Постанова від 30.01.2025 по справі 496/1225/17

Номер провадження: 22-ц/813/14/25

Справа № 496/1225/17

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології плюс», Біляївська районна державна адміністрація Одеської області,,

третя особа - приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Шустова Наталія Святославівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління Держгеокадастру в Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології плюс», Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Шустова Наталія Святославівна про визнання незаконними та скасування розпоряджень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,3044 га, що розташована на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.Зажиття ОСОБА_4 склала на її ім`я заповіт, посвідченийзаступником Усатівського сільського голови по виконавчій роботі за реєстровим №113, який є чинним та бабусею не скасовувався.Після смерті бабусі вона, як спадкоємець за заповітом, звернулась до приватного нотаріуса для оформлення спадщини, але листом №519/02-14 від 10.12.2015 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітомі рекомендовано звернутись до суду, так як відсутній оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно щодо якого складався заповіт. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 07.04.2016 за нею (позивачкою) визнано право власності на зазначену земельну ділянку площею 3,3044 га у порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 . Однак, 12.01.2017 до апеляційного суду Одеської області звернулась відповідачка ОСОБА_2 з апеляційною скаргою, яка мотивована тим, що за життя ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказана земельна ділянка за договором дарування була подарована її батьку ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Після смерті батька відповідачка, як спадкоємець за законом першої черги, звернулась доприватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу для оформлення права на спадщину, але постановою від 21.11.2016 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за закономі рекомендовано звернутись до суду, так як відсутній оригінал державного акту про право власності на земельну ділянку.На даний час в провадженні суду заходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом. Позивачка вказує, що в ході судового розгляду їй стало відомо, що розпорядженням Біляївськоїрайонної державної адміністрації Одеської областівід 22.05.2006 №277/2006 «Про надання дозволу на виготовлення проекту зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради» ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , масив № НОМЕР_1 площею 3,23044 га ріллі, розташованої на території Усатівської сільської ради, що перебуває у власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №278353 з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «ведення особистого селянського господарства». Розпорядженням Біляївськоїрайонної державної адміністрації Одеської областівід 01.06.2006 №769/2006 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради» ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється з «ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «ведення особистого селянського господарства» та змінено цільове призначення. Позивачка вважає, що зазначені розпорядження прийняті з численними порушеннями чинного на той час законодавства, зокрема, в технічній документації по перенесенню в натуру проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, заява ОСОБА_4 , як власниці земельної ділянки, на проведення вказаного виду робіт відсутня. Крім того, позивачка, зазначає, що є невірним у даному випадку розроблення саме такого виду документації, як технічна документація, оскільки розробленню підлягав саме проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок цільове призначення яких змінюється, який повинен був бути погоджений відповідними органами державної влади. Разом з тим, з вказаної технічної документації не вбачається, що вона проходила державну експертизу та була погоджена органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Враховуючи те, що цільове призначення належної ОСОБА_4 земельної ділянки, в подальшому відчуженої на підставі договору дарування на користь особи, яка ніколи не була знайома з ОСОБА_4 ОСОБА_5 , змінено з порушенням порядку, передбаченого чинним на той час законодавством, договір дарування укладено у період чинності заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення, за наявності заповіту на вказану земельну ділянку на ім`я позивачки, остання вважає, що вищевказані розпорядження, державні акти на земельну ділянку та договір дарування підлягають визнанню недійсними. Позивачка також просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Прогресивні технології» посилаючись на те, що у ОСОБА_4 була відсутня воля на відчуження належної їй земельної ділянки та вона не підписувала договір дарування, який є першим договором, на підставі якого майно вибуло з її добросовісного володіння, а тому позивачка пред`являє віндикаційний позов до останнього набувача ОСОБА_3 .

Позиція відповідачів та третьої особи в суді першої інстанції

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, надавши письмові заперечення на позовну заяву, посилаючись на те, що її батько набув спірну земельну ділянку на підставі договору дарування, протягом тривалого часу нею користувався і ніхто не пред`являв прав на цю земельну ділянку, а зміна цільового призначення здійснювалась на підставі проектної документації виготовленої ПП «Еріда».

Відповідачка ОСОБА_3 направила до суду пояснення щодо позову, в якому просила відмовити ОСОБА_1 в позові з підстав, викладених в поясненні. При цьому, ОСОБА_3 просила суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог щодо договору дарування, який був укладений 19.10.2006.

Представник Біляївської районної державної адміністрації Одеської області заперечував щодо позовних вимог та просив в позові відмовити, посилаючись на те, що Розпорядження Біляївської РДА щодо зміни цільового призначення земельної ділянки приймалося на підставі заяви ОСОБА_6 і так як строк зберігання 3 роки сплив, вказана заява знищена.

Представники Управління Держгеокадастру в Біляївському районі Одеської області та ТОВ «Прогресивні технології плюс» відзив на позовну заяву не направили.

Третя особа приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Шустова Н.С. позовні вимоги не підтримала і вважала такими, що не підлягають задоволенню, оскільки договір дарування укладався без порушення вимог законодавства, так як земельна ділянка була з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від16жовтня2018року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №677/2006 від 22.05.2006 про надання дозволу на виготовлення проекту зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради. Визнано незаконнимта скасованорозпорядження Біляївськоїрайонної державноїадміністрації №769/2006від 01.06.2006про змінуцільового призначенняземельної ділянки ОСОБА_4 на територіїУсатівської сільськоїради. Визнано недійснимта скасованодержавний актна правовласності наземельну ділянкусерії ЯГ№939770,виданий Біляївськоюрайонною державноюадміністрацією Одеськоїобласті тазареєстрований уКнизі записівреєстрації державнихактів направо власностіна землюта направо постійногокористування землею,договорів оренди18.09.2006за №01.06.516.00508на ім`я ОСОБА_4 наземельну ділянкуплощею 3,3044га,яка розташованамасив № НОМЕР_1 ,ділянка НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Усатівська сільськарада Біляївськогорайону Одеськоїобласті,цільове призначенняякої дляведення особистогоселянського господарства. Визнано недійснимдоговір даруваннявідповідно доякого ОСОБА_4 подарувала,а ОСОБА_5 прийняв удар земельнуділянку площею3,3044га,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер5121085200:01:001:0825,посвідчений приватнимнотаріусом Біляївськогорайонного нотаріальногоокругу Одеськоїобласті ШустовоюН.С.19.10.2006за реєстр.№2476. Визнано недійснимдоговір купівлі-продажуземельної ділянки,укладений між ОСОБА_5 таТОВ «Прогресивнітехнології плюс»,посвідчений приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу СоколовимО.Є.за номером749від 20.03.2008. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 941512, виданий Біляївським районним відділом земельних ресурсів від 24.11.2006 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.06.516.00704, виданий на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 3,3044 га, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо витребування на її користь із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,2944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121085200:01:001:1005 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Біляївською районною державною адміністрацією було порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, оскільки відповідний проект не розроблявся та не затверджувався, ОСОБА_4 до Біляївської РДА з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки не зверталася у зв`язку з чим розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №677/2006 від 22.05.2006 та №769/2006 від 01.06.2006 щодо зміни цільового призначення земельних ділянок підлягають визнанню недійсними та скасуванню. При цьому, оскільки розпорядження Біляївської РДА щодо зміни цільового призначення скасовуються, а тому і державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №939770, виданий Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 18.09.2006 за №01.06.516.00508 на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,3044 га, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства є недійсним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим і договір дарування відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар земельну ділянку площею 3,3044 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , кадастровий номер 5121085200:01:001:0825, посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Шустовою Н.С. 19.10.2006 за реєстр. №2476 є недійсним з моменту його посвідчення відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України та п. 15 розділу 10 перехідних положень до Земельного Кодексу України. Разом з тим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,2944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121085200:01:001:1005 на підставі ст. 388 ЦК України, не підлягають задоволенню, оскільки вказана норма передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача, а позивачка на цей час не є власником спірної ділянки та не може витребувати земельну ділянку площею 0,2944 га, від ОСОБА_3 в порядку ст. 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018року скасувати та винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, при вирішені справи, районний суд не враховав той факт, що ОСОБА_1 не є належним позивачем по даній справі, оскільки Апеляційний суд Одеської області в рамах цивільної справи № 496/5988/15-ц дійшов до висновків, що рішення суду першої інстанції від 07 квітня 2016 року стосується прав та обов`язків заявника ОСОБА_2 та завдає їй шкоди, що виражається у несприятливих до неї наслідків. Крім того, на момент смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , частина спірної земельної ділянки, площею 0,2944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 2011 року, укладеного між ТОВ «СІ ТІ Девелопмент» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого за №1429. Судом першої інстанції невірно було застосоване земельне законодавство в частині визнання договору дарування відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар земельну ділянку площею 3,3044 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , оскільки даний договір дарування був укладений від 19.10.2006, а отже до правовідносин з приводу укладення такого договору слід було застосовувати положення Земельного кодексу України в редакції від 31.03.2006. Також суд першої інстанції взяв до уваги непідтверджуючі обставини, а саме, що в технічній документації відсутня заява ОСОБА_4 щодо зміни цільового призначення, адже така заява не була обов`язковою, так як розпорядження було видане 01.06.2006 та пройшов великий проміжок часу.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 (том ІІІ: а.с. 169-190)

ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018року в частині відмови щодо витребування на її користь із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121085200:01:001:1005 скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_4 , має право на витребування частини майна, яке вибуло із володіння ОСОБА_4 поза її волею, а саме: шляхом ведення її в оману та підробкою необхідних документів, оскільки довіреність на розпорядження земельною ділянкою складена померлою на ім`я невідомих осіб, з якими остання не перебувала у будь-яких стосунках та які не були членами її сім`ї або знайомими, та вказане підтверджується різністю підписів на документах. Звертає увагу, що окрім укладення угод щодо спірної земельної ділянки, померла ОСОБА_4 склала на користь позивачки заповіт, який не був скасований, а отже померла передала своє майно у володіння позивачки. Зазначає, що висновок суду першої інстанції в частині посилання на постанову апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року у справі № 496/5988/15-ц, яким за позивачкою було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 3,3044 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є хибним, так як зазначена постанова не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи.

Позиція сторін в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційні скарги, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області просило прийняти його до розгляду та визнати поважними причини пропуску строку на його подання.

Від інших сторін по справі на адресу апеляційного суду відзиви на апеляційні скарги не надходили, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 30.01.2025 та проведеному в режимі відеоконференції з`явилися: представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Сойма Д.Д. та представник ОСОБА_3 адвокат Марчук Н.А.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Від приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Шустової Н.С. неодноразово надходили заяви, у яких нотаріус просила справу розглядати без її присутності (том 4: а.с. 135, 202).

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3.Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

На підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №691/2004 від 24.09.2004 на ім`я ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №286139, на земельну ділянку площею 3,3044 га, з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастрові номери: 5121085200:01:001:0325 та 5121085200:01:001:0326. Вказаний державний акт на право власності на земельні ділянки було видано 21.02.2005 Біляївською районною державною адміністрацією та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.516.00035 (а.с.51).

Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на виготовлення проекту зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради» №677/2006 від 22.05.2006 ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , масив № НОМЕР_1 площею 3,3044 га ріллі, що перебуває у її власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА №278353, розташованих на території Усатівської сільської ради на ведення особистого селянського господарства (а.с.53).

Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації «Про зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради» №769/2006 від 01.06.2006 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок цільове призначення яких змінюється гр. ОСОБА_4 , що перебувають у її власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства на території Усатівської сільської ради, розроблений приватним підприємством «Еріда» та змінено цільове призначення земельних ділянок загальною площею 3,3044 га, що знаходиться у власності ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Усатівської сільської ради на ведення особистого селянського господарства (а.с.52).

На підставі вказаного розпорядження 18.09.2006 Біляївською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №939770, на земельну ділянку, площею 3,3044 га, з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121085200:01:001:0825, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.06.516.00508 (а.с.20).

19.10.2006 між ОСОБА_7 , яка діючи на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єсіною Л.М. 30.09.2006 за №4217, від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Шустовою Н.С., відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , надану для ведення особистого селянського господарства, площею 3,3044 га (а.с.38).

На підставі зазначеного договору дарування, 27.11.2006 Біляївським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №941512, на земельну ділянку площею 3,3044 га, розташовану за адресою: масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5121085200:01:001:0825, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.06.516.00704 (а.с.21).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., 20.03.2008 ОСОБА_5 продав ТОВ «Прогресивні технології плюс» частину земельної ділянки площею 0,2944 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства», що розташована за адресою: територія Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , кадастровий номер 5121085200:01:001:0825, з земельної ділянки площею 3,3044 га.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 20.03.2008, ОСОБА_5 передав у власність, а ТОВ «Прогресивні технології плюс» прийняло земельну ділянку площею 0,2944 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства», що розташована за адресою: територія Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , частину від земельної ділянки, кадастровий номер 5121085200:01:001:0825, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного сторонами 20.03.2008 та посвідченого Соколовим О.Є. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстр. № 749.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, 12.09.2008 відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області на ім`я ТОВ «Прогресивні технології плюс» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №312597, на земельну ділянку площею 0,2944 га, розташовану за адресою: масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5121085200:01:001:1005, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02.08.516.00015.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітіним Е.П., 06.08.2009 ТОВ «Прогресивні технології плюс» продало ТОВ «Сі Ті Девелопмент» земельну ділянку № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , площею 0,2944 га, що розташована за адресою: масив № НОМЕР_1 Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121085200:01:001:1005.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікорським А.А., 08.03.2011 року ТОВ «Сі Ті Девелопмент» продало ОСОБА_3 земельну ділянку (кадастровий номер 5121085200:01:001:1005) загальною площею 0,2944 га, яка розташована: масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями5,12,13,81,83 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожнасторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

У частині першійст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про:

-визнання незаконним та скасування розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №677/2006 від 22.05.2006 року про надання дозволу на виготовлення проекту зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради,

-визнання незаконним та скасування розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №769/2006 від 01.06.2006 про зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради,

-визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №939770, виданого Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 18.09.2006 за №01.06.516.00508 на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,3044 га, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства,

районний суд вважав встановленими обставини того, що порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, оскільки:

-заява ОСОБА_4 про зміну цільового призначення земельної ділянки № НОМЕР_4 масив НОМЕР_1 відсутня, що підтверджується листами Біляївської РДА (том. 2 а.с. 73, 77);

-проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок гр. ОСОБА_4 відсутній, про що свідчить лист начальника відділу у Біляївському районі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.07.2018 року. (том. 2 а.с. 80);

-з технічної документації по перенесенню в натурі проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, складена ПП «Еріда», наданої начальником відділу у Біляївському районі Головного Держгеокадастру в Одеській області від 19.02.2018 на запит представника позивачки вбачається, що вона не погоджена з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також не підлягала державній землевпорядній експертизі;

-в заяві ОСОБА_4 на ім`я директора ПП «Еріда» про розробку технічної документації по перенесенню в натурі проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відсутній підпис останньої або підпис уповноваженої на це особи (том 1 а.с. 199-214).

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти доводів позовної заяви представником ОСОБА_2 ОСОБА_8 , було надано до суду відповідні документи з питань зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 3,3044 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої була ОСОБА_4 , зокрема:

-рішення сесії Усатівської сільської ради за №22-у від 28 квітня 2006 року;

-лист Усатівської сільської ради до Біляївської районної державної адміністрації за №463 від 06 травня 2005 року;

-витяг з протоколу №5 засідання комісії з питань регулювання земельних відносин Біляївської районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року, у якому зокрема міститься посилання на заяву ОСОБА_4 щодо зміни цільового призначення земельних ділянок;

-ксерокопія журналу реєстрації письмових звернень громадян за 2006 рік Усатівської сільської ради;

-лист Усатівської сільської ради від 8 травня 2018 року за №766;

-адвокатський запит на ім?я директора приватного підприємства «Еріда» від 16 травня 2018 року;

-лист колишнього директора приватного підприємства «Еріда» від 18 червня 2018 року;

-архівна копія технічної документації проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Усатівської сільської рали Біляївського району Одеської області, яка містить зокрема заяву ОСОБА_4 щодо зміни цільового призначення земельних ділянок (том ІІ: а.с.32-65).

Отже, факт звернення ОСОБА_4 з письмовою заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки підтверджується вищезгаданими документами.

Разом з тим, матеріали справи також містять відповідь Біляївської РДА Одеської області від 06.07.2018 за №2012/03-12/21/1381 на адвокатський запит ОСОБА_9 , з якої вбачається, що згідно Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №348, журнали реєстрації звернень громадян з земельних питань за 2006-2008 роки були знищені актом №1 від 15.04.2015 (том ІІ: а.с. 76).

Тобто з наведеного вбачається, що заява ОСОБА_4 була знищена за строком зберігання.

Натомість встановлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок була здійснена в 2006 році і з цього моменту і до самої смерті, ОСОБА_4 не заперечувала законність розпорядження адміністрації про зміну цільового призначення земельних ділянок та матеріалами справи не доведено, що остання була не згодна із цим.

Отже, заява надана до суду представником ОСОБА_2 ОСОБА_8 безпідставно не прийнята до уваги судом.

З урахуванням вищенаведеного, у задоволенні цих вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар земельну ділянку площею 3,3044 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , кадастровий номер 5121085200:01:001:0825, посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Шустовою Н.С. 19.10.2006 за реєстром №2476, слід зазначити наступне.

Висновком судово почеркознавчої експертизи від 31.05.2021 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, розміщений в графі «Розписка про одержання оформленого документу» (номер нотаріальної дії 4217), виконаний не самою ОСОБА_4 , а іншою особою. Досліджений підпис виконаний з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_4 .

Викладене є ознакою того, що ОСОБА_4 не укладала договір дарування із ОСОБА_5 , оскільки вчинення нотаріальної дії при посвідченні довіреності обов`язково передбачає підписання не лише угоди, а й реєстру вчинення нотаріальних дій.

При цьому унеможливлення надання висновку щодо підпису в самій довіреності через відсутність достатньої кількості зразків підпису ОСОБА_4 з огляду на зміст дослідницької частини висновку не надає підстав вважати доводи позову, що договір не підписувався необґрунтованими.

Правочин, який не підписаний, є неукладеним, відтак не може бути визнаний недійсним.

Так,за змістомстатті 11ЦК Україницивільні правата обов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язківє,зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із частиною першою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи викладене, підстави для визнання договору дарування недійсним відсутні, проте договір слід вважати неукладеним через не підписання його ОСОБА_4 шляхом видачі довіреності.

Враховуючи підстави позову, ефективним способом захисту права, є витребування майна від останнього набувача земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів також не може погодитися і з висновком суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Прогресивні технології плюс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. за номером 749 від 20.03.2008, оскільки визнання його недійсим є неефективним способом захисту прав.

Враховуючи, що вимоги щодо визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 941512, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів від 24.11.2006 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.06.516.00704, виданого на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 3,3044 га, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, є похідними від вимог про визнання договорів недійсними, тому задоволенню також не підлягають.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь земельної ділянки, площею 0,2944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , кадастровий номер 5121085200:01:001:1005 на підставі ст. 388 ЦК України, районний суд виходив з того, що вказана норма передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Натомість з постанови апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2018 року вбачається, що рішення Біляївського районного суду від 07 квітня 2016 року, яким за позивачкою було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 3,3044 га, яка розташована масив № НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , НОМЕР_3 Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області після смерті бабусі ОСОБА_4 скасовано і в позові відмовлено, а тому позивачка на цей час не є власником спірної ділянки та не може витребувати земельну ділянку площею 0,2944 га, від ОСОБА_3 в порядку ст. 388 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки судове рішення у справі №496/5988/15-ц про відмову в задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно, не позбавляє ОСОБА_1 право вимоги як спадкоємця.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/36817, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18.

Відповідно до положень ст.ст.1216,1217,1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістомст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Матеріалами справи встановлено, що померла ОСОБА_4 склала на ім`я позивачки ОСОБА_1 заповіт, який не був скасований, а отже померла передала своє майно у володіння позивачки.

Таким чином, ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_4 , має право на витребування частини майна, яке вибуло із володіння ОСОБА_4 поза її волею.

Відповідно дост. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. За умовамист. 1213 ЦК Українинабувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, тому до позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України позовна давність не застосовується.

Так, зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №904/10673/16. Зокрема, у даній постанові Верховним Судом зазначається, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. п. 3, 4 ст.376 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1ст. 390 ЦПК Українипередбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,2944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121085200:01:001:1005.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології плюс», Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №677/2006 від 22.05.2006 про надання дозволу на виготовлення проекту зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради; визнання незаконним та скасування розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №769/2006 від 01.06.2006 про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 на території Усатівської сільської ради; визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №939770, виданого Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 18.09.2006; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Шустовою Н.С. 19.10.2006 за реєстром №2476; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Прогресивні технології плюс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. від 20.03.2008 за реєстром №749; визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів від 18.09.2006, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.02.2025

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

С.М. Сегеда