Ухвала

від 03.02.2025 по справі 160/32515/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 лютого 2025 рокуСправа № 160/32515/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи Дніпровська виправна колонія №89 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи Дніпровська виправна колонія №89 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року позовну заяву було залишено без руху, та надано позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків зазначених в ній, а саме: надати уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надати докази направлення уточненої позовної заяви відповідачу; надати належним чином завірені всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги з наданням їх копій для відповідача або зазначити причини неможливості надання таких доказів; надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропущення; надати документ про сплату судового збору в розмірі 4608,00 грн. за вимоги майнового характеру.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 13.12.2024 року, на п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року до суду уточнену позовну заяву, заяву про зменшення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропущення.

Так в уточненій позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», яка полягає у неналежному виконанні своїх службових та посадових обов`язків щодо організації забезпечення реалізації права на отримання вищої освіти та професійно технічної освіти засудженими що призвело до позбавлення ОСОБА_1 реалізації права на отримання вищої освіти та професійної технічної освіти; стягнути з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» за завдану моральну шкоду порушенням права позивача на отримання вищої освіти та професійної технічної освіти на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень; визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», яка полягає у неналежному виконанні своїх службових та посадових обов`язків що обумовлено не долученням до особової справи засудженого ОСОБА_1 документів у вигляді свідоцтв, сертифікатів та дипломів про закінчення ним навчань, які були отримані Державною установою «ДВК(№89)» в листах та не здійсненням Державною установою ДУ«ДВК(№89)» фіксації про навчання ОСОБА_1 шляхом долучення цих документів до особової справи засудженого, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізовувати своє право та виконати свій обов`язок щодо доведення суспільству через суд свого виправлення та зміни світогляду; стягнути з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» за завдану моральну шкоду бездіяльністю Державної установи «ДВК(№89)», яка полягає у неналежному виконанні своїх службових та посадових обов`язків що обумовлено не долученням до особової справи засудженого ОСОБА_1 документів у вигляді свідоцтв, сертифікатів та дипломів про закінчення ним навчань, які були отримані Державною установою «ДВК(№89)» в листах та не здійсненням ДУ«ДВК(№89)» фіксації про навчання ОСОБА_1 шляхом долучення цих документів до особової справи засудженого, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізовувати своє право та виконати свій обов`язок довести суспільству через суд своє виправлення, яке відбувалось шляхом самостійного заочного навчання на "відмінно" у громадських організаціях засудженим ОСОБА_1 та отриманням ним свідоцтв, сертифікатів та дипломів про закінчення цих навчань ОСОБА_1 , що не було зафіксовано та долучено до особової справи, що завдало надлишкових хвилювань та душевних переживань, на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень; стягнути з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» на користь позивача ОСОБА_1 понесені витрати у розмірі 600 (шістсот) гривень пов`язані зі зверненням до суду за захистом своїх прав, які були порушені бездіяльністю відповідача.

До уточненої позовної заяви було додано докази її направлення відповідачу та докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Також, позивачем було надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Позивач обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, зазначив, що є засудженим до довічного позбавлення волі та постійно перебуває в замкнутому приміщенні. Вказує, що позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду у зв`язку з відсутністю юридичної освіти. Адвокати, які були призначені центром надання безоплатної вторинної допомоги та мали захищати права позивача, не належно виконували свої обов`язки, зустрічі для надання правової допомоги не відбувались. Також відповідач позбавив позивача буд-якого зв`язку шляхом вилучення планшету та телефону під час етапування на строк з 25.12.2023 року по 02.02.2024 року. Позивачем самостійно було складено позовні заяви, які ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №160/15425/24 та №160/30412/24 були повернуті позивачу. В зв`язку з наведеним, позивач просить поновити строк звернення до суду.

Щодо наявності підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України предбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

Як на причину пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає про відсутність в нього освіти, зокрема юридичної, те, що в нього немає фахових знань в галузі юриспруденції та адміністративного судочинства.

Проте, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.

Відтак, факт відсутності у особи певних знань у галузі права не є обставиною об`єктивно непереборною, яка позбавляє особу вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав.

Також та обставина, що позивач звертався до суду з іншими позовними заявами та те, що за наслідком їх розгляду судом прийнято відповідні судові рішення, не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду в межах заявлених позовних вимог.

За практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Фогарді проти Сполученого Королівства, право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, проте, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

Як вбачається з наданих документів, позивач не надає доказів відсутності можливості звернення до суду в межах строку звернення. Надані позивачем докази, навпаки вказують на те, що позивач має можливість вчасно звертатись до суду з позовними заявами, що також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.

В тексті позовної заяви позивачем зазначено, що включно до 25.12.2023 року відповідач своєю бездіяльністю позбавляв позивача права на отримання вищої або професійно-технічної освіти, яке гарантовано статтею 53 Конституції України.

Отже, про порушення права, яке стало підставою для звернення до суду з цим позовом позивачу було відомо ще у 2023 році, до 25.12.2023 року.

В той же час, з цією позовною заявою позивач звернувся до суду 09.12.2024, що свідчить про пропуск ним строку звернення до суду.

Окрім того, позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №160/15425/24 та №160/30412/24 з позовними вимогами подібними до заявлених в даній позовній заяві про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у неналежному виконанні своїх службових та посадових обов`язків щодо організації забезпечення реалізації права на отримання вищої освіти та професійно технічної освіти засудженими що призвело до позбавлення ОСОБА_1 реалізації права на отримання вищої освіти та професійної технічної освіти, в той час як вимога про визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», яка полягає у неналежному виконанні своїх службових та посадових обов`язків що обумовлено не долученням до особової справи засудженого ОСОБА_1 документів у вигляді свідоцтв, сертифікатів та дипломів про закінчення ним навчань, які були отримані Державною установою «ДВК(№89)» в листах та не здійсненням Державною установою ДУ«ДВК(№89)» фіксації про навчання ОСОБА_1 шляхом долучення цих документів до особової справи засудженого, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізовувати своє право та виконати свій обов`язок щодо доведення суспільству через суд свого виправлення та зміни світогляду, заявлена до суду вперше.

Наведені позивачем доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не змінюють моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Тому вказані обставини у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, без підтвердження таких обставин відповідними доказами, не можуть бути визнані судом поважною причиною для поновлення такого строку.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 зазначила, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За наведеного, суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Дніпровська виправна колонія №89 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом із адміністративним позовом та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною в адміністративному позові адресою.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська