Постанова

від 14.02.2025 по справі 163/2471/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/2471/24 Провадження №33/802/118/25 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А. Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю представника Волинської митниці ДФС Федчишина Р.А. (в режимі відеоконференції), особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника адвоката Романчук О.М., розглянувши апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженку м.Рівне,Рівненської області,громадянку України,що проживаєза адресою: АДРЕСА_1 ,керівницю «ХристиянськаМедична АсоціаціяРівненської області»код ЄДРПОУ 13970757,РНОКПП - НОМЕР_1 ,визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та на підставі ст.22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі, - закрито.

Вилучений за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0360/20500/24товар -передано Волинській митниці для вирішення питання про його долю в порядку ст.243, 264 МК України.

Так, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона як керівник Християнської Медичної Асоціація Рівненської області, не заявила за встановленою формою точних і достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, а саме: футболка чоловіча торгівельна марка: NIKE артикул BV8708-729 кількість 740 штук; футболка чоловіча торгівельна марка: NIKE артикул ВV8708-819 кількість 160 штук; футболка чоловіча торгівельна марка: Adidas артикул AZB001 кількість 906 штук; футболка чоловіча торгівельна марка: Adidas артикул AHJ003 кількість 535 штук; футболка чоловіча торгівельна марка: Adidas артикул DU1108 кількість 89 штук; футболка чоловіча торгівельна марка: Adidas артикул DU1111 кількість 50 штук; ортез гомілковостопного суглобу торгівельна марка: MEDIROYAL артикул WAL150 кількість 82 штук; бандаж для плеча торгівельна марка: DeRoyal артикул 1163 кількість 10 штук; ортез для зап`ястя торгівельна марка: mediroyal артикул mr2260p кількість 16 штук; дитячий рюкзак кенгуру торгівельна марка: ergobaby артикул Bbc360ablk кількість 160 штук; термобілизна чоловіча торгівельна марка: TreKmates артикул 700815 кількість 318 штук; термобілизна жіноча торгівельна марка: TreKmates артикул 700816 кількість 215 штук; термобілизна дитяча торгівельна марка: TreKmates артикул 700814 кількість 225 штук, які переміщувались транспортним засобом марки «MAN TGX 18.460», номерний знак НОМЕР_2 із причіпом марки «Schmitz SCB», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ТОВ «Гілея» ОСОБА_2 та знаходились серед заявленого товару гуманітарної допомоги та були розміщені на 4 палетах в картонних коробках та 2 картонних коробках розміщених на палетах зверху і були виявлені під час митного контролю,чим вчинила правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

Не погодившись із такою постановою судді, Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою визнати винною ОСОБА_1 у порушенні митних правил за ст.472 МК України та накласти стягнення в межах санкції даної норми Закону, а також покласти на неї судові витрати. Апелянт зазначає про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю доведена матеріалами справи. При цьому, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, прийняте не об`єктивно, оскільки наявність фактів незаконного переміщення комерційних товарів під виглядом гуманітарної допомоги та звільнення, у воєнний час, винних осіб від адміністративної відповідальності наносить значної шкоди репутації Україні та відмови донорів від подальшої співпраці.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Романчук О.М. подала заперечення на апеляційну скаргу, де апеляційні доводи митного органу вважає безпідставними, а тому просить скаргу залишити без задоволення, а судове рішення, - без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши думку представника митниці Федчишина Р.А., який скаргу підтримав із наведених у ній підстав, ОСОБА_1 та її захисника Романчук О.М., які заперечили апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю тамитного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено наоргани доходів і зборівцим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідальність за ст.472 МК України настає за недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Згідно із ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи були дотримані.

Так, при прийнятті рішення місцевий суд прийшов до вірного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, що повністю підтверджено зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності. Крім того, не заперечується факт переміщення товарів, які зазначені у протоколі й самою ОСОБА_1 .

При цьому, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому згідно ч.7 ст.294 КУпАП висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Водночас, митний орган вказує про необґрунтованість та незаконність судового рішення в частині накладення стягнення, а саме звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідності на підставі ст.22 КУпАП.

Проте, таке твердження до уваги судом не приймається з огляду на таке.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог закону, які передбачають правила накладення стягнення за адміністративне стягнення, а саме - ст.23, 33 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При цьому суд, за наявності підстав, повинен обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Водночас, Пленум ВСУ у п.17 своєї постанови №8 від 03.06.2005 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» роз`яснив, що у справах про порушення митних правил,суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставіст.22 КУпАП. При цьому, необхідно врахувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.

Так, місцевим судом були з`ясовані та враховані обставини, що пом`якшують відповідальність порушника за вчинене правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, являється керівником «Християнська Медична Асоціація Рівненської області» та займається волонтерською діяльністю, що підтверджується листом-подякою КНП «Лиманської ЦРЛ», подякою від КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Рівненської обласної ради, подякою від колективу комунального закладу «Клеванська спеціальна школа № 1 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради, подякою рівненської обласної ради, подякою від військової частини НОМЕР_4 , подякою від КП «РОСДРЗН», подякою від спеціалізованої школи №1 в смт Клевань Рівненської обласної ради, грамотою за активну громадянську діяльність КНП «Центральна міська лікарня», фототаблицями, а також, що переміщуваний товар ввозився як гуманітарна допомога без сплати митних платежів. Окрім того, від дій ОСОБА_1 тяжких або шкідливих наслідків для держави не настало.

Фактично було враховано і те, що ОСОБА_1 не заперечується наявність в транспортному засобі товарів, які не зазначені у товарно-супровідних документах, а лише звертається її увага та те, що вона не була обізнаною про його загрузку іноземною державою. Також враховано, що ОСОБА_1 раніше побідного не вчиняла і, як пояснила, в майбутньому вчиняти не буде, відсутність обставин, що обтяжують її відповідальність, мотиви вчиненого.

Суд першої інстанції із врахуванням сукупності вищевикладених обставин, відсутністю обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , даних про її особу, і при цьому, врахувавши практику Європейського Суду з прав людини, обґрунтовано прийшов до висновку, що фактичне накладення стягнення у виді штрафу і конфіскації товару, що передбачено санкцією ст.472 МК України як безальтернативне стягнення, в даному випадку буде порушенням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення й особі правопорушника.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи відсутність тяжких або шкідливих наслідків, оскільки товар переданий Волинській митниці для вирішення питання про його долю в порядку ст.243, 264 МК України, вищевказаних даних про особу ОСОБА_1 , яка до того ж є інвалідом ІІІ групи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно звільнив її від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, та відповідно закрив провадження у справі. При цьому, апеляційна скарга не містить вмотивованих доводів спростування висновків місцевого суду у вищевказаній частині ухваленого судового рішення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в даному випадку формального складу правопорушення, оскільки поясненнями водія ОСОБА_2 стверджується та обставина, що він не зміг проконтролювати завантаження та перевірити кількість місць, так як такі дії проводилися виключно шведською стороною. Згідно дослідженого при апеляційному розгляді листа-специфікації вбачається, що відправник гуманітарної допомоги не повідомив ОСОБА_1 про факт завантаження 6 палет футболок з логотипами, нижньою білизною тощо, яка шведською компанією автоматично визначається як секонхенд, і ці обставини митним органом також не спростовані.

З огляду на наведене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Таким чином, апеляційну скаргу митного органу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_1 , - без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 , - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк