Рішення

від 13.02.2025 по справі 140/13813/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13813/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонський області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонський області (далі ГУ ПФУ в Херсонський області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.11.2024 щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 на ТОВ ОС та з 09.09.2002 по 25.03.2003 на ТОВ Енерготранзит; зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 на ТОВ ОС та з 09.09.2002 по 25.03.2003 на ТОВ Енерготранзит.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV), однак рішенням ГУ ПФУ в Херсонський області від 04.11.2024 №032350029566 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, при цьому до страхового стажу не зараховано: період з 16.01.1998 по 21.02.1999, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, та період з 09.09.2002 по 25.03.2003 за записами №№ 40-41, оскільки встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо перебування в трудових відносинах з ТОВ Енерготранзит.

Позивач не погоджується з таким рішенням в частині незарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи та зазначає, що записами №№ 38, 39, 40, 41 трудової книжки чітко підтверджено періоди його роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 на ТОВ ОС та з 09.09.2002 по 25.03.2003 на ТОВ Енерготранзит, у свою чергу, він не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та контролювати роботодавця щодо її заповнення, відповідальність за введення трудової книжки покладається виключно на роботодавця. Більше того, доводи відповідача про невідповідність назви підприємства при прийнятті на роботу печатці, якою засвідчено запис про звільнення, є надуманими і такими, що не відповідають дійсності, оскільки на печатці чітко видно назву підприємства ТОВ «ОС». Крім того, зазначає, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування створений після його звільнення з ТОВ «Енерготранзит» та саме Пенсійний фонд має прямий вплив на наповнення вказаного Реєстру відомостями про того чи іншого працівника, а відповідач переклав на нього відповідальність за відсутність інформації у вищевказаному реєстрі. Крім того, звертає увагу на той факт, що і ТОВ «ОС» і ТОВ «Енерготранзит» на даний момент знаходяться на тимчасово окупованій, непідконтрольній Україні території, а саме в м. Енергодар Запорізької області, що позбавляє його можливості подати додаткові документи для підтвердження спірних періодів роботи.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на правомірність рішення від 04.11.2024 №032350029566 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 31 року (страховий стаж позивача становить 27 років 06 місяців 19 днів). При цьому, позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи за даними трудової книжки: з 16.01.1998 по 21.02.1999 на посаді бригадира у ТОВ "ОС" за записами №38-№39, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці, якою засвідчено запис на звільнення, що суперечить положенням підпунктам 2.3 та 2.4 пункту «а» розділу 2 Інструкції № 58; з 09.09.2002 по 25.03.2003 на посаді начальника ділянки у ТОВ "Енерготранзит" за записами №40-№41, оскільки встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо перебування заявника в трудових відносинах з ТОВ "Енерготранзит", позивачу було роз`яснено, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 09.09.2002 по 25.03.2003 необхідно надати підтвердження додатковими документами (підтверджуючих факт роботи (накази, особові рахунки або відомості по нарахуванню заробітної плати тощо).

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 28.10.2024 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV (а.с. 45).

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Херсонський області та рішенням якого від 04.11.2024 №032350029566 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 31 року. У вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж складає 27 років 06 місяців 19 днів. До страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 14.07.1983: період роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 за записами №38-№39, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці, якою засвідчено запис на звільнення, порушено вимоги Інструкції № 58; з 09.09.2002 по 25.03.2003 за записами №40-№41, оскільки встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо перебування заявника в трудових відносинах з ТОВ "Енерготранзит", вказаний період роботи можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження додатковими документами (підтверджуючих факт роботи (накази, особові рахунки або відомості по нарахуванню заробітної плати тощо) (а.с. 13-15, 53-54).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Суд звертає увагу на те, що позивач у даній справі оскаржує рішення ГУ ПФУ в Херсонський області від 04.11.2024 №032350029566 виключно в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 на ТОВ ОС та з 09.09.2002 по 25.03.2003 на ТОВ Енерготранзит.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у нійвстановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно здодатком 3до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

За приписами частин першої, третьоїстатті 44 Закону №1058-IVпризначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів тощо.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 45 Закону №1058-IVдокументи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Станом на час початку ведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 14.07.1983 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними).

За змістом абзаців першого-третього пункту 2.13 Інструкції №162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно із пунктами 2.25, 2.26Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точнійвідповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1.Інструкції № 162).

Зазначена Інструкція в Україні не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).

Згідно пункту 1.1.Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинніпровадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланнямнавідповідну статтю, пункт закону (пункт2.3Інструкції №58).

Відповідно до пункту 2.4Інструкції №58усізаписивтрудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення,атакожпро нагороди тазаохоченнявносяться власником або уповноваженим ним органом післявиданнянаказу(розпорядження),аленепізніше тижневого строку,авразізвільнення-удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуютьсяакуратно,ручкоюкульковою або з пером, чорнилом чорного,синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткоюзапис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

Запис прозвільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержаннямтакихправил: уграфі 1 ставиться порядковий номер запису;у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (пункт 2.27Інструкції №58).

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вказаної Інструкції).

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Із записів №№ 38-41 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 14.07.1983 (а.с.17, 56-63) встановлено, що позивач 16.01.1998 прийнятий на посаду бригадира у ТОВ "ОС" (наказ №2 від 16.01.1998), а 21.02.1999 звільнений за власним бажанням (наказ №3к від 21.01.1999); 09.09.2002 позивач прийнятий на постійне місце роботи начальником ділянки у ТОВ "Енерготранзит" (наказ №09-09-02 від 09.09.2002), а 25.03.2003 звільнений за згодою сторін (наказ №13-02 від 17.03.2003).

Суд зауважує, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки вчинені в хронологічному порядку, містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх дату та номер), посади на якій працював позивач, підпис особи, відповідальної за внесення записів, та відбиток печатки підприємств при звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

Як вбачається з рішення ГУ ПФУ в Херсонський області від 04.11.2024 №032350029566, позивачу до страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 14.07.1983, зокрема, період роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 за записами №№38-39, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці, якою засвідчено запис на звільнення, порушено вимоги Інструкції № 58.

Суд погоджується з позивачем, що такі підстави відповідача щодо незарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи є надуманими і такими, що не відповідають дійсності, позаяк із записів №№ 38-39 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.07.1983 (а.с.17, 56-63) чітко вбачається, що позивач 16.01.1998 прийнятий на посаду бригадира у ТОВ "ОС", а 21.02.1999 звільнений за власним бажанням, при цьому запис про звільнення зарівнений печаткою ТОВ "ОС" (код 23794712), жодних розбіжностей у вказаних записах не виявлено.

Більше того, суд звертає увагу, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У постанові у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління Пенсійного фонду Українине врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Також з рішення ГУ ПФУ в Херсонський області від 04.11.2024 №032350029566 вбачається, що позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 09.09.2002 по 25.03.2003 за записами №40-№41, оскільки встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо перебування заявника в трудових відносинах з ТОВ "Енерготранзит".

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 21 Закону №1058-IVперсоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюєтьсяЗаконом України«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон №1058-IVнабрав чинності 01.01.2004.

До 01.01.2004 обчислення стажу роботи для призначення пенсій здійснювалося за нормамистатті 56 Закону №1788-XII.

Наведене дає підстави для висновку, що поняттястраховий стажзапровадженоЗаконом №1058-IV(діє з 01.01.2004). До 01.01.2004 робота, виконувана на підставі трудового договору, зараховується до стажу незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв (стаття 56 Закону №1788-XII).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

З наведеного слідує, що заявник до заяви про призначення пенсії має обов`язок надати документи про стаж, визначені Порядком №637, і таким документом для нього є трудова книжка (основний документ). Лише за відсутності трудової книжки (або відповідних записів у ній, або коли наявні неточні чи неправильні відомості про періоди роботи) стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Названі документи є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.

Отже, періоди роботи позивача до 01.01.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше (незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв), та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана позивачем разом із заявою від 28.10.2024 відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1.

Як встановлено судом вище, записами №№40-41 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.07.1983 (а.с.17, 56-63) підтверджено, що позивач з 09.09.2002 по 25.03.2003 працював начальником ділянки у ТОВ "Енерготранзит". Відомості про вказаний період роботи виконані відповідно до вимог Інструкції №58. Будь-які виправлення відсутні (іншого відповідач не встановив).

Таким чином, за наявності належних записів трудової книжки про роботу позивача з 09.09.2002 по 25.03.2003 (до 01.01.2004), які містять посилання на наказ про прийняття та про звільнення з роботи, позивач не має обов`язку зі свого боку надавати будь-які інші документи про роботу на вказаному вище підприємстві.

За приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. У даному випадку відповідачем не вжито жодних заходів з метою отримання певної інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача з 16.01.1998 по 21.02.1999 та з 09.09.2002 по 25.03.2003, які підтверджені записами №№38-41 трудової книжки, безпідставно не були зараховані до страхового стажу позивача.

Таким чином, оскільки мотиви прийняття ГУ ПФУ в Херсонський області рішення від 04.11.2024 №032350029566 щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 та з 09.09.2002 по 25.03.2003 є помилковими, не відповідають приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення в цій частині слід скасувати як протиправне.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у спосіб шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Херсонський області від 04.11.2024 №032350029566 в частині незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 та з 09.09.2002 по 25.03.2003 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 у ТОВ ОС та з 09.09.2002 по 25.03.2003 у ТОВ Енерготранзит згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.07.1983.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн., сплачений квитанцією від 27.11.2024 (а.с. 9).

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьоїстатті 132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятоюстатті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьоїстатті 134КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостоїстатті 134 КАС Україниза наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії таких документів: угоди про надання правової допомоги від 26.11.2024, укладеної між позивачем та адвокатом Кириченко Р. К. (а.с. 18), акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.11.2024 (а.с. 19), квитанції №1 від 26.11.2024 (а.с. 20).

Відповідно до угоди про надання правової допомоги від 26.11.2024 за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 6000,00 грн, а згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.11.2024 адвокат надав позивачу такі послуги: ознайомлення з документами, наданими клієнтом та консультування останнього з приводу спору та узгодження правової позиції (1 год); підготовка та подача позовної заяви (3 год), загальна вартість виконаних робіт 6000,00 грн. Квитанція № 1 від 26.11.2024 підтверджує сплату позивачем адвокату коштів у сумі 6000,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що ознайомлення з документами, консультування клієнта з приводу спору та узгодження правової позиції є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонський області від 04.11.2024 №032350029566 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 та з 09.09.2002 по 25.03.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонський області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.01.1998 по 21.02.1999 у Товаристві з обмеженою відповідальністю ОС та з 09.09.2002 по 25.03.2003 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Енерготранзит згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.07.1983.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонський області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонський області (73036, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ 21295057).

Суддя О. О. Андрусенко