Постанова

від 12.02.2025 по справі 280/291/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/291/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/291/24 (головуючий суддя І-ї інстанції - Батрак І.В.) за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради, Запорізької обласної державної адміністрації, Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області до Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі 28.12.2023 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулись до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації, в якому просили зобов`язати відповідача вжити заходи щодо приведення у готовність до використання за призначенням захисну споруду цивільного захисту - сховище №29324, що знаходиться за адресою, проспект Соборний, 152В, у місті Запоріжжі, у відповідності до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Зобов`язано Департамент агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації привести у готовність до використання за призначенням захисну споруду цивільного захисту - сховище №29324, що знаходиться за адресою, проспект Соборний, буд. 152 В, у місті Запоріжжі, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» (а.с.175-180 т.1).

Рішення набрало законної сили 16.04.2024 року.

30.05.2024 року судом першої інстанції видано виконавчий лист по справі 280/291/24.

25.11.2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду від директора Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у справі №280/291/24, в якій посилаючись на частину першу статті 378 КАС України просив відстрочити виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року строком на один рік з дня ухвалення рішення.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та відстрочити виконання судового рішення від 15.03.2024 року по справі №280/291/24 строком на один рік з дня ухвалення рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи. Апелянт зазначає, що підставою для встановлення зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення. Скаржник вказує, що обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду першої інстанції є відсутність у відповідача власних коштів для проведення капітального ремонту споруд, що знаходяться у нього на балансоутриманні, тому виникла необхідність для продовження строку виконання рішення суду та вжиття заходів у спосіб, визначений законодавством.

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні вимог скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року, яке набрало законної сили 16.04.2024 року, за заявою стягувача 30.05.2024 року видано виконавчий лист по справі №280/291/24.

27.08.2024 року відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на підставі заяви ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області 27.08.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75903939 за вказаним вище виконавчим листом.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення відповідач зазначив наступне.

На лист Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації «Про виділення коштів на складання проектно-кошторисної документації» від 29.10.2024 року №1562/02-02 Департаментом фінансів Запорізької обласної державної адміністрації повідомлено, що всі витрати, пов`язані з ремонтом, реконструкцією державного майна, яке перебуває на балансі Департаменту, мають здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету по програмі за КПКВК 7781010. За вказаною програмою бюджетні призначення на капітальні видатки Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» на цей рік не затверджено. Крім того, видатки розвитку на 2025-2027 роки за КПКВК 7781010 проектними документами не передбачено. Також у листі зазначено про відсутність бюджетних можливостей для вирішення порушеного питання у рамках державної програми КПКВК 7781010.

Відповідно до вимог бюджетного законодавства відповідач утримується за рахунок коштів державного бюджету за програмою по КПКВК 7781010 «Здійснення виконавчої влади у Запорізькій області».

Затвердженим кошторисом Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації на 2024 рік, кошти на проведення будівельних або ремонтних робіт та інших заходів на об`єкті захисна споруда цивільного захисту (сховище №293243), який перебуває на балансі відповідача, відсутні.

Отже, враховуючи обмеженість державного фінансового ресурсу, відповідач не вбачав можливим виконання судового рішення у зазначений виконавцем строк та звернувся із заявою про відстрочення виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №280/291/24 суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на матеріали заяви, неможливо встановити наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Зокрема, відповідачем не підтверджено доводи про відсутність коштів відповідними доказами. Не надано заявником і доказів наявності інших обставин, що перешкоджали виконанню рішення.

Апеляційний суд переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч. 1 ст. 378 КАС України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини четвертої статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із системного аналізу даної норми вбачається, що підставою для відстрочення/ розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/ розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/ розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При цьому, питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Також, у постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення у порівняні з інтересом відповідача.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Так, неготовність до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту - сховища №29324, що знаходиться за адресою: пр. Соборний, 152В, м.Запоріжжя, є встановленою обставиною під час розгляду справи №280/291/24 та створює очевидну загрозу життю та здоров`ю людей, а сукупність недоліків укриття у період дії воєнного стану, вказує на максимальний ступінь такої загрози, що є неприпустимим і вимагає якнайшвидшого приведення укриття в готовність для використання за призначенням.

При цьому, питання виділення коштів відповідною радою не звільняє відповідача від виконання ним рішення суду щодо утримання вказаної споруди для готовності до використання за призначенням.

Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність утримання захисних споруд цивільного захисту від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на приведення в готовність до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оцінюючи доводи заяви про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення.

До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 року у справі №819/150/17).

Разом з тим, заявником не доведено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення по справі №280/291/24 від 05.12.2024 року.

Відповідачем не зазначено та не надано доказів вчинення ним будь-яких дій задля виконання рішення суду, як на час подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, так і на час апеляційного розгляду справи.

Звернення Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації до Департаменту фінансів Запорізької обласної державної адміністрації із листом від 29.10.2024 року №1562/02-02 «Про виділення коштів на складання проектно-кошторисної документації» через півроку після набрання рішенням суду законної сили, навпаки, свідчить про зволікання відповідача з виконання вказаного рішення та байдужість до потреб суспільства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/291/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/291/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко