Ухвала

від 10.02.2025 по справі 935/200/23

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/200/23

Провадження № 1-кп/935/90/24

У Х В А Л А

10 лютого 2025 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021062190000003 від 13.04.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України,

встановив:

До суду від прокурора Житомирської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021062190000003 від 13.04.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, яке обґрунтовано тим, що за змістом обвинувального акту дії обвинуваченого ОСОБА_8 як виконавця кваліфіковані за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, які виразилися у псуванні земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що спричинило тяжкі наслідки, організованою групою, однак обвинувальний акт в частині обвинувачення ОСОБА_8 містить формулювання обвинувачення, яке є скопійованим формуванням обвинувачення інших, на думку органу досудового слідства, учасників даного провадження, зокрема, організатора ОСОБА_4 , що є свідченням відсутності чіткого формулювання обвинувачення, і вказані порушення є істотними, їх виправлення неможливо шляхом зміни обвинувачення, оскільки позбавляє обвинуваченого знати, в чому конкретно він обвинувачується та обрати спосіб свого захисту, а, відповідно, обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України складений відповідно до всіх вимог ст. 291 КПК України.

Представник потерпілого Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримали подане клопотання.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з обвинувальним актом і реєстром матеріалів досудового розслідування в додаток до нього, приходить до таких висновків.

Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є головним, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. З огляду на це обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні мають бути викладеними чітко і конкретно, та наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Європейський суд з прав людини зазначив, що: "Обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту» ( справа "Маттоціа проти Італії").

Вище вказане узгоджується і з позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 03 листопада 2022 року, справа № 461/7741/16-к, провадження № 51-1703 км 22.

Судом встановлено, що викладене формулювання обвинувачення відповідає формулюванню обвинувачення, яке міститься в обвинувальному акті, при цьому в самому обвинувальному акті зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті Кримінального процесуального кодексу України, так як слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею.

За таких обставин, у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору слід відмовити.

До суду захисником ОСОБА_10 подано клопотання про скасування арешту майна, яке обґрунтовано тим, що слідчим суддею Коростишівського районного суду Житомирської області винесено ухвалу від 31.01.2023 про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту у виді заборони права на відчуження, розпорядження та користування на вантажний-спеціалізований транспортний засіб марки «ЗИЛ 130», д.н.з. НОМЕР_1 , з встановленою автономною компресорною станцією у вигляді причепа, власником якого є ОСОБА_4 , автомобіль марки «ЗИЛ 130», д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль марки «ГАЗ 5312», д.н.з. НОМЕР_4 , володільцем яких є ОСОБА_4 , з метою збереження речових доказів, у кримінальному провадженні за № 42021062190000003 від 13.04.2021. У квітні 2023 року захисником було подано клопотання про скасування арешту з вищевказаних транспортних засобів, в ході судового розгляду у кримінальному провадженні було призначено інженерно-екологічну експертизу, станом на теперішній час вищевказана інженерно-екологічна експертиза завершено, тобто відсутні будь-які підстави для продовження арешту транспортних засобів. Крім того, ОСОБА_4 не може використати своє право на користування та розпоряджання майном, а саме транспортні засоби марки «ЗИЛ 130», д.н.з. НОМЕР_5 , з встановленою автономною компресорною станцією у вигляді причепа, власником якого є ОСОБА_4 , автомобіль марки «ЗИЛ 130», д.н.з. НОМЕР_6 , автомобіль марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль марки «ГАЗ 5312», д.н.з. НОМЕР_4 , володільцем яких є ОСОБА_4 , а тому вказане майно має бути передане ОСОБА_4 на відповідальне зберігання, окрім цього, вказані транспортні засоби та інше вилучене майно, є єдиним джерелом доходу для ОСОБА_4 та його родини.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, оскільки вказані автомобілі мають значення речових доказів, в ході судового розгляду може виникнути необхідність у їх огляді, крім того, у разі ухвалення обвинувального вироку вказані автомобілі підлягають конфіксації.

Представник потерпілого Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_12 просили задовольнити клопотання про скасування арешту за вказаних обставин.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов такого висновку.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021062190000003 від 13.04.2021 накладено арешт у виді заборони права на відчуження, розпорядження та користування на вантажний-спеціалізований транспортний засіб марки «ЗИЛ 130», д.н.з. НОМЕР_5 , з встановленою автономною компресорною станцією у вигляді причепа, власником якого є ОСОБА_4 , автомобіль марки «ЗИЛ 130», д.н.з. НОМЕР_6 , автомобіль марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль марки «ГАЗ 5312», д.н.з. НОМЕР_4 , володільцем яких є ОСОБА_4 , з метою збереження речових доказів, у кримінальному провадженні за № 42021062190000003 від 13.04.2021.

Так, згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Вказана процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов`язок доведення зазначених обставин.

З ухвали слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2023 року убачається, що матеріали кримінального провадження свідчать, що вилучене майно має значення для забезпечення кримінального провадження, необхідність накладення арешту на вказане майно у виді заборони його відчуження, розпорядження та користування відповідає завданням в даному кримінальному провадженні та є необхідною та співмірною мірою втручання в права та свободи власника майна з огляду на можливість та наявність достатніх підстав продовження незаконної діяльності та можливості приховування, пошкодження, псування, знищення даних вантажівок, що може перешкодити кримінальному провадженню, крім того транспортні засоби є знаряддям вчинення злочину, слідчим суддею враховано використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, при дослідження матеріалів клопотання про скасування арешту судом не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об`єктивних фактах і правових підставах.

Відтак, матеріали кримінального провадження не містять доказів, які могли б слугувати належними підтвердженнями обґрунтованості підстав для скасування арешту майна.

Враховуючи те, що судове провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, майно на яке накладено арешт, є знаряддям вчинення злочину, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту, оскільки таке обмеження забезпечить «справедливий баланс» між засобами та метою його застосування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-132, 170-175, 291, 314-316, 372 КПК України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про скасування арешту майна.

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1