Рішення

від 13.02.2025 по справі 460/3307/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2025 року м. Рівне№460/3307/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" (далі, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №024780 від 26.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірна постанова винесена протиправно, оскільки під час перевірки була наявна карта водія, що не заперечується відповідачем, а законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа. За наведеного, стверджує про відсутність порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та безпідставність застосованого штрафу. З таких підстав просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.04.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, за змісту якого проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що водій повинен мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (28+1), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Вказав, що на автомобілі позивача облаштовано цифровий тахограф, який не використовує щоденні реєстраційні листки праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія. Проте, під час перевірки зазначеної роздруківки на паперовому носії водієм не надано. Стверджує, що за відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За наведеного, відповідач вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.04.2024 позивач подав відповідь на відзив та 21.05.2024 подав додаткові пояснення, у яких просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16.02.2024 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, зокрема, на Донецькому шосе, м.Запоріжжя, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників.

Під час такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході проведення рейдової перевірки виявлено відсутність оформленої роздруківки даних роботи цифрового тахографа водія ОСОБА_1 за 16.02.2024.

За результатами перевірки складено Акт № АР009129 від 16.02.2024, у якому зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ст.60 вказаного Закону.

Водій зі змістом зазначеного Акту ознайомився під підпис та у графі "Пояснення водія про причини порушень" зазначив згоден.

Відділом державного нагляду (контролю) в Запорізькій області відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, надіслало за належністю до Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Рівненській області, для подальшого розгляду та вжиття заходів, за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

26.03.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024780, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв`язку з наданням послуг перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату служби за переліком згідно з додатком 3. Суд зазначає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те територіальним органом - Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області, який утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті».

Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено «Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок № 1567; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як слідує із матеріалів справи, з позиції відповідача допущене позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності, полягає у тому, що останнім перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки визначених у ст. 48 Закону № 2344-ІІІ документів, а саме: роздруківки з цифрового тахографа за 16.02.2024.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно з пунктом 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За визначенням, що міститься в п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

-забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

-використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

-має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

-у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

-у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Отже, в силу зазначених положень Інструкції №385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Тобто, наведені норми зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Судом встановлено, що належний позивачу транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що власне не заперечується відповідачем.

Також суд враховує, що у Акті перевірки № АР009129 від 16.02.2024 не фіксувалися порушення щодо відсутності особистої картки водія чи її не використання або ж неналежного використання. Також не вказано про недопуск до тахографа для самостійного зчитання інформації з відповідного тахографа.

Натомість, посадовими особами Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення п. 3.3 Інструкції № 385 в частині відсутності у водія роздруківки з цифрового тахографа за 16.02.2024.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, адже, як зазначалось вище, законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а не їх використання. Такими документами згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 в даному випадку мали бути картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа.

Таким чином, оскільки у водія позивача на момент перевірки хоч і була відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа, проте була наявна діюча картка водія, то констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344 в цьому випадку немає жодних підстав. Як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають суду підстави для висновку, що оспорювана постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно- господарського штрафу у сумі 17000 грн. не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, є необґрунтованою, безпідставною, а тому - протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності прийнятого ним у спірних правовідносинах рішення: будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат учасниками справи не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.03.2024 №024780 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий Край".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий Край" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 3028,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 лютого 2025 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" (вул. Застав`я, 58,смт Гоща,Рівненська обл., Рівненський р-н,35400, ЄДРПОУ/РНОКПП 38637085)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Відінська, 8,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.С. Гудима