Ухвала

від 10.02.2025 по справі 208/15515/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1055/25 Справа № 208/15515/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14січня 2025року провідмову взадоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Котовка Магдалинівського району Дніпропетровської області, із середньою освітою, не працюючої, заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

на даний час відбуває покарання в ДУ «Кам`янська виправна колонія № 34 за вироком:

- Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2023 року за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 70 КК України, у виді 1 року позбавлення волі з з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також посад, пов`язаних із доступом до матеріальних цінностей строком на 2 роки,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

в режимі відеоконференції:

засудженої ОСОБА_6

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

За ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Кам`янська виправна колонія № 34 про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженої ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що за весь час перебування в ДУ Кам`янська виправна колонія № 34, засуджена ОСОБА_6 не мала жодних заохочень, адміністрацією установи виконання покарань не відмічалось ознак становлення засудженої на шлях виправлення. Проте, лише за сплином 7 місяців перебування в установі, отримала подяку за сумлінне ставлення до праці, надання позитивного прикладу для інших працівників з числа засуджених. З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про зміну поведінки засудженої лише задля можливості подання клопотання про умовно-дострокове звільнення по відбуттю необхідної частини призначеного судом покарання.

В апеляції:

- захисник засудженої ОСОБА_6 , - адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду, задовольнити подання ДУ Кам`янська виправна колонія № 34 та звільнити засуджену ОСОБА_6 умовно-достроково.

В обґрунтовування апеляційної скарги вказує, що засуджена ОСОБА_6 із самого початку відбування покарання в установі була працевлаштована на швейне виробництво, періодично залучається до робіт з благоустрою установи. Крім цього зазначає, що 21 листопада 2024 року засудженій оголошено подяку за сумлінне ставлення до праці, в якій не вказано, вона надавалась за якийсь конкретний індивідуальний вчинок, зроблений безпосередньо перед цим.

Заслухавши засуджену та її захисника, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити та застосувати до засудженої ОСОБА_6 положення ст. 81 КК України, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно з роз`ясненнями п.п. 2, 17 постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.

За приписами ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.

Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх прокладених на засудженого обов`язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Суд першої інстанції всебічно, повно і об`єктивно врахував дані щодо особи засудженої ОСОБА_6 ,її поведінкуі відношеннядо праціта заходів,які проводятьсяадміністрацією зметою виховноговпливу назасуджених завесь часвідбуття покарання,та дійшовдо законногоі обґрунтованоговисновку про зміну поведінки засудженої лише задля можливості подання клопотання про умовно-дострокове звільнення по відбуттю необхідної частини призначеного судом покарання.

Так, згідно матеріалів справи, засуджена ОСОБА_6 раніше не судима, на даний час відбуває покарання за вироком Магдалинівського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від27жовтня 2023року за ч.1ст.366,ч.2ст.191,ч.1ст.70 КК України, у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також посад, пов`язаних із доступом до матеріальних цінностей строком на 2 роки.

Початок строку відбування покарання 22 березня 2024 року, кінець строку 22 березня 2025 року.

Згідно характеристики, в установах виконання покарань ОСОБА_6 знаходиться з 22 березня 2024 року. За період перебування в УВП № 4, характеризувалась посередньо, стягнень та заохочень не мала. 29 березня 2024 року прибула для відбування покарання в ДУ Камянська ВК № 34, де була працевлаштована на швейне виробництво.

Відповідно довідки про стягнення та заохочення від 21 листопада 2024 року, за час відбування покарання, ОСОБА_6 отримала одне заохочення за сумлінне ставлення до праці.

Слід зазначити, що висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку саме за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Тобто, наявність у засудженої ОСОБА_6 заохочення безпосередньо перед виникненням у неї права на умовно-дострокового звільнення, не може свідчити про її бездоганну поведінку за час усього періоду відбування покарання, з огляду на наведені вище обставини.

Дотримання ж засудженим порядку і умов відбування покарання в установі, є обов`язком засуджених, і не може окремо дана обставина слугувати підставою для висновку про доведеність засудженим свого виправлення.

За наведених обставин, виходячи з матеріалів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджена ОСОБА_6 своєю сумлінною поведінкою не довела своє виправлення й цілі покарання не досягнуті, а її поведінка спрямована лише задля можливості подання клопотання про умовно-дострокове звільнення по відбуттю певного строку покарання.

Що стосується доводів апеляційної скарги в тій частині, що засуджена ОСОБА_6 працевлаштована на швейне виробництво, періодично залучається до робіт з благоустрою установи, то ці обставини безумовно характеризують її з позитивного боку та можуть свідчити про її становлення на шлях виправлення.

Однак, з огляду на встановлені вище обставини, дані обставини не є вирішальними для прийняття позитивного рішення про можливість її умовно-дострокового звільнення, оскільки самі по собі не свідчать що засуджена ОСОБА_6 довела своє виправлення.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 відсутні, оскільки рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, з наведенням в ухвалі достатньо обґрунтованих мотивів.

Керуючись, ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_6 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4