Постанова

від 06.02.2025 по справі 160/16053/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2025 року м.Дніпросправа № 160/16053/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 160/16053/24 (суддя Олійник В.М, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-101» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-101» (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 257 817,08 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконується норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалите нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що нарахування адміністративно-господарських санкцій відповідачу та звернення до суду позивачем здійснено у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Так, невірний висновок суду першої інстанції при аналізі норми ст. 18-1 Закону, оскільки

дана норма встановлює обов`язок держави з працевлаштування перед особами з інвалідністю, а не перед підприємствами, що не виконали норматив, та не звільняє роботодавця від обов`язку створення та виділення робочих місць, в тому числі спеціальні робочі місця, пошуку та самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю СМУ-101 (код ЄДРПОУ 33576023), місце реєстрації: вул. Галенка, буд.7, кв.1, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50086.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали в Товаристві з обмеженою відповідальністю СМУ-101, за 2023 рік склала 24 особи.

Середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу в товариства з обмеженою відповідальністю СМУ-101 повинна складати 1 особу.

Середньооблікова чисельність штатних працівників інвалідів за 2023 рік склала 0 осіб, що є менше встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

За таких обставин, за 1 робоче місце, яке визначено для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2023 році, Товариство до 15 квітня 2024 року повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 257 817,08 грн.

Оскільки у добровільному порядку не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 257 817,08 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в спірному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, враховуючи наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі - Закон №875-ХІІ).

Згідно з ч.3 ст.18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою ст. 18-1 Закону №875-XII передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до ч. 1-2, 4 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частинами першою, дев`ятою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 року №553 затверджено Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (далі Порядок №553).

Згідно п. 2, 4 Порядку №553 роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.

Первинна інформація надається роботодавцем з метою інформування про наявність потреби у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 6 Порядку №553 роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності № 3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Така форма затверджена Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 року №827-22. Цим же наказом затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», згідно п. 4.1. якого під одним порядковим номером наводяться дані про загальну кількість вакансій за однойменними професіями/посадами з однаковими даними щодо розміру заробітної плати, характеру виконуваної роботи, місця виконання робіт, основних характеристик вакансії (виконувані основні функціональні обов`язки, вид трудового договору, режим та умови праці, вимоги до кандидата), доступності робочого місця для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (наявність інклюзивності будівель, споруд; доступність і безпека робочого місця для маломобільних груп населення, у тому числі осіб з інвалідністю), вхідного оцінювання кандидата (проведення співбесіди та/або тестування, проходження випробувальних завдань на професійну майстерність та/або конкурсу), способу укомплектування вакансії(й).

При цьому згідно п. 5.2. вищевказаного порядку пункт 2 містить інформацію щодо доступності робочого(их) місця(ь) для особи(іб) з інвалідністю, інших маломобільних груп населення.

Інформація в пункті 2 заповнюється в разі, якщо в пункті 1.14 роботодавцем зазначено, що на вакансію(ї) може(уть) бути працевлаштовано(і) особу(и) з інвалідністю, або за бажанням роботодавця.

Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачає, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Середньооблікова чисельність штатних працівників визначається згідно Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 (далі Інструкція №286).

Згідно п. 3.2.1., 3.2.5. Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Відповідно до п. 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 року №591 (далі Інструкція №591), форму звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" (далі - звіт) заповнюють державною мовою підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці).

Пунктом 6 Інструкції №591 встановлено, що у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722.

Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №466 Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, та внесення змін до ст.19 Закону № 875-ХІІ, Фонд захисту прав осіб з інвалідністю не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки згідно таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

Так, ч.8 ст.19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Механізм проведення територіальними органами Держпраці планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, щодо дотримання ними вимог ст.19 та ст.20 Закону №875-XII регламентовано Порядком проведення перевірки, що затверджений постановою КМ України від 31.01.2017 року №70 (далі - Порядок №70).

Предметом проведення перевірки, відповідно до п.2 Порядку №70, є реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю; подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.16, 17 Порядку №70 проведення перевірки у разі, коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності; у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акту перевірки відділенню Фонду.

З огляду на вищенаведені положення законодавства України, саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2023 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно - господарських санкцій.

Суд зазначає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Водночас, такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.

Таким чином, в контексті даної спірної ситуації є недоведеною вина відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

В свою чергу, суд встановив, що на виконання вимог норм чинного законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю СМУ-101 були вчинені необхідні дії щодо створення робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування державної служби зайнятості, що, зокрема, підтверджується поданою звітністю за формою №3 - ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії).

Крім того відповідачем подавалися листи Стосовно вакансії осіб з інвалідністю, якими останній підтверджував наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у кількості 1 одиниця за професією інженер з проектно-кошторисної роботи.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач сприяв працевлаштуванню осіб з інвалідністю та виконував вимоги законодавства щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування у повному обсязі, вживались всі необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і, як наслідок, задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 160/16053/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак