Постанова

від 11.02.2025 по справі 591/2737/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м.Суми

Справа №591/2737/19

Номер провадження 22-ц/816/125/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач Сумський національний аграрний університет,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2023 року в складі судді Сидоренка Р.В., ухваленого в м. Охтирка,

в с т а н о в и в :

02 травня 2019 року Сумський національний аграрний університет звернувся з позовом до ОСОБА_1 , вимоги якого заявою від 20 липня 2021 року збільшив та просив стягнути заборгованість на загальну суму 21015,57 грн, яка складається з тіла кредиту 10500 грн, відсотків за користування кредитом 4111,39 грн, пені 3889,26 грн та інфляційних збитків 2514,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 грудня 2003 року між сторонами було укладено угоду № 370 про надання відповідачці цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямком підготовки (спеціальністю) менеджмент зовнішньоекономічної діяльності за денною формою навчання у розмірі 3000 грн на навчальний рік та 10500 грн на весь період навчання. Відповідачка була зарахована на навчання у 2002 році наказом ректора № 1256 від 30 липня 2002 року. У 2006 році вона закінчила навчання, здобула вищу освіту за спеціальністю, одержала диплом бакалавра, після чого продовжила навчання та у 2007 році отримала диплом магістра. Проте, у добровільному порядку суму наданого кредиту та три відсотки річних за користування кредитом відповідачка не повернула.

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2023 року позов Сумського національного аграрного університету задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського національного аграрного університету заборгованість за угодою про надання кредиту в розмірі 13398,90 грн, 1224,83 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не надав доказів сплати коштів за навчання, як і не довів існування у відповідачки угоди про надання кредиту, а сам оригінал правочину суду не надано. Суд мав зменшити розмір неустойки, який перевищує розмір збитків. До того ж стягнення пені під час карантину заборонено. Також звертає увагу на те, що одержувач кредиту звільняється від сплати процентів за користування кредитом у разі народження дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Сумського національного аграрного університету Ворфоломеєва Н.П. просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому зазначає, що факт укладення між сторонами угоди про надання кредиту на навчання є доведеним, а доводи відповідачки про навчання на безоплатній основі є безпідставними та не доведеними. Пеня нарахована за період до запровадження карантину. Від імені відповідачки угоду про надання кредиту підписував її батько, інакше ОСОБА_1 не мала би змоги здобути освіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Цуркана В.І. про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки останнє не містить достатніх обґрунтувань неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи за № 591/7695/23.

Розгляд справи можливий без участі ОСОБА_1 та її представника - адвоката Цуркана В.І., так як явка їх до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Ворфоломеєву Н.П., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно з договором МДС № 096 від 12 липня 2002 року, укладеного між Сумським національним аграрним університетом та ОСОБА_2 позивач взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника надати послугу в здобутті повної вищої освіти за типовою програмою освітньо-кваліфікаційної підготовки з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» та здобуттям на його основі освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» ОСОБА_1 . Оплата за навчання за кожен курс (з 1-го по 5-й) становить 3000 грн (т. 2 а.с. 59).

Наказом ректора університету № 1256 від 30 липня 2002 року ОСОБА_1 була зарахована на навчання до Сумського національного аграрного університету у 2002 році (т. 1 а.с. 15).

29 грудня 2003 року між Сумським національним аграрним університетом та ОСОБА_1 укладено угоду № 370 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти, за умовами якої навчальний заклад відповідно до Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 року №916, надає одержувачу кредиту - ОСОБА_1 цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету, за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямком підготовки (спеціальністю) менеджмент зовнішньоекономічної діяльності за денною формою навчання у розмірі 3000 грн на навчальний рік та 10500 грн на весь період навчання.

Згідно з п. 3.3 укладеної Угоди одержувач кредиту зобов`язався повернути протягом 15 років всю суму наданого навчальним закладом кредиту та три відсотки річних за користування кредитом після закінчення навчання, починаючи з дванадцятого місяця, а у разі відрахування одержувача кредиту із навчального закладу, - починаючи з третього місяця після відрахування. Пунктом 6 Угоди визначений порядок повернення кредиту, а саме: одержувач кредиту повертає використаний ним на навчання кредит у сумі 10500 грн та три відсотки за користування ним готівкою або у безготівковому порядку на банківський рахунок позивача до 31 грудня кожного року 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та відсотки за користування ним, починаючи з 01 липня 2008 року по 30 червня 2023 року. Згідно з п. 8 Угода набирає чинності з дня її підписання і діє до дати повернення кредиту або відсотків за користування ним (т. 1 а.с. 9-11).

У 2006 році ОСОБА_1 закінчила навчання у Сумському національному аграрному університеті та отримала вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент ЗЕД» (кваліфікація бакалавр) згідно наказу № 1528-н від 22 червня 2006 року (т. 1 а.с. 16).

Після одержання диплому бакалавра у 2006 році ОСОБА_1 продовжила навчання та у 2007 році отримала диплом магістра згідно наказу №1400-н від 05 липня 2007 року (т. 1 а.с. 18).

З метою досудового врегулювання спору Сумським національним аграрним університетом неодноразово надсилались листи-претензії № 2242/1 від 02 липня 2014 року, № 3251 від 26 жовтня 2015 року, № 1758 від 24 червня 2016 року з вимогами щодо сплати заборгованості по кредиту.

Доказів повного або часткового повернення отриманого кредиту, процентів за користування кредитом матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що відповідачка не довела фактів повної або часткової сплати кредиту чи наявності будь-яких інших підстав для звільнення її від обов`язку повернення кредиту. Позивачем спростовані доводи відповідачки про відсутність правовідносин з приводу отримання освітніх послуг на комерційній основі. Також суд дав оцінку заяві відповідачки про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску трирічного строку позовної давності. Зокрема, суд урахував, що відповідачка за умовами угоди зобов`язана до 31 грудня кожного року повертати 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та 3% за користування ним, а тому оскільки позов подано 02 травня 2019 року, трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення прострочених платежів з повернення кредиту та процентів за період з 2008 по 2015 роки сплинув, тобто суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про стягнення 5252,88 грн боргу по тілу кредиту та 2363,79 грн процентам за період до 31 грудня 2016 року за спливом строку позовної давності. Відтак, суд стягнув з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 5247,12 грн та борг по процентах в розмірі 1747,60 грн.

Вирішуючи вимоги про стягнення пені та інфляційних збитків, суд виходив з того, що п. 7.2. Угоди передбачено у випадку ухилення одержувача кредиту від повернення кредиту чи відсотків за користування ним сплату навчальному закладу пені у розмірі подвійної кредитної (облікової) ставки НБУ від неповернутої в строк суми. Суд погодився з розрахунком пені позивача та стягнув з відповідачки 3889,26 грн. Також суд погодився з розрахунками інфляційних збитків, у яких позивачем застосовано загальний строк позовної давності 3 роки з часу звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог, а тому стягнув 2514,92 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками місцевого суду з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з п. 22 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти сума кредиту повертається із сплатою 3 % річних протягом 15 років, починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі, до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів з виплатою щороку однієї п`ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним.

Одержувач кредиту на навчання за рахунок Державного бюджету України повертає кредит та відсотки за користування ним через вищий навчальний заклад на рахунки Міністерства освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебуває вищий навчальний заклад, з подальшим зарахуванням коштів до Державного бюджету України.

З урахування встановлених у справі обставин, зазначених вище норм права, якими врегульовані спірні правовідносини, а також ураховуючи не спростований відповідачкою факт укладення угоди про надання кредиту на навчання, відсутність доказів повної або часткової сплати боргу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про порушення відповідачкою умов укладеної угоди та, як наслідок, порушення прав позивача на повернення суми кредиту та процентів за його використання.

Апеляційній суд погоджується з обґрунтуванням та мотивами місцевого суду у питанні застосування до спірних правовідносин наслідків спливу трирічного строку позовної давності. Зокрема, є правильними посилання місцевого суду на правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-20цс14, № 6-103цс14, № 6- 169цс14, № 6-167цс14 та № 6-31цс15 щодо того, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності щодо кожного з платежів.

Колегія суддів не вдається до повторної оцінки викладених місцевим судом в мотивувальній частині рішення розрахунків пропуску позивачем трирічного строку позовної давності за періоди нарахування боргу по тілу кредиту та процентам за його використання з 2008 по 2015 роки, оскільки позивач в цій частині рішення суду не оскаржує, а доводи апеляційної скарги щодо правильності чи помилковості відповідних розрахунків у скарзі відсутні.

Відтак, як правильно вважав місцевий суд сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові в частині вимог про стягнення заборгованості за період до 31 грудня 2016 року, тобто 5252,88 грн боргу по тілу кредиту та 2363,79 грн боргу по процентам за його використання, а решту боргу за кредитом у розмірі 5247,12 грн та процентам у розмірі 1747,60 грн слід стягнути з відповідачки.

Щодо повністю задоволених вимог про стягнення неустойки та інфляційних збитків апеляційний суд також погоджується з висновками місцевого суду.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Угоди про надання кредиту на навчання передбачено, що у випадку ухилення одержувача кредиту від повернення кредиту чи відсотків за користування ним, одержувач кредиту сплачує навчальному закладу пеню у розмірі подвійної кредитної (облікової) ставки НБУ від неповернутої в строк суми.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з розрахунком позивача пеня за період з 19 квітня 2018 року по 19 квітня 2019 року, тобто у межах річного строку позовної давності становить 3889,26 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині заборони стягнення пені під час дії карантину є безпідставними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набрав чинності з 02 квітня 2020 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на території України діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, тобто у спірних правовідносинах зазначені вище норми не застосовуються, оскільки пеня була нарахована до початку дії карантину.

З висновками суду про стягнення інфляційних збитків апеляційний суд також погоджується.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків відповідачкою не спростовано, контррозрахунку суду не надано.

Посилання в апеляційній скарзі на норми права, якими передбачено звільнення боржника за кредитом на навчання від сплати процентів за користування кредитом доказами не підтверджені, тобто ОСОБА_1 не надала ні місцевому, ні апеляційному суду свідоцтва про народження нею дитини.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про часткове задоволення позову.

Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне рішення складено 14 лютого 2025 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

О. І. Собина