

22 травня 2024 року з Національного Банку України отримано відповідь, згідно якої норми Постанови № 18 не містять винятків щодо можливості купівлі іноземної валюти на підставі рішення суду, для її подальшого перерахування у вигляді виплати аліментів на рахунок відкритий в Україні.

31 травня 2024 року Філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Львові повторно скеровано листа щодо підтвердження можливості здійснення купівлі іноземної валюти (євро) та перерахування на рахунок в Україні ОСОБА_1 на виконання ухвали суду.

18 червня 2024 року за вх. № 5830 до Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поступила відповідь з Філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Львові, де роз`яснено, що стягувач та боржник згідно ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 09 січня 2024 року по справі №442/9340/23 є резидентами України, Філія АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Львові не має законних підстав для виконання операції із купівлі та перерахування валюти на рахунок відкритий в Україні.

У зв`язку з наявними обставинами, які роблять неможливим виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 09 січня 2024 року у справі №442/9340/23, Дрогобицьким ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області ЗМУМЮ 19 червня 2024 року скеровано ОСОБА_1 вимогу щодо надання інформацію про відкритий на ім`я ОСОБА_1 рахунок, на який необхідно перераховувати стягнуті у національній валюті кошти.

Після отримання від ОСОБА_1 інформації про відкритий рахунок у національній валюті, 20 червня 2024 року сформовано платіжну інструкцію на перерахування коштів в сумі 6 815 грн., які обліковувались на депозитному рахунку ДВС. 28 червня 2024 року Дрогобицьким управління ДКС Укрпїни у Львівській області опрацьовано платіжну інструкцію та перераховано кошти на рахунок стягувача ОСОБА_1 .

Таким чином, днем перерахування коштів на рахунок стягувача є 28 червня 2024 року, станом на який офіційний курс НБУ становив 43,3547 грн. за 1 євро.

Отже, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу дійшов необґрунтованого висновку щодо неправомірності вчинених органом ДВС дій.

Всі документи виконавчого провадження є в АСВП і учасник виконавчого провадження має до них доступ для ознайомлення.

10вересня 2024року зареєстровано відзив ОСОБА_1 , на апеляційну скаргу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2024 року, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав скарги, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , місцевий суд, з врахуванням статті 192 ЦК України, частини другої статті 533 ЦК України та правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц та у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2023 року у справі 2-1540/12, виходив з того, що згідно з довідкою Дрогобицького відділу ДВС від 05 червня 2024 року ОСОБА_1 надійшли кошти по сплаті аліментів: 17 січня 2024 - у розмірі 1 046, 50 грн, 16 лютого 2024 року - у розмірі 1 046, 50 грн, 12 березня 2024 року - у розмірі 1180, 50 грн, 12 квітня 2024 року - у розмірі 1 180, 50 грн, 14 травня 2024 року - у розмірі 1 180, 50 грн, проте такі не були конвертовані у євро на день поступлення і враховані виконавцем під час здійснення розрахунку заборгованості від 29 травня 2024 року.

Державний виконавець вважає датою зарахування аліментних коштів дату, коли аліменти отримані ОСОБА_1 , при цьому не зважає на той факт, що формою розрахунку заборгованості, яка встановлена додатком 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, не передбачено розділу, де б зазначалося «отримано стягувачем», так як ця дата не має ніякого значення для розрахунку заборгованості по сплаті аліментів згідно чинного законодавства.

Відтак, дійшов до висновку, що розрахунок заборгованості по аліментах, складений 29 травня 2024 року заступником начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С. Т. є неповним, не відповідає в повній мірі вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, що є підставою для визнання його неправомірним та скасування.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судами двох інстанцій встановлено, що на виконанні у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 65188076 про стягнення боргу з ОСОБА_3 , до складу якого входить виконавче провадження № 25780960 з виконання виконавчого листа № 2-123/09, виданого 23 жовтня 2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2009 року і до досягнення ним повноліття.

Державними виконавцями неодноразово здійснювалися розрахунки заборгованості зі сплати аліментів боржником, які є чинними.

Форма розрахунку заборгованості зі сплати аліментів встановлена додатком 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, згідно з яким в розрахунку заборгованості зазначається: місяць/рік; розмір доходу/середня заробітна плата для працівника для цієї місцевості; розмір аліментів, визначений у виконавчому документі; сума аліментів, яка підлягає стягненню; сплачена боржником/стягнута виконавцем; заборгованість станом на 30 число поточного місяця; сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження; сукупний розмір заборгованості.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2024 року визнано неправомірними дії державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С.Т., при складанні розрахунку заборгованості по аліментах від 15 квітня 2024 року у виконавчому провадженні 25780960 та зобов`язано останню усунути порушення.

Скасовано розрахунок заборгованості по аліментах від 15 квітня 2024 року у виконавчому провадженні реєстраційний № 25780960.

Зобов`язано державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С. Т. здійснити новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 25780960, у якому визначити розмір заборгованості по аліментах станом на дату здійснення розрахунку заборгованості.

На виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2024 року заступником начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С. Т. 29 травня 2024 року складено розрахунок, в якому зазначено, що заборгованість у боржника зі сплати аліментів станом на 29 травня 2024 року становить 15 753, 73 євро.

Встановлено й те, що 19 квітня 2024 року Дрогобицький ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся за роз`ясненнями до Національного Банку України.

22 травня 2024 року з Національного Банку України отримано відповідь, де роз`яснено, що норми Постанови № 18 не містять винятків щодо можливості купівлі іноземної валюти на підставі рішення суду для її подальшого перерахування у вигляді виплати аліментів на рахунок відкритий в Україні.

31 травня 2024 року Філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Львові повторно скеровано листа щодо підтвердження можливості здійснення купівлі іноземної валюти (євро) та перерахування на рахунок в Україні ОСОБА_1 на виконання ухвали суду.

18 червня 2024 року за вх. № 5830 до Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поступила відповідь з Філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Львові, роз`яснено, що стягувач та боржник згідно ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 09 січня 2024 року по справі № 442/9340/23 є резидентами України, Філія АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Львові не має законних підстав для виконання операції із купівлі та перерахування валюти на рахунок відкритий в Україні.

У зв`язку з наявними обставинами, які роблять неможливим виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 09 січня 2024 року у справі №442/9340/23, Дрогобицьким ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області ЗМУМЮ 19 червня 2024 року скеровано ОСОБА_1 вимогу щодо надання інформацію про відкритий на ім`я ОСОБА_1 рахунок, на який необхідно перераховувати стягнуті у національній валюті кошти.

Після отримання від ОСОБА_1 інформації про відкритий рахунок у національній валюті, 20 червня 2024 року сформовано платіжну інструкцію на перерахування коштів в сумі 6 815 грн, які обліковувались на депозитному рахунку ДВС. 28 червня 2024 року Дрогобицьким управління ДКСУ у Львівській області опрацьовано платіжну інструкцію та перераховано кошти на рахунок стягувача ОСОБА_1 .

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.

Звертаючись досуду ізскаргою, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С.Т. :

- через неповідомлення її про здійснення розрахунку заборгованості від 29 травня 2024 року у ВП 25 780960 та не надсилання такого у відповідності до статті 28 Закону «Про виконавче провадження»;

- при складанні розрахунку заборгованості по аліментах від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні № 25780960.

Скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні реєстраційний № 25780960.

Зобов`язати державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С.Т.:

- у відповідності до статті 28 Закону «Про виконавче провадження» надсилати їй документи виконавчого провадження № 25780960 на її електронну адресу;

- здійснити новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні реєстраційний № 25780960 у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися статтею 55 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, Законом України «Про виконавче провадження» із змінами та доповненнями, положеннями ЦПК України.

Частиною третьою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сума заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України відповідно до статті 195 СК України.

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Так, у своїй скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що перерахування аліментів повинно було бути здійснено з врахуванням офіційного курсу валюти на день поступлення коштів на рахунок ДВС, а не на день перерахування їх стягувачу.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до вимог статті 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Встановлено, що державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості по аліментах на дату зарахування платежу стягувачу, що відповідає вимогам частини другої статті 533 ЦК України, і з врахуванням курсу валют в Україні (саме у період оспорюваного розрахунку і проведених платежів) жодним чином не порушувало законних прав та інтересів скаржниці, а навпаки, враховувало такий інтерес. А відтак, доводи ОСОБА_1 щодо необхідності проведення перерахунку на день зарахування коштів на відповідний рахунок ДВС є безпідставними.

Щодообов`язку державного виконавця надсилати ОСОБА_1 документи виконавчого провадження № 25780960, тощо, у відповідності до статті 28 Закону «Про виконавче провадження», колегія суддів доходить такого висновку.

Приписами статті28Закону «Провиконавче провадження»встановлено,що копіїпостанов виконавцята іншідокументи виконавчогопровадження (далі-документи виконавчогопровадження)доводяться виконавцемдо відомасторін таінших учасниківвиконавчого провадження,надсилаються адресатампростим поштовимвідправленням абодоставляються кур`єром,крім постановпро відкриттявиконавчого провадження,про поверненнявиконавчого документастягувачу,повідомлення стягувачупро поверненнявиконавчого документабез прийняттядо виконання,постанов,передбачених пунктами1-4частини дев`ятоїстатті 71цього Закону,які надсилаютьсярекомендованим поштовимвідправленням.Боржник вважаєтьсяповідомленим пропочаток примусовоговиконання рішень,якщо йомунадіслано постановупро відкриттявиконавчого провадженняза адресою,зазначеною увиконавчому документі.Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (Розділ Розділ IV Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження).

Разом з тим, частина четверта статті 71 Розділу IX Закону України «Про виконавче провадження» - «Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», передбачає, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Оскільки, предметом розгляду в даній справі є скарга стягувача у зв`язку із виконанням рішення суду про стягнення аліментів, слід брати до уваги саме приписи частини четвертої статті 71 Розділу IX Закону України «Про виконавче провадження» - «Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», адже така є спеціальною по відношенню до статті 28Закону України «Про виконавче провадження», яка є у розділі ІV «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» тому за загальним правилом перевага надається спеціальній нормі.

Виходячи з системного аналізу вище перелічених норм Закону і цієї статті, зокрема, колегія суддів доходить висновку, що Закон не передбачає обов`язку державного виконавця в обов`язковому порядку скеровувати стягувачу усі документи виконавчого провадження під час виконання рішення суду про стягнення аліментів, зокрема, розрахунку заборгованості по аліментах. Спеціальна норма містить ряд підстав для такого направлення, які не підпадають під вимоги стягувачки, вказані у скарзі.

Вирішуючи скаргу, суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення такої.

Резюмуючи усі вище встановлені обставини справи, колегія суддів звертає увагу й на те, що, статус судів усіх інстанцій покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Зміст поданої ОСОБА_1 скарги носить більш претензійний характер, така не обґрунтована доводами, які дійсно свідчать про бездіяльність органу примусового виконання рішень, законодавство на яке посилається скаржниця, остання трактує на власний розсуд, в який спосіб дії державного виконавця порушили права чи інтереси скаржниці як стягувачки у виконавчому провадженні, яка внаслідок проведеного державним виконавцем перерахунку заборгованості опинилась у кращому становищі, ніж боржник, який міг би це оспорити, у скарзі не зазначено. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції на пропозицію суду обґрунтувати порушення діями державного виконавця її права чи інтересу, скаржниця пояснила, що курс валют є змінним і в подальшому розрахунок заборгованості у такий спосіб може погіршити її становище.

Повертаючись до положень статті 447 ЦПК України, колегія суддів враховує, що згідно з цією нормою сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Її тлумачення дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадженняпорушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Враховуючи наведене, виходячи зі змісту доводів скарги ОСОБА_1 , які не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги, колегія суддів водночас вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, адже подаючи згадану скаргу стягувачка не захищає жодних своїх прав як сторони виконавчого провадження, окрім цього такі не порушені з боку державного виконавця.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з мотивів наведених вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2024 року слід скасувати, постановити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 , відмовити.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищенаведеного та того, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, Дрогобицькому відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підлягає компенсації за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2024 року скасувати, постановити нове судове рішення.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір Світлани Тадеївни при складанні розрахунку заборгованості по аліментах від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні № 25780960 та під час надсилання копій документів та зобов`язання усунути порушення, скасування розрахунку заборгованості по аліментах від 29 травня 2024 року у виконавчому провадженні реєстраційний № 25780960, зобов`язання державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, зобов`язання державного виконавця до вчинення дій, відмовити.

Компенсувати Дрогобицькому відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2025 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич