Ухвала

від 14.02.2025 по справі 600/637/25-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 лютого 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/637/25-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову,

У С Т А Н О В И В:

14 лютого 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій він просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також Обласному об`єднаному центру мобілізації в особі посадових та службових осіб вчиняти дії щодо призову/переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до військової частини чи іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою його мобілізації та подальшого проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки згідно з наказом директора ТОВ «Чернівецький приватний ліцей «Магістра» №63 від 15 січня 2025 року заявника прийнято на посаду вчителя інформатики та математики на 1,0 ставки за строковим трудовим договором з 25 вересня 2024 року. У зв`язку з цим ОСОБА_1 11 лютого 2025 року направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації засобами поштового зв`язку. Однак 12 лютого 2025 року заявника було затримано та примусово доставлено до Чернівецького обласного об`єднаного мобілізаційного центру, що знаходиться за адресою: вул. Головна, буд. 129, м. Чернівці. У зв`язку з цим матір`ю заявника ОСОБА_2 12 лютого 2025 року подано заяву про кримінальне правопорушення, після чого заявника примусово, без жодних пояснень та законних на те підстав примусово перевезли до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, станом на 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 незаконного утримується працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою його мобілізації. У зв`язку з цим заявник вважає, що необхідно вжити заходи забезпечення позову, оскільки у разі мобілізації ОСОБА_1 він набуде статусу військовослужбовця, втратить право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, перебуватиме на військовій службі і його звільнення з неї врегульовано іншими нормами законодавства. Також мобілізація заявника фактично унеможливить розгляд його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Розглянувши заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.

З наявних матеріалів убачається, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецький приватний ліцей «Магістра» від 24 вересня 2024 року №10-к ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя інформатики та математики на 1,0 ставки за строковим трудовим договором з 25 вересня 2024 року.

Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецький приватний ліцей «Магістра» від 15 січня 2025 року №63 ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи в Чернівецькому приватному ліцей «Магістра» на посаді вчителя математики та інформатики (на 1,0 ставки) з 25 вересня 2024 року згідно наказу №10-к від 24 вересня 2024 року.

11 лютого 2025 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку заяву про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До вказаної заяви ОСОБА_1 додав: копію паспорту, копію довідки про присвоєння РНОКПП, копію довідки закладу освіти про займану посаду за основним міцел роботи та розмір частки від час оплати праці №63 від 15 січня 2025 року; копію наказу про прийняття на роботу на посаду вчителя за основним місцем роботи на 1,0 ставки №10-К від 24 вересня 2024 року; копію військового квитка.

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12 лютого 2025 року, створеного на підставі усної заяви матері заявника ОСОБА_2 , а також пояснень ОСОБА_2 від 12 лютого 2025 року, ОСОБА_1 12 лютого 2025 року приблизно о 10 год. 00 хв. зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 і поміщено на утримання на адресу: АДРЕСА_1 . В подальшому ОСОБА_1 перевезено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якого відправлено у частину (не вказано, в яку саме).

Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).

Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, які суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заявника про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів оскаржуваним в майбутньому рішенням, діями чи бездіяльністю.

При цьому суд виходить з того, що до поданої заяви заявником (його представником) не було надано належних доказів щодо здійснення призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (зокрема, не надано наказ про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, повістки на відправку ОСОБА_1 до військової частини тощо).

Застосування судом обраних у поданій заяві заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на твердженнях представника заявника, не підтверджених належними (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України), достовірними (стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України) та достатніми (стаття 76 Кодексу адміністративного судочинства України) доказами.

Також суд зауважує, що вимога заявника про заборону вчиняти дії щодо призову/переміщення ОСОБА_1 , яка заявлена до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також Обласного об`єднаного центру мобілізації в особі посадових та службових осіб не узгоджується із повідомленими у заяві обставинами, які передували її поданню до суду.

Так, зокрема, згідно пояснень у заяві ОСОБА_1 12 лютого 2025 року вибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і саме працівниками останнього здійснюються мобілізаційні заходи відносно ОСОБА_1 .

З огляду на вказані твердження про переміщення заявника з м. Чернівці до м. Вижниця Чернівецької області вимоги заяви про заборону вчиняти дії щодо призову/переміщення позивача, які пред`явлені до ІНФОРМАЦІЯ_2 і Обласного об`єднаного центру мобілізації є безпідставними та суперечливими.

При цьому представником заявника не надано належних та достовірних доказів і того, що наразі ОСОБА_1 перебуває саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилання заявника лише на пояснення ОСОБА_2 , надані при складанні протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію від 12.02.2025 року, суд оцінює критично, адже такі за відсутності наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, повістки на відправку ОСОБА_1 до військової частини чи інших документів, виданих органами Т(Р)ЦК та СП, ВЛК при Т(Р)ЦК та СП відносно ОСОБА_1 , беззаперечно не підтверджують обставин, повідомлених у поданій заяві, та не свідчать про учинення суб`єктами владних повноважень дій, які заявник просить суд заборонити вчиняти.

Також заявником не наведено обґрунтованих підстав для забезпечення позову згідно пункту 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного в майбутньому рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень).

Твердження заявника про те, що він втратить право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з набуттям ним статусу військовослужбовця, з огляду на відсутність належних доказів вчинення мобілізаційних дій відносно заявника чи його призову на військову службу під час мобілізації, є наразі передчасними і ґрунтуються виключно на припущеннях заявника.

Суб`єктивне переконання заявника в тому, що його може бути призвано на військову службу під час мобілізації не може свідчити про очевидну протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та безумовну наявність правових підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене слугує підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходить з того, що заявником у поданій заяві не вказано, з яким саме позовом у разі задоволення заяви про забезпечення позову він має намір звертатись до суду, які саме рішення, дія чи бездіяльність оскаржуватимуться у майбутньому позові, відносно якого подано заяву про забезпечення, і які саме суб`єкти владних повноважень із указаних у заяві про забезпечення позову ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 чи Обласний об`єднаний центр мобілізації) фактично допустили порушення прав позивача, на захист яких буде подаватися позов в майбутньому.

Щодо посилань заявника на ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду у справах №600/5668/24-а від 11 грудня та 24 грудня 2024 року, №600/6003/24-а від 27 грудня 2024 року, якими забезпечено позов у справах військовозобов`язаних до органів ТЦК та СП, то такі доводи суд відхиляє, адже рішення судів першої інстанції в інших справах не є джерелом права в України і такі не підлягають обов`язковому врахуванню судом при вирішенні інших справ. До того ж, суд звертає увагу на те, що у справі №600/6003/24-а, на відміну від обставин даної справи, військовозобов`язаному позивачу була видана повістка на відправку, а у справі №600/5668/24-а оскаржувався наказ про призов військовозобов`язаного позивача на військову службу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність поданої заяви про забезпечення позову, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.П. Лелюк