Ухвала

від 14.02.2025 по справі 440/511/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

14 лютого 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/511/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростгруп-Авто"" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростгруп-Авто"" до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростгруп-Авто"" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області в якій просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №146410406 від 16.10.2024 в частині застосування штрафу у сумі 143961 грн 49 коп. за порушення терміну реєстрації розрахунку коригування №46 від 21.02.2022 до податкової накладної №238 від 19.11.2021 на суму коригування податкового зобов`язання по податку на додану вартість - 287922,98 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

13.02.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішенням по справі, шляхом:

- зупинити дію рішення ГУ ДПС у Полтавській області №339/16-31-13-06-16 від 10.02.2025 про опис майна ТОВ "Ростгруп-Авто" у податкову заставу;

- зупинити дію податкової вимоги ГУ ДПС у Полтавській області №0001801-1306-1631 від 10.02.2025 відносно ТОВ "Ростгруп-Авто";

- заборонити ГУ ДПС у Полтавській області вчиняти дії з виконання рівшення №339/16-31-13-06-16 від 10.02.2025 про опис маяна ТОВ "Ростгруп-Авто" у податкову заставу;

- заборонити ГУ ДПС у Полтавській області вчиняти дії з виконання та податкової вимоги №0001801-1306-1631 від 10.02.2025 відносно ТОВ "Ростгруп-Авто".

Мотивуючи подану заяву позивач стверджував, що правомірність винесення ППР від 16.10.2024 №146410406 оспорювалась позивачем з 30.10.2024 в адміністративному порядку та з 14 січня 2025 року в судовому порядку.Тому заборгованість по податку на додану вартість на суму 143961,49 є неузгодженою від 30.10.2024 і до цього часу, а тому податкова вимога ГУ ДПС у Полтавській області №0001801-1306-1631 від 10.02.2025 та рішення №339/16-31-13-06-16 від 10.02.2025 про опис майна є передчасним та протиправним.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №146410406 від 16.10.2024 в частині застосування штрафу у сумі 143961 грн 49 коп.

Суд звертає увагу, що з часу оскарження до суду податкового повідомлення-рішення воно є неузгодженим, а виконання платником податків визначених ним грошових зобов`язань зупиняється.

Так, відповідно до приписів п. 56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Щодо доводу позивач про те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача внаслідок можливого стягнення коштів, арешту коштів, то суд вказує про таке.

За положеннями статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Пунктом 95.4. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Будь-яких доказів звернення контролюючого органу до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна або готівки Товариства з обмеженою відповідальністю Ростгруп-Авто", що перебуває у податковій заставі заявником не надано.

З огляду на викладене, належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим відновлення попереднього становища позивача внаслідок задоволення позову заявником не надано.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Суд зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог.

Суд зазначає, що у даній справі позивачем оскаржуються податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №146410406 від 16.10.2024 в частині застосування штрафу у сумі 143961 грн 49 коп.

У заяві про забезпечення позову заявник просить:

- зупинити дію рішення ГУ ДПС у Полтавській області №339/16-31-13-06-16 від 10.02.2025 про опис майна ТОВ "Ростгруп-Авто" у податкову заставу;

- зупинити дію податкової вимоги ГУ ДПС у Полтавській області №0001801-1306-1631 від 10.02.2025 відносно ТОВ "Ростгруп-Авто";

- заборонити ГУ ДПС у Полтавській області вчиняти дії з виконання рівшення №339/16-31-13-06-16 від 10.02.2025 про опис маяна ТОВ "Ростгруп-Авто" у податкову заставу;

- заборонити ГУ ДПС у Полтавській області вчиняти дії з виконання та податкової вимоги №0001801-1306-1631 від 10.02.2025 відносно ТОВ "Ростгруп-Авто".

Отже, позивачем обрано спосіб забезпечення позову не передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ростгруп-Авто"" в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростгруп-Авто"" до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Бойко