Постанова

від 13.02.2025 по справі 160/34361/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 160/34361/23

адміністративне провадження № К/990/46165/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 160/34361/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Олефіренко Н. А., Дурасова Ю. В., Лукманова О. М.) від 14 листопада 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» (далі - ТОВ «ЕКСТРА КАРС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризикованості платника податку № 48179 від 13 листопада 2023 року про відповідність ТОВ «ЕКСТРА КАРС» (ідентифікаційний код юридичної особи 45332347) критеріям ризиковості платника податку.

- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії про відповідність/ невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризикованості платника податку № 52002 від 01 грудня 2023 року, про відповідність ТОВ «ЕКСТРА КАРС» критеріям ризиковості платника податку.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ТОВ «ЕКСТРА КАРС» з переліку платників податку на додану вартість, що відповідають критеріям ризиковості платника податку.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року позов задоволено.

3. Згідно довідки про доставку електронного листа, копію зазначеного рішення було надіслано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в електронний кабінет 18 липня 2024 року в 22:20.

4. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не погодившись із прийнятим судовим рішенням подало 07 серпня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд», апеляційну скаргу.

5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку апеляційного оскарження задоволено, поновлено строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі № 160/34361/23. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушенням пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 8 052 грн; апелянтом не надано доказів направлення позивачу в паперовій формі листом з описом вкладення апеляційної скарги з додатками, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

6. Згідно довідки про доставку електронного листа, копію зазначеної ухвали було надіслано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в електронний кабінет 21 серпня 2024 року в 18:36.

7. 25 серпня 2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду на виконання вимог ухвали 21 серпня 2024 року надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено копію платіжної інструкції № 2649 від 22 серпня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 6 441,60 грн.

8. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі № 160/34361/23 повернуто скаржнику.

9. Згідно довідки про доставку електронного листа, копію зазначеної ухвали було надіслано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в електронний кабінет 19 вересня 2024 року в 18:50.

10. 25 вересня 2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» вдруге звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі № 160/34361/23, клопотанням про поновлення строку на його оскарження, та квитанцією про сплату судового збору (платіжна інструкція № 2649 від 22 серпня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 6 441,60 грн).

11. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі № 160/34361/23 залишено без руху. Надано десятиденний строк із дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надіслання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі № 160/34361/23 із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та доказів на підтвердження цих обставин.

12. Згідно довідки про доставку електронного листа, копію зазначеної ухвали було надіслано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в електронний кабінет 30 жовтня 2024 року в 20:36.

13. 07 листопада 2024 року на виконання вимог вказаної ухвали від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року, в якому зазначено, що строк на апеляційне оскарження вказаного рішення пропущено з поважних причин. В обґрунтування поважності пропуску строку було зазначено, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, повторне звернення із апеляційною скаргою відбулося в максимально можливий короткий термін після повернення первинної апеляційної скарги. За цей час здійснювалися заходи для оплати судового збору на подання апеляційної скарги. З огляду на вказане скаржник наголошував, що при зверненні з апеляційною скаргою в діях відповідача вбачається сумлінне, добросовісне ставлення до наявних в нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

14. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі № 160/34361/23.

15. Не погодившись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 01 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

16. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

17. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

18. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що підстави наведені скаржником для поновлення строку апеляційного оскарження на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є неповажними.

20. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

21. Водночас зауважено, що в даному випадку будь-яких доказів на підтвердження того, що апелянтом у період з 01 березня 2024 року по 25 вересня 2024 року вживались дії щодо сплати судового збору, зокрема шляхом подання на оплату відповідного платіжного доручення, надано не було. При цьому апеляційним судом враховано, що платіжне доручення про сплату судового збору датоване 22 серпня 2024 року, тобто фактично дії, спрямовані на виконання процесуального обов`язку із сплати судового збору були вчинені із спливом більше 5 місяців з дня закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги. Доказів, які б підтверджували відсутність коштів на рахунку апелянта, починаючи з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до моменту повторного звернення до суду надано не було.

22. З огляду на вказане апеляційний суд вважав, що в цьому випадку саме по собі швидке подання відповідачем апеляційної скарги повторно не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки протягом цього часу поведінку відповідача не можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для виконання свої процесуальних обов`язків. Бездіяльність посадових осіб ДПС в частині виконання вимог ухвали про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги, а також ненадання доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання обов`язку по сплаті судового збору протягом більше 5 місяців з дня отримання копії рішення суду першої інстанції свідчить саме на користь висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

24. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскільки первинну апеляційну скаргу подано з дотриманням строку апеляційного оскарження, а повторне звернення до суду відбулося в найкоротші строки без зволікань, пропущення процесуального строку має бути визнано судом таким, що відбулось з поважних причин.

25. Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.

26. Звертає увагу, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача так, як апеляційну скаргу по справі № 160/34361/23 подано до спливу одного року на апеляційне оскарження.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

28. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

29. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

30. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

31. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

32. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

33. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

34. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

35. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

36. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

37. Тобто, вказаною нормою закону однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

38. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

39. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

40. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

41. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

42. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

43. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

44. Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

45. Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

46. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку, вказав, що скаржник не зазначив обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зокрема, суд визнав, що ані повторне звернення з апеляційною скаргою, ані відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень при поданні апеляційної скарги вперше не є непереборними та поважними обставинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

47. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження, та зауважує, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.

48. Надаючи оцінку поважності наведеним відповідачем причинам пропуску строку на апеляційне оскарження суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою (25 вересня 2024 року), скаржником надано суду платіжну інструкцію № 2649 від 22 серпня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 6 441,60 грн, яка ним подавалася при поданні первісної апеляційної скарги. Поряд з цим, як свідчать матеріали справи ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху скаржнику вказано про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8 052 грн. Однак ані при первісному зверненні з апеляційною скаргою, ані при її повторному поданні, вказаний недолік скаржником не усунуто та судовий збір за подання апеляційної скарги у повному обсязі не сплачено. Пояснень щодо такого тривалого зволікання із вчиненням відповідної процесуальної дії, відповідачем не наведено і у касаційній скарзі.

49. Відтак, відповідачем не доведено, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником, наявність таких обставин не підтверджено належними і допустимими доказами; матеріали справи не свідчать, що відповідачем вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги.

50. Поряд з цим, усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи № 806/2321/16, № 826/24448/15, № 806/2950/15, № 200/11691/19-а, № 405/7262/17, № 1440/1822/18, № 0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

51. Отже, оскільки відповідачем при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою її недолік не усунуто та судовий збір у належному розмірі не сплачено, колегія суддів вважає, що такі обставини не можуть бути розцінені як прояв добросовісного ставлення апелянта до наявних у нього прав і сумлінної їх реалізації.

52. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги не знаходить підстав не погодитись з наданою наведеним вище обставинам оцінкою апеляційного суду та погоджується з його висновком про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений відповідачем з поважних причин.

53. Суд касаційної інстанції вважає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.

54. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

55. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

56. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов