Постанова

від 12.02.2025 по справі 199/6026/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/125/25 Справа № 199/6026/19 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування записів про право власності

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року,-

В С Т А Н О В И В:

У ліпні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Дуос Капітал», ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним акту приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, акту прийому-передачі нерухомого майна учаснику товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства, скасування записів про право власності та зобов`язання повернути земельну ділянку. Позов мотивовано тим, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18, затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнано, серед іншого, за ОСОБА_1 право власності на торгівельні павільйони, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеної мирової угоди, 08 листопада 2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області Третяк Т.В. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на торгівельні павільйони літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000; номер запису про право власності: 28826707, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43947919 від 09 листопада 2018 року).

19 березня 2019 року ОСОБА_1 за актом приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року передав, а ТОВ «Дуос Капітал» прийняло до статутного капіталу майновий вклад у вигляді: громадського будинку, будівлі та споруди, об`єкт житлової нерухомості, які складаються з торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000, що було оцінено засновником у розмірі 50000 грн та рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова С.В. від 20 березня 2019 року було зареєстровано право власності за ТОВ «Дуос Капітал», номер запису про право власності: 30779845.

19 березня 2019 року відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» про вихід зі складу учасників №19/03 від 19 березня 2019 року на підставі акту прийому-передачі майна від 19 березня 2019 року ТОВ «Дуос Капітал» було передано ОСОБА_2 наступне майно: майновий вклад у вигляді: громадський будинок, будівлі та споруди, об`єкт житлової нерухомості, який складається з торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000 та рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова С.В. від 20 березня 2019 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на вказане майно, номер запису права власності: 30782876.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року скасовано ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року про затвердження мирової угоди та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Спірне майно не було введено ОСОБА_1 в експлуатацію, ухвала суду про затвердження мирової угоди, якою було визнано право власності на спірне нерухоме майно скасована апеляційним судом, Дніпровська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а тому у ОСОБА_1 не виникло права власності на торгівельні павільйони, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому він не мав права передавати майно у власність ТОВ «Дуос Капітал», як внесок майна до статутного капіталу, а в акті приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року відсутнє будь-яке посилання на рішення загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» про збільшення статутного капіталу товариства та не зрозуміло, який розмір частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Дуос Капітал» і на якій підставі було передано майно ОСОБА_2 у зв`язку з його виходом з товариства, враховуючи, що він до статутного капіталу цього майна не вносив, як і відсутня інформація про згоду інших учасників товариства, що є підставою для визнання акту прийому-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року, акту прийому-передачі майна від 19 березня 2019 року ОСОБА_2 , та протоколу загальних зборів №19/03 від 19 березня 2019 року недійсними, у зв`язку з чим записи по право власності, що були внесені на підставі зазначених актів є такими, що підлягають скасуванню, тому Дніпровська міська рада просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним акт приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року у частині торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що складений між ОСОБА_1 та ТОВ «Дуос Капітал»; визнати недійсним акт прийому-передачі майна від 19 березня 2019 року в частині торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що складений між ТОВ «Дуос Капітал» та ОСОБА_2 ; визнати недійсним протокол №19/03 загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» від 19 березня 2019 року про вихід зі складу учасників ТОВ «Дуос Капітал» та повернення майна, внесеного до статутного капіталу в частині торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за: ОСОБА_1 № 28826707, який внесено державним реєстратором Третяк Т.В., Чумаківська сільська рада, Дніпровського району, Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43947919 від 09 листопада 2018 року; ТОВ «Дуос Капітал» № 30779845, який внесено державним реєстратором Ковальовим С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46048628 від 20 березня 2019 року; ОСОБА_2 №30782876, який внесений державним реєстратором Ковальовим С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46051956 від 20 березня 2019 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно збудованих будівель.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року позов Дніпровської міської ради задоволено. Визнано недійсним акт приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року в частині торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що складений між ОСОБА_1 та ТОВ «Дуос Капітал». Визнано недійсним акт прийому-передачі майна від 19 березня 2019 року в частині торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що складений між ОСОБА_2 та ТОВ «Дуос Капітал». Визнано недійсним протокол №19/03 Загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» від 19 березня 2019 року про вихід зі складу учасників ТОВ «Дуос Капітал» та повернення майна, внесеного до статутного капіталу в частині торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_1 № 28826707, який внесено державним реєстратором Третяк Т.В., Чумаківська сільська рада, Дніпровського району, Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43947919 від 09 листопада 2018 року; ТОВ «Дуос Капітал» № 30779845, який внесено державним реєстратором Ковальовим С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46048628 від 20 березня 2019 року; ОСОБА_2 №30782876, який внесений державним реєстратором Ковальовим С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46051956 від 20 березня 2019 року. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно збудованих будівель. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, оскільки суд першої інстанції прийняв до провадження та розглянув по суті позовні вимоги з порушенням вимог ст. ст.19,20 ЦПК України, так як вони підлягають розглядові за правилами різних судочинств, зокрема, вимоги, що стосуються оскарження акту прийому-передачі спірного до статутного капіталу від 19 березня 2019 року, що складений між ОСОБА_1 та ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ», акту прийому-передачі майна від 19 березня 2019 року, що складений між ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ» та ОСОБА_2 , протоколу №19/03 Загальних зборів учасників ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ» від 19 березня 2019 року про вихід зі складу учасників ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ» належить розглядати за правилами ГПК України господарським судом, що судом першої інстанції не взято до уваги та призвело до порушення норм матеріального та процесуального права і є підставою для скасування заочного рішення на підставі ст.ст. 376, 377 із закриттям провадження на підставі ст. 255 ЦПК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року скасовано. Провадження у справі за позовними вимогами Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Дуос Капітал», ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним акту приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, акту прийому-передачі нерухомого майна учаснику товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства та скасування записів про право власності закрито. Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Дуос Капітал», ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у частині позовної вимоги Дніпровської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано та передано справу у цій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у частині позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсним акту приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, акту прийому-передачі нерухомого майна учаснику товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ТОВ «Дуос Капітал» залишено без змін. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у частині позовної вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно збудованих будівель, змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1 інстанції лише в частині позовної вимоги Дніпровської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та в частині скасованих судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18, затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнано, серед іншого, за ОСОБА_1 право власності на торгівельні павільйони, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеної мирової угоди 08 листопада 2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області Третяк Т.В. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на торгівельні павільйони літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000; номер запису про право власності: 28826707, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43947919 від 09 листопада 2018 року.

Відповідну до акту приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Дуос Капітал» прийняло до статутного капіталу майновий вклад у вигляді: громадський будинок, будівлі та споруди, об`єкт житлової нерухомості, які складаються з торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000, що було оцінено засновником у розмірі 50000 грн, та рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова С.В. від 20 березня 2019 року було зареєстровано право власності за ТОВ «Дуос Капітал», номер запису про право власності: 30779845.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» про вихід зі складу учасників №19/03 від 19 березня 2019 року на підставі акту прийому-передачі майна від 19 березня 2019 року ТОВ «Дуос Капітал» було передано ОСОБА_2 наступне майно: майновий вклад у вигляді: громадський будинок, будівлі та споруди, об`єкт житлової нерухомості, який складається з торгівельних павільйонів літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000 та рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова С.В. від 20 березня 2019 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на вказане майно, номер запису права власності: 30782876.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року скасовано ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року про затвердження мирової угоди та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Встановлено, що Дніпровська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності за ОСОБА_1 ,ТОВ «Дуос Капітал», ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку, що це є ефективним способом захисту порушеного права. Враховуючи те, що рішення суду, на підставі якого земельна ділянка вибула із володіння Дніпровської міської ради поза її волею, скасовано, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування записів про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року провадження у справі за позовними вимогами Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Дуос Капітал», ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним акту приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, акту прийому-передачі нерухомого майна учаснику товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства та скасування записів про право власності закрито

Скасовуючи Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року в частині позовних вимог Дніпровської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що позовні вимоги Дніпровської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в порядку цивільного судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку господарського судочинства.

Враховуючи, визначені межі розгляду, встановивши наведені вище обставини справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У статті 3 ЦК України закріплено, що одними із основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства. При існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов`язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване. При існуванні самочинного будівництва метою власника земельної ділянки є захист права власності на земельну ділянку, а не набуття на підставі рішення суду права на знесення. Тому вимога про надання права на знесення не є належним способом захисту права (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 201/2288/20 (провадження № 61-7154св22)).

Належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (див. пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2021 року в справі № 199/6042/19 (провадження № 61-11658свп20) вказано про те, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, що переглядається, Дніпровська міська рада просила скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в порядку цивільного судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку господарського судочинства.

За таких обставин доводи апеляційної скарги, що заявлені Дніпровської міською радою позовні вимоги щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відносяться до юрисдикції господарського суду є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що торгівельні павільйони літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є самочинним будівництвом, право власності на яке було набуто ОСОБА_1 на підставі судового рішення, яке було скасоване.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У частині першій статі 375 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак доводить, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У частині четвертій статті 376 ЦК України зазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13,постанови Верховного Суду: від 20 жовтня 2020 року у справі №569/21350/18, від 22 лютого 2022 року у справі №203/5561/16, провадження №61-14898св21).

Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391,396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16,386,391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом лише за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно будівлі і споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.

Також колегія суддів наголошує на тому, що Дніпровською міською радою не приймалось жодних рішень з приводу надання ОСОБА_1 або ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки для будь-яких цілей.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Нормою ст. 182 ЦК України передбачена обов`язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно частини другої та пункту «а» частини третьої цієї статті ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо).

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини першої статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Самовільне зайняття земельних ділянок це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї і його державної реєстрації ( стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Позивач заявив позовні вимоги з підстав порушення права власника земельної ділянки територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, а тому правовідносини між ним та іншими особами потрібно розглядати з точки зору землекористування у відповідності до встановлених судами фактичних обставин справи та підстав позовних вимог з точки зору законності забудови належної позивачу земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню

За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV.

Встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на торгівельні павільйони літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000; номер запису про право власності: 28826707).

Надалі, рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області Ковальова С. В. від 20 березня 2019 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на вказане вище майно, номер запису права власності: 30782876.

Встановлено, що Дніпровська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене та те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року скасовано ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18, якою було затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та визнано, крім іншого, за ОСОБА_1 право власності на торгівельні павільйони, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду, колегія суддів вважає що слід скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на торгівельні павільйони літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказане формулювання у даному випадку, не є виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог Дніпровської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Керуючись ст. 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішенняАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від23червня 2022року участині задоволенняпозовних вимогДніпровської міськоїради проскасування вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно записупро правовласності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Дніпровської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Третяк Т.В., Чумаківська сільська рада, Дніпровського району, Дніпропетровської області від 09 листопада 2018 року, індексний номер: 43947919 щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на торгівельні павільйони літ. А, Б, В, Г,Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000; номер запису про право власності: 28826707).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Ковальовим С.В., Комунальне підприємство «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області від 20 березня 2019 року, індексний номер 46051956, щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на торгівельні павільйони літ. А, Б, В, Г, Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689221612000; номер запису про право власності: 30782876).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини проголошена 12 лютого 2025 року.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.

Судді: