Рішення

від 13.02.2025 по справі 154/3541/24

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/3541/24

2/154/173/25

заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лутая А.М.

за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Оваднівської сільської ради Володимирського району Волинської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,-

В С Т А Н О В И В

Орган опіки та піклування Оваднівської сільської ради Володимирського району Волинської області 19.09.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , 2012 р.н. Батько дитини ОСОБА_3 помер . Сім`я ОСОБА_1 перебувала під постійним контролем суб`єктів соціальної роботи Оваднівської сільської ради, яка здійснювала контроль за станом утримання, навчання, виховання дитини. З ОСОБА_1 проводились профілактичні бесіди, щодо виконання батьківських обов`язків, зобов`язано було створити належні умови проживання, виховання для дитини, пройти лікування від алкогольної залежності та працевлаштуватись. Проте бажаних результатів не досягнуто. Відповідачці було запропоновано допомогу психолога та певні види соціальних послуг, проте ОСОБА_1 відмовилась від допомоги спеціалістів.

За період з травня 2023 року по липень 2024 складено 10 актів обстеження умов проживання дитини, встановлено, що відповідач зловживає алкоголем, не працює, живе за рахунок допомоги по втраті годувальника, яка виплачується на дитину.

Від жителів села Верба неодноразово надходили скарги на відповідачку у зв`язку з порушенням громадського порядку, зловживання алкоголем, антигромадського способу життя. За місцем проживання характеризується негативно.

Відповідачка навчанням сина не цікавиться, на телефонні дзвінки класного керівника не відповідає, на батьківські збори не з`являється. Син був постійно пригнічений, шукав уваги у педагогів гімназії. Тобто матір самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

У зв`язку з такою ситуацією, було прийнято рішення про тимчасове влаштування дитини в сім`ю тітки ОСОБА_4 , яка проживає у Київській області.

Відповідно до наданих актів обстеження житлових умов дитина проживає у комфортних умовах, йому відведено окрему кімнату, тітка задовольняє базові потреби дитини, здійснює догляд. Дитина не бажає повертатись до матері.

Зважаючи на викладене позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_2 , 2012 року народження, а також стягнути аліменти, на його утримання у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 11.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.01.2025 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином судовими повістками. Заяв та клопотань від неї не надходило, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явилася в судове засідання, відзиву на позов не подала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов таких висновків.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч.2 ст.12 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року визначено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Предметом доказування у даному спорі є факт втрати відповідачем інтересу до своєї дитини та як наслідок цього нехтування наданими йому батьківськими правами та обов`язками.

Судом встановлено, що відповідач є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №1.

Батько дитини ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис 2.

З наданих суду Актів обстеження умов проживання від 09.05.2023, 22.05.2023, 21.06.2023, 25.09.2023, 01.04.2024, 03.04.2024, 08.05.2024, 16.06.2024, 21.06.2024, 04.07.2024 встановлено, що дитина проживає у неналежних умовах, у дитини немає окремого спального місця, він спить з вітчимом своєї матері, постіль брудна, у цій же кімнаті є спальне місце, де періодично спить матір зі своїм співмешканцем, двері в кімнату вибиті, в будинку немає антисанітарних умов, є їжа, сезонним одягом та взуттям забезпечений, проте повноцінних умов для виховання та проживання дитини немає.

Наказом служби у справах дітей Оваднівської сільської ради від 23.08.2024 року №19 тимчасово влаштовано ОСОБА_5 у сім`ю його тітки ОСОБА_4 , с.Мала Олександрівка, Київської області.

Актом обстеження умов проживання від 23.08.2024 року підтверджується, що дитина проживає з тіткою по АДРЕСА_1 , відповідно до якого дитина проживає у будинку з усіма зручностями, має окрему кімнату, в будинку чисто, затишно, є місце для дозвілля та навчання.

Згідно інформації КЗ «Гімназія села Верба Оваднівської сільської ради» про учня 6 класу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участь його матері в освітньому та виховному процесі, мати не цікавиться навчанням сина, за весь період відвідала лише одні батьківськи збори, на які з`явилася в нетверезому стані. На телефонні дзвінки класного керівника не відповідала. З педагогами-предметниками не спілкувалась.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується негативно, довгий час не працевлаштована, від населення села Верба неодноразово надходили скарги на неї щодо вживання алкоголю, порушення громадського спокою, ведення антигромадського способу життя., неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності.

Рішенням виконавчого комітету Оваднівської сільської ради сільської ради Володимирського району Волинської області від 21.08.2023 року №89, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, на підставі досліджених та оцінених в сукупності доказів, судом встановлено, що відповідач, будучи матір`ю неповнолітньої дитини, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неї. Ухилення її від виконання батьківських обов`язків полягає у свідомому самоусуненні від виховання дитини, піклування про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку його природних здібностей та готування його до самостійного життя та праці, що в свою чергу вказує на наявність законних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав на даний момент, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, що знайшло підтвердження у судовому засіданні, на думку суду, є єдиним можливим засобом забезпечення дитині гармонійного виховання, як того вимагає ст. 150 СК України, та пропорційним втручанню в право дитини на сімейне оточення рівню загрози права дитини на піклування, захист, здоров`я та освіту.

При цьому, застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, вона має право бути поновленою у батьківських правах відносно свого сина відповідно до положень ст. 169 СК України.

Згідно ч. ч. 2,3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. (ч.2 ст.182 СК України)

Зважаючи на те, що відповідач не працює, тому аліменти слід визначити у розмірі, заявленому позивачем, а саме 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на користь установи або особи, під опікою якої перебуватимуть малолітні діти.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вказане, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору при поданні позову, з відповідачки підлягає стягненню в користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн = (1211,20 грн (за вимоги про позбавлення батьківських прав) + 1211,20 грн (за вимоги про стягнення аліментів)).

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89, 141, 258-259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, 166, 180-182 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Органу опіки та піклування Оваднівської сільської ради Володимирського району Волинської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.

ОСОБА_1 позбавити батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь установи або особи, під опікою якої перебуватиме дитина, аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Орган опіки та піклування Оваднівської сільської ради Володимирського району Волинської області, місцезнаходження: вул. Перемоги, 20, с.Овадне, Володимирський район Волинська область, ЄДРПОУ 04334873.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий А.М. Лутай