Ухвала

від 14.02.2025 по справі 160/1316/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 лютого 2025 рокуСправа № 160/1316/25 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради Департамент соціальної політики, третя особа на стороні: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про поновлення строку подання заяви на надання допомоги на поховання та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради Департамент соціальної політики, третя особа на стороні: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати причину пропущення строку подачі звернення про надання допомоги на поховання ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради поважним, оскаржити рішення відмови надання допомоги і поновити строк подання заяви надання матеріальної допомоги на поховання;

визнати бездіяльність ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною та стягнути на мою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його бездіяльністю, суму коштів у розмірі 10000,00грн.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.

Ухвалою суду від 22.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви із уточненням складу відповідачів, який/які мають відповідати за позовом, та з приведенням у відповідність до вимог ч.1 ст.5 КАС України позовних вимог, викладених у пункті 1 прохальної частини позовної заяви, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн., сплаченого в установленому порядку.

Копія ухвали суду від 22.01.2025 надіслана позивачу.

06.02.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено: клопотання про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву з уточненням складу учасників справи (відповідачем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області), позовні вимоги у якій викладені у такій редакції: « 1.Визнати дії ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, як такими, що порушують п.1, п.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року в частині порушення строку розгляду заяви на призначення та виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 №20952/8 від 05.04.2023 року, статтю 20 Закону України «Про звернення» №393/96 від 31.12.2023р., стягнути на мою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними діями суму коштів у розмірі 10 000грн. 2.Визнати причину пропущення строку подачі звернення про надання допомоги на поховання ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради поважною і поновити строк подання заяви на надання матеріальної допомоги на поховання.».

Дослідивши подані позивачем документи, вбачається часткове виконання вимог ухвали суду від 22.01.2025.

Згідно з ч.3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.

Відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.

Згідно з п.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судом встановлено, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання до суду цієї позовної заяви становить 2422,40грн.

На підтвердження сплати судового збору позивачем надано квитанцію на суму 1211,20 грн.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що судовий збір за подання позовної заяви у цій справі сплачено не в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.01.2025 позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів доплати судового збору за подання позовної заяви.

Однак, до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем на надано доказів доплати судового збору, при цьому заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Вирішуючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір».

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, з аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Отже, частина перша статті 133 КАС України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

З урахуванням наведених норм права, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження свого матеріального стану позивачем у клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначено, що до позовної заяви долучена довідка про доходи №7996819513690926 за 2024 рік, що видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка містить лише відомості про пенсійні виплати позивача за період з січень 2024 р. грудень 2024 р. на загальну суму 49706,02грн., однак не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема, для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо), та не відображає відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання позовної заяви, оскільки остання може мати і інші джерела доходу.

При цьому, достатнім доказом для підтвердження скрутного майнового становища позивача, серед іншого, може бути довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Отже, позивачем не надано належних доказів того, що розмір судового збору за подання до суду цього позову (2422,40грн.) не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд зазначає, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору в силу положень частини першої статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі. Ненадання достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища зумовлює відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі № №810/1728/18.

Позивачем не доведено суду відсутність можливості сплатити судовий збір за подання до суду цієї позовної заяви у встановленому законом розмірі та порядку.

За таких обставин, клопотання про зменшення сплати судового збору необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

Суд повторно зазначає, що сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Враховуючи викладене, вимоги суду, викладені в ухвалі від 22.01.2025 не виконані, недоліки позову не усунені позивачем.

Обґрунтувань неможливості усунення недоліків позову у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на усунення недоліків позову надано не було.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Таким чином, позовну заяву разом із усіма долученими до неї документами слід повернути позивачеві.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради Департамент соціальної політики, третя особа на стороні: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про поновлення строку подання заяви на надання допомоги на поховання та стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова