Рішення

від 14.02.2025 по справі 560/18710/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/18710/24

РІШЕННЯ

іменем України

14 лютого 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

-визнати протиправним і скасувати рішення Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" щодо невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю;

-зобов`язати повторно здійснити огляд ОСОБА_1 для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що являється колишнім військовослужбовцем Збройних Сил України, звільненим із військової служби на підставі висновку ВЛК згідно свідоцтва про хворобу № 506: стаття 64а графа II Розкладу хвороб, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку у зв`язку із захворюванням.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії, захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Після звільнення з військової служби, позивач звернувся до Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" з метою визнання його особою з інвалідністю.

06.03.2024 року позивач оглянутий обласною МСЕК та за результатами огляду не визнаний особою з інвалідністю, про що отримав довідку про невизнання інвалідом від 06.03.2024 року.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав скаргу до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України".

В зв`язку з необхідністю лікування та реабілітації позивач у липні 2024 року виїхав за кордон де перебуває до цього часу.

03.09.2024 року, коли позивач перебував за кордоном, на поштову адресу надійшов лист від Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" з повідомленням про розгляд скарги на рішення обласної МСЕК та огляду 04.09.2024 року за вказаною адресою.

Зважаючи на те, що лист отриманий менш ніж за добу до дати розгляду скарги, а також те, що позивач перебував за кордоном, у нього не було можливості прибути на огляд до експертної комісії на призначену дату.

24.09.2024 року позивач отримав листа від Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" від 19.09.2024 року № 56-2218/1352 із повідомленням, що на засіданні комісії вивчено медико-експертну документацію, оглянуто ОСОБА_1 , та прийнято рішення: особою з інвалідністю не визнаний, встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки він не був присутнім при розгляді його скарги, тому звернувся в суд за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Також вказаною ухвалою суду відмовлено у залучені до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи.

Представник відповідача відзив на позов не подав, але надав додаткові пояснення у справі, в яких не вказав свою позицію відносно позовних вимог позивача, та заявив клопотання про продовження терміну виконання ухвали суду від 23.12.2024 року.

Суд зазначає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки представник відповідача не обгрунтував необхідність продовження терміну виконання ухвали суду, крім того у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позов, а також подання доказів у разі їх наявності для підтвердження своєї позиції щодо заявленого позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, при вирішенні спору враховує таке.

Судом встановлено, що позивач звільнений із військової служби на підставі свідоцтва про хворобу № 506 від 30 жовтня 2023 року, оформленого Госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 за результатами огляду старшого солдата ОСОБА_1 , в якому зазначено: захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статті 64а графа II Розкладу хвороб, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Із копії витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії № 381 від 29 січня 2024 року вбачається, що захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Постанова про причинний зв`язок захворювання згідно свідоцтва про хворобу № 506, виданого 30.10.2023 року ВЛК військової частини НОМЕР_2 -скасовується.

Після звільнення з військової служби, позивач звернувся до Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" з метою визнання його особою з інвалідністю.

06.03.2024 року позивач оглянутий Хмельницькою обласною медико-соціальною експертизною комісією та за результатами огляду не визнаний особою з інвалідністю, про що отримав довідку про невизнання інвалідом від 06.03.2024 року.

Не погодившись із рішенням Хмельницької обласної медико-соціальної експертизної комісії, позивач подав на нього скаргу до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України".

В зв`язку з необхідністю лікування та реабілітації позивач 08 липня 2024 року виїхав за кордон де перебуває до цього часу, що підтверджується інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби на адвокатський запит.

Державним закладом "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" на адресу позивача направлено запрошення на засідання комісії від 16.08.2024 року № 56-17(08)-2652, стосовно розгляду його звернення щодо оскарження рішення та огляду на 04.09.2024 року о 10 год.00 хв.

Згідно із перевіркою статусу відстеження поштового направлення, лист із вказаним запрошенням вручений одержувачу 03.09.2024 року.

19.09.2024 року Державним закладом "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" на адресу позивача направлено лист № 56-22(8) 1352 в якому він повідомлений про те, що на засіданні комісії розглянуто медико-експертну справу та оглянуто очно ОСОБА_1 , 1991 р.н., щодо оскарження рішення обласної МСЕК.

Із змісту листа вбачається що ОСОБА_1 , 1991 р.н., оглядався ІНФОРМАЦІЯ_1 обласною МСЕК, особою з інвалідністю не визнаний.

За результатами ретельного вивчення медико-експертної документації та об`єктивного обстеження, по виявленій патології та ступеню вираженості функціональних порушень на момент огляду хворого, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 та від 25.12.2013 № 975, наказів МОЗ України від 05.09.2011 № 561 та від 05.06.2012 № 420, ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" прийнято рішення: особою з інвалідністю не визнаний, встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (витяг з протоколу ВЛК № 381 від 29.01.2024).

Із змісту копії виписки із протоколу засідання ДЗ Центральна МСЕК МОЗ України № 143/1571 від 13 вересня 2024 року, судом встановлено, що засідання комісії відбулося 13 вересня 2024 року.

Комісією вирішено: інвалідність не встановлена-підтверджено.

Встановлено 25 % втрати професійної працездатності, захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII, законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я, (далі Закон № 2801-XII).

Згідно із статтею 69 Закону № 2801-XII (в редакції статті на дату прийняття рішення ДЗ Центральна МСЕК МОЗ України № 143/1571 від 13 вересня 2024 року), медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Законів України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я".

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV, (в редакції статті на дату проведення медико-соціальних експертиз ОСОБА_1 ), медико-соціальна експертиза щодо осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями закладів охорони здоров`я.

Документи особи з обмеженнями повсякденного функціонування направляються для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю".

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі Закон № 875-XII), інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" Кабінет Міністрів України постановою від 3 грудня 2009 року № 1317 затвердив "Положення про медико-соціальну експертизу", "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності".

Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024 року, але була чинною на дату проведення медико-соціальних експертиз Гришаєва О.М.

Згідно із пунктом 1 Положення про медико-соціальну експертизу, це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності.

Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Обов`язки і права Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ встановлені пунктами 13-14 Положення про медико-соціальну експертизу.

Відповідно до пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ:

-проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;

-повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.

Згідно із пунктом 15 Положення про медико-соціальну експертизу, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно із пунктами 17, 19, 20 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до пункту 22 Положення про медико-соціальну експертизу, рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.

Згідно із пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями).

Згідно із пунктом 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно із пунктом 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:

-захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

-захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.

Відповідно до пункту 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Застосування наведених норм чинного законодавства щодо правової оцінки встановлених у справі обставин, дає суду право зробити такі висновки.

Суд не вправі оцінювати рішення комісії з точки зору неналежної медичної експертної оцінки захворювань позивача, діагностованих медичними працівниками при проведенні лікування та медичних обстеженнях, оскільки така оцінка виходить за межі правової оцінки дій Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" при прийняті комісією рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії.

Повноваження Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" щодо експертної медичної оцінки наявних захворювань є преюдиційними, оскільки потребують спеціальних знань в галузі медицини та відповідного досвіду роботи у такій галузі.

Разом з тим, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що при проведенні засідання комісії проводиться огляд особи на предмет визнання такої особи особою з інвалідністю. Вказані Положення допускають заочний розгляд та експертної медичної оцінки наявних захворювань у особи, але у випадках наявних захворювань, одержаних особою під час проходження військової служби чи захворювань, одержаних в період проходження військової служби, встановлення інвалідності заочно не проводиться.

Позивач звільнений із військової служби на підставі свідоцтва про хворобу № 506 від 30 жовтня 2023 року, оформленого Госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 за результатами огляду старшого солдата ОСОБА_1 .

На підставі статті 64а графа II Розкладу хвороб, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Із витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії № 381 від 29 січня 2024 року вбачається, що захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

На дату проведення засідання Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України позивач перебував за кордоном і фізично не міг бути присутнім для проведення огляду, оскільки засідання Комісії було призначено на 04.09.2024 року, а лист з повідомленням про проведення такого засідання отримав 03.09.2024 року.

Хоча фактично засідання Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України відбулося 13 вересня 2024 року, що підтверджується копією виписки із протоколу засідання МСЕК № 143/1571, наданою відповідачем разом із додатковими поясненнями у справі, разом з тим позивач не проходив огляд на такому засіданні, доказів повідомлення позивача про засідання 13 вересня 2024 року відповідач не надав, в зв`язку із чим суд робить висновок про те, що за таких обставин протокольне рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України прийнято із порушенням вимог Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, тобто є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки протокольне рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України від 13 вересня 2024 року № 143/1571 є протиправним, суд вважає за необхідне зобов`язати Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ України повторно провести огляд ОСОБА_1 з метою встановлення чи відмови у встановленні інвалідності.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позов задовольняється частково, оскільки суд не може визнати протиправним рішення відповідача щодо невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, та зобов`язати прийняти рішення про встановлення групи інвалідності, так як зазначено вище у мотивувальній частині позову, повноваження Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" щодо експертної медичної оцінки наявних захворювань є преюдиційними, тобто потребують спеціальних знань в галузі медицини та відповідного досвіду роботи у такій галузі.

Підсумовуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд вважає, що позов обгрунтований частково, доведений дослідженими в судовому засіданні доказами частково, тому підлягає задоволенню частково.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" від 13 вересня 2024 року № 143/1571, яким ОСОБА_1 не встановлено інвалідність.

Зобов`язати Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" провести повторний огляд ОСОБА_1 та прийняти рішення за результатами такого огляду із врахуванням правових висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1233 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" (вул. Костянтинівська, 36,м. Київ,04071 , код ЄДРПОУ - 38260065)

Головуючий суддя В.К. Блонський