Рішення

від 13.02.2025 по справі 380/11106/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року м. Львівсправа № 380/11106/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ» (позивач/ТОВ «ТВК РИСЬ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (відповідач/Львівська митниця/митниця), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 01 лютого 2024 року № UA209000/2024/900088/2, від 23 січня 2024 року № UA209000/2024/900057/1, від 29 січня 2024 року № UA209000/2024/900074/1, від 12 лютого 2024 року № UA209000/2024/900127/2;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209170/2024/000362, № UA209170/2024/000224, № UA209170/2024/000293, № UA209170/2024/000530;

- стягнути на користь ТОВ «ТВК РИСЬ» понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 01 лютого 2024 року № UA209000/2024/900088/2, від 23 січня 2024 року № UA209000/2024/900057/1, від 29 січня 2024 року № UA209000/2024/900074/1, від 12 лютого 2024 року № UA209000/2024/900127/2, а також складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000362, № UA209170/2024/000224, № UA209170/2024/000293, № UA209170/2024/000530 (далі також спірні/оскаржувані рішення/картки відмови) є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач подав усі документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів і не мали розбіжностей, які б впливали на можливість визначення числових значень складових митної вартості товарів. Водночас відповідачем обґрунтованість сумнівів у заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення, наведена не була. Сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Позивач також зазначає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості не за основним методом. Під час прийняття оскаржуваних рішень відповідач використав виключно інформацію щодо вартості товарів, яка наведена в митних деклараціях від 19 січня 2024 року № UA209120/2024/1501, від 07 листопада 2023 року № UA100230/2023/23006, від 15 січня 2024 року № UA100390/2024/400653. Отже, підстави вважати, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) відсутні.

У зв`язку з наведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує з таких підстав.

Під час розгляду документів, поданих разом з митною декларацією від 31 січня 2024 року № 24UA209170008872U6, встановлено таке:

- у CMR № 30.01.2024 від 30 січня 2024 року у графі 4 «місце завантаження» зазначено Slupia pod Kernem Poland, натомість у графі 20 МД № 24UA209170008872U6 відповідно до умов поставки місцем завантаження є KEPNO Poland, які є різними географічними пунктами;

- у графі 70 банківського платіжного документу № 98 від 19 січня 2024 року міститься посилання на проформу-інвойс № 19/MSZ/01/2024 від 10 січня 2024 року, однак у фактурі № FS48/MSZ/01/2024 від 30 січня 2024 року під цими реквізитами зазначено замовлення покупця. Крім того, у фактурі є посилання на попередній авансовий рахунок - фактуру № FS 29/MSZ/01/2024 від 22 січня 2024 року, який до митного оформлення не надано;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL351020E0078887 від 30 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS48/MSZ/01/2024 від 30 січня 2024 року.

Під час розгляду документів, поданих разом з митною декларацією від 22 січня 2024 року № 24UA209170005469U5, встановлено таке:

- у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/T/00353 від 19 січня 2024 року зазначено, що умовою оплати є передоплата з посиланням на документ № FSL/23/12/T/00001 від 29 грудня 2023 року, який до митного оформлення декларантом не надавався;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0037097 від 19 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/Т/00353 від 19 січня 2024 року.

Під час розгляду документів, поданих разом з митною декларацією від 29 січня 2024 року № 24UA209170007776U1, встановлено таке:

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0053449 від 26 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/Т/00549 від 26 січня 2024 року;

- поданий до митного оформлення прайс-лист від 01 березня 2023 року, наданий для ТОВ «ТВК Рись», суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Цей «прайс-лист» містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни під час здійснення зовнішньоекономічної операції.

Під час розгляду документів, поданих разом з митною декларацією від 12 лютого 2024 року № 24UA209170012483U0, встановлено таке:

- у графі 31 митної декларації та в інвойсі № FS/24/2/T/00194 від 09 лютого 2024 року товар описано як дзеркала скляні, товщиною 3 мм, розм. 3300*2140 мм, однак у заявці покупця від 28 грудня 2023 року вказано товар дзеркала скляні, товщиною 4 мм, розм. 3300*2140 мм;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0084536 від 09 лютого 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № FS/24/2/T/00194 від 09 лютого 2024 року.

Отже, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини двадцять першої статті 58 МК України. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в цьому випадку неможливо. Тому вимога митного органу про надання додаткових документів була надіслана у зв`язку із наявністю підстав, визначених частиною третьою статті 53 МК України.

Відповідач зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішеннях про коригування митної вартості. На вимогу митного органу належних додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності, декларантом не надано. Сумніву митного органу не спростовано.

Відповідач зауважує, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Однак документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТОВ «ТВК РИСЬ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

У зв`язку з наведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій наводить ті ж аргументи, що й у позовній заяві. Стверджує, що відповідно до вимог статей 52, 53 МК України він подав усі необхідні документи для митного оформлення імпортованих товарів за ціною договору, які не містили будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 28 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 11 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії митних декларацій, які слугували джерелом інформації для коригування митної вартості у спірних рішеннях.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ» (код ЄДРПОУ 42667435) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності товариства є: 23.12 Формування й оброблення листового скла.

01 червня 2022 року між ТОВ «ТВК РИСЬ» (Покупець) та Q-GLASSTECH Sp. Z o.o. (Продавець) укладено контракт № 01/06/22.

За умовами пункту 1 вказаного контракту Продавець продає, а Покупець купує на узгоджених умовах листове скло, яке виготовляється методом флотації, називається флоат-склом, та дзеркало (Товар), найменування кількість ціна і вартість якого визначається в рахунках-проформах, які є невід`ємними додатками до цього контракту.

04 квітня 2023 року між ТОВ «ТВК РИСЬ» (Покупець) та WUTKOWSKI Sp. z o.o. (Продавець) укладено контракт на постачання товару № 0404/2023.

За умовами пункту 1.2 вказаного контракту Продавець продає, а Покупець купує на узгоджених умовах листове скло, яке виготовляється методом флотації, називається флоат-склом, та дзеркало (Товар), найменування кількість ціна і вартість якого визначається в рахунках-проформах, які є невід`ємними додатками до цього контракту.

На підставі контракту від 01 червня 2022 року № 01/06/22 Продавець Q-GLASSTECH Sp. z o.o. виставив Покупцю ТОВ «ТВК РИСЬ» проформу від 10 січня 2024 року № 19/MSZ/01/2024 на поставку дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах Lustro Artmirror 4 мм (2082,240 м2) на суму 13118,11 євро.

На підставі контракту на постачання товару від 04 квітня 2023 року № 0404/2023 Продавець WUTKOWSKI Sp. z o.o. виставив Покупцю ТОВ «ТВК РИСЬ» проформи:

- від 27 грудня 2023 року № ZS/23/12/T/MZEW/00020 на поставку дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах Lustro srebne IMPORT 3 мм (2923,668 м2) на загальну суму 13448,87 євро;

- від 27 грудня 2023 року № ZS/23/12/T/MZEW/00021 на поставку дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах Lustro srebne IMPORT 3 мм (2923,668 м2) на загальну суму 13448,87 євро;

- від 30 січня 2024 року № ZS/24/1/T/MS/00596 на поставку дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах Lustro srebne IMPORT 3 мм (2923,668 м2) на загальну суму 13448,87 євро.

Вартість імпортованого товару ТОВ «ТВК РИСЬ» сплатило в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті або банківських металах від 28 грудня 2023 року № 95, від 27 лютого 2024 року № 107, від 11 січня 2024 року № 96, від 19 січня 2024 року № 98.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, декларант ТОВ «ТВК РИСЬ» оформив та подав до Львівської митниці:

1. Митну декларацію ІМ40ДЕ № 24UA209170008872U6 від 31 січня 2024 року, в якій ціну товару дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах Lustro Artmirror 4 мм визначено за основним методом з розрахунку 0,65 євро за 1 кілограм (6,30 євро за 1 м2) та у графі 42 зазначено фактурну вартість вказаного товару в сумі 13118,11 євро.

2. Митні декларації ІМ40ДЕ, в яких ціну товару дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах Lustro srebne IMPORT 3 мм визначено за основним методом з розрахунку 0,68 євро за 1 кілограм (4,60 євро за 1 м2):

- № 24UA209170005469U5 від 22 січня 2024 року, в якій у графі 42 зазначено фактурну вартість товару в сумі 13448,87 євро;

- № 24UA209170007776U1 від 29 січня 2024 року, в якій у графі 42 зазначено фактурну вартість товару в сумі 13448,87 євро;

- № 24UA209170012483U0 від 12 лютого 2024 року, в якій у графі 42 зазначено фактурну вартість товару в сумі 13448,87 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів та її визначення за основним методом декларант подав до митного органу документи, які були необхідні для розмитнення імпортованих товарів: митні декларації, зовнішньоекономічні договори (контракти), рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи, міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати про походження товару, платіжні інструкції про оплату товару.

Митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На пропозицію митного органу декларант надав додаткові документи: прайс-листи експортера, договори-заявки на перевезення вантажу, листи щодо страхування товару, заявки на постачання товару.

За результатами розгляду митних декларацій № 24UA209170008872U6 від 31 січня 2024 року, № 24UA209170005469U5 від 22 січня 2024 року, № 24UA209170007776U1 від 29 січня 2024 року, № 24UA209170012483U0 від 12 лютого 2024 року та доданих до них, а також надалі - на вимогу митного органу документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 01 лютого 2024 року № UA209000/2024/900088/2, від 23 січня 2024 року № UA209000/2024/900057/1, від 29 січня 2024 року № UA209000/2024/900074/1, від 12 лютого 2024 року № UA209000/2024/900127/2, а також склала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000362, № UA209170/2024/000224, № UA209170/2024/000293, № UA209170/2024/000530.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 01 лютого 2024 року № UA209000/2024/900088/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

- у CMR № 30.01.2024 від 30 січня 2024 року у графі 4 «місце завантаження» зазначено Slupia pod Kernem Poland, натомість у графі 20 МД № 24UA209170008872U6 відповідно до умов поставки місцем завантаження є KEPNO Poland, які є різними географічними пунктами;

- у графі 70 банківського платіжного документу № 98 від 19 січня 2024 року міститься посилання на проформу-інвойс № 19/MSZ/01/2024 від 10 січня 2024 року, однак у фактурі № FS48/MSZ/01/2024 від 30 січня 2024 року під цими реквізитами зазначено замовлення покупця. Крім того, у фактурі є посилання на попередній авансовий рахунок фактуру № FS 29/MSZ/01/2024 від 22 січня 2024 року, який до митного оформлення не надано;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL351020E0078887 від 30 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS48/MSZ/01/2024 від 30 січня 2024 року.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом. Для визначення митної вартості застосовано метод 2б (стаття 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209120/2024/1501 від 19 січня 2024 року, рівень митної вартості становить 1,1164 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2024 року № UA209000/2024/900057/1 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

- у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/T/00353 від 19 січня 2024 року зазначено, що умовою оплати є передоплата з посиланням на документ № FSL/23/12/T/00001 від 29 грудня 2023 року, який до митного оформлення декларантом не надавався;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0037097 від 19 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/Т/00353 від 19 січня 2024 року.

Проведено консультації з декларантом. Для визначення митної вартості застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100230/2023/23006 від 07 листопада 2023 року, рівень митної вартості становить 1,02 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 29 січня 2024 року № UA209000/2024/900074/1 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0053449 від 26 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/Т/00549 від 26 січня 2024 року;

- поданий до митного оформлення прайс-лист від 01 березня 2023 року, наданий для ТОВ «ТВК Рись», суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Цей «прайс-лист» містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни під час здійснення зовнішньоекономічної операції.

Проведено консультації з декларантом. Для визначення митної вартості застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100230/2023/23006 від 07 листопада 2023 року, рівень митної вартості становить 1,02 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 12 лютого 2024 року № UA209000/2024/900127/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

- у графі 31 митної декларації та в інвойсі № FS/24/2/T/00194 від 09 лютого 2024 року товар описано як дзеркала скляні, товщиною 3 мм, розм. 3300*2140 мм, однак у заявці покупця від 28 грудня 2023 року вказано товар дзеркала скляні, товщиною 4 мм, розм. 3300*2140 мм;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0084536 від 09 лютого 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № FS/24/2/T/00194 від 09 лютого 2024 року.

Проведено консультації з декларантом. Для визначення митної вартості застосовано метод 2б (стаття 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100390/2024/400653 від 15 січня 2024 року, рівень митної вартості становить 1,02 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятих Львівською митницею рішень про коригування митної вартості товарів від 01 лютого 2024 року № UA209000/2024/900088/2, від 23 січня 2024 року № UA209000/2024/900057/1, від 29 січня 2024 року № UA209000/2024/900074/1, від 12 лютого 2024 року № UA209000/2024/900127/2 та складених карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000362, № UA209170/2024/000224, № UA209170/2024/000293, № UA209170/2024/000530.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема, в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з митними деклараціями № 24UA209170008872U6 від 31 січня 2024 року, № 24UA209170005469U5 від 22 січня 2024 року, № 24UA209170007776U1 від 29 січня 2024 року, № 24UA209170012483U0 від 12 лютого 2024 року, а надалі на вимогу митного органу такі документи (зазначені у картках відмови), а саме:

- щодо митної № 24UA209170008872U6 від 31 січня 2024 року: рахунок-проформу № 19/MSZ/01/2024 від 10 січня 2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 48/MSZ/01/2024 від 30 січня 2024 року; автотранспортну накладну № 30.01.2024 від 30 січня 2024 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/АU0065319 від 30 січня 2024 року; посередницьку фактуру № 327/S/01 від 30 січня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 98 від 19 січня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 27 від 30 січня 2024 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 28 червня 2023 року; зовнішньоекономічний контракт № 01/06/22 від 01 червня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера № 88 від 30 червня 2022 року; договір (контракт) про перевезення № 10/01/24 від 10 січня 2024 року; судове рішення від 17 січня 2024 року у справі № 380/13210/23; судове рішення від 28 грудня 2023 року у справі № 380/13339/23; копію митної декларації країни відправлення № 24PL351020E0078887 від 30 січня 2024 року;

- щодо митної декларації № 24UA209170005469U5 від 22 січня 2024 року: рахунок-фактуру (інвойс) № FS/24/1/T/00353 від 19 січня 2024 року; автотранспортну накладну б/н від 19 січня 2024 року; декларацію про походження товару № FS/24/1/T/00353 від 19 січня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 147 від 19 січня 2024 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01 січня 2024 року; зовнішньоекономічний контракт № 0404/2023 від 04 квітня 2023 року; договір про надання послуг митного брокера № 88 від 30 червня 2022 року; договір (контракт) про перевезення № 19/01/24 від 19 січня 2024 року; копію митної декларації країни відправлення № 24PL322010Е0037097 від 19 січня 2024 року;

- щодо митної декларації № 24UA209170007776U1 від 29 січня 2024 року: рахунок-фактуру (інвойс) № FS/24/1/T/00549 від 26 січня 2024 року; автотранспортну накладну б/н від 26 січня 2024 року; декларацію про походження товару № FS/24/1/T/00549 від 26 січня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 21 від 26 січня 2024 року; договір-заявку № 4 від 24 січня 2024 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01 січня 2024 року; зовнішньоекономічний контракт № 0404/2023 від 04 квітня 2023 року; договір про надання послуг митного брокера № 88 від 30 червня 2022 року; копію митної декларації країни відправлення № 24PL322010Е0053449 від 26 січня 2024 року;

- щодо митної декларації № 24UA209170012483U0 від 12 лютого 2024 року: рахунок-фактуру (інвойс) № FS/24/2/T/00194 від 09 лютого 2024 року; автотранспортну накладну б/н від 09 лютого 2024 року; декларацію про походження товару № FS/24/2/T/00194 від 09 лютого 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 93 від 09 лютого 2024 року; зовнішньоекономічний контракт № 0404/2023 від 04 квітня 2023 року; договір про надання послуг митного брокера № 88 від 30 червня 2022 року; договір (контракт) про перевезення № 13/11/23 від 13 листопада 2023 року; копію митної декларації країни відправлення № 24PL322010Е0084536 від 09 лютого 2024 року.

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари, навівши у цих рішеннях відповідні обставини, що спонукали його дійти таких висновків.

Оцінюючи відповідні твердження митного органу, вказані у спірних рішеннях, суд зазначає таке.

Щодо рішення від 01 лютого 2024 року № UA209000/2024/900088/2:

Митний органу вказує, що у CMR № 30.01.2024 від 30 січня 2024 року у графі 4 «місце завантаження» зазначено Slupia pod Kernem Poland, натомість у графі 20 МД № 24UA209170008872U6 відповідно до умов поставки місцем завантаження є KEPNO Poland, які є різними географічними пунктами.

Суд зазначає, що розбіжність в умовах поставки FCA щодо місця завантаження товару, яке вказане у графі 4 CMR № 30.01.2024 від 30 січня 2024 року (Slupia pod Keрnem Poland), та у графі 20 митної декларації № 24UA209170008872U6 від 31 січня 2024 року (KEPNO Poland) не може слугувати підставою для коригування митної вартості, оскільки позивач оплатив та включив до митної вартості товару, поданого для митного оформлення, фактичні витрати на перевезення вантажу з місця завантаження Slupia pod Kepnem, що підтверджується рахунком на оплату від 30 січня 2024 року № 27, в якому зазначено: «Міжнародні транспортні перевезення: 63-648 Slupia pod Kepnem (PL) м/п Краківець (пункт перетину кордону)», вартість послуги 60000,00 грн.

Митний орган вказує, що у графі 70 банківського платіжного документу № 98 від 19 січня 2024 року міститься посилання на проформу-інвойс № 19/MSZ/01/2024 від 10 січня 2024 року, однак у фактурі № FS48/MSZ/01/2024 від 30 січня 2024 року під цими реквізитами зазначено замовлення покупця. Крім того, у фактурі є посилання на попередній авансовий рахунок фактуру № FS29/MSZ/01/2024 від 22 січня 2024 року, який до митного оформлення не надано.

Суд зазначає, що у фактурі від 30 січня 2024 року № FS48/MSZ/01/2024 міститься посилання на замовлення № 19/MSZ/01/2024 від 10 січня 2024 року, яке оформлене у вигляді проформи. До митного оформлення товару позивач надав фактуру № 19/MSZ/01/2024 від 10 січня 2024 року, за якою і проведено оплату замовленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах від 19 січня 2024 року № 98, в графі 70 «Призначення платежу» якої зазначено реквізити вказаної проформи.

Також, як зазначає позивач, форма фактури постачальника Q-GLASSTECH Sp. z o.o. передбачає зазначення реквізитів попередньої виставленої та оплаченої фактури (у цьому випадку № FS29/MSZ/01/2024 від 22 січня 2024 року), яка не стосується поточної партії товару. Тож суд погоджується із позивачем, що ненадання декларантом до митного оформлення рахунку-фактури № FS29/MSZ/01/2024 від 22 січня 2024 року не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Щодо рішення від 23 січня 2024 року № UA209000/2024/900057/1 суд зазначає таке:

Митний орган вказує, що у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/T/00353 від 19 січня 2024 року зазначено, що умовою оплати є передоплата з посиланням на документ № FSL/23/12/T/00001 від 29 грудня 2023 року, який до митного оформлення декларантом не надавався.

Позивач пояснює, що форма фактури постачальника WUTKOWSKI Sp. z o.o. передбачає зазначення реквізитів попередньої виставленої та оплаченої фактури (в цьому випадку № FSL/23/12/T/00001 від 29 грудня 2023 року), яка не стосується поточної партії товару. Тож суд погоджується із позивачем, що ненадання декларантом до митного оформлення рахунку-фактури № FSL/23/12/T/00001 від 29 грудня 2023 року не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Щодо рішення від 29 січня 2024 року № UA209000/2024/900074/1 суд зазначає таке:

Митний орган вказує, що поданий до митного оформлення прайс-лист від 01 березня 2023 року, наданий для ТОВ «ТВК Рись», суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Цей «прайс-лист» містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни під час здійснення зовнішньоекономічної операції.

Суд зазначає, що у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі 810/690/17 Верховний Суд виснував, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, яким підтверджується митна вартість товарів, по-друге, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів. Тож доводи відповідача у цій частині суд відхиляє.

Щодо рішення від 12 лютого 2024 року № UA209000/2024/900127/2 суд зазначає таке:

Митний орган вказує, що у графі 31 митної декларації та в інвойсі № FS/24/2/T/00194 від 09 лютого 2024 року товар описано як дзеркала скляні, товщиною 3 мм, розм. 3300*2140 мм, однак у заявці покупця від 28 грудня 2023 року вказано товар дзеркала скляні, товщиною 4 мм, розм. 3300*2140 мм.

Суд зазначає, що замовлення (заявка) до контракту не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару. У (замовленні) заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. І таке (замовлення) заявка не матиме жодного значення для числових визначень митної вартості. Тож доводи відповідача у цій частині суд також відхиляє.

Також у всіх чотирьох оскаржуваних рішеннях митний орган вказує, що:

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL351020E0078887 від 30 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS48/MSZ/01/2024 від 30 січня 2024 року;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0037097 від 19 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/Т/00353 від 19 січня 2024 року;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0053449 від 26 січня 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі № FS/24/1/Т/00549 від 26 січня 2024 року;

- в експортній декларації країни відправлення № 24PL322010E0084536 від 09 лютого 2024 року вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № FS/24/2/T/00194 від 09 лютого 2024 року.

Суд зазначає, що у примірниках експортних декларацій, які надаються постачальником перевізнику, та які надалі подавалися позивачем для митного оформлення товарів, інформацію про вартість товару вказано в графі 46 декларацій, яка є статистичною вартістю (тобто сумою фактурної вартості товару та витрат на внутрішні перевезення для транспортування товару до кордону за умовами контракту).

Наведене підтверджується і положеннями Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08), відповідно до якого графа 46 «статистична вартість» єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт. В той час як фактурна вартість зазначається в графі 42 експортної митної декларації. Проте фактурна вартість не відображається в примірниках експортної митної декларації, яка надається перевізнику для перетину кордону. Наведена інформація про фактурну вартість з`являється лише після вивезення товару з митної території Європейського союзу. Це обумовлено технічними причинами, оскільки так працює система відображення експортних декларацій в ЄС.

Саме цим пояснюється зазначена митним органом невідповідність вартості товару в зазначених документах.

Окрім цього, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування ПДВ. Різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів; якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Отже, вказані доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.

Підсумовуючи викладене, суд резюмує, що розбіжності, наведені митним органом у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування додаткових документів, позаяк інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Суд дійшов переконання, що відповідач, зобов`язавши позивача надати додаткові документи, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товарів за основним методом.

У спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначив обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (основним методом).

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання позивачем документів, що містять ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З аналізу матеріалів справи та норм права суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митними деклараціями документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезених товарів не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірних рішень слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, суд уважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Оцінюючи, водночас, рішення про коригування митної вартості товарів в частині, що стосується визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервного методу обґрунтовано митним органом посиланням на митні декларації: № UA209120/2024/1501 від 19 січня 2024 року, рівень митної вартості за якою становить 1,1164 дол. США/кг; № UA100230/2023/23006 від 07 листопада 2023 року, рівень митної вартості за якою становить 1,02 дол. США/кг; № UA100390/2024/400653 від 15 січня 2024 року, рівень митної вартості за якою становить 1,02 дол. США/кг.

Утім, відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме ці митні декларації; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Отже, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскаржених рішень.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів від 01 лютого 2024 року № UA209000/2024/900088/2, від 23 січня 2024 року № UA209000/2024/900057/1, від 29 січня 2024 року № UA209000/2024/900074/1, від 12 лютого 2024 року № UA209000/2024/900127/2 є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності їх в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Крім того, оскільки вищевказані рішення про коригування митної вартості стали підставою для складення Львівською митницею спірних карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000362, № UA209170/2024/000224, № UA209170/2024/000293, № UA209170/2024/000530, то позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування також підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 12112,00 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 12112,00 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач вказує, що його витрати на правничу допомогу у цій справі становлять 5000,00 грн.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач подав до суду такі докази:

1. Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1209972 від 08 червня 2023 року.

2. Договір № 2-3005/23-а про надання правової допомоги від 30 травня 2023 року, укладений між Адвокатом Нещеретом Денисом Борисовичем (Адвокат) та ТОВ «ТВК РИСЬ» (Клієнт), згідно з умовами якого Адвокат зобов`язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу (далі послуги), а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору.

3. Додаток № 7 від 03 квітня 2024 року до Договору про надання правової допомоги № 2-3005/23-а від 30 травня 2023 року, відповідно до якого Адвокат зобов`язується надати такі послуги з надання правової допомоги Клієнту:

- аналіз отриманих від клієнта документів;

- надання правової кваліфікації обставин справи;

- визначення нормативно-правової підстави вимоги;

- моніторинг судових рішень;

- вивчення судової практики;

- підготовка позовної заяви;

- подання позовної заяви до суду;

- супровід адвокатом справи у суді.

Вартість наданих послуг становить 5000,00 грн.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем Адвокату вартості послуг за надану правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Стосовно цього суд ураховує, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.

Правова позиція з цього питання викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд заначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».

Своєю чергою, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Водночас розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожній конкретній ситуації за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За змістом частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені в адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката під час підготовки цього адміністративного позову.

Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 5000,00 грн є дещо завищеною.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування 5000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ» (вул. Шевченка, 317, м. Львів, 79000) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 01 лютого 2024 року № UA209000/2024/900088/2, від 23 січня 2024 року № UA209000/2024/900057/1, від 29 січня 2024 року № UA209000/2024/900074/1, від 12 лютого 2024 року № UA209000/2024/900127/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000362, № UA209170/2024/000224, № UA209170/2024/000293, № UA209170/2024/000530, складені Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ» (вул. Шевченка, 317, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 42667435) 12112,00 грн сплаченого судового збору та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна