Рішення

від 14.02.2025 по справі 460/99/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2025 року м. Рівне№460/99/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік за №0054355-2410-1701-UА560600300000057923, №0054356-2410-1701-UА560600300000057923, №0054358-2410-1701-UА560600300000057923 від 20.04.2024 на суму 89929,40 грн за 2023 рік.

Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно прийняті контролюючим органом незаконно та протиправно, оскільки у його власності перебувають об`єкти нерухомості, які відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. За наведеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що для того, щоб будівлі, споруди, віднесені до класу «Промисловості та складські будівлі» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, були виключені з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, фізична особа має використовувати нежитлові будівлі у виробничій діяльності для виготовлення промислової продукції. Звертає увагу, що позивачем 23.01.2024 подавались повідомлення за формою №20-ОПП про те, що будівлі за РНОНМ 596209656204, 597200456204 тимчасово не експлуатуються, а щодо будівлі за РНОНМ 594747456204 повідомлення позивачем не подавалося. За таких обставин не підтверджено факт використання будівель з реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна 596209656204, 597200456204, 594747456204, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у виробничій діяльності для виготовлення промислової продукції. Тому, вказані об`єкти нерухомого майна не можуть бути виключені з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 07.03.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець з наступними видами діяльності: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які видані згідно з свідоцтвами про право власності, підтверджується, що позивачу на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , а саме: будівля піднавісу (РНОНМ 596209656204) площею 249,20 кв.м., будівля складу будівельних матеріалів (РНОНМ 597200456204) площею 816,80 кв.м., будівля виробничо-складських приміщень (РНОНМ 594747456204) площею 527,10 кв.м.

20.04.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №0054355-2410-1701 (на суму 43780,48 грн), №0054356-2410-1701 (на суму 13357,12 грн), №0054358-2410-1701 (на суму 28252,56 грн), якими визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлових нерухомості, за 2023 рік щодо зазначених вище об`єктів нерухомості.

Таким чином, загальна сума податкового зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями становить 85390,16 грн, а не 89929,40 грн як зазначено позивачем.

Відповідачем не заперечується, що вказані податкові повідомлення-рішення позивач отримав 17.07.2024 відповідно до наявного в матеріалах справи конверту з відмітками пошти.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Порядок прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не оспорюється, водночас позивач вважає, що у його власності перебувають об`єкти нерухомості, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, тобто ставиться під сумнів визначення об`єкту оподаткування.

Приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Як встановлено судом, спірні податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом за 2023 рік (з 01.01.2023 по 31.12.2023).

Таким чином, підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не може бути застосований в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» №3603-IX від 23.02.2024 (не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку) оскільки, пунктом 4 Наказу Міністерства економіки України №3573 від 16.05.2023 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» визначено, що цей наказ набирає чинності з 01.01.2024, а спірні правовідносини стосуються періоду з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Так, перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Вказаний перелік є вичерпним.

Згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції Закону №466-IX від 16.01.2020 чинній на дату виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За положеннями підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Цей клас не включає: резервуари, силоси та склади (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єктів нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи Висновків про технічні показники об`єкта нерухомого майна від 27.08.2024 №№140, 141, 142, судом встановлено, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000:

будівля складу будівельних матеріалів (РНОНМ 597200456204) площею 816,80 кв.м. відноситься до підкласу 1252.8 склади універсальні;

будівля виробничо-складських приміщень (РНОНМ 594747456204) площею 527,10 кв.м. відноситься до підкласу 1251.8 будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості;

будівля піднавісу (РНОНМ 596209656204) площею 249,20 кв.м. відноситься до підкласу 1252.8 склади універсальні.

Суд звертає увагу, що клас 1251 «Будівлі промисловості» не включає клас 1252 (резервуари, силоси та склади), до якого відноситься підклас 1252.8 склади універсальні.

Отже, на об`єкти: будівля складу будівельних матеріалів (РНОНМ 597200456204) площею 816,80 кв.м. та будівля піднавісу (РНОНМ 596209656204) площею 249,20 кв.м. не поширюється пільга відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно із пунктом 30.2 статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб`єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме - статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Установлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку, пункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 висловив позицію щодо застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та дійшов висновку, що законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням.

У подальшому вказані висновки були застосовані Верховним Судом у постановах: від 25 лютого 2020 року у справі №0940/1708/18, від 5 березня 2020 року у справі №825/1625/17, від 1 квітня 2020 року у справі №120/4261/18-а, від 21 жовтня 2020 року у справі №806/2686/18, від 11 листопада 2020 року у справі №826/6647/17, від 17 січня 2024 року у справі №520/2239/21, від 16 січня 2025 року у справі №500/4582/22.

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відтак, необхідно встановити, чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постановах від 17 січня 2024 року у справі №520/2239/21, від 16 січня 2025 року у справі №500/4582/22.

Як встановлено судом, будівля складу будівельних матеріалів (РНОНМ 597200456204) площею 816,80 кв.м. та будівля піднавісу (РНОНМ 596209656204) площею 249,20 кв.м. до будівель промисловості не відносяться, оскільки клас 1251 «Будівлі промисловості» не включає клас 1252 «Резервуари, силоси та склади», до якого відноситься підклас 1252.8 склади універсальні, що стосується таких об`єктів. Отже, на вказані об`єкти не поширюється пільга відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, до будівель промисловості відноситься належний позивачу об`єкт нерухомості: будівля виробничо-складських приміщень (РНОНМ 594747456204) площею 527,10 кв.м., позаяк належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підклас 1251.8 будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості.

При цьому, одним із критеріїв застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є використання об`єкта оподаткування за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №306 від 24.02.2020), секції B-F стосуються таких видів діяльності: секція B - добувна промисловість і розроблення кар`єрів; секція C - переробна промисловість; секція D - постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; секція E - водопостачання; каналізація, поводження з відходами; секція F - будівництво.

Однак, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, який відноситься до секції G КВЕД ДК 009:2010 оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів та мотоциклів.

Тому, надані позивачем документи на підтвердження використання ним відповідних об`єктів нерухомості у господарській діяльності, не можуть бути належними та достатніми доказами того, що позивач у 2023 році здійснював промислове виробництво, оскільки основний вид господарської діяльності ОСОБА_1 за КВЕД не входить до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010, як цього вимагає підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Також як встановлено судом, позивач здійснює діяльність за КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Позивач вказує, що спірні приміщення використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності по виготовленню виробів із бетону для будівництва і реалізації будівельних матеріалів, зокрема і будівля виробничо-складських приміщень (РНОНМ 594747456204) площею 527,10 кв.м.

Відповідно до довідки Березнівської міської ради від 18.12.2024 №1753, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, будівля піднавіса загальною площею 249,2 кв.м., будівля офісних приміщень, загальною площею 63,0 кв.м., будівля складу будівельних матеріалів, загальною площею 816,8 кв.м., будівля виробничо-складських приміщень площею 527,10 кв.м., використовуються ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, а саме: виробництво та реалізація блоків вібропресованих стінових, перестінкових для огорож та фасадів, плитки тротуарної, цегли будівельної, лицювальної, вогнетривкої, цементу, шиферу та інших матеріалів.

Однак, вказана довідка не може бути належним доказом підтвердження того, що вказані об`єкти нерухомості використовуються позивачем в його підприємницькій діяльності щодо виготовлення виробів з бетону і реалізації будівельних матеріалів.

Наявний в матеріалах справи Договір поставки №137 від 01.01.2023, який укладений між Приватним-підприємством-фірмою «Будмаркет» (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) щодо поставки цементу, а також накладні №7 від 02.02.2023, №14 від 07.06.2023, №15 від 08.06.2023, №27 від 15.11.2023 та видаткові накладні (№2965 від 29.08.2023, №2746 від 16.08.2023, №2691 від 14.08.2023, №2103 від 17.07.2023), реєстраційні документи на транспортні засоби також не підтверджують, що будівля виробничо-складських приміщень (РНОНМ 594747456204) площею 527,10 кв.м. використовується позивачем в його підприємницькій діяльності з виготовлення виробів з бетону і реалізації будівельних матеріалів.

У матеріалах справи відсутні докази наявності виробничих потужностей, робочої сили, тощо, що стосуються виготовлення виробів із бетону для будівництва за вказаною адресою.

Таким чином, позивачем не доведено, що він впродовж спірного податкового періоду використовував об`єкт нерухомості (об`єкти), оподаткування яких стосується спір, за функціональним призначенням.

Оскільки, на об`єкти нерухомості: будівлю складу будівельних матеріалів (РНОНМ 597200456204) площею 816,80 кв.м. та будівлю піднавісу (РНОНМ 596209656204) площею 249,20 кв.м. взагалі не поширюється пільга передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а також, оскільки, у 2023 році позивач не здійснював промислового виробництва з використанням будівлі виробничо-складських приміщень (РНОНМ 594747456204) площею 527,10 кв.м, то право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку відсутнє.

За правилами пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Судом встановлено, що 23.01.2024 позивачем подавались повідомлення за формою №20-ОПП про те, що будівля, за адресою АДРЕСА_1 , РНОНМ 596209656204 тимчасово не експлуатується; - будівля, за адресою АДРЕСА_1 , РНОНМ 597200456204 тимчасово не експлуатується. Повідомлення про об`єкти оподаткування, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводилася діяльність (форма №20-ОПП) з РНОНМ 594747456204 матеріали справи не містять.

Наказом Міністерства Фінансів України №1588 від 09.12.2011 (зі змінами) відповідно до статті 62 глави 5, статей 63-68 глави 6 розділу II, пункту 133.3 статті 133, пунктів 153.13, 153.14 статті 153 розділу III, пункту 335.2 статті 335 розділу XVIII Податкового кодексу України та підпункту 64 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів.

Відповідно пункту 8.4 розділу VIII цього Порядку, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Відповідно пункту 8.5 розділу VIII цього Порядку, у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою №20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

За наведених законодавчих приписів слідує, що платник податків повинен декларувати об`єкти, які використовуються ним під час здійснення господарської діяльності.

Однак, за встановлених у справі фактичних обставин, позивачем у 2023 році не використовувались спірні будівлі в межах підприємницької діяльності, зокрема і будівля виробничо-складських приміщень (РНОНМ 594747456204) площею 527,10 кв.м.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.04.2024 №0054355-2410-1701, №0054356-2410-1701, №0054358-2410-1701, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність вчинених дій та надано обґрунтовані доводи щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідно до норм чинного законодавства.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0054355-2410-1701 від 20.04.2024, №0054356-2410-1701 від 20.04.2024, №0054358-2410-1701 від 20.04.2024, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 лютого 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м.Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.В. Друзенко