Ухвала

від 13.02.2025 по справі 380/17999/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа №380/17999/24

адміністративне провадження № К/990/3341/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Дроговизького відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про визнання бездіяльності протиправною,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Дроговизького відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (далі - відповідач), в якому просив:

визнати бездіяльність протиправною;

відшкодувати моральну шкоду за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі, з підстав не належності розгляду спору за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із ухвалою про відмову у відкритті провадження, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Судової-Хомюк Н.М. залишено без розгляду, апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 про відмову у відкритті провадження у справі № 380/17999/24 повернуто скаржнику у зв`язку із неусуненням її недоліку (ненаданням документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги).

Не погодившись з цією ухвалою, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 380/17999/24 за позовом ОСОБА_1 до Дроговизького відділення поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла 27.01.2025.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 про залишення без розгляду заяви Паньківа Р.Ю. про постановлення окремої ухвали щодо судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Судової-Хомюк Н.М., повернення скаржнику апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 про відмову у відкритті провадження, скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 про відмову у відкритті провадження, справу направити на розгляд за встановленою законом підсудністю;

змінити ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;

постановити окремі ухвали до колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: Судової-Хомюк Н.М, Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., судді Львівського окружного адміністративного суду Мартинюка В.Я.

Як на підставу касаційного оскарження покликається на частину першу статі 318 КАС України (рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу), пункт 5 частини третьої статті 353 КАС України (судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні).

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Зокрема, в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

За правилами абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати цього платежу.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Восьмий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 09.10.2024 залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції з підстав несплати судового збору та встановив десятиденний строк (з моменту отримання копії цієї ухвали) для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання документа про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн, зазначивши, що скаржник не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Суд апеляційної інстанції встановив, що копію вказаної ухвали від 09.10.2024 про залишення без руху апеляційної скарги скаржник отримав 19.10.2024 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 0600295483862.

На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 судовий збір не сплатив, разом з тим надіслав заяву про постановлення окремої ухвали щодо судді Судової-Хомюк Н.М., мотивувавши тим, що суддею Судовою-Хомюк Н.М. не постановлено ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі, натомість залишено таку скаргу без руху.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Судової-Хомюк Н.М. залишено без розгляду, апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 про відмову у відкритті провадження у справі № 380/17999/24 повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням її недоліку (ненаданням документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір, водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Відповідно суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з матеріалів справи не встановлено, що скаржник є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Наведене вище положення Закону № 3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди ця бездіяльність повинна бути визнана судовим рішенням незаконною.

У свою чергу, у частині другій статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми слідує те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується.

В цій справі позивач оскаржує бездіяльність Дроговизького відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» щодо ненадання довідки (повідомлення) за заявою ОСОБА_1 від 24.02.2024 про видачу довідки (повідомлення) щодо вручення 13.01.2024 ОСОБА_1 рекомендованого з повідомленням поштового відправлення № 0600241702801, що не є вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Крім цього, наведені вище норми процесуального права поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України (стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю), тоді як подана у цій справі позовна заява містить й інші позовні вимоги, застережень щодо відсутності обов`язку справляння судового збору з якої Закон № 3674-VI не містить.

Зокрема, згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Зміст цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може передбачати відшкодування грошима, майном або в інший спосіб, відповідно характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди.

Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі № 400/100/19, постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц, в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 202/507/20, в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20.

Крім того, Суд зазначає, що статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України).

Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10.04.2019 у справі № 761/10730/18, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 05.05.2020 № 761/218908/16-ц, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28 - 30), від 18.09.2018 у справі № 823/218/17 (пункти 24; 25), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8 - 4.10), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17 (пункти 18; 19), від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21 - 23), від 19.02.2020 у справі № 520/5442/18 (пункти 18 - 20), від 26.02.2020 у справі № 1240/1981/18 (пункти 16; 17), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункти 19 - 21).

Так, у справі, яка розглядається, предметом спору є бездіяльність АТ «Укрпошта» в особі Дроговизького відділення поштового зв`язку щодо невидачі довідки про вручення позивачу поштового відправлення.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 10-р «Про національного оператора поштового зв`язку» на АТ «Укрпошта» покладено функцію національного оператора поштового зв`язку.

У відповідності до статті 1 Закону України від 03.11.2022 № 2722-IX «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку - діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів.

Об`єктами поштового зв`язку є відділення поштового зв`язку та інші виробничі структурні підрозділи оператора поштового зв`язку, задіяні у єдиному виробничо-технологічному процесі з надання послуг поштового зв`язку.

Отже, АТ «Укрпошта» в особі Дроговизького відділення поштового зв`язку, у розумінні КАС України, не є суб`єктом владних повноважень, та не здійснює жодних публічно-владних управлінських функцій відносно позивача.

На підставі наведеного слід дійти висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, який належить до розгляду місцевими загальними судами у порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неналежність розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства.

Стосовно подання касаційної скарги Паньківом Р.Ю. в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду про залишення без розгляду заяви Паньківа Р.Ю. про постановлення окремої ухвали щодо судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Судової-Хомюк Н.М., Суд зазначає таке.

Виходячи з того, що частина третя статті 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, ухвала суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали, касаційному оскарженню не підлягає.

Стосовно вимоги скаржника про постановлення окремої ухвали, Суд зазначає таке.

Згідно з статтею 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що питання про постановлення окремої ухвали вирішується судом під час вирішення спору у разі наявності для того достатніх правових підстав і не підлягає вирішенню на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, подана ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 касаційна скарга є необґрунтованою. У даному випадку, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 328, 332, 333, 359 КАС України, Суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Дроговизького відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про визнання бездіяльності протиправною.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: В.М. Шарапа

Я.О. Берназюк